Сценарій свята «Про зимуючих птахів для дорослих й дітлахів"

 

Свято «Про зимуючих птахів для дорослих й дітлахів

Мета: спираючись на знання учнів, продовжувати формувати поняття «птахи» дати уявлення про зимуючих птахів і їх життя взимку, встановити взаємозв’язок між змінами в неживій природі і житті птахів,;% ознайомити учнів із зимуючими птахами своєї місцевості; розширити уявлення про заходи по охороні птахів взимку; формувати в дітей науковий світогляд;

розвивати уважність, пізнавальний інтерес, логічне мислення, формувати уміння працювати з додатковою літературою, навички роботи в групі, опановувати ме­тоди раціонального навчання;

виховувати любов до природи, бажання допомагати птахам, екологічну культуру.

Хід свята

Звучить музика. горобчики на сцені виконують танок. Один з низ співає:

Я горобчик – гарний хлопчик

По дворах літаю,

Серед лютої зими

Зернятка шукаю.

Взимку то біда така

Зовсім їстоньки нема.

рад би й крихточку вхопить.

Люди, ви допоможіть!

1 горобчик. Ох, потанцювали і зігрілися трохи.

2 горобчик. Але їсти все одно дуже хочеться.

3 горобчик (мрійливо). Гарно було влітку – тут зернятко знайдеш, там крихту хлібну підбереш. І ситий, і веселий.

4 горобчик. А зараз снігом все замело, льодом скувало – не поїсти, не попити.

5 горобчик. Так, бойового духу не губимо! Ми ж горобці! Летимо в різні боки і шукаємо їжу. Хто перший знайде, той кличе інших.

(Горобці розлітаються. на сцені залишається тільки той, той співав. Він шукає їжу і знаходить корку хліба. Але тут прилітають ворони).

Горобчик. Хоч би крихту хліба знайти, бо їсти так хочеться, що сил немає. О, ціла хлібна корка! Оце удача. (Починає клювати і зупиняється).

Горобчик. Треба і інших покликати. Гей, братці-горобці…(замовкає, бо до нього й корки повільно підходять дві ворони)

1 Ворона. А хто тут верещить?

2 Ворона. Верещить? Я нікого не бачу і не чую.

1 Ворона. О, а я хлібну корку знайшла. Поласуємо!

Горобчик. Це моя корка! Я її перший знайшов!

2 Ворона. Та ні це моя корка. Я летіла і з кишені її впустила. (Ворони сміються)

Горобчик (дивується). Де ж у вас кишені?

1 Ворона. Кишень немає, а хлібна корка є. А ти йди звідси, малеча!

1 Ворона. І не лови гав!

(Ворони забирають корку і сміючись уходять, а горобчик залишається)

Горобчик (сердиться, стрибає, імітуючи удари). Та я їй в слідуючий раз спочатку правою, потім лівою! Та  я… та  я…(зупиняється). А їсти як хотілося, так ще дужче захотілося…

(Прилітають снігур і шишкар, сідають біля горобини).

Снігур. Як багато їжі! Та ще такої смачної! зараз підкріплюся і полечу у справах.

Горобчик. Їжа? Де їжа? І мені покажіть, бо я від голоду вже ледь говорю!

Снігур (здивовано) Та ось же їжа прямо перед тобою. І вистачить її на всіх Пригощайся!

Горобчик. Горобина?

Снігур. Саме так! Взимку нічого немає смачнішого і поживного за ягоди горобини.

Шишкар. Я з вами не згоден! Найсмачніше – це насіння з шишок сосон або ялин. Його із задоволенням їдять і мої дітки, які нещодавно з’явилися.

Горобчик.  Ви смієтеся з мене. Це ж у кого в люту зиму пташенята з’являються?!

Шишкар. Охолоньте, юначе. У горобців – не з’являються, а у нас , шишкарів, щозими народжуються здоровенькі пташенята. І морозів вони зовсім не бояться, тому що їдять соснове і ялинове насіння. Тому і вам рекомендую.

(Снігур і шишкар збирають горобину і улітають. А горобчик стрибає, намагаючись зігрітися).

Горобчик (підходить до горобини і з іронією говорить) Ялинове насіння! най смачніше! А як я його з шишки дістану, запитується. У мене ж нема такого загнутого дзьобика як у шишкаря. А той ягоди горобини пропонував. ну, спробую! (Горобець клює ягоди горобини і плює)

Горобець.  Тьху! І не смачні вони взагалі. не для горобців поспіли такі яскраві. Що ж робити. Їсти - то хочеться!

(Прислухається. Чує стукіт і починає скрадатися).

Горобець. О! Хтось стукає. Певно, знайшов їжу і не хоче ділитися! Зараз захоче!

(Виглядає з-за дерева і бачить дятла)

Горобець. Що ви робите, дядьку Дятле? Навіщо і ви дереву боляче робите?

Дятел (ображено) Оце так! Я роблю боляче?! Під корою цього дерева заховалися різні комахи, які його точать зсередини. Я тих комах дістаю і тим самим дерево лікую.

