Сценарій свята "Пісня - жива душа народу"

Музичне свято «Пісня – жива душа народу»

Cвято проводиться у вигляді конкурсу між класами на кращу інсценізацію української народної пісні.

 

Мета: Виховувати інтерес, любов до музики, повагу до народних звисаїв, формувати естетичні смаки та потребу у сприйманні та виконанні музичних творів.

Обладнання: стіл, накритий рушниками, хліб, кетяги калини.На дошці – народні символи України.

                     

На дошці епіграф: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине...» Т.Шевченко.

 

Вчитель: Сьогоднішню зустріч ми присвятили пісні, що тихим струмочком чарівного голосу торкнулася серця.

Учні:

       1 учень: Україно… Краса смутку і рідного краю, радості та печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє життя. Свідками цього є високі могили в степу, обеліски та прекрасна на весь світ українська пісня.

        2 учень: Українська пісня… хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву і ніжну. Який митець не був натхнений її мелодіями? Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою своїх дітей?

       3 учень:  - Що брав воїн, ідучи в похід?. Ідучи в похід, воїн брав три речі: хліб, зброю і пісню.

       1 учень:  Хліб – для життя,

       2 учень:  зброю – для боїв,

       3 учень: а пісню – як душу Батьківщини.    

 

Вчитель: Наш народ створив понад 200 тисяч пісень. Це величезний скарб, який передається із покоління в покоління, і вам, діти, зберігати і передавати любов до української народної пісні.

Нехай завжди здійснюються пророчі слова  великого Кобзаря: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине».

Вчитель: А тепер дозвольте оголосити наше справедливе жюрі.

Вчитель: Першими до виступу запрошуються учні 5 класу.

Ми любимо сонце і квіти,

І сонце нам шле свій привіт.

Ми роду козацького діти.

Землі української цвіт

 

В яку не пішли б ми дорогу –

Ти, пісне, над нами злітай!

Крокуючи гордо і в ногу,

Ми славимо рідний наш край.

 

Наш приятель – сміливий вітер,

Відвага – це наш заповіт.

Ми роду козацького діти,

Землі української цвіт.

Виконання пісень «Їхав козак за Дунай», «Ой, дівчино, шумить гай»

 

Вчитель: До виступу запрошується 6б клас

Українська пісне, вимита сльозами,

Висушена вітром у краї чужім,

Українська пісне, ти прийшла шляхами

До мойого серця і живеш у нім

 

Українська пісне, чарівна, всесильна –

Ти такою будеш через сотні літ.

Українська пісне, вчить тебе дитина,

Щоби пам’ятати свій козацький рід.

 

Виконання пісень «Місяць на небі», «Їхали козаки»

Вчитель: До виступу запрошуються учні 6а класу.

Група учнів показують інсценізацію легенди про пісню.

Існує легенда про пісню.

Кажуть, що Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Обдарувавши всіх, підвівся Бог із трону, раптом побачив у куточку дівчину, яка гірко плакала. Вона була одягнена у вишиту сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.

• Хто ти? Чого ти плачеш? – запитав Бог.
• Я – Україна, а плачу, бо стогне земля моя від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з вдів та сиріт,  у своїй хаті немає правди і волі.
• Чого ж ти не дійшла до мене? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю? Та є у мене неоцінений дар, який уславить тебе на весь світ. Це – пісня.

Взяла дівчина Україна дарунок і міцно притиснула його до серця, і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.          

 

Виконання пісень «Ой на горі два дубки», «Ніч яка місячна»

 

Вчитель: До виступу запрошуються учні 7 класу

 

Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах,

Мені здається, що збираю цілющі трави у лугах.

 

В піснях і труд, і даль походу, і жаль, і успіх і любов,

І гніт великого народу, і за народ пролита кров.

 

В піснях дівоча світла туга і вільний помах косаря.

В них юність виникає друга, висока світиться зоря.

 

Виконання пісень «Розпрягайте, хлопці коней», «Ой у вишневому саду».

                                                              

    Учні:          Солов'їна пісня. Пахне рута-мята.

На причілку ружі. Материнська хата.

Ходить вечір яром, а місяць горою.

Десь дівоча пісня лине над рікою.

 

Хтось казав: «старе це. Давні атрибути.

Хутірна поезія. Час її забути.

Нащо та криниця, нащо те відерце?...»

Ах, ти ж чоловіче, без душі і серця!

                      

                       Хочеш ти забути те, що вік любилось?

Знай же, що відерце все ще не розбилось.

Знай, що не замулена ще в гаю криниця.

Знай, що в ній і досі ключова водиця.

 

Знай, що запах м’яти ще не перевівся,

Кущ калини в лузі все ще не одцвівся.

Золотавий місяць ще хвилює груди.

Дарма, що на ньому побували люди.

                       А дівоча пісня груди розриває,

Як і споконвіку ніжно серце крає.

 

Не цурайся пісні, яку чув од мами,

Не згуби – то мова прадідів твоїх.

Бо зректися пісні, що цвіла віками, -

Мов забудь народ свій, даль його доріг

 

У яких би фарбах небо не світилось,

Збережи кровинку рідного тепла.

Тільки б  вічно зорі в криниці дивились,

Тільки б наша пісня нас пережила.

 

Вчитель: А зараз слово надається жюрі!

Ж.юрі нагороджує класи грамотами.

Всі учасники виконують разом пісню О.Антоняка «Ода пісні»