Сценарій свята "Прощавай, Букварику!"
Свято «Прощавай, Букварику»
Ведучі
- Буде в нас сьогодні свято,
Першокласників зберем.
Хай приходять всі малята
Попрощатись з Букварем.
- Букв спочатку ми не знали.
Мами нам казки читали.
А з Буквариком подружились
І самі читать навчились.
- Ми всіх гостей вітаємо
І дуже вам радіємо.
Усі ми букви знаємо,
Книжки читати вміємо.
- Живуть веселі букви
У місті Алфавіт.
Допомогли вони нам
Побачити весь світ.
- Весь рік ми працювали,
Читати добре вчились.
Ось друзі наші гарні …
Та де ж вони поділись?
- Може вони сховались?
- А може їх хтось вкрав?
- Та викуп вимагати
За них ніхто не став.
- Друзі, годі сперечатись.
Що тут думати-гадати.
Краще у Букварика
Про букви нам спитати.
Всі Любий Букварику, прийди.
Букви допоможи знайти!
Буквар Я мандрую по країнах.
Я з абеткою дружу.
І малечу, як зустріну,
Грамоті одразу вчу.
Всі Так, читати ми навчились.
Тільки букви десь поділись.
Буквар Та ці бешкетниці учора
З Колобочком грались.
Мабуть, саме у тій казці
Букви й заховались.
Давайте казку «Колобок» згадаємо
І букви наші відшукаємо.
Казка „Колобок”
Казка Жили-були собі Дід та Баба. От одного разу прокинувся дід, зробив
зарядку, умився. Захотілося йому їсти. Подивився в холодильник – порожній.
Дід Бабо, а бабо. Якого дідька в нас холодильник такий порожній?
Баба А ти що так багато заробляєш?
Дід Завелась…
Баба Звідки ж йому бути повним?
Дід Закипіла…
Баба Коли ти в останнє продукти купляв?
Дід Та купив уже! Он у сінях цілий мішок борошна! Хоч колобочка спечи.
Баба Так чого ж ми стоїмо? Кого чекаємо?
Пісня Діда та Баби
Баба А мій милий колобочка хоче.
А мій милий колобочка хоче.
Дід Ой спечи, милая, та спечи, милая,
Ой спечи та спечи, моя чорнобривая!
Баба Ось і готово!
Дід Спасибі, бабо!
Баба Ані руш! Руки вгору! Нехай спочатку вихолоне, потім його з’їмо. Пішов на двір дрова рубати!
Колобок О-хо-хо. Бабуню, а може не треба мене їсти? Я ж такий маленький, дурненький. Ще навіть читати не вмію…
Баба Ви таке чули? Охолонь!
Колобок Будь ласка, бабусечко. Дайте хоч одним оком на Букварик подивитися.
Баба І звідкіля ж ти такий розумний узявся? На тобі Букварик.
Колобок Спасибі, бабусю.
Пісня Колобка
Я такий гарнесенький,
Хоч і невеличкий.
Щічки рум’янесенькі
Ще й біляве личко.
На буквар дивлюся,
Я читать навчуся,
На буквар дивлюся,
І читати навчуся!
Колобок (розгортає буквар) Подивимось, що тут. (З букваря вистрибують букви) Ой, хто ви?
Букви Ми – веселі букви з міста Алфавіт.
Сумно нам в будиночках своїх сидіти,
Вирішили ми до тебе в гості сходити.
Побігли з нами у лісок. В схованки пограємось.
Ми від тебе дуже добре у ліску сховаємось.
Колобок А що, залюбки. Давайте разом грати.
Ви ховайтесь, а я буду вас шукати.
Казка Не встиг Колобочок з підвіконня зістрибнути, як букви зникли. І покотився він стежкою до лісу бешкетниць шукати. Котиться, котиться колобок, а назустріч йому заєць.
Заєць Колобок! Це ти?
Колобок Я то колобок, а от ти хто такий?
Заєць Я...я...я зайчик – побігайчик.
