Сценарій виховного заходу " Читати -- модно"

    Виховний захід     

«Читати – модно!»

Ведучий: Добрий день, шановні гості! Сьогодні у нас дуже важлива подія, до якої ми йшли кілька років - оновлення нашої шкільної бібліотеки.

До бібліотеки заходить баба Параска, здивовано розглядається по сторонах.

Параска - О, Боже, де то я, люди добрі? Чого тут стільки книг? Кінець світу! Все! Можна прощатися зі світлими днями й темними ночами! То треба було ж у таку благословенну годину з ума зійти! А хто би міг подумати, а хто би міг узріти, га? Та в страшному сні таке не насниться, не приверзеться! Ви думаєте, через кого це я? Правильно, через сусідоньку мою любу, кілком їй межи боки, через чортову Палажку! Палажка - сказилася!

- Що-о-о?! Не вірите? Кажу ж вам, а не зійти мені з цього святого місця, ска-зи-ла-ся! Вся! Пішла ото до Химки - ворожки, взяла у неї якесь зілля, і каже так улесливо: А візьми Парасю, випий, а будеш гарною, стрункою. Ото я й повірила, випила. А мене як закрутило, завертіло, та й понесло. І ось - я тут. Люди добрі, де то я?

Ведучий - У Львові.

Параска -  Матінко! Але то все таке сучасне, якесь незвичне. То я на якесь свято потрапила?

Ведучий - Так. Сьогодні у нас урочисте відкриття бібліотеки!

Параска - Чого, чого?

Ведучий - «Бібліотеки», або зібрання книг. Раніше вони називались: «Пристанище мудрості», «Аптека для душі», «Дім порад і наставлянь»,а ще книгозбірні, читальні.

- Слухайте, це ж чудово, що ви до нас завітали. Виручіть мене, будь ласка! Десь забарилася ведуча, піду її пошукаю, а ви тут побудьте. Я швидко! (ведучий виходить...)

Параска - (Задумано) О і в нашому селі була читальня, але книг стільки не було...

Я коли до дяка в науку ходила, то тільки Псалтир та Євангеліє читала.

Казав мені колись батько: «Книга вчить, як на світі жить», або «Учення світ, а невчення — тьма». Але де ж то є час за тою роботою щось почитати?! То кури, то гуси, то жати, то прясти, то сад стерегти од тої капосної Палажки. А то вже добралась до мого Омелька. Виставить свої очі, скалить свої зуби, та все гі —гі-гі-, гі-гі-гі... Не вдержатись мені, люди добрі,через вражу бабу у селі... То он де мене занесло...

(Звуки вітру, бурі. Параска прислухається. Тут заходить баба Палажка. Вбрана у коротку спідницю, гумові чоботи, із зачіскою, зверху хустина.)

Палажка - Чом це ти мене перед людьми отако всіляко вихваляєш та преподносиш? Та я, коли схочу, то й сама себе преподнесу! (Стає в картинну позу фотомоделі).

Параска - О! Бачили?! Бачили? Я ж вам правду казала! Слаба на голову! Та цю красу як де передибаєш поночі, то й ноги можна одкинути з переляку! Де це ти так вирядилась?

Палажка - Я була у салоні, зачіску зробила, макіяж.

Параска -  Ти краще сховайся, не псуй культурним людям свято. Бо тут храм книги, а ти зі своїм «маяжом». Та на ту красу вже би три дні пси брехали.

Палажка -  Макіяжем, ти, село неасфальтоване.

До бібіліотеки заходять учні. Палажка і Параска ховаються.

Учень 1 - А де то бібіліотекарі поділись?

Учень 2 - Согодні день самообслуговування, що, не чув?

Учень 1 - То як? Підходиш до стелажів і береш собі книгу сам?

Учень 2 - Слухай, а ти не пам’ятаєш, як та книжка називається? Ну той граф типу «монтер крісла?»

Учень 1 - (голосно сміється) Який монтер? Граф Монте Крісто. Ех ти, читати більше треба!

Учень 2- О, хто б казав. Ти що забув, як назвав відому письменницю Джмолою, А це була Олена Пчілка, мати самої Лесі Українки!!!

Учні знаходять книгу і йдуть.

Баба Параска і баба Палажка швиденько виходять зі свого сховку.

Палажка -  Ти, сусідко, якась зовсім несучасна. Як-то з минулого століття. Наче шашель тебе точить, а трухлявина з тебе так і сипле, так і сипле...

Параска -   3 мене? Трухлявина?

