Сценарій виховного заходу до Дня Збройних Сил України "Фестиваль юнацької доблесті".

 

 

 

 

 

 

 

ФЕСТИВАЛЬ ЮНАЦЬКОЇ ДОБЛЕСТІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій  виховного заходу

до Дня Збройних сил України

 

                                  В залі лунає  пісня “Україна»

 

Ведуча 1.  Доброго дня, всім присутнім у цій залі!

6 грудня у календарі позначено як День Збройних сил України. І вже стало традицією вітати у цей день усіх чоловіків, хлопців. Напевне, цим жінки, дівчата хочуть зайвий раз підкреслити у чоловіках такі риси, як мужність, сміливість, щиросердя, шляхетність.

 Ведуча 2. Дозвольте мені привітати наших юнаків, майбутніх наших Захисників із     цим святом. Побажати Вам міцного здоров'я, відмінних успіхів у навчанні та житті, бути щасливими і життєрадісними.

Ведуча 1. Народна мудрість стверджує, що Земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити сама себе не може.

Ведуча 2.  Отже, ростіть мужніми, сильними, надійними і завжди будьте опорою своєї сім ї та народу.

Ведуча 1. А зараз ми пропонуємо вам переглянути відеоматеріали про сучасний стан Збройних сил України. Сподіваємось, що вас охопить почуття гордості, поваги до людей, які стоять на охороні нашої держави, розширить та поглибить поняття громадянського патріотизму!

 

 

 

                                          (відеоролик)

 

Ведуча 1. Всі ми - майбутні захисники нашої рідної неньки України. І як ведеться з давніх-давен, служба в армії розпочинається із складання присяги. Це дуже урочисто і відповідально.

Ведуча 2.        Прості слова,

      А скільки змісту в них,

                         Із зброєю в руках її читають.

                         Військова клятва- навіть вітер стих,

                         Коли слова присяги промовляють.

                         На все життя залишаться слова,

                         Які від батька переходять сину

                         Нічого в світі кращого нема,

                         Як захищати рідну батьківщину.

Ведуча 1. Сьогодні у нас в гостях справжній військовий, працівник райвійськкомату. Надаємо слово військовому комісару Бобринецького, Устинівського,  Компаніївського об’єднаного районного військового комісаріату, підполковник  Капітоненко Микола Петрович.

                               ( виступ гостя)

 

 

 

 

 

Ведуча 2 . Ми хочемо запросити на сцену  викладача  фізичних дисциплін в нашому технікумі , старшого лейтенанта запасу військ протиповітряної оборони Винника Володимира Олександровича.

 

                                         (лунає пісня)

 

 

 

Ведуча 1. До вашої уваги виступ студентів І курсу, які представлять вам елементи техніки самооборони.

 

Музичний супровід для каратистів

 

Виступ каратистів   

 

Хлопці залишаються на сцені

 

 

Ведуча1. Давайте привітаємо зі святом студентів нашого технікуму хлопців, які приділяють багато уваги своїй  фізичній  підготовці, як майбутні захисники.

Корінецький Євген

Фіщук Іван

Голубовський Максим

Бобрушко Олексій

Ведуча 2. Заслухайте будь-ласка  студента  І курсу ВППР Козака Назара з монологом  «Дед  призывник»

 

(монолог)

 

Ведуча 1. Надаємо слово тренеру – викладачу вищої категорії, срібному призеру чемпіонату  світу з гирьового спорту майору Збройних сил України Гольші Івану Володимировичу.

 

(виступ)

 

 

 

Представлення викладачем своїх вихованців

(виступ гирьовиків) музичний супровід

 

 

 

Ведуча 2. Давайте привітаємо наших  хлопців .

Ведуча 1. Дорогі друзі, давайте поміркуємо , яка доля  спіткає наших хлопців в армії.

- Як ти думаєш, куди підуть служити наші хлопці?

Ведуча 2. Я думаю, що Штангрет Сергій  піде  в сапери.

Ведуча 1. Чому?

Ведуча 2. Тому що на уроках він вміє зривати сміх.

Ведуча 1. А куди піде Гурин Станіслав?

Ведуча 2. Він стане генералом.

Ведуча 1. Чому ти так вважаєш?

Ведуча 2. Ну як чому , він зараз вже голова студентського парламенту.

Ведуча 1. А куди піде Армашов Сергій служити?

Ведуча 2. Я думаю він піде на танкіста, бо дуже любить наїзджати .

Ведуча 1. Ну а Сіренко Микола ?

Ведуча 2. Я думаю він буде прикордонником.

Ведуча 1. Я не розумію, який зв'язок  між Миколою і кордоном?

Ведуча 2. Микола добре знає історію і зможе відрізнити де свій , а де чужий.

Ведуча 1. Ну,  а Змієнко Олексанр?

Ведуча 2. А він стан бійцем стройбату, буде нам армію будувати.

Ведуча 1. А Хиленко Тимофій?

Ведуча 2. Ну, а цей  буде в армійському  оркестрі грати.

