Сценарій виховного заходу «Пишаюся тобою, Долинщина!»

Сценарій виховного заходу на тему:

«Калита, калита, із чого ти вилита?»

( святкування Андріївських вечорниць)

    Мета: ознайомити вихованців із народними традиціями проведення Андріївських вечорниць та свята Калити; виховувати любов до народних звичаїв та обрядів.

Гурткова кімната святково вбрана. Стоять столи, накриті білими святковими скатертинами, ослони, лави, застелені кольоровими доріжками, висять вишиті рушники,на столах різноманітні ласощі та випечена коляда. Діти одягнені в українські народні костюми.

 Господиня. - Колись мені бабуся розповідали, що молодь організовувала своє дозвілля на честь Святого Андрія в особливій формі. Це був чудовий витвір людської фантазії. Нехай оживе одна із сторінок молодості наших прадідів. Нехай проростуть ці маленькі зерна доброти, щирості, надії та віри, які ми посіємо сьогодні щедрим, багатим урожаєм. Боже! Як добре, що діти звертаються до минулого. Ріднішими їм будуть батьківські пороги. У людині повинно жити святе, інакше душа зачерствіє – і в неї нічого не можна буде вкласти. Отож щиро запрошую вас, любі мої, на вечорниці.

1 вед.  Українські вечорниці

           Починаєм вже не раз,

           Хай і сміх, і пісня ллється

           В серці кожного із нас.

2 вед. Обійдіть весь світ безмірний

           І скажіть, в якій країні

           Так зберігся скарб безцінний,

           Як у нас, на Україні?

3 вед. Просим всіх у нашу хату,

           Превелику, пребагату,

           Від зірниці до зірниці,

           Хай лунають вечорниці.

4 вед. Хай на наших вечорницях

           Хто сумний – розвеселиться!

           Співи, танці, небелиці –

           Гарні будуть вечорниці! 

5 вед. Андрія – це одне із найпоетичніших зимових свят,що має народну назву Калита, і було особливо популярним серед молоді. За християнським календарем – це свято  Андрія. За легендою, апостол Андрій Первозванний проповідував християнство у самому Царгороді та на околицях нинішньої столиці України – Києві. Андрій сказав своїм учням: «Чи бачите ці гори? На них засяє ласка Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков». Він вийшов на ці гори, благословив їх і поставив хрест. Помолився Богові, зійшов з гори, де опісля став Київ.

6 вед. Калита - одне з найулюбленіших свят української молоді, яка збиралася на вечорниці, де з принесених продуктів дівчата готували вареники, пироги, узвар, гречану кашу, кисіль, а також ритуальні страви – балабушки та калиту.

7 вед. Доброю чи недоброю є традиція в ніч на Андрія робити всіляку шкоду. Це єдина ніч у році, коли парубкам за бешкети люди вибачають. З настанням сутінків парубоцтво дружно покидає домівки, гуртується в компанії і давай розважатися. Найпоширеніші збитки зняти в господаря,який має дівчину на виданні, хвіртку чи браму і запроторити її бозна – куди. Або підчепити тягарем двері знадвору, щоб господар не мав як вийти зранку. «Позичають» - підводи і сани.

8 вед. А ще  з давніх-давен у ніч під Андрія дівчата ворожать. Може не зовсім щиро, та все ж десь там «у глибині душі» дівчина вірить, що Андріївська ніч  допоможе їй пізнати свою долю, дізнатися, чи вийде заміж, а чи знову доведеться дівувати весь рік.

9 вед. Навіть сьогодні подекуди дівчата продовжують ворожити як у давнину. Раніше це було так: ще звечора, коли сходяться до хати ворожити, спочатку дівчата випікали балабушки. Воду на це печиво з білого борошна носять з криниці. І не відром чи глечиком, а... ротом. До того ж намагаються носити так, щоб хлопці не бачили, бо як побачать – біда; підстережуть десь і нумо смішити, от котрась не витримає засміється і ковтне воду або хлюпне з рота додолу – починай знов. Тож коли балабушки спечуться і вистигнуть, кожна з дівчат позначає своє тістечко кольоровою ниткою чи папірцем. Потім розкладають їх на долівці на рушнику. Коли підготовку завершено, пускають до хати собаку, якого цілий день не годували і тримали десь зачиненим, і він «вирішує» долю дівчат, хапаючи одна за одною смачні балабушки. Чию першу вхопить – та й заміж піде першою, серед подруг. Біда, коли чиєїсь зовсім не зачепить: доведеться ще дівувати. А коли затягне балабушку в темний кут десь далеко - йти заміж.