Палажка -  А що це у тебе така запаска синя немодна?

Параска -   Тю, брехухо, та про мене вже й пісні тут співають, не то що...

Звучить пісня Скрипки «ПАРАСКА» Параска танцює.

Палажка -  Ой, тримайте ззаду, бо впаду... Та й про мене уже добрі люди пісню склали, щоб тебе завидки взяли.

Звучить фрагмент пісні « Всі баби як баби».. Палажка танцює

Параска -   Слухай, Палазю, та годі нам уже сваритись. Давай краще подивимось, що ж тут у них відбувається.

Заходить ведучий і ведуча!

Ведуча йде й розповідає: Ти знаєш, Олексію, а мені сьогодні такий дивний сон наснився, ніби до нашої бібліотеки завітали дві чудернацькі бабусі, такі, наче з позаминулого століття.

Ведучий Це тому всяке снилося, що ти хвилювалася, як пройде наше свято. Але стривай, може ти й права, одну чудернацьку бабусю я тут бачив. Та де ж вона? Нема...

Ведуча О-о-о, то ти ще більше перехвилювався. Шкода, що немає.. Ой! Це що, уже всі нас чекають?!

Ведучий Не нас, а тебе. Добридень, дорогі гості!

Ведуча Ми раді вітати вас на нашому чудовому святі – відкритті оновленої бібліотеки

Ведучий Бібліотека – це те місце, до якого неодмінно хоч один раз приходить кожен учень або працівник школи.

Ведуча А є учні й учителі, які кожного дня черпають тут свої сили і натхнення.

Ведучий Так, бібліотека, це місце, де зберігаються справжнісінькі скарби – ЗНАННЯ. Ці знання створювалися не один рік, і навіть не десятки, а сотні років. І зібрано тут мудрість не тільки нашого народу, а й багатьох інших.

Ведуча І як добре, що наші учні давно зрозуміли, що знання – це скарб!

Лунає музика. Заходить ОХОРОНЕЦЬ КНИГ( Одягнений у чорний костюм, циліндр, з паличкою)

У книги люди, наче бджоли в соти,

Знесли духовний, чародійний мед.

Сліпцеві очі ним потри, і вмент

Побачить сонце й голубі висоти,

Відчує мислі найстрімкіший лет,

Збагне людські страждання і турботи,

Поможе іншим темряву збороти,

Рвучи з очей пов’язки чорних лент!

Благословенна та ясна година,

Коли Буквар бере до рук дитина

Коли читає „Кобзаря” юнак,

Коли Франка „огромнії сонети”

Підносять дух, коли говорять Ґете,

Шекспір, Міцкевич, Лєрмонтов, Бальзак.

                                                ( Д.Павличко)

Тихенько виходить, знімає покривало з триноги,  на якій написані вислови про книгу.

• Книга - твій друг, без неї, як без рук.
•  Книги - джерело знань.

Здаля чути сміх, заходять дівчатка.

Дівчинка1 - Чуєш, а тут класно, все так по-сучасному,

Дівчинка 2 - Ага, а вай-фай є? Перевіримо.

Дівчинка1 -  Дивись, якісь написи. Що там? (Читають вголос, сміються.) Ой не можу, книга - джерело знань... Це Гугл - джерело знань.

 Дівчинка 2 Ой, книга - твій друг! Найкращі друзі дівчат  - це діаманти. Не мала б я де час вбити, сидячи за книгами. А Фейсбук, Інстаграм, шопінги, вечірки.

Ця бібліотека хіба що для ботанів.

Дівчинка1 То що, є вай-фай?

Дівчинка 2 - Пароль вимагає. (Розчаровано йдуть до виходу.)

Дівчинка1 (дивиться на книжкову полицю, дістає книжку) -Дивися, (читає)

«100 видатних львів’ян» ! Це про мене! Я - перша!

Дівчинка 2 Та ходи вже, видатна львів’янко. (Ставить книжку на місце. Виходять.

Параска - Чуєш, Палазю, А чого то наші діти книжок не читали?

Палажка - Та бо не вміли!

Параска - А ті чого не читають?

Палажка - Ой, а ті не хочуть!

Виходить стурбований ОХОРОНЕЦЬ КНИГ

Охоронець книг - І треба щось із цим робити

                               Не можна так все залишити

                               Не дам їм часу марнувати

                               Лиш Інтернет той шанувати

                               На книжки, шлях, на правди путь

                               Усі вони ще перейдуть!

Ведучий   Вони не блукають в книжковому морі,
  Не губляться в рифах полиць.