Ведуча 1. А наш Захар Мереньков лінується трішки.

Ведуча 2. І до армії піде він пішки.

 

(Виходить  Скорик Олександр і співає пісню «Граница»)

 

 

 

Ведуча 1. Привітаємо нашого вокаліста.

 

Ведуча 2.  Український народ завжди поважав  своїх захисників , про що свідчить і любов до козацтва.

 

 

 

 

 Сценка ( Проня і Кайдашиха )Вікторія Мельнікова та Каріна Щербина.

 

 Кайдашиха. Ой , люди добрі, куди це стара баба забрела?

 Та я ж наче на базар зібралась. А все ото городські кажуть:

 “Іди, бабо на зупинку, де рафіки стоять.” Які такі рафіки? Як їх упізнати, як вони всі однакові ходять ? Підійшла до одного такого, з “ дипломатом”, питаю: “ Чи вас часом не Рафіком зовуть ?” А він каже : “ Петро Данилович”

 Не стала я більше шукати того Рафіка, щоб повіз мене до базару. Сама пішла, мабуть заблукала .

  Ведуча 2. Бабусю, проходьте  будь-ласка , будете гостею на нашім святі, послухайте , як ми прославляємо наших захисників  Вітчизни , а саме зараз ми поговоримо про козаків.

 

 Кайдашиха. Козаків? Не чула, їй-богу не чула. Ой, про князів знаю. Брехливі дуже були.

 Ведуча 2. Чому це, бабусю ?

 Кайдашиха. От посудіть самі, людоньки добрі . Знайшли якось в книзі картину – знаєте, такі кольрові картинки в книжках є ?

 Ведуча 2. Так, знаємо.

 Кайдашиха . Так  от, підписано під картиною : “ Князь Ігор з дружиною”. Цікаво ж мені стало, які дружини у князів бувають, чи такі як моя невістка Мотря? Так шукала, шукала її на картинці, так і не знайшла. Все якісь вусаті на конях, а дружину як вітром здуло… Так оце я думаю собі, якщо вона тобі, князю, десь дома борщ варить, чого ж ти людей чесних дуриш? “Князь Ігор з дружиною”

 

(Музика. Входить Проня)

 

Проня. (Оглядає себе, підсмикує плаття) Господи, чи все в мене на своєму місці? Чи по-модньому? Ой, мамо моя, брансолєта забула надіти. Не знаю, що мені більш до лиця? Чи шалю? Чи мантію? А книжки нема? Коли треба, то як назлість? Як би їх прийняти: мабуть сидячи (сідає на стілець)

Кайдашиха. Це ж для кого ти тут чепуришся, краля пансіонська?

Проня. А це моя справа, якого вам діла до цього?

Кайдашиха. Ой, якби ти була моєю невісткою, я б тобі такого лупцюга дала!

Проня. Фі, какі ви необразовані! Понятія нікакого не імєєте о прілічіях. Я в пансіонє всє наукі пройшла. Чула , сьогодні тут збираються дуже образовані люди.

Кайдашиха. Не козаки часом?

Проня. Ага і козаки також. Знаєте, які вони зайняті. Такі красиві мужчини. Я, було, как встрічу їх, то так стривожусь, що цілу ніч не сплю.

Кайдашиха. Та що ж це за мужчини такі?

Проня. Сразу відно – образованія ніякого. Да ладно, розкажу. Колись давним-давно, так давно, што вже мало вже хто пам’ятає, була собі країна, невелика така країна. І жили там люди. Могутні такі! І погуляти вміли, і попрацювати, і ворогам дулі дать. А волю вже любили – страх. Геть нікого над собою не визнавали.

Кайдашиха. Прямо як я!

Проня. Та імєйте тєрпєніє. За єнто дражнили їх козаками. А країну їхню за країну не вважали. Говорили, яка ж то країна? Україна – не більше. А козаки на те: що ж, нам більше не треба. Ви тільки нашої України не чіпайте, то й ми вас не чіпатимемо. Отак і жили – билися, гуляли, співали.

Кайдашиха.Ой, як я люблю співати! Ой, гарна я, гарна, як тая горлиця…

Проня.  Та імєйте какоє-то прілічіє! Голосу нікакого, а туда ж! Єнті козаки дуже сміливі були, а уж как вечорами гуляли… Я єму: “Ваша люлька шкварчить”. А він до мене: “Єнто в грудях моїх шкварчить от любові. У мене такая стремітєльность до вас образовалась”. Ох як я начиталась про тих козаків, сразу вирішила треба зустрітися.

Кайдашиха. Та, мабуть, темно було він тебе і не розгледів. Може, все ж таки про пісні договоримо?

Проня. Та шо пісні, ти б віділа як ці хлопці гарно танцюють. Оце дивлюся……а давайте разом подивимося……

Кайдашиха.Та канєшно подивимося.

 

(Танець козаків)

 

 

 

Ведуча 1. Дякуємо всім за увагу. До зустрічей.