Сценарій свята рідної мови «Без мови немає народу, Як сонця без сяйва й тепла».

Сценарій свята  рідної мови

«Без мови немає народу,

Як сонця без сяйва й тепла».

Мета заходу:

*розширити знання учнів про українську мову;

*показати її красу та багатство за допомогою поетичного слова;

*виховувати бажання любити рідну мову, знати її, цінувати, збагачувати.

Святково оформлена зала.  Вислови письменників про мову , вишиті рушники ,кетяги калини, квіти , колоски жита.

Звучить лірична музика.

Учитель.   Доброго дня вам,милі люди!

                    Хай вам щастя-доля буде,

                    Не на день і не на рік,

                    А на довгий-довгий вік.

       Ми раді вас вітати на святі рідної мови! За рішенням ЮНЕСКО, починаючи з 2000 року, 21 лютого всі народи землі відзначають відтепер  Міжнародний день рідної мови. Зараз це свято крокує по всій планеті, і кожен громадянин будь-якої країни ще більше відчуває свою приналежність до свого народу. Мова – це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле.

       Я переконана, що тут зібралися справжні українці, шанувальники рідного слова, знавці бездонної скарбниці нашого фольклору, прихильники самобутнього українського гумору.

Ведучий   1. Хліб і сіль вам, любі гості, сьогодні підносимо!

Ведучий   2. Вшанувати цю гостинність оплесками просимо.

(Дівчина в українському костюмі вручає хліб директору закладу, а  потім ансамбль дівчат виконує пісню «Хліб і сіль.)

Ведучий .  Починаймо наше свято!

                   Людей зібралося багато,

                   Щоб веселитися, співати

                   І рідну мову прославляти!

Ведучий.  О слово рідне! України слава!

                  Богдана мудрість і Тараса заповіт.

                  І гул століть, і сьогодення гомін

                  В тобі злились, як духу моноліт!

Ведучий . О слово рідне! Подарунок мами!

                   І пісня ніжна, і розрада нам!

                   Я всім на світі поділюся з вами,

                   Та слова рідного нікому не віддам.

( Звучить лірична мелодія, виходять дівчата в українських костюмах, декламують «Молитва до мови» К.Мотрич)

1-а дівчина.    Мово! Пресвятая Богородице мого народу!

          З чорнозему, з лютистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.

2 -а дівчина.       Мово! Мудра берегине, що не дала погаснути земном вогнищу роду          нашого і тримала народ на небесном олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

3 -я дівчина.       Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог-Любов, і Бог-Віра, і Бог- Надія!

4 -а дівчина.       Мово наша! Звонкова кранице на дорозі нашої Долі! Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така.

5 -а дівчина.     Мово наша! Пресвята незаймана Діво! Яничарами в степах впіймана,в дикий кривавий ясир ординцем погнана, на продажній толоці розтоптана, в рабство за безцінь на торжищі продана.

6 -а дівчина.     Мово наша! Передчасно постаріла, посивіла, змарніла, на хрест мук розіп’ята, на палю насаджена, за ребро на гак повішена дітьми – покручами.

7 -а дівчина.     Прости їх, змалілих, здрібнілих, перероджених, звироднілих нащадків козацького роду, які повірили лукавим корчмарям і ненажерливим косарям, що ти не древня, що ти не мудра, не велична, не велика, не прекрасна, не вічна, не свята єси.

8 –а дівчина.     Стою перед тобою на колінах і за всіх благаю: прости нас, грішних, й не ховайся за чорнобильську вежу, а повернися до нашої хати, звідки тебе вигнано, вернися до нашого краю…

9 –а дівчина.      Прости! Воскресни! Повернися! Забуяй вічним і віщим словом від лісів – до моря, від гір –до спепів. Освіти від мороку святоруську землю, Русь –Україну, возвелич, порятуй народ її навіки.

Ведучий.      Так, мова – наша берегиня. Вона оберігає наш рід, нашу волю, возвеличує душі.

Учень.    Мово моя українська,

                Батьківська, материнська,

                Я знаю тебе не вивчену –

                Просту, домашню, звичну.

                Не з-за морів покликану,

                Не з словників насмикану.

                Ти у мені із кореня,

                 Полем мені наговорена.

Учень.     Дзвоном коси накована,

                 В чистій воді смакована,

                 Болем очей продивлена,

                 Смутком багать продимлена,

                 З хлібом у душу всмоктана,

                 В поті людськім намокнута,

                 З кров’ю моєю змішана

                 І аж до скону залишена в серці моїм.

Учень.   Причасти мене розмовою

               Українською мовою.

               Зачаруй мене славнозвісною

               Українською піснею.

               Причасти мене розмовою

               Українською мовою.

               Зачаруй мене ніжною

               Українською піснею.

            (Звучить українська пісня «Чебреці» у виконанні ансамблю «Мелодії»).

Ведучий.    Ми — українці. Живемо у вільній незалежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

Ведучий.    Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова. Вчені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

Ведучий.    Для нас рідна мова — це не тільки дорога спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це - наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

Ведучий.    Весь світ віддає шану великим володарям українського слова — Т. Шевченку та І.Франку, Лесі Українці та М.Коцюбинському, І.Нечую-Левицькому та Г.Сковороді, І.Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спадщину, котру треба примножувати та оберігати.

Ведучий.    Я цілком згодна зі словами К.Ушинського, які нещодавно прочитала: «Відберіть мову — і народ уже більше не створить її, нову батьківщину навіть можна створити, а мову — ніколи; вимерла мова в устах народу — вимер і народ».

Ведучий.    А мене хвилює та думка, що  стільки літ чужинці старалися заборонити нашу мову, нав'язували свою культуру і свою владу.