Ведуча  Мільярди сторінок для них – ніби зорі.

  Мова про наших скромних і мудрих бібліотеки працівниць.

Ведучий   До слова запрошуємо Надію Федорівну та Людмилу Миколаївну, бібліотекарів, які зуміли створити у бібліотеці таку душевну атмосферу, що сюди залюбки приходять і учні, і педагоги.

Розповідь бібліотекарів про роботу і перспективи використання бібліотеки.

Охоронець книг - Бібліотека... Тиша.. Спокій

Тут книги розумні спокійно живуть.

У тихій величній світлиці,

Де двері широко відкриті ведуть

До знань золотої скарбниці.

Герої романів, легенд, повістей,

Тут радо говорять із нами.

В книжках - відкриття всіх великих людей,

Думки, що хвилюють віками.

Параска Ви такий розумний, може підкажете, як нам додому повернутися?

Палажка Так-так, правду кажуть «В гостях добре, а дома краще!». То що, знаєте у який бік нам йти?

Охоронець книг Бачу, що ця пригода вас розуму навчила. Так і бути, скажу, як додому потрапити. Для цього потрібно знайти книжку, де про вас написано.

Охоронець зникає.

Параска Ой лишенько! Показує на книжки Та це так ми додому ніколи не повернемося!

Палажка Може й так, а може й ні. Хто шукає, той завжди знайде. Давай книжку, онту (показує пальцем. Дістають. Читають:  «Дон Кіхот» Мігель де Сервантес.

Параска Ну це точно не про нас.

Музичний фон - Хачатурян. Танець із шаблями.

Дон Кіхот: Фортуна сприяє нашим лицарським задумам понад усі сподівання.

Поглянь, друже мій Санчо, що там видніється попереду: то тридцять, якщо не

більше, потворних велетнів, що з ними я наважився воювати і всіх до ночі перебити!

Санчо: Та де ж ті велетні?

Дон Кіхот: Он там, хіба не бачиш? Глянь які в них довжелезні руки, велетенські

голови! (Кидається вперед) Стійте, боягузи, адже на вас нападає доблесний

лицар! 

Санчо: Та що ж ви, пане, кажете? То ж не велетні, не потвори, а почесні гості свята! Ой, пане, а які тут вродливі панянки!

Дон Кіхот: Я вже не раз казав тобі, Санчо, що ти надто на язик меткий і, хоч

на розум тупуватий, можеш часом і правду казати. А глянь-но чи немає серед них

Дульсінеї Тобосської? Вона не поступиться жодній у світі принцесі.

Для мене вона найчеснородніша в цілім світі принцеса! Пошукаймо її щонайшвидше, мій друже!

Герої проходять у натовп гостей..

Палажка Йой, чуть Богу душу не віддала з переляку! Ще одну таку книжку відкриємо, і моє серце з грудей вискочить. Так і стукає, так і стукає.

Параска. Та цур тобі! Чим тобі пан не сподобався? Хіба що дивний трохи.... О дивися, а тут точно про нас написано.( Бере книжку) «Ромео і Джульєтта», Шекспір.

Музичний фон — музика з фільму «Ромео і Джульєта».

Джульєтта: Ох, не на радість ти, любов моя,

                            Бо ворога кохаю ніжно я!

Ромео: Кохання принесло мене на крилах,

                І не змогли цьому завадить мури;

                Кохання може все і все здолає, —

                Твоя рідня мені не перешкода...

Джульєтта: Моє  лице  ховає  маска ночі,

                          Але на нім пала дівочий стид,

                          Мене ти любиш? Знаю скажеш: “Так ...”

                          Тобі я вірю, з мене досить слова.

                          Мою любов відкрила темна ніч.

Ромео: О, ніч свята! Благословенна ніч!

               Таж ніч тепер.. А що, як все це сон?

               Такий солодкий сон, що я боюсь -

               Він не обернеться ніколи в дійсність

Ромео і Джульєтта виходять.

Параска  замріяно Така романтична пара!

Палажка  Так. Але книжка не про нас. Шукаємо далі.

Параска  Дивись, ось ця, зелена, «Лісова пісня» Лесі Українки.

Палажка  Напевно про нас. Біля нашого села ліс є.

Лунає мелодія сопілки

Мавка - Ох, як я довго спала. А хто мене збудив?

Лісовик - Либонь, весна.

 Мавка -  Весна ще ніколи не співала, як отепер.

                Чи то мені так снилось?

                (Знову грає сопілка.)

