Сценарій відкриття меморіальної дошки "Герої не вмирають"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                            СЦЕНАРІЙ ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНОЇ ДОШКИ

 

В. Народ мій є! Народ мійзавжди буде! 
     Ніхто не перекреслитьмій народ! 
     Пощезнуть всі перевертні й приблуди, 
     І орди завойовників-заброд!

     Народ мій є!  Народ мій завжди буде

В. 24 роки Українськійдержаві, але целишемить. Бо життя знову поставило перед нами випробування: подіїостаннього року  примусили кожного українцявідчутипричетність до своєїкраїни, а також  зрозуміти, що ми - господарі на власнійземлі.

В. Та не всіх це влаштовує. Сепаратистизазіхають на територіальнуцілісність нашої держави.  . На Сході  країни точаться   бої . Але ми знаємо, щоперемога буде за нами. ЄдинаУкраїна – іншого шляху у нас немає.

В. Саме за це зараз в АТО воюють наші герої. На полібитви – захисники, воїни. Вонимужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючивласногожиття, захищаютьненьку-Україну.  Сьогодні ми зібралися вшанувати пам'ять випускника нашої школи, загиблого в боях на Сході - Москотіна Леоніда  Павловича

В. Мітинг, з нагоди відкриття пам'ятної дошки Москотіну Леоніду Павловичу  оголошується відкритим.

                                      Звучить « Гімн»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                             Ведучий оголошує почесних гостей. Виступ гостей

Учениця

Він бачив згорілі поля, по яких текли ріки крові.
Він бачив, як доля важка, рвала душі,  як паперові.
Він бачив, як небо палає в  сльозах за «небесні серця».
Він бачив, як подих зникає на устах в молодого мерця.
Вінбачив,  як в зливахіз куль не тонули гарячідуші.
Та одного лише не збагнув – чому люди такібайдужі.
Вінбачивтілабійців,  у якихбулощастя, родини.
І як їх стелили у рів, пам’ятаючи , щохвилини.
Вінбачив,  як руки тремтять у людей!
Вінбачив усе щобуло, і бачив усе щозосталось.
 

В.  Він обіцяв вернутися, бо не міг не піти.  І святкував би 14 січня  ювілей - 60 років. Та доля розсудила інакше.

В. Народився Леонід Павлович  14 січня 1956 року в с. КомарівкаБорзнянського району району Чернігівської області.  З 1963 -1973 рік  навчався у Ніжинській середній школі №1.

В. Після закінчення школи вступив у Ніжинський державний педагогічний  інститут ім. Миколи Гоголя. Після закінчення вузу працював учителем хімії та біології у школі с. Григоро-Іванівка  Ніжинського району. Згодом перейшов працювати на завод Сільмаш, де  5 років пропрацював  майстром. Доля переносить його на північ тодішнього Радянського Союзу – Чукотку, де в суворих  кліматичних у мовах 5,5 років пропрацював енергетиком.  Після розпаду Радянського Союзу повернувся на Батьківщину і приєднався до прогресивних політичних рухів. На початку 1990 років підтримав ідею  незалежності України. Останні роки політичну діяльність поєднував з роботою  на Ніжинському комбінаті хлібопродуктів.

В. Події Революції гідності знайшли палкий відгук у його відданому Україні серцю. Леонід Павлович був одним із героїчних учасників Майдану. Пройшов його з перших днів до останнього.

В. Події Революції гідності знайшли палкий відгук у його відданому Україні серцю. Леонід Павлович був одним із героїчних учасників Майдану

В. Герої не вмирають і не вмруть,

Героїв пам'ятатимуть віками .

Їм славу віддають

І голову схиляєм перед вами.

Як голосно стогне від болю земля,

Біль у душі і печаль на очах.

Сини України віддали життя

Сумує країна, у сльозах рідня

В. Право відкрити меморіальну дошку надається сину Леоніда Павловича – Москотіну Оресту та  Москотіній Адель

Учениця

Вінзагинув в аеропорту

ПідДонецьком…  Загинув – спитайтечому,
Бо у правду і чесність він вірив,
Та ішоввоювать за країну свою!

Загинув… напевно так треба,
Можечортучи Богу – байдуже йому
Він боровся, ішов не за себе,
А за щастя і мир, за країну свою

Він загинува… його вженемає…
Плаче рідна земля,дружина, рідня
Не повернеться більше до рідного краю,
Не побачитьвже батька більше дочка…

Не пожме більше руку він сину
Він загинув….

В.   Виражаємо щире співчуття сім’ї загиблого героя: дружині Москотіній Ользі Володимирівні, сину  Оресту,  дочці Адель. Леонід Павлович вічно житиме у наших серцях.

