Діяльнісний підхід при вивченні морфології

Діяльнісний підхід при вивченні морфології

Ключові слова: діяльнісний підхід, підхід до навчання, комунікативно-діяльнісний підхід, діяльнісний компонент навчання, мовно-мовленнєва діяльність, вивчення морфології, морфологічні категорії.

Мета статті: проаналізувати та обґрунтувати сутність діяльнісного підходу у навчанні, а також виявити механізм застосування діяльнісного підходу у вивченні морфології

Актуальність теми. У теорії і практиці навчання мови надзвичайно важливою є категорія навчального підходу як глобальна і системна організація та самоорганізація освітнього процесу, що містить усі його компоненти і передусім самих суб’єктів педагогічної взаємодії: учителя (викладача) і учня (студента). Підхід до навчання розглядають як провідну наукову ідею, що лежить в основі освітнього процесу. Теоретичні засади розуміння діяльнісного підходу у навчанні розглядались  у дослідженнях Г. Атанова, О. Кулик, Г. Селевко, С. Омельчука, М. Пентилюк  та ін. Підхід до навчання в дидактиці і лінгводидактиці тлумачать як комплексний педагогічний засіб, парадигму діяльності, сукупність навчальних принципів, методологічни й засіб. Зокрема підхід до навчання мови ототожнюється з аспектом навчання мови (С. Омельчук).

 Основні  підходи до навчання української мови об’єднані у три тематичні групи:

1. за способом суб’єктної організації навчальної діяльності (з погляду суб’єкта навчання мови) – діяльнісний, індивідуальний, компетентнісний, особистісний, особистісно-орієнтований, особистісно-діяльнісний підходи;
2. за способом організації засвоєння навчального матеріалу з мови – дедуктивний, диференційований, індуктивний, когнітивний, комунікативно-діяльнісний, системний, системно-лінгвістичний підходи;
3. за характером добору й подання лексико-граматичного матеріалу – професійно спрямований, соціокультурний, текстоцентрично-дискурсивний, функцій ний, функційно-стилістичний підходи [7, c.5-6].

  Навчальна діяльність є специфічним видом діяльності і має низку особливостей, вона являє собою і ціль, і продукт навчання (у вузькому сенсі) та є системоутворюючим чинником навчання у широкому сенсі. Однією з основних особливостей навчальної діяльності, що відрізняє її від інших видів діяльності є те, що той, кого навчають, – це не тільки суб’єкт діяльності, в й одночасно, її об’єкт. Таким чином, одна з особливостей навчальної діяльності полягає у невід’ємності її прямого продукту від об’єкта [1, с. 25].

   Завдання і цілі дiяльнiсного підходу вивчення морфології полягає у підвищенні загальнолінгвістичного рівня учнів, розширенні диференційованого навчання відповідно до запитів і здібностей старшокласників, формуванні вмінь самостійно здобувати лінгвістичні знання, працювати з науковою й довідковою філологічною літературою, стимулюванні інтересу до слова. розвиткові гуманітарного мислення й мовного чуття, що спирається на філологічну компетентність.

    Вивчення морфології учнями основної школи здійснюється на основі діяльнісного та комунікативно-діяльнісного підходів, що забезпечує грунтовні знання мовної системи, пізнання мовних явищ у їх функціонуванні і формування комунікативних умінь і навичок. Зміст навчання полягає в поєднанні лінгвістичної освіти й вихованні комунікативних навичок. За  таких умов мова освоюється одночасно як предмет вивчення і засіб навчання, що зумовлює своєрідність побудови змісту навчання та добір відповідних форм його реалізації. Тісно взаємопов’язаний з діяльнісним, комунікативно-діяльнісний підхід, який передбачає дотримання принципу цілісного вивчення мови і мовлення.

 Процес оволодіння мовними категоріями учнями основної школи має здійснюватися в ході розв’язання усних і письмових завдань, розташованих у порядку наростання їх складності. Це зумовлює використання як діяльнісного, так і компетентнісного, особиствсно зорієнтованого підходів. [5, с.8].

     Дослідження Г. О. Атанова визначають діяльнісний підхід як категорію переорієнтації навчання з традиційного засвоєння і запам’ятовування готових форм знань на процес їх отримання і функціонування. Діяльнісний підхід  дає можливість розглядати процеси спілкування, пізнання і учіння як діяльності, а також прослідкувати їх розвиток від практичного рівня до знаково-символічного. Це зумовлює характер діяльнісної позиції при вивченні морфологічних категорій. Діяльна позиція учня вмотивована цілями, до яких прагне учень: інтерес до навчання, результативність, здатність до самоконтролю й самооцінки. Діяльнісний підхід висуває на перший план комунікативний аспект мови та інтеграцію різних сторін, пов’язаних з процесом спілкування, а також компонент компетентності – володіння певним обсягом знань стосовно морфологічних одиниць, словозміни, граматичні форми [3, c.16].

     Дидактичним матеріалом  до вправ під час вивчення частин мови служить текст. Учені-методисти (Л. Варзацька, М. Вашуленко,  С. Караман, М. Пентилюк) вважають опору на текст найефективнішим засобом реалізації діяльнісного підходу до вивчення морфологічного матеріалу. Вивчення мовних одиниць та мовних явищ на основі тексту є методично виправданим тому, що усвідомлюючи структуру мови (у тому числі і граматичну), учень оволодіває принципами класифікації частин мови, категоріальними значеннями слів, мофологічною формою слова (словозміною) тощо, вдосконалює власне мовлення, надає йому таких якостей, як логічність, точність, виразність, доречність тощо.