Пісня зайчика
Ой за гаєм-гаєм я собі стрибаю,
Вушками і лапками вміло чеберяю.
Вийду із лісочка, а за ним хатинка.
Може морквочку знайду, або капустинку.
Колобок Так ти городництвом займаєшся?
Заєць Вгадав!
Колобок Зайчику любий, а чи не бачив ти у своєму городі букви?
Заєць Бачив. Одна з них під капустинкою сховалась, інші – за морквинками.
От як загадку мою вгадаєш, одразу букви відшукаєш.
Дуже вона потрібна всім –
І дорослим, і малим.
Всіх вона розуму вчить,
А сама завжди мовчить. (книга)
Заєць А ось і вони… А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е, Є.
Всім відомо: буква А-
Алфавіту голова.
Впевнена, авторитетна,
Енергійна, ділова.
Буква Б – як бегемотик!
Бач, який товстий животик!
Б’є вона у барабан,
Чути стукіт тут і там.
Буква В така цікава:
Стовпчик тут і дужки справа.
В них дві вишеньки веселі.
Буква В – то їх оселя!
Буква Г – кмітлива, мудра,
Дуже лагідна, струнка.
Придивись уважно, друже,
Схожа Г на гусака.
Буква Ґ на ґанку вранці
Ґульку так набила,
Що відтоді назавжди
З ґулькою лишилась.
Буква Д неначе дім,
Височезний дах на нім.
З димаря іде димок,
Біля дому є дубок.
Поламались гребінці
Залишилось три зубці.
Намалюю диво це.
Вийшла гарна буква Е.
Буква Є – яка ж вона?
Балакуча і смішна.
Кожен день твердить своє:
- Язичок у мене є.
Колобок Сидіть тут тихо, а я піду інші букви шукати.
Казка Котиться, котиться, Колобок, а назустріч йому вовк.
Пісня вовка
Щось не так, я зразу бац!
І зубами клац та клац!
Щоб усі боялися,
Щоб усі лякалися!
Вовк Здоров колобок! (Простягає лапу)
Колобок Ну здоров, як не жартуєш! Ти мене з’їсти хочеш?
Вовк Тю на тебе! Я колобочків не їм. Вовки люблять м’ясо. Ось я, наприклад, на
м’ясокомбінаті сторожем працюю. Так мені зарплату ковбасою видають!
Колобок То добре. А ти, як з роботи повертався, випадково букви не зустрічав?
Вовк Зустрічав! От як загадку мою вгадаєш, одразу їх ти відшукаєш.
Коли хочеш ти читати,
Їх повинен добре знати.
А коли ти їх не знаєш,
То нічого не прочитаєш. (букви)
Вовк А ось і вони… Ж, З, И, І, Ї, Й, К, Л, М
Буква Ж смішна така –
Дуже схожа на жука.
Тільки ти жука згадаєш,
Її зразу упізнаєш.
На осоння змій повзе,
Вигнувсь він, як буква З.
Буква З, як цифра три.
Щоб завчити, повтори.
Голосний, співучий звук,
Всім твердим він давній друг.
Буква И – лише рядкова,
Бо не починає слова.
Мов кілочок, буква і
З шапкою на голові.
Чи не шапка то, а крапка,
у малої букви і?
Буква І гуляла в лісі,
букву Й зустріла там.
А з кущів щось сіре лізе,
хоче з’їсти милих дам.
Й калачиком згорнулась,
на краплину обернулась,
Притулилася до І –
враз з’явилась буква Ї!
И гуляла у дворі.
дощик налякав її.
Капелюх вона вдягнула -
Враз з’явилась буква Й.
Буква К – то чепуруха,
Все в люстерко погляда,
Сережки вішає на вуха
Та косички запліта.
Буква Л у ліс ходила,
Лиску там вона зустріла.
Цілий день із нею грала,
Лапку вгору підіймала.
Мишка на містку стрибала,
І місточок поламала.
Саме цим веселим днем
Став місток той - буква М.
