Сценарій свята української мови «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема»

                                             Сценарій свята української мови

                         «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема»

Мета:  формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності. Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.
              Обладнання: вишивані рушники, прапора України, портрет Т. Г. Шевченка.

                                                                 Хід свята

Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.

      Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина.
      У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову. Україна - золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

 (Під музику в зал заходять учні, одягнені в український одяг)      

Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром,
Для людей відкрита хата наша біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.
 

Люблю тебе, моя Вітчизно мила,
Твої поля і небо голубе,
Бо ти дала мені малому крила.
То як же не любить мені тебе!
Люблю тебе я, мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на "відмінно",
Щоб мною ти пишатися могла!
 

Люблю твої ліси, струмки, джерельця
І все-усе, що є в моїм краю!
Тепло долонь, і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!
 

Україна моя починається
Там, де доля моя усміхається,
І, як небо, як даль солов’їна,
Не кінчається Україна.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
 

На землі великій
Є одна країна:
Гарна, неповторна,
Красна, як калина.
І живуть тут люди
Добрі, працьовиті,
І скажу, до речі,
Ще й талановиті.

Землю засівають.
І пісні співають,
На бандурі грають
І вірші складають
Про ліси і гори,
І про синє море,
Про людей і квіти...
То скажіть же, діти,
Що це за країна?
Разом. 
Наша велика славна Україна!

(Звучить пісня                                                       )

А зараз, ми перевіримо чи знаєте ви усну народну творчість. Діти, а ну скажіть, мені, що ж належить до усної народної творчості?

Діти, ви, мабуть, і прислів’я знаєте?

Конкурс «Продовж прислів’я»

― Наука – срібло, а практика – …(золото)

― Що записано пером, того не вирубаєш ….(топором)

― Хто мови своєї цурається, хай сам себе….(стидається)

― Слово не горобець: вилетить….( не піймаєш)

― Птицю пізнати по пір'ю, а людину по….. (мові).

― Слово до слова — зложиться….( мова)

― Гостре словечко коле …..(сердечко).

― Дурний язик — голові не ….(приятель).

― Шабля ранить тіло, а слово — ….(душу).

― Від меча рана загоїться, а від лихого слова —….. (ніколи).

Так , знаєте ви прислів’я добре.

А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, у 1991 р. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.
Бо й не замовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна, наша українська мова.
 

Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
 

Мій друже, брате,
Звертаюсь сьогодні до тебе
Мовою землі твоєї,
Мовою матері твоєї,
Народу твого мовою.

Вся історія народу - в мові,
Мова - душа народу.
Позбавити народ рідної мови -
Це означає вбити народ.
 

Слова летять у душу, як лебідки,
І пахнуть п’янко житом і росою,
Калиною, цілющою травою,
Вербички юної дівочою красою.
 

Зневажати мову мамину - біда,
Котра пустими зробить наші душі,
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калині сушить.
Зневажати мову - зрадити себе,
А зрадників хто може поважати?
І стане чорним небо голубе,
Вмиратиме у муках рідна мова.

О, не згуби свого народу,
Безсмертна мово, рідна і терпка.
Ти є душа співучого народу,
Що був і є, і буде у віках.

(Звучить пісня                                                       )
Конкурс « Скоромовок»

― А які ж скоромовки вмієте швидко промовляти?

– Мово! Пресвятая Богородице мого народу!
З чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народна.
– Мово! Мудра берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.
– Мово! Велична молитво, у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія!
– Мово наша! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така.
 

Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!
 

Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.

В ній стільки слів, що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто безліч знань.

Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.
 

У полі калина, у полі калина
Хорошенько цвіте.
Ой роде наш красний, роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося,
Бо багато нас є.
 

Слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між них левиний рев.
Неначе юна зоря світанкова,
Ти лісами, степами ідеш.
Українська чарівна мово,
Ти у серці народу живеш.
Мелодійна моя, промениста,
Як земля, твій багатий словник.
Українська мово пречиста,
 

Ти у серці народу навік!
Українська прабатьківська мово,
До зірок через терни ідеш.
Рідна мово моя, пелюсткова,
Ти у серці народу живеш!

(Звучить пісня                                                       )

А давайте, пригадаємо, які колискові співали вам ваші батьки.

Конкурс «Колискова»

Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.
        Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова - чудова, мелодійна, багата.

Не посмій забути
Маминої мови.
Нею квітне поле,
І гудуть діброви.
Можеш призабути
Запах рути-м’яти,
Але рідну мову
Мусиш пам’ятати.

Можеш не впізнати
Голосу діброви,
Та не смій зректися
Маминої мови.
Бо як відречешся,
Кине тебе пісня,
Будеш ти без неї
Наче вишня пізня.
 

Любіть свою мову й ніколи
Її не забудьте в житті.
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє.
 

Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот,
І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.
 

Із слова починається людина,
Із мови починається людина,
Моя ласкава, мамина, єдина -
Щебече соловейко на весь світ.

Бентежна, тополина, калинова,
Не випита, не вибрана до дна -
Це наша українська рідна мова,
Немов бандури вічної струна.
 

А тепер прийшов час для відгадування казки за уривком

Конкурс «Відгадування казки за уривком»

1. « Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку.  От біжить мишка…» (« Рукавичка».)

2. « От баба так і зробила: витопила в печі, замісила  яйцями борошно, що назмітала, спекла колобок і поклала на вікні, щоб простиг…». («Колобок»).

3. « Жили собі двоє мишенят – Круть і Верть  півник Голосисте Горличко…»(« Півник і двоє мишенят»).

4. « Були собі лисичка та журавель. Ото й зустрілися якось у лісі. Та такі стали приятелі!

Кличе лисичка журавля до себе в гості…» («Лисичка та журавель»).

5. « Зробіть мені , тату, човник та весельце, то я буду рибку ловити, та вас при старощах годуватиму…» («Івасик-Телесик»).

6. «…Узяв дід ріпку за чуб ,баба діда за сорочку,внучка бабу за спідницю,промучились весь день…» («Ріпка.»)

7. «…Котику-братику, несе мене лиска,по каменю мосту,на своєму хвосту…

(«Про Котика і Півника.»)

8. «А лисичка наскидала рибки з воза, а сама зіскочила та й ласує».  ( «Лисичка-сестричка і вовк-панібрат»)

9. «…- Ой ви, діточки, козеняточка!...»(«Вовк і семеро козенят.»)

10.    Другого дня знов пішли дід і баба по гриби. Приходять додому,аж у них і варенички зварені,і починочок стоїть на віконці. Вони знову до сусідів:

- Чи не бачили кого?  ( «Кривенька качечка»)

     Яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.
 

Моя земля - це гори темнолиці,
Навчили мови рідної мене
І підняли мене, немовби птицю,
В склепіння неба тихе і ясне.
 

Ми - українці - велика родина,
Мова і пісня у нас солов’їна.
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для нас всіх -Україна.
Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!
У барвінки зодягайся, українське слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,
Як з дитячої колиски мову покохали.

Як ту мову можна забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила.
От тому плекайте, діти,
Рідненькую мову
І учіться говорити
Своїм рідним словом.

Пісня 5 клас

          ,,Коли до серця крадеться тривога,-

За долю України я боюсь,-

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей.

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей…

О Боже мій – Великий, Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

І в світлий день пришестя, в день майбутній

Вкраїні Царство Щастя приготуй.

Коли до серця крадеться тривога, –

За  долю України я боюсь, –

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь”

Вже кінчилось свято
І прощатись нам пора.
Ми бажаємо Вітчизні
Щастя, миру, добра.

Друзі шановні,
Вдячні ми всім,
Хто прийшов на це свято.

Завершення свята Гімн України