Сценарій виховного заходу "Яка ж багата рідна мова"
Сценарій виховного заходу
«Яка ж багата рідна мова»
Мета: розширювати і збагачувати знання учнів про українську мову,
показати її барвистість і красу; виховувати пошану і любов до рідної
мови, бажання досконало володіти нею.
Люби, шануй і знай свою рідну мову
1учень.
О місячне сяйво і спів солов’я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря бриліантів, це -- мова моя,
Це – мова моєї Вкраїни.
Яка у ній сила і кличе й сія,
Яка в ній мелодія лине.
В натхнення хвилини! О мово моя,
Душа голосна України
Ти – сурми на сонці, ти – стягів гаї,
Ти – вибухів огненних повна.
Це – матері мова. Я звуки твої
Люблю,наче очі дитини
О мова вкраїнська! Хто любить її,
Той любить мою Україну.
2 учень.
Рідною мовою української нації є українська мова. Вона є державною мовою України і рідною мовою близько 50 мільйонів українців, які проживають не лише в Україні.
3 учень.
Норми нової української літературної мови починають складатися ще з кінця 18 століття. Вони зароджуються насамперед у творах І. П. Котляревського, де він,використовуючи кращі зразки давньої української літератури, перший сміливо відкинув застарілі традиції книжної мови, звернувся до народу його живою мовою. Саме в його творах вперше на весь голос залунала українська народна мова, саме він показав її багатство і красу, її невичерпні можливості для дальшого розвитку.
4 учень.
І. Франко у вірші «Котляревський» так сказав про нього:
Орел могучий на вершку сніжному
Сидів і оком вздовж і вшир гонив,
Втім схопився і по снігу мілкому
Крилом ударив і в лазур поплив.
Та груду снігу він крилом одбив,
І вниз вона на склоні кам’яному
Котитись стала – час малий проплив,
І вниз ревла лавина дужче грому.
Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз.
Та був у нім завдаток сил багатий,
І вогник, ним засвічений, не згас,
А розгорівся, щоб всіх нас огрівати.
5 учень.
Передові українські письменники послідовно боролися за українську літературну мову, за її чистоту й розвиток.
6 учень.
Справжнім виразником прагнень і зусиль в удосконаленні, розвитку і піднесенні мови українського народу, здатної обслуговувати багатогранні соціально-культурні потреби, був великий син українського народу Т.Г. Шевченко
7. Учень.
Шевченкова мова стала зразком для наступних поколінь. Шевченко відкрив нові можливості української мови. На своїх поетичних крилах він виніс українську мову на світовий простір. Творчість Шевченка мала великий вплив і на шляхи розвитку української літературної мови в Західній Україні, Буковині і на Закарпатті.
8 учень.
Буковинський поет Сидір Ворбкевич у поезії «Рідна мова» закликав шанувати і вивчати рідну мову:
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
У тій мові ми співали,
В ній казки казали,
У тій мові нам минувшість
Нашу відкривали…
Як ту мову мож забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити ,
Ненька наша мила?
Ой, тому плекайте, діти,
Рідну руську мову.
Вчіться складно говорити
Своїм рідним словом.
9 учень.
Для нас рідна мова – це дорога спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість.
Кожен із нас повинен шанувати наше добро – нашу рідну мову.
10 учень.
Мову треба оберігати від калічення. Прислухайтеся уважно, як говорять навколо, і ви почуєте немало слів-превертнів, що живуть поза всякими мовними законами. Не можна вживати словесні покручі та діалектизми: «ходьом», «тудою», замість «ходім», «туди» тощо. Іноді вимовляють «тєхніка», «радіво», «калідор» і т. д. Бідні слова!
Маючи високе призначення – бути засобом спілкування, вести народ до верховин культури, вони в той же час стають супутниками недбальства у мові і письменності.
11 учень.
Ось як про красу і багатство української мови говорить О. Підсуха у вірші «Мова»:
Ой яка чудова українська мова!
Де береться все це , звідкіля і як?
Є в ній ліс – лісок – лісочок, пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак.
І така ж розкішна і гнучка, як мрія.
Можна «звідкіля» і «звідки», можна і «звідкіль»
Є в ній хурделиця, віхола, завія,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль…
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі
Кликало на битву проти супостата,
То звучало сміхом на полях плаката,
І за все це, мово, дякуєм тобі.
12 учень.
Щоб мова звучала красиво і гарно, не треба перекручувати слова. Найпрекрасніше слово – коли воно звучить природно, так, як створив народ. Обов’язок кожного з нас – берегти дорогоцінні скарби рідної мови, її запашні барвисті слова, образи, шліфувати і збагачувати їх, щоб передати прийдешнім поколінням спадщину, гідну нашої великої доби.
