Сценарій виховного заходу "Я народився і жив для добра і любові"(О. Довженко)

 

 

 

 

 

Сценарій виховного заходу,

Проведенного в Ладанській гімназії

Оберемко Іриною Володимирівною

на тему:

«Я народився і жив для добра і любові»

(  життя і творчість О. Довженка)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: Я народився і жив для добра і любові

 Мета:

ознайомитиучнівізжиттєвим і творчим шляхом О. Довженка;

розкритифілософськеосмисленняписьменникомдолілюдини і народу, акцентуватиувагу на основнихепізодахжиття;

виховуватилюбов до рідноїземлі  та українського народу;

через художнє слово передати красу життя.
 

Обладнання:  мультимедійна дошка, проектор.

Хід заходу

Звучить мелодія і кадр 02.1(мультимедія)

Ведучий

Найвище призначення митця – будити в людині високе, повертати їй гармонію зі світом; через святість і добро приходить герой до розуміння життєдайної ролі краси. Без неї немає людини, а відтак – немає світу, немає життя.

Ведучий

"Стати справжнім митцем – значить умерти. Цей трагічний парадокс українського пореволюційного відродження здійснився і на О.Довженкові, хоч був він ще найбільш щасливий із творців Розстріляного Відродження"

(Ю. Лавріненко).

Ведучий

"Сьогочасна світова культура небагато може назвати митців такого широкого дихання, такої дерзновенної, мислі й сміливості шукань, які були притаманні Довженкові.(На слайді з’являється портрет Довженка із словами «Я народився і жив для добра і любові»)

Учень 1(Звучить музика. На слайді село Сосниця)

Низькийуклінчернігівськійземлі

 ІСосниці над тихою Десною.

Він тут, з душеюмрійною, ясною,

Родивсь і виріс у цімпростімселі.

Учень 2 (На слайді на поліконі)

Він тут ходив на зорісвітанкові,

Вдихавжиття, духмяний запах трав,

 Тут щиримсерцем, сповненийлюбові,

Вінчаримовирідної вбирав

Учень 3( Слайд  «Десна»)

. Він звідси родом,                                                                                                                Малим стежками тут ходив.                                                                                                         І пив з джерел криштальну воду,                                                                                              І, певне, річку цю любив.

Учень 4( слайд  природи)

І куди б його не закидала доля,                                                                                                  Та Україну він любив.                                                                                                                     І пам’ятав, з якого поля                                                                                                               Їв житній хліб і воду пив

(На фонімузики « Зачарована Десна» звучать слова)

Довженко

Благословенна будь, моя незайманадiвицеДесно, що, згадуючи тебе вже много лiт, я завждидобрiшав, почував себе невичерпнобагатим i щедрим. Так багато дала тименiподарункiв на все життя.

 Далека красо моя! Щасливий я, щонародився на твоємуберезi, що пив у незабутнi роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїхказковихвисипах, слухаврибальськихрозмов на твоїхчовнах i казаннястарих про давнину, щолiчив у тобiзорi на перекинутому небi, досi, дивлячись часом униз, не втративщастябачитиотiзорiнавiть у буденнихкалюжах на життєвих шлях.

Учениця

«Вертатись хочу на Вкраїну!» *

Ляглизажурені слова.

Так захотілось на Вкраїну,

Що в грудях запекла жага.

 

Примарилисьдеснянські села,

Дніпровськікручі, береги

І дітвора мала, весела,

Джерела, сповненіснаги.

 

Наснилисятравневіночі,

Садки вишневі, солов’ї,

І матеріласкавіочі,

Шляхи, стежини і гаї;

 

І запах рідноїземлиці,

І жовтіжитні колоски,

Цямриннячистоїкриниці

І потискніжної руки;

 

І небо, небо — синє-синє

В світанкигожіповесні…

Такелиш там, на Україні,

Такелиш в ріднійстороні.

 

Сидів, журився без упину,

Біліла мудра голова.

