Сценарій свята "Є слова, що білі-білі..."

Мета. Розширити і поглибити знання дітей про мову. Показати її багатство, мелодійність, красу. Розвивати виразне мовлення, уяву, мислення, образну пам'ять. Збагачувати словниковий запас. Виховувати любов до рідної мови, рідної землі, художнього слова, пісні, повагу до батьків.

 

Ведучий 1. Є слова, що білі-білі,

Як конвалії, квітки,

Лагідні, як усміх ранку,

Ніжно сяйні, як зірки.

Є слова, як жар пекучі

І отруйні, наче чад…

В чарівне якесь намисто

Ти нанизуєш їх в ряд.

 

Ведучий 2. Доброго дня, шановні гості, шанувальники рідного слова! Вітаємо вас на святі, присвяченому Міжнародному дню рідної мови та запрошуємо на сіль, хліб, на щире слово, бесіду мудру.

Танець «Паляниця»

Виходять учні

1. На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани.

Та тільки одна на землі – Україна,

А ми – її доньки й сини.

2. Усюди є небо,

І зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть.

Та тільки одну батьківщину ми маєм.

Її Україною звуть. (всі разом)

3. Україно, лагідна і мила!

Водночас велична і проста!

Ти мене з дитинства полонила,

Закохала в сонячні жита.

4. Україна – священна держава,

Ми сини і доньки на святій землі.

Ми – її майбутнє, честь її і слава.

Знаємо про це ми, хоч і ще малі.

5. Україно, земле рідна,

Земле західна і східна,

І південна, і північна, -

У нас любов до тебе вічна!

6. Вміють з вітром гомоніти

І тополя, і калина.

Тут наш дім, ми – твої діти,

Наша рідна Україно!

7. Хай же пісня святково лунає.

Всі ми діти козацького краю.

Україна – священна держава,

Наша гордість і прадідів слава.

 

Звучить пісня «На нашій Україні»

 

Ведучий 1.Зародившись у давні часи, українська мова витерпіла страшне лихоліття, переживши утиски загарбників наших земель – Польщі, Московії.

Виходять учні

1. 1720 р. – російський цар Петро І заборонив друкувати книжки українською мовою.
2. 1769 р. – видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та українських текстів церковних книг.
3. 1775 р. – зруйновано Запорізьку січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
4. 1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.
5. 1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
6. 1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот і текстів українських пісень.
7. 1884 р. – закрито всі українські театри.
8. 1908 р. – уся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, «могущей визвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Российской империи».
9. 1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідовує  українську пресу – газети і журнали.
10.  1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення в усіх навчальних закладах російської мови, чим підтинає коріння мові української.
11.  1983 р. – видано постанову про посилення вивчення російської мови у школах і поділ для цього класів на групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
12.  1989 р. – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на другий план.

 

Ведучий 2. Перегорівши, як криця, мова дійшла до нас чистою, мужньою, багатою.

 О слово рідне! Пращура молитво!

Громи Перуна, Велеса поля!

Софія Київська – творіння Ярослава –

Слов’яномовна праведна земля.

 

Ведучий 1. В мені, в тобі Бояна віщим співом

Воно живе, здолавши тьму віків,

Воно Мстиславича Романа голос

І ратний клич Данилових полків.

 

Ведучий 2. О слово рідне! України слава,

Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як духу моноліт.

 

Ведучий 1. О слово рідне! Мудре і прадавнє,

Ти виросло з могутньої землі!

Тебе валуєви жорстоко розпинали,

А ти возносилась і не корилась – ні!

 

Пісня «Мово моя» В. Волощука

Ведучий 2. Ми – українці! Наша рідна мова – українська! Коли ж виникла вона? Тож звернімося до історії української писемності.

Сучасні слов’янські алфавіти беруть початок з кирилиці. Розрізняють кілька графічних норм кириличного письма: устав, півустав, скоропис, в’язь.  Устав – урочисте письмо, яким писали важливі документи, релігійні книги. Літери уставу великі, майже квадратні. На зміну уставу прийшов півустав.

 

Ведучий 1. Сучасне слов’янське письмо побудоване на основі кирилиці. Слов’янський алфавіт  обслуговує потреби десяти відсотків населення Землі. Графічна система української мови до початку ХVІІІ століття не зазнала істотних змін.

Ведучий 2. Сучасна українська літературна мова пов’язана з конкретною датою – виданням «Енеїди» Івана Котляревського в 1798 році. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою.