Горобець. Та комахи такі маленькі, а дерево – велике. Чи багато від них шкоди?

Дятел. Зараз взимку, коли комахи сплять, шкода невелика. А коли прокинуться вони навесні та всі разом візьмуться дерево їсти. Ото біда! А чого ти все запитуєш? Може ти не місцевий?

Горобець. Я – не місцевий?! Та я живу тут з діда-прадіда!

Дятел. Чого ж, знаючи, що зима іде, не полетів до вирію?

Горобець. Чому? Чому? Бо я – зимуючий птах!

Дятел (звертається до дітей) Діти, чи правду горобець говорить?

• Чому зимуючі птахи не відлітають взимку до вирію?
• Назвіть зимуючих птахів.
• Як живеться їм холодної пори?

Конкурс «Я знаю більше зимуючих птахів»

Дятел. Ну, добре. Бачу, що зимуючих птахів ви знаєте добре, а мені вже час. Справи чекають.

(Дятел улітає, а горобчик знов скаче)

Горобець. Дядько Дятел багато цікавого розповів. Але ж розмовами ситий не будеш. Де поїсти знайти?

(Входить хлопчик)

Горобець.  Сил вже моїх більше немає. Замерзаю …(падає)

Юрко.  Ой, горобчику, що з тобою?

Горобець. Їсти-и-и…

Юрко. У мене булка є. Будеш?

(Витягає булку, простягає горобчику. Той спочатку мляво клює,  а потім оживає).

Горобець. Добрий і милий хлопчик! Ти спас мені життя. Бо всім відомо, що взимку птахи гинуть не стільки від холоду, скільки від голоду. Як тебе звуть?

Юрко. Мене Юрком кличуть. Я живу он тут поряд у дев`ятиповерхівці. Слухай, а чому ти не поїв вчасно. Мама мені каже, що обов’язково треба їсти сніданок, обід і вечерю.

Горобець. Я б теж їв із задоволенням сніданок, обід і вечерю. Але пройшло літечко, коли на кожній рослинці  були насінинки. А тепер прийшла зима, все навколо замела. Зранку шукаю хоч зернинку, щоб поснідати, і нічого не знайшов. Дякую торбі, Юрко, що ти мене нагодував.

Юрко. Я рад, що зміг тобі допомогти у цю скрутну годину.

Горобець. Юрко, а давай скажемо хлопчикам і дівчаткам, щоб допомагали птахам у зимову скрутну пору.

Юрко. А навіщо їм допомагати? Нехай кожен сам собі їжу шукає. Що ці птахи для нас доброго зробили?

Горобець (гнівно) Що зробили?! Та як ти можеш таке казати! Що зробили?! А хто навесні і влітку тяжко працював, комах і гусінь шкідливих  знищував, часу відпочити не мав7 Хто дерева захищав? Хто гарні пісні співав?

Юрко. Так захищали дерева, не людину!

Горобчик (сердито) Не людину?! А хіба не дерева, кущі і трави дають людині кисень для дихання, очищують повітря від пилу, напоюють його ароматами і цілющими речовинами, дають смачні овочі і фрукти, лікують і нарешті від спеки у затінку ховають ось таких невігласів, як ти?!! А хто їх охороняє від шкідливих комах? Ми – птахи!

Юрко. Ну, якщо з цього боку подивитися. Але ж ви такі маленькі. Як же ви всі рослини охороняєте?

Горобець. І чим ти в школі займаєшся? По-перше, нас, пташок, багато. По-друге, ми дуже працьовиті. По-третє, за добу один шпачок може з’їсти стільки гусені, скільки важить сам. І від цього він зовсім не потовстішає, тому що багато енергії витрачає на пошук їжі, побудову гнізда і догляд за пташенятами. А вже горобець може…(горобчик звертається до залу)

Діти, допоможіть мені довести Юркові, що птахи дуже корисні. (Діти наводять приклади)

Горобець. От бачиш!

Юрко. Та згоден я, згоден! Птахи дуже корисні. І в зимовий важкий час їм потрібно допомагати. Невже ходити з жменькою пшона і дивитися кому з пташок стане зле?

Горобець (авторитетно) Є кращий спосіб! Треба зробити пташину їдальню – годівничку і насипати туди їжі.

Юрко (критично) І хто ж прилетить до такої годівнички?

Горобець. А ти відгадай загадки. І дізнаєшся. Діти, допоможіть Юркові.