«Вертатись хочу на Вкраїну!»

Палалиогненні слова.

Ведучий

Перебуваючи у “московському засланні у «Щоденнику» письменника з'явився запис: ( На слайді)

“А вчора, пишучи спогади про дитинство, про хату, про діда, про сінокіс, один собі у маленькій кімнатоньці сміявся і плакав. Боже мій, скільки ж прекрасного і дорогого було в моєму житті, що ніколи-ніколи вже не повернеться!»

Уривок із твору « Зачарована Десна»

Баба

Матибожа, царице небесна, голубонько моя, святая великомученице, побиййого, невiгласа, святим твоїм омофором! Як повисмикував вiн з сироїземлiотуморковочку, повисмикуййому, царице милосердна, iповикручуййомуручечки й нiжечки, поламаййому, свята владичице, пальчики й суставчики. Царице небесна, заступнице моя милостива, заступись за мене, за моїмолитви, щоб рiс вiн не вгору, а вниз, iщоб не почув вiн нiзозулiсвятої, нiбожого грому. Миколаю-угоднику, скорийпомочнику, святий Юрiю, святийГригорiю на бiлому конi, на бiлому сiдлi, покарайте йогосвоєю десницею, щоб не їв вiн тiєїморковочки, та бодай йогопранцi та болячки з'їли, та бодай йогошашiль поточила...

( Баба хрестилася в небо )

Дід (лежить на погребні

- Мамо, а чи не принесли б вименi мисочку узвару? - Так чогось у животiпече!

Баба

 - Га? Цети тут лежиш, бодай ти не встав!

 - Зараз принесу, бодай тебе пранцiз'їли, щобтиїв i не наїдався, щоб тебе розiрвало, щобтилуснувбув маленьким!.

О. Довженко.Жили ми в повнійгармонії з силами природи. Зимою мерзли, літомсмажилися на сонці, восенимісили грязь, а весною нас заливало водою, і хтоцього не знає, не знаєтієїрадості і повнотижиття"

Ведучий(На слайді портретматері)

МатиОлександра, ОдаркаЄрмолаївнаЦигипа, за словами сина, "народилась для пісень", але "проплакала все життя..."Невсипущатрудівниця, над усе любила «саджатищо-небудь у землю, щобпроізростало»(уривокізфільму по город)

Ведучий

( На слайді портрет батька)

Батько – Петро Семенович Довженко – був хліборобом, рибалкою, смолярем, перевізником на Десні. Мріяв будь-якою ціною “вивчити свого сина на пана”.

Уривок із «Зачарованої Десни»

(Учитель Леонтій Созонович Опанасенко, старий уже, нервовий і сердитий, очевидно, чоловік, носив золоті гудзики й кокарду. На зріст він був вищий од батька)

Учитель

— Этотвой? — спитав він батька, зиркнувши на мене з-під окулярів утомленими очима.

 — Так, звиніть, се мій хлопець, чи, сказати б, ребятьонок меншенький,— відповів батько тихим чужим голосом, смиренним, як у церкві.

— А какзовут?

 — Сашко.

 — Тебя не спрашиваю. Пускай сам ответит,— сказав тоном слідчого учитель і знову прохромив мене своїм сірим оком.

 Я мовчав. Навіть батько і той якось трохи злякавсь.

 — Ну?

Я вчепився одною рукою в батькові штани, другою за шапку і хотів був сказати своє ім'я, та голосу не стало. Рот спустів і висох.

— Как? — нахмурився вчитель.

 — Сашко,— прошепотів я.

— Александр! — гукнув учитель і невдоволено глянув на батька. Потім знов перевів на мене очі і поставив мені найбезглуздіше і найдурніше запитання, яке тільки міг придумати народний учитель:

— А какзовуттвоегоотца?

 — Батько.

— Знаю, что батько. Зовуткак?!