Ведучий 1. Вона звучала також і в творчості Григорія Квітки-Основ’яненка. І зараз ми запрошуємо вас поринути в історичне минуле 18 століття, щоб відчути красу українського народного слова.

Ведучий 2. До вашої уваги уривок із твору Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці»

Сценка «Сватання на Гончарівці»

Уляна. Здорові були, мамо! З неділенькою будьте здорові!

Одарка. Спасибі, будь і ти здорова. Де ти так рано ходила? Поки я впоралась, дивлюсь, вже тебе і нема.

Уляна. Ходила, мамо, на базар та купила дещо. Ось скиндячки у коси, а оце шпалерів на голуби та на квітки. А оце ось купила платок. Бач, який? І не гарний, скажеш? Великий та модний, з квітками.

Одарка. Навіщо було тратитись? Мабуть і дорогий?

Уляна. Дала я за нього сім кіп та золотого з п’ятаком. Та вже торгувалась, торгувалась. Морока та й годі! А перекупка взяла та на мою голову приміряє і каже: виш, як тобі к лицю. А тут де взявся пан, таки справжній пан; тут хрест, тут кавалерія та й каже: «От славная дєвушка! Вот красавица!». А я як засоромилася. У очах почервоніло, та не знаю, куди й дивитися, а він усе хвалить та сміється.

Одарка. Потурай панам, чого вони не набрешуть. То він над тобою глузував.

Уляна. Будто пани брешуть. Вони сього не вміють і над дівкою не будуть знущатися. Вони письменні.

Одарка. Та знаю я і письменних. Так скажи ж мені, нащо тобі сей платок?

Уляна. Оттак, нащо? Зустрінеться  чоловік, от у мене й хустка. Рушники є , хустки не було, тепер піде йому на хустку, а як вийду заміж, так буду сама пов’язуватись. Тепер вже така мода.

Одарка. А се добре зробила , що купила хустку. Увечері жди старостів, казали прийдуть.

Уляна. Які там старости? Від кого?

Одарка. Чи знаєш із-за Харкова Павла Кандзюбу, що чумакує?

Уляна. Ото за того старого , лисого?

Одарка. Тю-тю, дурна. За Стецька, його сина, коли знаєш.

Уляна. За того божевільного? Се ще краще. Та він, мамо, зовсім дурний.

Одарка. Дурний, так багатий.

Уляна. Цур йому з його багатством, коли в нього глузду нема.

Одарка. Глузду нема, так багатий.

Уляна. Як і по нашій вулиці іде, так з нього малі діти сміються.

Одарка. Нехай сміються, а він собі багатий. У нього будеш у золоті ходити, а помре старий, так усьому добру будеш господиня. Нема на світі луччого щастя, як з дурнем жити.

Уляна. Та вже, мамо, що хочете кажіть, а я за того дурня не піду та й не піду.

Одарка. Нічого вередувати. За такого багатого не підеш, так кого тобі ще треба? Послухай , доню, нічого патякати, я вже старому Кандзюбі казала, щоб сьогодні і старостів присилав.

Уляна. Ох мені лихо!

Одарка. Постій же, доню, тут. Стецько прийде та й поговорите  собі любенько.

Уляна. Об чім з таким дурнем говорити, я не вмію.

Виходить Одарка, а заходить Стецько.

Стецько. Та й патлата!... А що у вас варили?

Уляна. Нічого

Стецько. Ну, ну а тепер що?

Уляна. Що?

Стецько. Що?

Уляна. Нічого.

Стецько. Брешеш-бо нічого. Батько казав, розпитай її обо всім. А чорт її зна, об чім її розпитувать. Я усе позабував.

Уляна. Так піди до батька та й розпитай, коли позабував.

Стецько. Так він добре казав – не йди від неї, поки обо всім не домовишся.

Уляна. Ні об чім нам домовлятися.

Стецько. Як ні об чім, коли ти за мене йдеш?

Уляна. Ні, голубчику, сього ніколи не буде.

Стецько. А чом не буде?

Уляна. А тим, що я за тебе не піду.

Стецько. А чом не підеш?

Уляна. Тим, що не хочу.

Стецько. Не треба мені твого хотіння, підеш і без нього.

Уляна. А щоб я пішла за тебе, то навряд. Наше сватання ще по воді вилами писане.