 

Конкурс «Впізнай птахів біля годівнички»

Тут і там вона літає,
і на хвіст плітки збирає.
Що довідається, — все
вмить по лісу рознесе. (Сорока)

Жовтогруді щебетушки
мають чорні капелюшки,
сірі лапки, білі щічки,
називаються ... (Синички)

У червонім фартушку
птах стрибає по сніжку
і розпитує синичку
про найближчу годівничку. (Снігур)

Маленький хлопчик у сірій свитинці
По дворах стрибає, крихти збирає.(Горобець)

Тук-тук-тук чути стук,
Та цей звук не від рук.
Птаха дзьобом стовбур б’є ,
Лікарем для лісу є.      (Дятел)

По асфальту чимчикує,
Із людьми про щось воркує...
Сизокрилий, добрий птах,
Знається він на листах!      (Голуб)

Як зима – вона на гілці,
І співа, мов на сопілці...
Жовті груди, чорні крила,
Кусень сала сама з’їла.     (Синиця)

Як щось гарно заблищить,
Так вона туди й летить...
У гніздо несе оздоби,
Все красуні до вподоби!    (Сорока)

Гордо птаха походжає,
Пташенят життю навчає.
Дуже мудра чорна птиця,
І біда, як розізлиться.       (Ворона)

Цвінь-цвірінь, цвінь-цвірінь,
Танцювать йому не лінь.
Соняшники поклювати,
Булочку посмакувати...    (Горобець)

(Злітаються всі відгадані пташки, танцюють і співають)

Снігом срібним, снігом білим

Все засипала зима.

І в полях і на подвір’ях

Ні зерниноньки нема.

Як же жити бідним пташкам

У зимовий скрутний час?

Як же бути бідолашкам?

Пожалійте, люди, нас!

Для горобчиків й синички

Ви зробіть-но годівнички.

Різних зерен покладіть -

Більше пташок прилетить.

 Вас добром згадають пташки

У весняний й літній день

Шкідників вб’ють без промашки

Й заспівають вам пісень.

Юрко. Яка ж нелегка пташина доля взимку. Треба терміново робити годівничку. (Чеше в потилиці) Тільки як вона робиться?

Горобчик ( тоном досвідченого вчителя) Ми всі тобі допоможемо.

(Птахи розлітаються і прилітають з різними малюнками годівничок)

 

Горобчик. Годівнички бувають різні, але у всіх є спільні частини. Це основа з бортиками і дашок. Найпростіша годівничка робиться просто.

(Хлопчик показує як він робить годівничку, етапи роботи показуються на мультимедійному екрані)

Горобчик. Спочатку потрібно підготувати інструменти і матеріали для того, щоб зробити годівничку: молоток й гвіздочки, дощечки й брусочки. Починаючи роботу, охайно розкладаємо все потрібне, щоб воно було під рукою. Спочатку до основи охайненько, щоб не стирчали гвіздки, прибиваємо бортики, потім чотири стієчки. Далі добираєш дві приблизно однакові дощечки.

Синичка. Ці дощечки потрібно приєднати зверху. Це буде дашок годівнички.

Юрко. А навіщо на годівничці дашок? У ній же ніхто на буде жити!

Снігур. Дашок потрібний, щоб їжу на годівничці снігом не замело. Бо тоді ми її не знайдемо.

Юрко (закінчуючи робити годівничку). Ну, здається, все!

Повзик. Ще не все! Потрібно перевірити, щоб не стирчали гвіздки або трісочки. Бо об них пташки можуть поранитися.

Юрко (перевіряє) Начебто, все.

Горобчик. Ще потрібно мотузку або дріт, щоб закріпити годівничку на дереві.

Юрко (підходить до дерева і вішає годівничку) Тепер робота закінчена?

Синичка. Найголовніше, найголовніше забули!

Юрко. І що ж забули?!

Птахи. Їжу!!

Юрко (хлопає себе по лбу) От забудько! Я зараз принесу і булку, і печиво, і пироги!

Птахи (переглядаються з подивом) А навіщо?!

Юрко. Так треба ж їжу в годівничку покласти. А моя мама знаєте які пироги пече – пальчики оближеш!

Горобчик. Ну ти, Юрко, даєш! Пташкам не це потрібно! В годівничку можна покласти насіння різного : соняшникового, гарбузового, арбузного.

Повзик. Пшона або крихти хліба.

Синичка. І трішки сальця. Тільки несолоного (зашарівшись) Це для мене.

Снігур. І ягід горобини. Я їх дуже полюбляю!

Юрко. Я все запам’ятав. Зараз принесу. (Юрко приносить різного насіння птахи снідають).

 

                                                     Танок птахів

 

(Птахи розлітаються. Залишається лише Юрко та горобчик)

Юрко. Після того випадку ми з птахами подружилися.

Горобчик. Юрко розповів своїм друзям, як робити годівнички

Юрко. І тепер у шкільному подвір’ї висить багато різних годівничок.

Горобчик. Ми з моїми друзями-птахами часто прилітаємо туди поснідати, пообідати і повечеряти..

Юрко. А горобчик прилітає тепер щоранку до мого вікна і дзвінко стукає у нього рівно о сьомій.

Горобчик.  То я нагадую Юркові, що вже час прокидатися і  йти до школи, де так багато цікавого розповідають про птахів, про важливість дружби з ними і як потрібно допомагати їм взимку. Так як це зробив мій друг Юрко.

(Виходять всі учасники свята, кланяються. Завіса)

 

По закінченню свята проводиться акція «Наші годівнички для птахів»