Сценарій відкриття меморіальної дошки

Сценарій відкриття меморіальної дошки   

Ведучий 1: Війна… Страшне й жахливе слово!

І його треба пам’ятати,

Згадавши – озернись навколо

І МИР навчися шанувати

Ведучий 2: Шановні  учні, колеги, гості, рідні!   Сьогодні 12 грудня 2023 року ми зібралися  разом,  щоб  вшанувати  пам’ять  наших  земляків Бурачика Олександра Андрійовича та Стрижеуса Сергія Романовича,   випускників Рудківської  гімназії, які героїчно загинули , захищаючи Україну від російських загарбників в боях за звільнення Херсонщини та Харківщини. Вшанування пам’яті – це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і гордість  за справжніх героїв.

Ведучий 1.Саме сьогодні у нашій гімназії з'явиться дві пам'ятні дошки, які знову і знову будуть нагадувати нам про війну з російським окупантом, про наших героїв. 

Ведучий 2

Урочистий мітинг з нагоди відкриття меморіальної дошки Олександру Бурачику та Сергію Стрижеусу  оголошується відкритим

Гімн України

 Ведучий1: Уже більше року триває війна, гинуть найкращі українці, цвіт нації.  Наші земляки, теж, незамислюючись, пішли боронити рідну землю. Тепер вони наші герої.

Ведучий 2:Кожен, хто стає на захист своєї держави, поповнює лави добровольців у війні  – герой.

Ведучий 1:Кожен, хто робить свій внесок у перемогу України -герой.

Ведучий 2:Кожен, хто ризикує життям, аби надати таку потрібну допомогу  - герой.

Ведучий 1:І ми горді тим, що із маленького села Рудка  маємо  28 героїв із хоробрими серцями, які рятували і  рятують Україну.           

 Ведучий 2: Двом  із них, на жаль, не судилося повернутися живим. Вони  полягли навіки.

 

 

Ведучий 1:

Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

 Ведучий 2

Саме тут всі її вояки

Кордони країни від зла захищають,

Б’ються  на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливають.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни.

Відають найцінніше – життя,

України найкращі сини!

 Ведучий1 :

Герої не вмирають і не вмруть,

Героїв пам'ятатимуть віками.

Їм славу вічну віддають

І голову схиляють перед вами.

Ведучий 2:Сьогодні в стінах нашої школи ми відкриваємо меморіальну дошку на ЇХ честь.

Звучить  мелодія «Плине кача»

Ведучий 1: Почесне право відкрити меморіальну дошку надається рідним героїв –Стрижеусу Роману Макаровичу та Марковець Лідії Андріївні

Музичний фон  (знімають з дошки полотно)

Оленка Кньовець

Як шкода тих, кого забрали небеса,
Кого вiйна в безсмертнi списки записала,
Хай згасла свiчка, але пам'ять не згаса,
Бо нас життям вiд смертi захищали.

Поклiн  низький вам, любi, до землi,
За те, що нам дали можливiсть жити,
За те, що не здалися у вогнi,
Навчили Україну нас любити

(дівчинка запалює свічку в ламбадці і тримає її в руках)

Учениця: Запалим свічку пам’яті про тих,
Кого війна забрала в домовину.
Бог забирає кращих, може і святих.
У когось батька, в когось - і дитину.

 Помолимось за тих, хто ради нас,
Йшов крізь вогонь і знищував гармати.
Когось забрала куля, когось убив фугас,
І не одна родина зараз ридає.

Запалим вогонь скорботи
За тих Героїв, що не впали духом. 
І не дали країну побороти.
Нехай же Вам земля всім буде пухом.

                                  (дівчинка ставить свічку біля дошки)

Ведучий 2: Для освячення меморіальної дошки запрошується Настоятель Свято-Софіївського храму протоієрея Йосипа (або протоієрея Віталія)

(освячення дошок)

Ведуча 1: У сім'ї  Романа Макаровича та Надія Панасівни Стрижеус  народився хопчик Сергій  28 липня 1980 року в с.Рудка. В 6 років пішов у 1 клас.У 1991 році померла мама.. Батько залишився сам з дев'ятьма  дітьми:6 дочок і три сина. Сергійові тоді було всього 10 років. У 1995 році закінчив школу, далі пішов служити в армію. Служив в  45 аеромобільній бригаді у військовій частині№ А1533 південного округу. Після армії працював в Більськовільському лісництві, згодом  в  місті  Києві на будівництві. 5 квітня 2022 року був мобілізований до Збройних Сил України гранатометником.

Ведучий 2: У січні цього року солдата зарахували до списків номером обслуги 3 мотопіхотної роти одного з батальйонів 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Загинув біля села Вільшана Куп'янського району Харківщини під час виконання бойового завдання, потрапив під ворожий обстріл. Залишився батько, 6 сестер, брат Василь, який проходить військову службу в ЗСУ.