Стецько. Ей … Прісько чи Домахо чи як тебе. Послухай та іди. Ось коли б ти була вже моєю жінкою, так я б тобі пику побив, як мені батько часто б’є, а то поки що не можна. Батько казав, що після весілля можна жінку бити скільки хоч, а тепер не можна. Дарма, я і підожду. А поки що ласкою просю: піди за мене. (виходять)

 

Ведучий 1. Ще одну дату – 1840 рік, коли вперше було видано «Кобзар» Т.Шевченка, можна вважати доленосною . З того часу українська літературна мова стала  на шлях розвитку. На цьому важкому шляху були і перепони, і заборони, найкращі дочки і сини народу віддавали за рідне слово своє життя.

Ведучий 2. Ну щоб, здавалося, слова?

Слова та голос.

Більш нічого.

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує…

 

Виходять учні

Українська рідна мова

Наче квіточка чудова,

Наче матінка ласкава,

Наче сонце золотава.

 

Наче літечко барвисте,

Як струмочок – свіжа й чиста,

Як веселка кольорова

Українська рідна мова.

 

Живемо в своєму краї,

Де хатина материнська,

Де пісні кругом лунають,

Лине мова українська.

 

Солов’ї розливаються ніжно

У зеленім веснянім гаю,

Син до матері каже: Це пісня

Дуже схожа на мову  твою.

Посміхається мати до сина:

Пам’ятай, моє миле дитя,

Рідна мова завжди солов’їна,

Зігріває людей все життя.

Наша мова живе й буде жити.

Бо вона, ніби подих весни –

Пам’ятай ти завжди про це, сину,

Рідне слово теплом огорни.

 

Пісня П.Дворського «Рідна мова»

Ведучий 1. Знання мови – це показник культури людини. Недаремно кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив». На жаль, сьогодні небагато людей володіють рідною мовою досконало.

Ведучий 2. У мовлення вкрадаються так звані сучасні вислови, які насправді є вульгаризмами. Слова «класно», «кльово», «прикид» засвідчують духовну убогість людини. Забур’янює нашу мову суржик.

Вірш І.Ліщини «Закультурена»

Закультурилася жінка до самого краю:

Хто вона і як говорить, вже й сама не знає.

По-російськи чи вкраїнськи – розібрати трудно,

Тому й слухать її мову, слово честі, нудно.

Вже вона не розуміє, тільки понімає,

Уже й прати не уміє, а лише стірає.

Вже у неї не дитина, а чудний рібйонок,

Вже їй діти допікають до самих пічонок.

Вже вона білльо купує, але не білизну,

Вже й життя нема у неї – є красива жизня.

Не дивуйтесь , добрі люди, з такої натури.

Це ж вона, нещасна, робить заради культури,

Їй здається рідне слово пошани не гідним

І тому гордує жінка своїм словом рідним.

Їй здається культурнішим слово руське буде,

А не бачить, що із неї глузують всі люди.

Бо вона тепер не руська, ані українка,

А лиш просто безтолкова, нерозумна жінка,

Що себе не поважає, ні свого народу

І собі приносить сором і своєму роду.

Ведучий 1. Ми повинні постійно дбати про дальший розвиток і збагачення рідної мови.

Говоріть, як колись вас навчала матуся,

Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Ведучий 2. Бережімо, шануймо, любімо, вивчаймо рідну мову – цей невмирущий голос України. Для кожного з вас ми даруємо «Абетку побажань».

А – активності творчої

Б – безхмарності небесної

В – віри розсудливої

Г – гумору неміряного

Г – ґречності щоденної

Д – достатку життєвого

Е – економії розумної

Є – єдності сімейної

Ж – життя безкінечного

З – здоров’я безмежного

І – імені чистого

Ї – їздити на курорти

К – кохання доброго

Л – людяності щирої

М – мрії здійсненної

Н – наснаги професійної

О – обрію барвистого

П – посмішки чуйної

Р – радості всесильної

С – спокою літнього

Т – тепла родинного

У – успіху великого

Ф – фантазії гармонійної

Х – хліба цілющого

Ц – царини домашньої

Ч – чарівності приємної

Ш – широти духовної

Щ – щастя невичерпного

Ю – юності сердечної

Я – ясності майбутньої

Ведучий 1. Дорогі друзі! До вас наше слово! Це від вас залежить, чи джерело рідної мови замулиться у ваших душах, а чи пружно й вільно дихатиме. Океаном дихатиме!

Ведучий 2. Тільки від порога рідної мови ви можете виходити на широкі магістралі. Не сполохайте рідного слова, захистіть його, притуліть до серця, наповніть ним своє життя.

Виходять всі учасники. Пісня Н.Бучинської «Країно моя»