                 Ні ... стій.... Ба! Чуєш?.. То весна співає? 

Лісовик - Та ні, то хлопець на сопілці грає.

                    Це людський хлопець,

                    Дядька Лева небіж,

Лукаш на ймення.

Мавка -  Хотіла б я побачити його.

Лісовик - Та нащо він тобі?

Мавка - Він, певне, гарний!

 Лісовик - Не задивляйся ти на хлопців людських,

         Се лісовим дівчатам небезпечно! (Ніби тягне Мавку від сопілки, але

Мавка повертається і дальше заглядає у той бік, звідки лунає сопілка. Звідти виходить Лукаш.

Лукаш - Хто ж ти така?             

Мавка - Я — Мавка лісова.

Лукаш - Що ж, ти зовсім така, як дівчина,

                 Ба ні, хутчій, як панна,

                 Бо й руки білі і сама тоненька,

                 І якось так убрана не по-панськи.

                 А чом же в тебе очі не зелені?

                 О, уже зелені, А були, як небо, сині...

                 О, тепер вже сині,

                Як тая хмара... Ні, здається,

                 Чорні, чи може карі?

                        Дивна дуже ти.

Мавка - То гарна я тобі?

Лукаш - Хіба я знаю? Таке питаєш!

Мавка - Чому сього не можна запитати?

                Он бачиш, там питає дика рожа: «Чи я хороша?»

                А ясен їй киває в верховітті: «Найкраща в світі!»

Лукаш - Я й не знав, що в них така розмова.

               Я думав — дерево німе, та й годі.

Мавка - Німого в лісі в нас нема нічого!

Лукаш - А ти давно живеш на світі?

Мавка - Ніколи я не думала про те.....

задумується

                Мені здається, що жила я завжди...       

 (Виконується танець мавок під мелодію сопілки. Поміж них Лукаш і Мавка виходять)

Баба Параска і Палажка старанно переглядають книги, шукаючи потрібну.

Параска читає: «Шерлок Холмс...»

Звучить музика із кінофільму «Шерлок Холмс...»

Виходять Ватсон і Холмс, сідають і розгортають газети.

Холмс - Ватсон, що там чути про пограбування банку?

Ватсон - Спокійно, сер, ми поза підозрами.

Холмс - Нам прийшов лист від королеви, (подає лист) Читайте, друже.

Ватсон - (Читає і переказує). Королева просить про допомогу. Її величність пише, що в Англії з’явився страшний звір, який залякує порядних містян. Королева сподівається, що ми зможемо розкрити цю справу. І з чого почнемо пошуки???

 Холмс - Із Букінгемського палацу.

Ватсон – О, сер, геніально!

Палажка: ( тихо) Ну а цього Хомса- то таки гріх би було із собою не взяти - такий тямущий. Оце би він увесь кримінал і  вивів на чисту воду!

Параска Знайшла!!!!  Палазю, їй Богу, знайшла! Ось читай: «Оповідання про бабу Параску і бабу Палажку»(дає книгу).

Охоронець книг : Ну от і все. Я обіцянку свою виконаю, поверну вас додому. (Усі прощаються)

Ведучий Дякуємо усім гостям, що знайшли час і бажання та завітали до нас!

 Ведуча Усім, хто любить і шанує книгу, доброго здоров’я, щасливих відкриттів непрочитаних сторінок і творчих успіхів для блага Української держави!

Ведучий Бажаємо, щоб тут завжди було багато закоханих у книгу читачів. Щоб ви розширювали свої горизонти, подорожуючи разом із героями книжок!

Ведуча Бібліотекарям бажаємо творчої наснаги, міцного здоров’я, натхнення, радості, щастя, добра і нових успіхів у їх благородній просвітницькій справі.

 Виходять усі герої і виконують пісню.(Переспів хіта Дзідзя «Я ті кохам, ай лав ю»).

Бібліотека

Де книг багато, там світить сонце

І всякі дива трапляються,

І всім тут добре,

І всі ми разом І мрії наші збуваються..

Приспів

Бібіліотеко, ай лав ю,

Я тебе кохаю, я до тебе йду, Чуєш?

Бібіліотеко, ай лав ю,

Ай лав ю.

Я тут читаю, а я малюю,

І до уроків готуюсь я.

Бібіліотекар порадить книгу,

І вже у мріях літаю я.

Приспів

Читайте книги, і то багато,

Бо в них є мудрість і добро.

 Читати модно, тож будь у тренді

 І віднайди свій горизонт.

Приспів