Ведучий.   Так. Факти вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покірним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого. Я пропоную пригадати той тернистий шлях боротьби української мови за незалежність.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ  «СКОРБОТНИЙ  КАЛЕНДАР УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ»

*      1720 р. —указПетра І про заборону книгодрукування українською мовою.

*      1769 р. — видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та книг.

*      1775 р.— зруйновано Запорозьку Січ та закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

*      1862 р.— закрито українські недільні школи.

*      1863 р.— указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

*      1876 р.— указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.

*      1884 р.— закрито всі українські театри.

*      1908 р.— вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.

*      1914 р.— російський цар Микола II ліквідує українську пресу.

*      1938 р.— сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

*      1983 р.— видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови у школах і поділ класів в українських школах на дві групи — російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою.

У 1989 р. видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову.

У 1991 р. прийнята державна програма реалізації української мови та мов національних меншин до 2000 року.

 Ведучий.  Багато десятиліть наша мова знищувалася і плюндрувалася.

Хотіли вирвати язик,

Хотіли ноги поламати,

Топтали під шалений крик,

В’язнили, кидали за грати,

Зробить калікою з калік

Тебе хотіли, рідна мати.

А мова не корилася царю –

Ані царю, ані його сатрапам,

З орлом двоглавим стаючи на прю,

Що брав її у пазуристі лапи.

Плюндрованій, не надавали прав,

Немов на звіра, об’являли лови.

Орел впивався в душу, тіло рвав –

Він був безмозкий, хоч і двоголовий.

 Ведучий.  Не вдалося і не вдасться ворогам знищити нашу мову, наш народ, тому що ми відважна, хоробра, патріотична нація. А інакше і бути не може, адже ми нащадки славних козаків.

( Пісня « Рідна мова» у виконанні дитячого колективу «Струни серця»).

Ведучий.  Українська мова – одна з наймелодійніших мов світу, доступна й  зрозуміла    кожному.

Учень.   Хто сказав, що наша мова груба?

              Груба лиш тому, кому не люба.

              Де іще від матінки – матусі

              Ти почуєш: спатоньки – спатусі?

               Ну яка на світі знає  мова

               Зменшувальні форми дієслова?

Учень.   Хто сказав, що наша мова груба?

               Груба лиш тому, кому не люба.

               Ну, скоріше, незбагненна мова,

               Лагідна, чарівно–загадкова.

               Де ще в світі є така країна,

               Як терпляча Україна-ненька,

               Щоби тих, хто їй завдав руїни

               Звала незлобиво – воріженьки?

Учень.    І журлива вона, і піднесена,

                Тільки фальш для неї чужа.

                В ній душа Шевченкова й Лесина,

                І Франкова у ній душа.

                Дорожи українською мовою,

                Рідна мова – основа життя.

                Хіба мати бува примусовою?

                Непутящим бува дитя!

Учень.     Якщо вона зі мною, рідна мова,

                 Сирітство не загрожує й самотність,

                 Якщо вона квітує, веселкова,

                 Є чим пишатись, і є, за що боротись.

Учень.      Закоханим ти лагідна, як мати,

                  А недругам – як постріл із гармати.

                  Беру тебе, як скарб в пісенній вроді,

                  З джерел, що не міліють у народі.

( На екрані слайд «Наша мова – барвінкова».

 Під урочисту музику входять дівчинка- Мова та хлопчик- Барвінок).

Дівчинка-мова:

               Не цурайтесь мене,люди, рідного джерельця.

   Буду я для вас струмочком і дійду до серця.

   У піснях буду лунати кожен день і в свято.

   Соловейком заспіваю в українській хаті.

   Адже я така багата, українська мова,

   Неповторна і крилата, і така чудова!

Хлопчик-барвінок:

               І цвіте у ній кохання, рушники з квітками.

               Мрії наші і бажання, верби над ставками.

               Найрідніше, сокровенне, найдорожче в світі.

               І святкове, і буденне, в ній – батьки і діти.

( Ведучі підходять до  Мови і Барвінка, обнімають за плечі).  Усі хором говорять: 

               Не цурайтесь, люди, мови, не цурайтесь роду.

               Як зачахне рідне слово, не буде народу.

 

(Мова, Барвінок і шкільний танцювальний ансамбль виконують запальний український танок).

 

Ведучий.          Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, «як проміння ясне», а могутнє, «як хвилі буйні». Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне  робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

( На екрані слайд «Говоріть, хай в розмові слова веселяться…»

 

Учні читають вірш Олеся Лупія «Говоріть».

 

Говоріть, як колись вас навчала матуся,

Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

Не тримайте слова, віддавайте комусь.

 

 

Щиро так, м’яко так, починайте казати,

Як воліла б відкритись ваша душа.

Може хочеться їй у словах політати,

Привітати когось, а чи дать відкоша.

 

Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,

Кожне з них, лиш торкни,- як струна, виграва,

Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші-

Мелодійні, дзвінкі, українські слова.

 

Говоріть про любов і про віру у щастя,

Уникайте мовчання, нудьги і ниття,

Говоріть, хай в розмові слова веселяться,

Говоріть і продовжуйте мові життя.

(Пісня «Україночка» звучить у виконанні учениці 6 класу)

Ведучий.  Лети, наша мово прекрасна, над світом,

                  У  казці, у пісні, у прозі, в віршах!

                  З любов’ю і щирим вкраїнським привітом

                  Лишайся у добрих і щирих серцях!

(Виходять усі учасники свята та співають фінальну пісню «Одна Батьківщина»).

 

На екрані слайд «21 лютого  Міжнародний день рідної мови».

 (Звучить   лірична музика).

 

Учитель.      Ось і підійшло до кінця наше свято рідної мови. Бажаю всім щастя, добра, духовного збагачення, нових звершень і здійснення мрій!

Дякую за увагу! До нових зустрічей!