 Ну, що ви скажете? Ми глянули з батьком один на одного і зразу догадались, що діло наше програне. Проте в батька була ще, певно, якась крихітка надії.

 — Ну, скажи, синку, як мене звуть. Кажи-бо, не бійся, ну!

Я одчайдушно закрутив головою і так круто одвернувсь, що трохи не впав, коли б не вдержався рукою за батькові штани. Якась нудьга підступила мені до горла. І так мені стало погано, погано.

— Ну, кажи-бо, не крутись. Чого мовчиш, ну? — І батько хотів підказати мені своє ім'я, та, видно, теж посоромивсь.— Не скаже, звиняйте, малий ще. Соромиться.

 — Не развитой! — промовив нерозумний учитель.

Фільм про Довженка (дитячі роки )

Довженко

Було се в далекі старі часи, коли ми не мали ще здорового розуму. Тоді ще не знав я, що все проходить, все минає, забувається й губиться в невпинній зміні годин, і всі наші пригоди і вчинки течуть, як вода, між берегами часу. Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє. Чому ж я мушу зневажати все минуле? Невже для того, щоб навчити онуків ненавидіти колись дороге й святе моє сучасне, що стане теж для них колись минулим у велику добу комунізму!

Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм.

Учень 1

Як посадить яблунюкожналюдина

 Заваляться війни й важкіфронти.

 То булаДовженковавтіхаєдина,

 В мудрецяпоезії і доброти.

Учень 2

Юнацькийзір і сивина пророка,

Сльози і сонцянезбагненний сплав.

Як небеса, над лісомлюдських справ

Світиласяйого душа глибока.

  Час відйогопроникливого ока

Трутизну в мед підступнозаховав.

    Та вінпечаль і смерть свою поправ,

Ніч обернув на сяйвооболока.

Ведучий

О. Довженко – один із тих письменників, якимвипаложити в надзвичайноважкий час. На очах у ньоговідбувалисяграндіознісоціальнібитви, мільйони людей загинулипід час громадянськоївійни та війни з німецько –фашистськимизагарбниками. І серцеДовженкове не могло не відгукнутися на стражданнярідного народу.

Уривокізфільму « Україна в огні»

Голос ведучого за сценою

Плакали люди навколо. Прощалисяматері з дочками, сестри з братами-каліками та малимидітьми.

 Плакали обідрані, покинутідіти, розлучалися з матерями, розкидалоїх на всісторони. Щобцілий, може, вік уже шукатиодне одного у розпачі, і не знайти до смерті, і сліду не лишитиніякого.

Уривокізтвору « Ураїна в огні»

Олеся притулилась доматері і, цілуючи худу воскову материну руку, промовляла тихо, утопаючи в нестерпнійтузі:

 — Прощайте, матінко моя рідна, не забувайте мене, не забудете? А коли вернуться наші з війни, передайте... Ой, не вернуться, мамо...

( Олеся плакала).

  — Донечко моя, дівчинко, до останньогоподихусвогомолитимусь я зорями вечірніми й ранешніми, щобобминуло тебе горе лихе і лихая поруга. Щобвистачилотобісилоньки у неволі, щоб не покинула тебе надія, голубонько моя... — тужила матиТетянаЗапорожчиха, пригортаючи до себе дочку востаннє.

 — Не вернуться, мамо. Не побачу я вжені Романа, ні Василя... Рознесе нас по всьомусвіту, хтозбере нас, матінко? Хто? Хто нас покличе? Мамо, мамо!

 — Збере. Вір, донечко, як битобі не буловажко, вір, надійся, віруй, дитинонько моя.

 — О матінко, які ж ми нещасливі! Яка нещаслива земля наша!

Довженко«Оукраїнська земле, як укривавиласьти! Рікикров’юпоналивано, озера слізьми та жалем. Байраки й переправи трупом запалися… Степи гнівом утоптано, та прокляттям, та тугою і жалем.