10 вед. А ще ворожили так: вносять оберемок дров, складають; як буде по парі, то хутко буде мати пару.

11 вед. Висмикують зі стріхи солому. І як попадеться стебло із колоском, а в колоску зерно, то буде багата за чоловіком.

12 вед. Ворожили з чоботом. Треба кинути його на вулицю через плече: куди носком показує, звідти й старостів чекати.

13 вед. З’ясовували яким буде майбутній чоловік: насипали в хаті на долівку пшениці, ставили півня і пускали його. Клюне зерно – господарем гарним буде, води нап’ється – п’яницею, а в люстерко гляне – ледачим буде.

14 вед. А то ще так ворожать: беруть півня і курку, зв’язують їх хвостами і накривають решетом, щоб спершу заспокоїлись. За якийсь час випускають їх і дивляться, хто кого перетягне від умовної лінії. Як півень перетягне – то чоловік буде верховодити, а як курка – то жінка буде вирішувати важливі страви в сім’ї.

15 вед. Або ось так: треба розколотити борошно, сіль і трохи води. Усе це на ніч слід випити. Але води після цього не пити, хоч і дуже хотітимеш. А вночі присниться суджений, який принесе води напитися.

16 вед. Цікаво ще знати, як буде зватися чоловік. Виходить дівчина на вулицю і питається першого зустрічного чоловіка: «Дядьку, як вас звати?» почувши питання, прохожий дає відповідь, наприклад: «Михайло!», - це значить, що майбутній чоловік теж буде зватися  Михайлом.

17 вед. А та дівчина, яка на ніч поставить під ліжко миску з водою і перекине через неї соломинку-місток, побачить судженого уві сні – він прийде перевести її через міст. Ось така вона, чарівна ніч «на Андрія».

Господиня. – Ну, ось і настав той час, коли будемо Калиту кусати! Ану, дівчата ви знаєте, що робити?

( дівчата на рушнику заносять калиту)

1 дівчина. – В одне віконце – сходе сонце.

2 дівчина. – В друге віконце – в обіді сонце.

3 дівчина. – У третє віконце – в полудні сонце.

4 дівчина. – А у четверте віконце – заходить сонце.

 (дівчина піднімає калиту над головою і промовляє)

5 дівчина.       - Добрий день тобі, сонечко красне!

Ти святе, ти ясне,

Ти чисте, величне,прекрасне,

Освіти та нагрій святу землю,

Зроби її родючою та плодючою.

Дай сили людині, тварині й рослині!

1 хлопець.  - Калита, Калита! Із чого ти вилита?

5 дівчина.   – Ой, я з жита, сповита, ой я сонцем налита!

                        Для красного цвіту, по білому світу!

(дівчата прив’язують червону стрічку до калити і підв’язують до стелі)

1 дівчина.      – У небо наша Калита, у небо!

2 дівчина.      – Ми Калиту чіпляємо та на місяць поглядаємо!

3 дівчина.      – Свою долю закликаємо!

4 дівчина.      – Ось  і почепили Калиту – наше сонечко. Тепер будемо її кусати. А щоб Калиту вкусити – потрібно щось гарне зробити!

1 дівчина. – А хто це скаче на коцюбі?

1 хлопець.- Та це ж я – пан Коцюбинський!

2 дівчина. – Гей, козаче, а де ж ти своє сідло подів?

3 дівчина.  – Та й батога немає, мабуть миші з»їли?

4 дівчина.  – Т а він взагалі не так коня осідлав – голову з хвостом переплутав!

5 дівчина. – Та не швиди так, бо ще калиту пропустиш.

1 хлопець. – Не пропущу, а укушу!

1 вед. – А  хто ще хоче укусити Калиту?

(хлопці розповідають вірші, співають, грають на сопілці, відгадують загадки і кусають калиту. Коли всі хлопці скуштували калиту пан Коцюбинський роздає дівчатам калиту)

2 вед. – на Андрія обов’язково треба відкусити шматок від сонячної Калити, щоб на той рік стати здоровішим і сильнішим.

Всі разом. – Калита, Калита,солодка була.

                   Ми тебе наїлися, як під сонцем нагрілися! 

Господиня. – От і закінчилося наше свято. Але в селах воно триває до самісінького ранку. Хто нехтував цією традицією, тому збитки робили: кому віз сіна на хату знесуть, кому ворота знімуть та віднесуть на край села, а кому тин переставлять. І не дай Боже, кому ображатися – ще гірше зроблять! 

     Бо всі пустощі були дозволені громадою тільки на Андрія.

Всі разом. – З Красною вас Калитою!