В.  Схилімо голови низько перед пам’яттю і подвигом славних синів України - героїв антитерористичної операції, наших земляків: Горбенко Ігор, Биков Олег, БашировТахір, Макидон Віктор, Рябуха Сергій, Яковенко Денис….

В.Запалим свічкупам’яті про тих,
Кого війна забрала в домовину.
Бог забираєкращих, може і святих.
У когось батька, в когось - і дитину.
В.Запалим свічку й тихо пом’янемо
Героїв тих, що бились за свободу.

В.  Вшанувати пам'ять загиблого хвилиною мовчання

                                           ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

 

В. Від педагогічного колективу, батьків, учнів квіти до меморіальної дошки квіти    ( квіти виносить президент школи Бублик Марія та представник учнівського самоврядування  Ющик Максим).

 

                        ЗУЧИТЬ МУЗИКА « ПЛИНЕ КАЧА»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В. Вже другий рік  у душах  наших українців

    шумлять- шумлять осінні дні

    В очах пливуть невпинно  сльози,

    У серці  морок і  ці чорні, сірі  безкінечні дні.

    Як шкода тих, кого забрали небеса,
    Кого вiйна в безсмертнi списки записала.

    І заморозила зима навіки у печалі…. Їх з нами більше вже нема

    Як хочеться весни у серці. Як хочеться яскравих, теплих днів.

    Ми, українці, чекаємо  весну надій.

    Щоб принесла з собою мир.

              ЛІТЕРАТУРНА КОМПОЗИЦІЯ « ВЕСНА НАДІЙ»

 Учениця.Мені приснився дивний сон,

Що ніби я лечу на Батьківщину

Земля вкраїнська так чекає,  мене, Весну надій.

 І я, крокуючи на зустріч Україні,

Йду не сама до вас

Веду я за собой  Надію, яка живе у кожного із вас.

Трима за руку  вона Віру,  Любов до України нехай єднає вас,

Щоб Україна, українці були єдині у думках,

Щоб слово ваше рідне лунало на вустах.

А я -  сміливим кроком іду вперед, я вирушаю у дорогу,

Щоб звільнити вас від колючих, чорних, отрутою пронизаних тенет, які окутали всю Україну.

 Я подарую вам блакитні крила,

А журавлі ключем надії

Несуть мене по всій країні.

 Ой, приземліться, журавлі. Я бачу Ніжин сивочолий….

Він теж знаходиться в біді…

Його синів в АТО забрали і вже достатньо поховали на кладовищах

Їх нам не забуть.

Церковні дзвони в храмах тих святих вже не співають,

Сумну мелодію гудуть

В ріці Остер течуть солоні, гіркі і вічні сльози матерів

А Гоголівська проводжає їх синів

Героям слава, ніжинці говорять

І мріють про повернення з війни свої орлів

Весну надій сьогодні Ніжин так чекає!

Всі барви подарую я йому

 Відтінки сірого і чорного стираєм

Яскраві лише залишаєм

Блакитне небо, золоті поля, волошки сині, мак червоний

Ми скажем ні біді,

Ми переможем,

Ми  Ніжинці – частина України, а значить ми єдині.

 

 

 

 

 

 

                                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 ПІСНЯ « МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ»

 В. Допоки ми живі — житиме пам’ять про наших героїв.

Москотін Леонід   з меморіальної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом учнів, нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні.

Вшануванняйогопам’яті – це не просто наш святийобов’язок, це наша шана і гордість за справжніхгероїв.

В. Мітинг з нагодивідкриттямеморіальноїдошкиоголошуєтьсязакритим. 

                                            Звучить    « ГІМН»

 В.        Моя Україно! Ти сильна й багата,

          У тебе мільйони найкращих синів,

 І мова твоя, солов'їна й крилата,

          Ще світу покаже величний мотив.

МояУкраїно, народ мійкоханий,

Брати-українці, мої земляки!

Здоров'я і щастя вам, ріднікраяни,

Добробуту, миру на довгі роки

 

                                    СЛАВА УКРАЇНІ

 

В. Педагогічний колектив висловлює особливу подяку приватному підприємцю Дрозд Надії Григорівні  та її сину Сергію Олександровичу за безкоштовне виготовлення меморіальної дошки .

 

 В. Дякуємо, що булисьогодні з нами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ніжинська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 Ніжинської міської ради                                          Чернігівської області

 

 

 

 

Відкриття меморіальної дошки загиблому воїну  в АТО

Москотіну Леоніду

 

 

 

 

 

 

 

 

Ніжин ,2017