 

Пісня «Летіла зозуля»

Довженко

Щойогоробити, ще не знаю. Тяжко на душі і тоскно. І не тому тяжко, що пропало марнобільше року роботи, і не тому, щовозрадуютьсявразі і дрібні чиновники перелякаються мене і станутьзневажати. Меніважко до свідомості, що "Україна в огні" - це правда. Прикрита і замкненамоя правда про народ й його лихо.

      Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо, видно, не потрібно, крімпанегірика. (26/ХІ 1943)"

Учень1      "Я народився і жив для добра і любові" - так про себе говорив цейунікальний феномен доби, бо жив і творив Олександр Довженко для людей. Всійого твори пройнятілюбов'ю до України, значить - передусімукраїнців: працьовитих, винахідливих, терплячих, співучих, мужніх..

Учень 2      Як йомухотілосязмінитисвіт на краще, оповити, очиститивідфальші. Митецьоспівувавтворчулюдину, яка невтомнопрацює, яка боретьсяіз злом, несправедливістю, черствістю і байдужістю.

Учень 3      Нова влада давала надію на щасливемайбутнє. Але пізнішез'явиласяпрірва, в яку "котилосясуспільство".

Учень 4      Коли ж відчуєце Довженко, то почнепрозрівативідоблудного сну, і це стане для ньоготрагедією. Партійнікерівникинав'язували тематику творів. Довженко, як і багатоіншихписьменників, змушенийслужити фальшивим ідеям. Та все ж внутрішня воля бере верх, він правдиво показує те, щойого мучить.

 

Учень 5“Великий талант кіномитця і письменника, новаторство в творчості, справжня, глибиннанародність, надзвичайнапрацездатність, непримиренність до зла, любов до природи і рідного народу, закоханість у Десну, Україну, Батьківщину, енциклопедизм, чесність, благородність і високаінтелігентність – усе це поставило Довженка в ряд найвидатнішихмитців і культурнихдіячівсвіту, зробилойогокласиком…, носіємідеалів добра й краси, взірцемписьменника – громадянина”. ( О.Гончар)

1-ий учень: Сивіє дума на пелюстках інею,

 І сад увесь, як голова митця…

 Тут вистигала мудрість України

 Із кожного живого пагінця.

2-ий учень: І вистигла… І світ закучерявила,

                    І розсіяла в неповторні дні

                    Високою Довженковою славою

 Під зорями ясними на Десні.

1-ий учень: :             Тут він живе-

                                У зорянім братерстві-

 Землі і людства полум’яний син.

 Немов солдат,

 Стоїть на полі честі.

 Поет життя. Творець. Громадянин.

2-ий учень:Довженків світ…

 Сучасне і прийдешнє,

Де ми самі – творці і ковалі,

Де молодість квітує, мов черешні,

На всіх екранах неба і землі.

Ведучий

О час! Великий, мудрий художник! Ти несеш на своїй палітрі не тільки сивизну нашу, чи задерті кирпи, чи короткозорість нашу, чи випадкові часом ознаки наших геройств, а щось незмірно більше, глибше і велике, що складає в блакиті майбутнього блискучої краси трагедійний портрет безсмертного нашого народу.

Ведучий

Війна стала великою, як життя, як смерть. Воює все людство. Ніби земна куля влетіла в якусь криваву божевільну туманність. Війна стала життям людства. І тема війни, отже, на довгі роки буде основною темою мистецтва.

Ведучий

За що ми б'ємося? За що умираємо? Вороги наші б'ються за особисті багатства, за владу над нашою землею. Наші друзі воюють за мир, і лад, і радості багатого, щасливого життя своїх країн і здивовано питаються один у одного по кабінетах: за що ж бо бореться українська людина. Ми б'ємось за те, чому нема ціни у всьому світі, — за Батьківщину.

Ведучий

І стоїть Україна перед нашим духовним зором у вогні, як неопалима купина

 

Пісня« Горитьсвіча»(Наталія Май)