Сценарій " Тарасовими шляхами"

 

Ведучий1. Щовесни, коли тануть сніги                                                                                                                                         І на рясті засяє веселка                                                                                                                                                                               Повні сил і живої снаги                                                                                                                                                            Ми вшановуємо пам'ять Шевченка

Ведучий2. В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство. До них належить ім’я великого українського поета Т.Г. Шевченка.

Ведучий1.  Весь свій могучий талант він присвятив служінню народові. «Історія мого життя ,- писав поет,-становить частинку історії моєї Батьківщини».

Ведучий2. Сьогодні ми пропонуємо вам пройти разом з нами Тарасовими шляхами.

      ( Пісня «Думи мої, думи»)

Ведучий 1. 9 березня 1814 року, темної ночі. Перед світанком, в селі Моринцях на Звенигородщині , в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда, блиснув у вікні єдиний  на все село вогник, -народилася нова панові кріпацька душа, а Україні – її великий співець Тарас Шевченко.

Ведучий 2. В похилій хаті, край села,                                                                                                                                 Над ставом чистим і прозорим,                                                                                                                                       Життя Тарасику дала                                                                                                                                                       Кріпачка – мати, вбита горем

Ведучий 1. Благословен той день і час,                                                                                                                            Коли прослалась килимами                                                                                                                                              Земля, яку сходив Тарас                                                                                                                                                 Малими босими ногами                                                                                                                                                  Земля, яку скропив Тарас                                                                                                                                             Дрібними росами – сльозами.

( Сценка 1. Дід, Тарас і мати)

( Дід сидить і щось робить, курить люльку)

Тарас. Дідусю, а що то Чумацький Шлях?

Дід. Ото на небі Чумацький Шлях!

Тарас. Дивно, що й на небі шляхи бувають, тільки, хто ж ходив ними, невже чумаки?

Дід. Чумаки, Тарасику, чумаки. Ото їдуть, ідуть возами, навколо самий степ та тиша.

Тарас. А вони ж ,чумаки, коло нас Чорним шляхом їдуть?

Дід. Еге ж, Чорним.

Тарас. А чого він Чорний, що чумаки чорні? ( дід сміється і хитає головою)

Дід. Того він чорний, що страшний.

Тарас. А  чого , дідусю. Він страшний?

 Дід. Ет, малий ще… Підростеш –сам знатимеш.

Тарас. Розкажіть, дідусю, чи завжди нас мучили у ярмі.

Дід. Не завжди, синку, був наш рід у неволі. Знаю, що колись наші предки , славні козаки у саму Візантію ходили, бідних бранців-християн з бусурманської неволі визволили. Славний був колись козачий рід!

Мати. Тарасику, синочку! На ось тобі свитину батькову. Я її полатала. Та кусок паляниці візьми. Овець пастимеш.

Тарас. В степ! В степу воля!

Мати. Тільки гляди  добре овець, Тарасику! (виходять)

       Вірш « Мені тринадцятий минало…» , пісня « За байраком, байрак»

Ведучий1. У тяжкій неволі                                                                                                                                                       Ріс малий Тарас                                                                                                                                                                                    Він не вчився в школі                                                                                                                                                                    Він ягнята пас

Ведучий2. Сонце вже доволі височенько,                                                                                                                            Вітряки розіп’яті стоять,                                                                                                                                                         Он малий Григорія Шевченка                                                                                                                                                 За селом пасе чужих ягнят.

 ( Сценка2. Хлопчик, Тарас, старий запорожець)

Хлопчик. Тоді на добраніч Тарасику, я тобі вранці хліба принесу.

Тарас. ( вкладається на свитку) Не хочу я йти додому. Люблю сидіти тут, біля козацької могили в степу. Отут, казав дід Іван,  в оцих могилах спочиває воля.   ( виходить козак в жупані, шаблею )

Козак. Здоров був , козаче!

Тарас. А здорові були, діду!

Козак. Ти чий такий , хлопче?

Тарас. Я Тарас, а по батькові Шевченком звуть.