      Отже, знання й уміння з морфеміки і словотвору конкретизуються в безпосередньому зв’язку з граматичними ознаками різних частин мови, тому спеціально дібрані до вправ тексти мають передбачати поступове розширення й ускладнення як завдань, так і мовного матеріалу. Реалізація діяльнісного підходу під час вивчення морфології створює підгрунтя для подальшого розвитку та систематизації здобутих знань, удосконалення мовно-мовленнєвих умінь і навичок, що сприяє безперервному формуванню мовної, мовленнєвої та комунікативної компетентності. Це зумовлює удосконалення мовленнєвої діяльності та основ культури усного і писемного мовлення, базових умінь і навичок використання мови у життєво важливих сферах і ситуаціях спілкування. Очевидно, що навчати мови –  означає не тільки давати знання про мову, а й навчити користуватися мовою як засобом спілкування, критично мислити, отримувати інформацію з усіх доступних джерел, оцінювати її, розуміти співрозмовника, формулювати власні думки усно і письмово. З погляду діяльнісного підходу у вивченні морфлогії,  –  це не лише засвоєння частин мови як системи морфологічних одиниць, розуміння морфологічних категорій і форм, а досконале знання правил їх функціонування. Крім того, володіння мовними знаннями пов’язане з обміном знаннями, діями, цінностями й високим рівнем  міжособистісного  спілкування, що є найважливішою передумовою всебічного розвитку учня, його  творчих здібностей.

         Під діяльнісним підходом у навчанні морфології слід розуміти організацію навчального процесу, основу якого складає комунікативна взаємодія, що забезпечує активну участь кожного (об’єкта і суб’єкта) у результативній праці пізнання мовних категорій. Такий підхід реалізується використанням методів і прийомів роботи, що забезпечують спільну пізнавальну діяльність учнів: взаємонавчання, робота у парах, взаємоконтроль, нетрадиційні уроки.

      Мова – один із ефективних засобів формування й розвитку комунікативної компетентності особистості через її мовний, мовленнєвий і соціокультурний досвід. Засвоення мови – процес неперервний і довготривалий, що потребує напружених зусиль, певного часу на засвоєння навчального матеріалу. Більшості учнів необхідно мати силу волі, мотивацію, чітко усвідомлену мету навчання. Важливим складником навчання мови є усвідомлення її словотвірних механізмів. Саме засвоєння й активне використання словотвірного потенціалу є показником високого ступеня оволодіння мовою. Забезпечення засвоєння учнями морфемної будови слів і системи способів словотворення сприятиме усвідомленню ними багатьох орфографічних правил і створює необхідну основу для вивчення синтаксису, зокрема засобів зв’язку між словами у словосполученні й реченні. При діяльнісному підході способи організованої діяльності вчителя і учнів спрямовані на досягнення цілей освіти, тобто робиться акцент на взаємодії вчителя і учнів. Учні під керівництвом учителя самостійно здобувають знання за підручником та іншими джерелами, шляхом виконання практичних завдань і іправ здобувають потрібні знання за підручником та іншими джерелами [5, c. 9].

Висновки     Отже, шляхом взаємодії вчителя та учнів на уроці можлива результативність засвоєння матеріалу учнями. Учитель організовує спостереження учнів над виучуваними фактами і явищами з наступним колективним обговоренням їх результатів, учитель та учні обмінюються думками з питань, що вивчаються, роблять висновки і узагальнення, формулюють визначення тощо. Таким чином, знання про способи словотворення учні отримують а активній взаємодіяльності у учителем. Процес вивчення категорій морфології, як правило, урізноманітнюють різними підходами та методами, поєднують кілька методів для увиразнення нового матеріалу. Теоретичні відомості подають у вигляді пам’яток, таблиць, схем. Однак, подолати труднощі вивчення мови може тільки свідомий, системний і творчий підхід учителя до вибору підходів і методів навчання. 

Список використаної літератури

1. Атанов Г. О. Теорія діяльнісного навчання: навч. посібник / Г. О. Атанов. – Київ: Кондор, 2007. – 186 с.
2. Голуб Н. До проблеми предметної компетентності з української мови в закладах загальної середньої освіти / Н. Голуб // Українська мова і література в школі. – 2018. - № 1. – С.2-5.
3. Горпинич В. О. Морфологія української мови / В. О. Горпинич. – Київ: Акаднмія, 2004. – 336с. –(Альма-матер).
4. Дроздовський  Д. Виклики й перспективи реформування сучасної освіти в Україні / Д.Дроздовський // Дивослово. – 2018. – С.2-6.
5. Кулик О. Добір оптимальних методів і прийомів навчання / О. Кулик // Українська мова і література в школі. – 2013. - № 2. – С. 8-12.
6. Нищета В. Риторичні вміння як діяльнісний компонент риторичної компетентності / В. Нищета  // Українська мова і література в школі. – 2013. - № 7. – С.13-17.
7. Омельчук С. «Підхід до навчання» як базова категорія сучасної лінгвістичної науки С. Омельчук // Українська мова і література в школі. – 2013. – № 2. – С.2-7.
8. Омельчук С. Урок дослідження в системі навчання морфології української мови / С. Омельчук // Українська мова і література в школі. – 2013. - № 1. – С.2-6.
9. Сучасна українська мова: підручник / О. Д. Пономарів та ін.3-тє вид., перероб. – Киів: Либідь, 2005. – 488с.
10. Сучасна українська мова: морфологія: підручник / за ред. А. К. Мойсієнка. – Київ: Знання, 2013. – 524 с.
11.  Сучасна українська літературна мова / за ред. М. Я. Плющ: підручник для студ. філолог. спец.вищ. закл. освіти. – Київ: Вища шк., 2000. – 430 с.
12.  Сучасна українська мова: морфологія / за ред.. А. К. Мойсієнка. – Київ: Знання, 2013. – 524 с.