Шануймо ж, друзі, наше добро – нашу рідну мову!
Усі.
Люби, шануй і знай свою рідну мову.
Звучить пісня П. Дворського «Рідна мова».
Цікаві факти про українську мову
- Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.
- На мовному конкурсі, який пройшов у Парижі у 1934 році, українську мову визнано третьою найбільш красивою мовою у світі (після французької та перської) за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія й будова речення.
- За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.
- 4.В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.
- 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова "мед" і "страва". Це була перша згадка українських слів.
- Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва "руська мова".
- Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974 рр.
- Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?»
- Найбільшу кількість разів перекладений «Заповіт» Т.Г.Шевченка: 147 мовами народів світу.
- В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру "П".
- Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера "Ф".
- В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово "горизонт" має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
- Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, кошеня, жабеня.
- Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово "вороги" – "воріженьки".
- В українській мові й донині збереглися назви місяців з давньослов’янського календаря — сiчень (час вирубки лісу), лютий (люті морози), березень (тут існує кілька тлумачень: починає цвісти береза; брали березовий сік ; палили березу на вугілля), квітень (початок цвітіння берези), травень (зеленіє трава), червень (червоніють вишні), липень (початок цвітіння липи), серпень (від слова «серп» , що вказує на час жнив), вересень (цвітіння вересу), жовтень (жовтіє листя), листопад (опадає листя з дерев), грудень (від слова «груда» — мерзла колія на дорозі).
- Офіційно вважається, що після видання «Енеїди» Івана Котляревського, українська мова була прирівняна до літературної мови. Івана Котляревського по праву вважають основоположником нової української мови.
- Найдовшим словом в українській мові є слово “дихлордифенілтрихлорметилметан” (назва хімікату, що використовується для боротьби зі шкідниками). Це слово містить у собі аж 30 літер!
- Для розмови на побутовому рівні звичайній людині вистачить дві-три тисячі слів. Лексика всього спадку Тараса Шевченка налічує понад 20 тисяч слів.
- Найдовші слова паліндроми (ті які можна прочитати зліва направо та справа наліво) складаються з семи букв «тартрат» і «ротатор», а найдовший вислів — «Я несу гусеня».
- За різними даними, українська мова займає 25 або 32 місце за кількістю носіїв серед найпоширеніших мов у світі. Для 36 – 37,5 мільйонів осіб українська мова є рідною. Загалом у світі 41 – 45 мільйонів осіб володіють українською.
Слова
з незвичайною біографією
І. Розповіді учнів.
Арена – це пісок.
Арена латинською мовою означає «пісок». У велетенському Колізеї – цирку, що був споруджений у Стародавньому Римі у І столітті нашої ери і вміщував 70 тисяч глядачів, а також у цирках інших міст майданчик, де відбувалися бої гладіаторів, посипали піском, який вбирав кров, пролиту в цих поєдинках.
Згодом і сам майданчик, на якому відбувається циркова вистава, почали називати ареною.
У переносному значенні слово арена означає також місце,район воєнних дій чи взагалі поле діяльності.
У сузір’ї Великого Пса
Період із 22 липня до 23 серпня у стародавніх римлян називася канікулами – часом, коли Сонце перебуває в сузір’ї Пса (собака по-латині canis, сузір’я Пса --
Сanis). Поява над горизонтом зірки Сіріус із сузір’я Пса, яка мала назву Canicula,Збігалася з настанням великої спеки. На цей час припадала перерва в засіданнях римського сенату. Згодом канікулами почали називати літню перерву в роботі навчальних закладів, а ще пізніше – взагалі всяку усталену перерву в заняттях учнів і студентів. У багатьох країнах канікулами називають ще перерву в роботі парламенту.
Лаконічний
Це слово прийшло з давньої Спарти, держави, яка в ІX столітті до нашої ери виникла на території Лаконіки, або Лакедемона. Область у Спарті називалася Лаконія, центром її було місто Спарта( друга назва – Лакедемон).
Спартанці суворі, витривалі, загартовані воїни – славилися вмінням стисло, просто йчітковисловлювати свої думки, на відміну від афінських ораторів, які відзначалися пишним красномовством. Відомо, наприклад, що коли македонський цар Філіп звернувся до спартанців з погрозою:» Якщо я вступлю в Лаконію, я зрівняю Лакедемон із землею», державні мужі Спарти відповіли лише одне слово:»Якщо».
«Чарівний портфель»
На сцену виходить учень з портфелем, дістає з нього олівець, циркуль, крейду і розповідає про виникнення цих слів.