Колобок Сидіть тут тихо, а я піду інші букви шукати.
Казка Котиться, котиться, Колобок, а назустріч йому ведмідь.
Ведмідь Цукерки свіжі виробництва України, шоколад, печиво, мед!
Купуйте, я вступлю!
Пісня ведмедя
Я ведмедик волохатий,
Люблю ягідки й медок.
Ой, а що ж це тут запахло?
Та це, мабуть, колобок!
Ведмідь Колобок! Здоров!
Колобок Добрий день. Ви мене хочете з’їсти?
Ведмідь Не сміши мене, колобочку. Ведмеді мед люблять їсти, а не колобків.
Колобок Це добре. Вибачте, пане ведмедю. А у вас випадково букви нічого не купляли?
Ведмідь. На жаль, ні. Та я їх бачив. От зараз загадку мою вгадаєш, одразу бешкетниць відшукаєш.
Цю найкращу в школі книжку
Знає будь-який школяр.
До усіх книжок доріжку
Прокладає наш … (буквар)
Ведмідь А ось і букви… Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф.
Буква Н – така дивинка:
Ніжки дві і перетинка.
Ниточкою їх зв’язали,
Щоб нікуди не тікали.
Буква о така – от кругла,
Хоч не бачив, подивись:
Наче сонце, наче бублик,
Мов обручик – хоч котись.
Я із букви П торік
Змайстрував собі турнік.
Підтягаюсь разів сто я,
Маю силу і здоров’я.
Виліз равлик на стеблину,
Зупинився і завмер.
На собі несе хатину,
А вона як буква Р.
Сонце з діточками гралось
І за хмарку заховалось.
От так чудо із чудес.
Враз з’явилась буква С.
Тук-тук-тук і ток-ток-ток –
Вибиває молоток.
Ним ви цвяхи заб’єте –
Схожий він на букву Т.
Скажи, горобчику, чому
Ти так боїшся букви У?
Тобі зізнаюся я, татку:
Вона схожа на рогатку.
Федько ставив руки в боки,
Надував червоні щоки.
Буква Ф – вона така,
дуже схожа на Федька.
Колобок Сидіть тихо, поки я останні букви відшукаю.
Казка Покотився колобок далі. А тут і пісню лисички почув.
Пісня лисички
Я лисичка, я сестричка
Не ходжу до школи.
Краще в лісі погуляю
Й вип’ю кока-коли!
Лисичка Сиди не рухайся,
Навчайся, слухайся -
Всі мені торочать!
А я заміж хочу!
Діти, не ходіть до школи.
Пийте краще кока-колу!
Колобок Який жах! Ти у школі навчатися не хочеш,
Сама собі голову морочиш.
От якби читати вміла,
То одразу б зрозуміла,
Що цей напій – ворог заклятий.
Про це знають всі малята.
Лисичка Ой, Колобочку, допоможи,
Швидше читать мене навчи.
Колобок Залюбки, лише букви останні знайду.
Лисичка Так я тобі їх приведу! Х, Ц, Ч, Ш, Щ, Ь, Ю, Я.
Хрестиком хустину
Мама вишивала.
Букву „Ха” Христинка
Вишиту впізнала.
Два стовпці в траві лежать,
Знизу перекладина.
Братик мовить: „Буква Ц
У траву покладена”.
Подивіться, на четвірку
Схожа буква Ч.
Наче лицар войовничий
З піднятим мечем.
Буква Е перевернулась.
І на Ш враз обернулась.
Та вона на шапку схожа,
У мороз зігріти зможе.
Розбишака Лящ колись,
[ш] і [ч] зв’язав.
Утворилась буква Щ,
А він про це й не знав.
Хто абетку з вас вивчав, різні букви зустрічав.
Кожна з них – від А до Я – промовля своє ім’я.
Лиш одна із них німа – в неї голосу нема.
Здогадався, певно, всяк! Звуть цю букву м’який знак.
Буква Ю – вона така:
Бублик став коло кілка.
