Сценарій свята "Пісня - душа народу"

ПІСНЯ – ДУША НАРОДУ

Виховний загальношкільний захід.

Ведучий: Доброго дня, дорогі друзі і шановні гості! Вітаємо вас у нашій світлиці і запрошуємо на свято.

Ведуча: З глибин віків чарує зір Вкраїна, чарують світ дзвінкі її пісні. І така вже незвична особливість нашого українського народу: і коли радісно йому, і коли горе крає душу – все виливається у щиру задушевну пісню. І звучить народна пісня, як сповідь. Тому невипадково свято наше має назву «Пісня – душа народу»

Пісня «По той бік гора».

 Ведуча: У нашому селі споконвіків люблять і поважають пісню. Немильняни охочі як до сучасної, так і до старовинної пісні. Треба сказати, що до останніх у нас увага особлива. Люди всіляко намагаються зберегти її, записують від старожилів і передають нащадкам. Одною з хранителів пісенних скарбів села є наша вчителька-пенсіонерка О.П.Волошко. Усе своє свідоме життя вона збирала і записувала старовинні народні пісні, охоче виконувала їх і поряд із знаннями прищеплювала учням любов до пісні. Її по праву можна назвати джерелом народної пісні. Сьогодні Олена Петрівна – наша гостя. Їй слово!

Виступ гості про значення пісні у її житті, пісня з її репертуару.

Ведучий: Незбагненна думка нашої мови, як золотоносна хвиля, виблискує по широкій ріці народної пісні, переливається в думку нації, творить почуттєву нерозривність українського серця і української землі. Ми сьогодні поговоримо про пісні найпопулярніших традиційних жанрів українського пісенного фольклору, який є важливою складовою частиною народознавства. Нашу розповідь ми розпочнемо з пісень про наше героїчне минуле. Їх герої – історичні особи, слава і подвиги яких живуть в пам’яті народу.

Пісня «Стоїть козак на чорній кручі».

Ведуча: Літописи і наукові книги зберегли про них лише скупі відомості. Значно ж більше береже людська пам'ять. З роду в рід, з покоління в покоління передаються легенди і перекази про козаків та народних месників. Такі пісні особливо милі серцю ще й як пам'ять про ту людину, від якої цю розповідь почуто.

Пісня про Морозенка, історія її співу в нашому селі. Розповідає виконавиця – мешканка села В. Музика.

З далеких часів, коли наші односельці чумакували, нам залишилися пісні про їх нелегкі чумацькі дороги: «Ой, горе тій чайці», «Чумаче-козаче», «Ой, не п’ються пиво-меди». Одну з цих пісень і послухаємо.

Ведучий: А ще ми поговоримо про колядки і щедрівки. Ці пісні були важливою частиною колись розгорнутого обряду зустрічі Нового року. Цей обряд відомий з давніх-давен. Протягом віків він видозмінювався, постійно включалися нові компоненти, але основний зміст залишався таким самим: силою слова і обрядових дій сприяти добробуту селянської родини.

Колядка «Нова радість стала».

Ведуча: Походження назви «колядка» не з’ясовано остаточно, але новорічні пісні, об’єднані цим поняттям, звучать у всіх куточках Європи. Часто можна почути колядку польською, угорською, німецькою мовами, у якої, незважаючи на різність мов, спільна мелодія та ідея: оспівувати народження Христа.

Колядка «Ой, у полі, в полі там стоїть ліщина».

На зміну зимі приходить весна, і на честь пробудження землі звучать пісні нового жанру – веснянки, гаївки (ягілки, яголойки, маївки). Ці пісні тісно пов’язані з початком весняно-польових робіт.  Їх співають, водячи хороводи.

Ведучий: Звичай водити хороводи, співати веснянки, забавлятися іграми, приурочений весні, зберігся подекуди і до наших днів.

Веснянка у виконанні учнів 1-4 класів.

Веснянки – пісні молодості й краси. В них звучить оптимізм і світлі ліричні мотиви.

Веснянка у виконанні Лесі Гудзь.

Цікаві на Україні купальські обряди. Запалене колесо встановлюють на високій тичці або пускають його на воду. На галявині вкопують обрядове деревце, обвішане дівочими віночками. Потім їх пускають на воду, гадаючи: у який бік вінок попливе – там і чекатиме суджений. Біля дерева розкладають кострище, і парубки (іноді в парі з дівчиною) перестрибують через вогонь. Купальського вогню не гасять, а залишають дотлівати. Вважається, що саме в цю ніч має найбільшу цілющу силу всяке зілля, і навіть на мить розцвітає папороть. Хто цвіт цей побачить – буде щасливим.

Пісня «Ой у Немильні на риночку», віночок купальських пісень місцевого хору.

Ведуча: закінчується спекотне літо, надходить пора жнив. Жнива – це підсумки роботи на полях за цілий рік. Тяжка праця, зате як радує збіжжя, повні комори та засіки! А на поміч жниварям приходять обжинкові пісні.

Ведучий: Пісні, виконувані під час жнив, відображали основні періоди праці та обрядів, з нею пов’язаних.

Пісні «Дівка Явдошка», «А наша хазяєчка вдома є ».

Ведуча: А по закінченню жнив починалася друга гаряча пора в селі, особливо для молоді – пора весіль. І саме весільні пісні були своєрідним ведучим усього весільного дійства, бо по них гості орієнтувалися, що відбуватиметься зараз чи далі у обряді одруження. Весільні пісні – то щось особливе у Немильні: їх не співають більше у жодному селі, вони унікальні як своїм звучанням, так і образністю, поетичністю.

Пісня «Сон молодої»

Такий уже ми, українці, народ, що як до роботи, так і до пісні, до жарту. А вже коли воно докупи збереться… Українські жартівливі пісні – це широкий діапазон народного жанру від добродушного гумору до в’їдливого глузування. Тож давайте і їм надамо місце у нашій співочій світлиці.

Пісні «Сів комарик на дубочку», «Про Петра Павловича».

Ведучий: Мати і дитя – це найпрекрасніший образ із загальної людської скарбниці духовності. Всю свою любов, ніжність, бажання бачити своє дитя щасливим, розумним, здоровим, гарним мати вкладає у невибагливі рядки, простеньку мелодію, організовану з ритмом гойдання колиски.

Пісня «Котику сіренький», вик. О. П. Гудзь, учні мол. класів вик. колискові.

Ці пісні виділяються в окремий цикл і призначені тільки для одного слухача – дитини, і мають тільки одного виконавця – матір або іншу близьку людину.

Пісня «На калині мене мати колихала».

Ведуча: Сьогоднішню нашу зустріч ми присвячуємо пам’яті нашої Лесі Українки. Адже наближається річниця з дня народження поетеси, що з’явилася на світ у нашому краї. З’явилася, щоб оспівати прекрасний куточок України – голубооке Полісся. Ще маленькою Леся закохалася у щире і багате слово поліщуків, завмирала від кожного звуку народної пісні, а згодом почала записувати ці пісні в різних куточках Полісся. Зараз ви почуєте одну з пісень, записаних у селі Жабориця.

«Не стій, вербо, над водою»

Пісня, що прозвучала щойно,  - веснянка. Їх сьогодні чимало на святі невипадково: адже ось-ось настане весна. Прислухаймося: вже чути її легенькі кроки! Радуймося: Надслуччям крокує весна!

Пісня «Сяють зорі в ночі»