Олівець.
У давнину писали на пергаменті, який був дуже дорогим матеріалом, тому писати на ньому було справою відповідальною. Щоб писати рівно й красиво, олов’яними кружками проводили на пергаменті лінії, а вже потім по них рівненько й акуратно писали. Пізніше з’явилися олов’ні палички у дерев’яній оправі. В Італії серединки олівців робили також зі сплаву двох частин олова та однієї частини цинку. Олівці набули поширення в Європі. Тоді ж з’явилась і їхня назва у німців –Bleistift, де Blei – “олово», stift можна перекласти як обрубок,стержень.штифт. У нас і в поляків у назві збереглося лише олово – олівець, олувек. І хоч пізніше олов’яні олівці вийшли з ужитку ( вони були замінені графітними), назви бляйштіфт – олувек – олівець збереглися.
Крейда.
Виявляється,що крейда – це глина з острова Кріт. Як будівельний матеріал римляни вивозили білу глину з того острова і називали її крета. Цей будівельний матеріал почали застосовувати у себе германці, називаючи його кріда, креда, а потім крайде. Від германців слово дійшло й до слов’ян.
Циркуль.
Циркуль нараховує добрих дві тисячі років. Латинське слово circus – у пізнішому читанні – ціркус – «коло» -- дало нам цирк, а ціркулюс – «кільце» (зменшена форма ціркус ) дало нам циркуль – інструмент для креслення кіл і кілець.
Загадки – жарти
- Який прут не можна переламати? ( Ріку Прут)
- Чи літають ключі? ( Ключі журавлині)
- Який синонім прислівника тепер не змінює свого значення , коли його прочитати справа наліво? ( Зараз)
- Який молочний продукт можна перетворити на злак, прочитавши його справа наліво? ( Сир – рис)
- Що знаходиться всередині слова школа? ( О )
- Як написати слово робота п’ятьма літерами? А чотирма? ( Праця, труд)
- Чим закінчується і зима, і весна? ( А )
- Що треба зробити, щоб майка злетіла? ( Змінити м на ч )
- Який тур не цікавить зоологів? ( Олімпіада )
Прочитай написане
Сторожевихквітокязірвудлядіток
Вітерзсадомграєтьсяажсторожхитається
Воз
ері
баг
ато
лат
аття
. а . . а . о . . о . и . о !
( ласкаво просимо )
Ві3ло, пер6, 7я, оби2, 3буна, при5, 100ляр, ві3на
Конкурс скоромовок
Не клюй, курко, крупку,
Не кури, коте, люльку.
Ніс Гриць пиріг через поріг,
Став на горіх – упав на поріг.
Відгадай ім’я
На сцену піднімаються учні. В руках таблички або малюнки: схід, життя, морська, мир, чайка. В одного із хлопців у руці камінь, у дівчинки – зображення факела.
Назвати імена гостей.
( Анатолій, Зоя, Марина, Ірина, Лариса, Петро, Олена)
Гра «Одним словом»
- Слова пісні,які повторюються після кожного куплета ( приспів)
- Дівчина, яка дружить із ким-небудь ( подруга)
- Рисочка між словами ( дефіс)
- Сота частина метра ( сантиметр)
- Член речення, який відповідає на питання непрямих відмінків ( додаток)
- Людина, яка багато років прослужила в армії або довго працювала на якійсь ниві діяльності ( ветеран)
- Електронна обчислювальна машина ( комп’ютер)
- Сукупність слів, які входять до складу будь-якої мови ( лексика)
- Змагання, конкурс у якійсь галузі ( олімпіада)
- Вигадане ім’я або прізвище, яким користується письменник, журналіст, актор та ін. Замість власного прізвища ( псевдонім)
- Людина, яка знає багато мов ( поліглот)
Є у кожного до мови хист
Просим учнів, до зубріння звичних
Ви не бійтесь правил граматичних.
Є у кожного до мови хист, --
Не зубріть, а розумійте зміст.
Як зумієм правила ми з вами
Виражати власними словами,
Знань одразу збільшиться запас, --
Вчитель просто не пізнає вас!
Д. Білоус
ЧУДЕСНІ БАРВИ
Які чудесні барви у нашій рідній мові,
які відтінки різні від Сейму аж по Сян!
У Києві говорять інакше, ніж у Львові,—
і чорногуз, і бусол, лелека і боцян…
Так наче називаєш різновиди лелек ти,
а це лиш різі назви, синонімічний ряд.
А є ще риси мови, що звуться діалекти:
це говори місцеві на дещо інший лад.