Ведучий 1: Сергій любив дітей.І на війні  з палаючого танка врятував малого хлопчика, і був нагороджений за цей вчинок. Був добрим, веселим, ніколи нічого не боявся, був хорошим будівельником, другом, який ніколи не залишить у біді. Коли вітали його по телефону з Днем Захисника, і спитали чи будете святкувати- він сказав, святкуватимемо лише тоді , коли буде Перемога. Нажаль не судилося. Але ми віримо, що  скоро будемо святкувати перемогу над окупантами і що його жертва  і багатьох інших захисників -недаремна.

 Ведучаий 2 Бурачик Олександр  Андрійович  народився у селі Рудка, 1 березня 1970 року, в сімї Андрія Захаровича та Домни Дорофіївни.У 1985 року закінчив Рудківську школу , продовжив навчання у Більськовільській середній школі, де навчався ще 2 роки. Після закінчення школи проходив службу в армії водієм вантажної машини. Деякий час проживав в м. Конотопі Сумської області. Далі доля закинула його в с.Галицинове Миколаївської області, де проживав до повномаштабного вторгнення..Працював водієм-далекобійником в Галицинівському радгоспі. Був одружений, залишилися дружина Зінаїда Іванівна, двоє синів Віталій та Святослав і  внучка Злата.Похований в селі Галицинове Галицинівської громади.

Ведучий 1 Був нагороджений відзнакою командира військової частини  ПОСМЕРТНО. (Прочитати відзнаку).

Ведучий 2: Невичерпний патріотизм, відданість справі, непохитний  бойовий дух назавжди залишиться яскравим прикладом для нас майбутніх поколінь.

Ведучий 1: Такими вони були, таким вони є, такими вони залишиться навіки.

Ведучий 2. До слова запрошується

1.Корень О.М. – начальник управління освіти Вараської міської ради

2.Андрій СКЛЯРОВ- полковник, начальник Вараського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки

3.Руднік О.О.  -  староста Більськовільської громади

4.Сестри Сергія: Ганна, Тетяна, Світлана, Надія, Оксана

5.Сестри Олексадра,Лідія

Ведучий  1 До слова запрошуємо (рідних)

Ведучий 2  Низький уклін  батькам , рідним  та друзям нашого героя!

Ведучий 1: Ми завжди будемо пам’ятати вашого сина, брата, дядька, батька . Вони загинули заради мирного неба та щасливого майбутнього нашої країни ! Вічна пам'ять героям!

 

Ведучий2: Єдине, усім нам під силу – це мовчки віддати честь Патріотам, що поклали найцінніше, – власне життя, – за Україну, за мир для своїх дітей і зробити все можливе, аби пам’ять про Героїв жила вічно, щоб ця жертва не була даремною.

Ведучий 1: Шановні присутні. Просимо вшанувати пам'ять Олександра Бурачика та Сергія Стрижеуса , і всіх тих, хто загинув у війні, захищающи нашу Україну, хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

Ведучий 2: Вони героїчно виконали свій військовий обов’язок по захисту  суверенітету та територіальної цілісності України.

Ведучий 1: Україна втратила своїх кращих синів, які пожертвували власним життям

Ведуча 2: Просимо покласти квіти до меморіальних  дошок

(Покладання квітів до меморіальної дошки під фонограму)

Ведучий 1: Щодня, у жорстокій боротьбі Україна втрачає своїх синів. Кожен із загиблих воїнів залишиться у нашій пам'яті, ніби журавель у небесах, вдячність за їхній подвиг житиме у серцях українців, у піснях, що їх співа народ.

Пісня «Журавлі»
 

Сніжана Кньовець

Чи може це закінчитись колись?

Тримайся, любий, до кінця борись!

Пям'ятай, що молимось за вас усіх!

І низько кланяємся вам до ніг!

За те, що ворога далі не пускаєте!

Рідні кордони країні  захищаєте!

Ви всі Герої – й говорити тут не треба!

Янголи – охоронці дані Богом з неба!

Та тільки одного ніяк не зрозумію:

Чому не хочуть припинити воювати?

Адже  додому їх  чекає мати!

Що ж, віримо що незабаром буде МИР!

До кожної матері повернеться син!

І в кожну родину свій герой- захисник!

І знайдеться кожен, хто безвісти зник!

Все колись відбудуємо!

Та ці події повік не забудемо!

Ведучий 2: Допоки ми живі - житиме пам’ять про наших героїв. Олександр Бурачик та Сергій Стрижеус    з меморіальної дошки щодня зустрічатимуть і проводжатимуть поглядом учнів, нагадуватимуть кожному з нас, що вони поклали життя аби ми жили в мирній квітучій Україні.

Ведучий 1. На цьому урочистий мітинг , з нагоди відкриття пам’ятної дошки на честь випускників школи  Бурачика Олександра та Стрижеуса Сергія оголошується закритим.

Звучить Гімн України

Ведучий 2: Дякуємо, що були сьогодні з нами.

Ведучий 1 Слава Україні!

Ведучий 2 Героям Слава!