Козак. А родина в тебе є? І де ти живеш? Де твоя Батьківщина?

Тарас. Живу я в Кирилівці. Але не тільки це село – моя Батьківщина. Бо мої всі лани широкополі, і Дніпро поміж зеленими берегами, і голосні його пороги. Мій і Київ золотоверхий і вся Україна –прекрасна – вся моя!

Козак. Вся кажеш.

Тарас. Вся, бо всю її люблю! А коли пісню давню, думу козацьку заспіваю, здається мені, що і цілий світ мій!

Козак. Ти що ягнята стережеш?

Тарас. Ягнята стережу, та не свої. Але коли виросту, буду пісні-вірші писати про давню славу, про волю козацьку. Буду картини рисувати, змалюю всю красу України, щоб всі знали, що кращої за неї немає в усьому світі.

      ( козак кладе Тарасові руку на плече)

Козак. Бачу, хлопче, що ти той, кого я вже довгенько шукаю! Ось дивись, сину, на цю могилу. Отут лежать козаки, порубані, посічені. Разом з ними шаблі та самопали, пірначі та бунчуки. А покриті вони прапорами малиновими. Хлопче, давня воля спить. Це давня слава закопана. Міцно заснула вона , тане навіки! На те я й шукаю по всій нашій землі хлопчини, щоб розбудить її. І знайшов тебе. Мій сину. Ось тобі, дитино, золоте перо! Бо не шаблею, не гаківницею будеш давню славу . волю козацьку будити, а цим пером!

      ( козак дає перо. Разом з Тарасом виходить)

Вірш « І золотої, й дорогої…»

Ведучий 2. Гірка була доля у Тараса                                                                                                                              Вмерли тато й мама,                                                                                                                                                                Сирота – в дяка                                                                                                                                                                       Тут була в хлоп’яти                                                                                                                                                             Грамота гірка

Ведучий 1. Осиротівши, Тарас пішов у найми до дяка. Він носив воду, прислужував і одночасно вчився.

      (Сценка3. Служба у дяка. Тарас заходить, сідає на лаві  )

Тарас. Немає дяка, отож собі трішечки приляжу. ( входить дяк)

Дяк. Благословиться вже на світ, а воно спить ледаче. Тарасе! Вставай! Бачиш я шукаю чобіт!                             ( Розбурхує Тараса, той схоплюється і починає шукати по кутках)

Дяк ( сідає на лавку) А на те неділя, затям, щоб душа відмолоділа.  Чобіт є? Давай ! А другий? Є? Нема? Кидай сюди. Йди – потягнеш за халяву. Гм-м…Щось не лізе.

Тарас. Це ви, дяче, хочете на ліву ногу натягти чобіт з правої ноги.

Дяк. Ти того сопи та слухай. Ти мене давай не рухай.

Тарас. У вас чогось ряса в реп’яхах і болоті.

Дяк. Ти того, без хи-хи-хи! Бо я тобі зараз покажу. За цілий тиждень хапонеш.  Оце тобі за понеділок. За те, що в рясі не заштопав дірок! Оце тобі за вівторок! Що загубив від пляшки корок! Оце за середу тепер. Оце відразу за четвер!. І за п’ятницю, і за суботу, щоб пам’ятав свою роботу. Ух ти…(Тарас вибігає, дяк за ним)

   Вірш «Всякому городу  нрав і права»

( Дяк і кум напідпитку йдуть додому)

Дяк. Ще трохи , куме, та й уже.

Кум. Але ж ні стежки, ні дороги!

Дяк. Це, куме, ради остороги:                                                                                                                                                 Бог бережених береже.                                                                                                                                                             Бо ми в такому – тсс- із вами,                                                                                                                                               Що мусим –тсс- іти ровами                                                                                                                                                                         але ще трохи та й уже.

Кум. Ну, ти диви, як мудро впік!

Дяк. Усе це мудрії глаголи                                                                                                                                                         а тут ось всюди осорома                                                                                                                                                             А ми ось – гульк – і вже удома.

Кум. Ну, слово честі, мудро впік!