На Київщині (в Літках) взуття зовуть обувка,
а огірок звичайний в Чернігові — гурок,
а кошик на Поліссі (в Іванкові) — кошувка,
і назви, і вимова різняться що не крок.
Раз якось на базарі професор із столиці
заговорив із дідом, що ягоди привіз:
— То, значить, на Поліссі вродили полуниці?
Я бачу, ви з-над Снові, із хутора Рогіз.
Дід витріщає очі: і як це може бути?
То ви з Рогозу родом? Мо, інженер? Поет?
Та ні, я просто знаю, як де говорять люди:
прислухуюсь до мови — і в цьому весь секрет.
Д. Білоус
ЗЛИТКИ ЗОЛОТІ
Чи ти задумувавсь, відкіль оті
у нашій мові злитки золоті?
Як намистини, диво калинове —
частини мови!
Який співець, поет, який письменник
уперше слово вигадав — іменник?
Іменник! Він узяв собі на плечі
велике діло — визначати речі,
ім’я, найменування і наймення:
робота, біль і радість, і натхнення.
Ну а візьмімо назву — дієслово,
само підказує, що діє слово!
Ще й прикладу на нього не навів,
а вже до півдесятка дієслів!
Прикметник дасть іменнику — предмету
якусь його ознаку чи прикмету.
Числівник може визначить тобі
число речей, порядок при лічбі.
А поспитай звичайного займенника,
за кого він у мові? За іменника!
(Хоч може цей наш скромний посередник
замінювать числівник, і прикметник.)
Прислівник звик, незмінюваний в мові,
Ознаки різні виражать при слові.
Сполучник каже: скромну роль я маю,
Але слова і в мові сполучаю.
І частка мовить: слово я службове,
але людині чесно я служу.
І, будьте певні, в інтересах мови
і так і ні де треба я скажу.
А вигук може пролунать, як дзвін,
у мові, мабуть, найщиріший він!
«Ура! — гукнеш ти друзям неодмінно. —
Сьогодні з мови я дістав «відмінно»!»
Частини мови! Назви наче й звичні,
полюбиш їх — красиві, поетичні!
«Відмінно» заслужив ти. Знав — чудово.
Це за любов найвища з нагород.
Хто ж так назвав оці частини мови?
Назвали вчені.
Й підхопив народ!
Д. Білоус
ЦЕ Ж ЯК ВІРШ!
Є ще люди сонні, наче сови,
а глухі до слова — це найгірш.
Ти до рідної прислухайсь мови,
прокажи відмінки — це ж як вірш!
Називний питає: хто ти? що ти?
Хоче він про наслідки роботи
і про тебе чути лиш похвали,
щоб тебе як приклад називали.
Родовий доскіпує свого —
хоче знати він: кого? чого?
І про тебе знать, якого роду,
що немає роду переводу.
Все давальний дасть — не жаль йому,
але хоче знать: кому? чому?
Знать про тебе, гожого на вроду,
що даєш і ти свому народу?
У знахідного свої потреби:
він — кого? і що? — питає в тебе.
І кого всі ми за друзів маєм,
і що друзі роблять нам навзаєм?
А орудний хоче знать: ким? Чим?
У труді орудуй разом з ним.
Хоче знать: що здатний ти утнути?
Чим ти сильний? Ким ти хочеш бути?
А місцевий — де? В якому місці?
Хоче знати — у селі чи в місті?
Кличний закликає всіх навколо:
Гей, Іване, Петре чи Миколо,
Ви не будьте сонні та байдужі –
у житті нема нічого згірш.
Рідна мово! В ній слова – як ружі,
а самі відмінки – наче вірш.
Д. Білоус
Хто любить, той легко вчить
|
Якщо з українською мовою Непутящим бува дитя! |
Д.Білоус
|
ЯКА Ж БАГАТА РІДНА МОВА |
|
|
Яка ж багата рідна мова!
Вона про все тобі розкаже,
В ній стільки слів, що й не збагнути!
Тож мову вчи і прислухайся
Вона ж у нас така багата, Надія Красоткіна
|
Рідне слово
Ти постаєш в ясній обнові,
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!
Несеш барвінь гарячу, яру
в небесну синь пташиним граєм
і, спивши там від сонця жару,
зеленим дихаєш розмаєм.
Плекаймо в серці кожне гроно,
прозоре диво калинове.
Д. Білоус
Коли ти плекаєш слово…
Коли ти плекаєш слово,
Мов струна , воно бринить,
Калиново, барвінково
Рідна мова пломенить.
Коли мовиш, як належить –
Слово чисте, як роса…
І від тебе, безперечно, теж залежить
Мови рідної краса.
Д. Білоус
про публікацію авторської розробки
Додати розробку