І танцює гопака
буква Ю біля кілка.
Ось, Яринко, поглянь,
Лялечка моя.
А віночок її –
Наче буква Я.
Колобок От і все, мої друзі відшукались.
Дуже добре ми з вами погрались.
Познайомся, лиско. Букви всі, від А до Я,
Скоріш називайте своє ім’я! (Букви називають свої імена)
Лисичка Спасибі, любі букви. Навчуся я читати
І про все на світі тепер буду знати.
Буквар Гм-гм… Ну що ж, мої добрі друзі,
Годі в казках ховатись.
Вже до міста Алфавіт
Час вам повертатись.
То ж швидше, любі букви,
У потяг ставайте
Й пісеньку веселу
Скоріше заспівайте.
(Букви їдуть до міста Алфавіт, заселяються у свої будиночки)
Пісенька веселих туристів
Ми їдемо, ми їдемо, побачити весь світ.
Та спершу ми заїдемодо міста Алфавіт!
Тра-та-та, тра-та-та,відчиняйте ворота.
Нумо, не баріться,швидше посміхніться.
Та скоріш впускайте нас, бо знайомитись вже час!
Буквар Ось букви, добре вивчені,
Їх знає кожен з вас.
Мені ж із вами, діточки,
Прощатися вже час.
Бо вже давно прочитані
Всі сторінки мої.
Тепер усіх вас вчитимуть
Підручники нові.
Читанко добра, прийми естафету,
Веди школярів по дорогах планети.
Читанка Я ваша перша Читанка.
Красива в мене свитонька,
Цікаві сторінки,
Є вірші та казки.
Покажу вам 100 земель,
Ще й космічний корабель.
Даруватиму щодня
І забави, і знання.
Буквар Мово рідна, ступай на дорогу
Веди школярів у мовну пригоду.
Мова Я завжди вас буду вчити
Рідним словом дорожити.
Бо хто любить мову рідну,
Той багатий, а не бідний.
Буквар Учіться старанно, залюбки,
Читати полюбіть книжки,
Бо книжка так багато вміє:
Вона печаль вашу розвіє,
В чарівний світ казок помчить,
І думати вас всіх навчить,
І мріяти, і співчувати,
І стільки може розказати!
Ростіть, як навесні трава,
І пам’ятайте мої слова.
- Любий Букварику,
Перша книжко!
Хочеться навіть
Плакати трішки.
- Разом з тобою
Ми підростали.
Слово найперше
Тут прочитали.
- Книжечку першу
Беру я в руки.
Перший мій друже,
Перша наука.
- Я сторінку останню
В Букварі перегорну.
Свого друга на прощання
Я до серця пригорну.
- Букви всі від А до Я
Дуже добре знаю я.
Далі я навчатись буду,
А Букварик не забуду.
- Беру Буквар в останній раз,
Несу його в просторий клас.
І з вдячним серцем Букварю
«Спасибі, друже!» говорю.
- Ти перша книжечка моя,
Тепер читати вмію я.
Багато в світі є книжок,
А ти - найперший мій дружок.
- Прощай, Букварику, наш вірний друже.
Ми тобі, Букварику, дякуємо дуже.
Фінальна пісня
І куплет
Букварик до школи щодня я ношу,
І більше матусю читать не прошу.
Послуха бабуся, всміхнеться дідусь.
Як гарно читати Букварик я вчусь.
Приспів
А пройде любе літечко,
Ми трішки підростем.
І вже читати читанку,
І вже читати читанку
В школі ми всі почнем,
В школі ми всі почнем.
ІІ куплет
Всі літери вивчені, їх 33.
Тепер нас навчатимуть книги нові.
Багато у світі є мудрих книжок.
Букварик – найперший наш добрий дружок.
Приспів
Ніколи не забудемо
Про друга Букваря.
Ми завжди вчитись будемо,
Ми завжди вчитись будемо
Для мудрості і добра,
Для мудрості і добра!
про публікацію авторської розробки
Додати розробку