  ( Заходять до хати. Кум сідає на лаву. Дяк витягує з-під ряси пляшку, знайшов щербаня-горня, сіли, п’ють)

Дяк. Сьогодні, куме, мав я сон,                                                                                                                                                    Таке верзлося неймовірно                                                                                                                                                          Немовби чорт, а я покірно                                                                                                                                                         іду за ним. Послав прокльон                                                                                                                                              Лиш брикає                                                                                                                                                             Перехрестився - не зникає

Кум. А що? Справді, дивний сон.

Дяк. І тут я заспівав псалом                                                                                                                                                                  А він мене хвостом я свисне!                                                                                                                                                   Як поміж ратиці не стисне!                                                                                                                                                   Уже ми оба під столом! ..                                                                                                                                                         У мене, куме, свято нині.                                                                                                                                                   Давайте, нап’ємось, як свині…( випив)

Кум. Давайте, ще один псалом (випив)

 ( Тарас заходить у хату)

Дяк. Це хтось до увійшов? Там чорт у хату увійшов!

Тарас. З неділею, вас, пане дяче.

Дяк. Заходь, козаче, дяк пробаче ( випив) .    А як ти тут мене знайшов?

Тарас. А що шукати  - ви ж удома.

 ( дяк впав на долівку, п’яний, як чума)

Тарас. Чкурну я знову в байраки. Куди мені в такому пеклі?

Дяк. ( в непробудному сні) Він, куме, хлопець – те, що треба…Псалми чита, як ангел з неба ( хропе)

Тарас. Таки втечу, я звідси. ( Іде в куток, виносить пачину) Ото полегшала пачина… Де пришви? Так от за що він, клятий, п’є! Він обікрав мене! Ну ж я тебе провчу, дяче! Відчуєш ти в мене! ( б’є різками, проказуючи)      Ось тобі за сирітські сльози! Ось тобі! Ось тобі!

    (Дяк стогне, сходять зі сцени)

  Вірш «Якби ви знали, паничі…»

 Пісня « На високій дуже кручі»

Ведучий 2. Земле Шевченкова, земле Франкова,                                                                                             Ниво засіяна щастям – добром;                                                                                                                                       Вічна твоя соловейкова мова,                                                                                                                                           Вічна розмова Дністра із Дніпром.

Ведучий 1. Шевченко був державником, старався розбудити свідомість нації, допомогти їй збагнути, що без України навіть найталановитіші не позбудуться статуса малороса і раба. Актуально звучать слова поета:                                                                                                                                                                                       В своїй хаті своя правда,                                                                                                                                                                          і сила, і воля

Ведучий 2. Доля не дала  Шевченкові сімейного щастя, родинного тепла, взаємної любові. Не було в поета навіть хатинки – останньої мрії. Він мріяв про люблячу дружину, діток, про садочок біля власної хати над Дніпром, та не судилося, не судилося…

              Вірш  «Молитва матері»

              Пісня  « За байраком байрак»

Ведучий 1.Умер Кобзар! Його пісні                                                                                                                                    Більше не гриміти                                                                                                                                                                  І став вітер на могилі                                                                                                                                                              Сумно голосити:                                                                                                                                                                             - Спи, Тарасе, тихо – тихо,                                                                                                                                                   Поки Бог розбудить                                                                                                                                                                   Твого слова в Україні                                                                                                                                                                Повік не забудуть.

Ведучий 2. Жива поетова душа святая                                                                                                                                                            Жива в святих своїх речах,                                                                                                                                                    І ми читаєм, оживаєм,                                                                                                                                                                      І чуєм Бога в небесах!

Ведучий 1.Сьогодні до нього, нашого пророка, звертаємо свої погляди. З його ідеалами, помислами звіряємо свої кроки в утвердженні Української держави.

Ведучий 2. Віримо, що здійсняться пророчі Тарасові слова:

  « І на оновленій землі                                                                                                                                                         Врага не буде супостата,                                                                                                                                                              А буде син, і буде мати,                                                                                                                                                                    І будуть люди на землі.

            Пісня  «Заповіт»