Сценарій вистави "Снігова Королева". Мандруємо казками.

Снігова королева

Новорічна вистава для 4-го класу

П’єса в 5-ти діях

 

Казкар.  Добрий день, шановні друзі!

У тісному дружнім кузі

Сядьте рівно всі, будь ласка,

І послухайте цю казку.

Жив-був троль в далекім царстві,

Мав прислуг – вітрів ненасних.

Раз він дзеркало створив,

Щоб стало все потворним, злим.

Вітри тим дзеркалом погрались –

І велике лихо сталось:

На друзки воно розбилось,

По всьому світу покотилось.

 

СЦЕНА І

Кімната. У кімнаті сидить і плете бабуся, граються діти – Кай і Герда. Посередині кімнати – кущ троянди.

Кай.  Гердо, поглянь у мене вийшло слово: королева.

Герда.  Бабусю, а у сніжинок також є королева?

Бабуся.  Звичайно є.

Діти (разом).  Бабусю, будь ласка, розкажіть нам казку.

Бабуся.  Далеко-далеко, на півночі,

Живе Снігова Королева.

Доньки її – срібні сніжинки –

В постійній турботі про неї.

Її снігове королівство

Брати-вітри охороняють

І в різні куточки світу

За бажанням її доставляють.

Коли Снігова Королева

У вікна до нас заглядає,

Багато прекрасних узорів

І квітів на них розквітає.

Герда.  Бабусю, скажи нам, будь ласка,

Чи може до нас у гості

Прийти Снігова Королева із казки?

Кай.  Хай лиш посміє! Хай спробує лиш!

Біля нашої теплої пічки

Спалахне вона, наче свічка,

Вмить вона розтане –

І хмаринкою стане!

 

Влітають вітри, вітри танцюють і з’являється Снігова Королева.

 

Снігова Королева.  Чи кликали ви мене в гості?

Чи вітри мені щось нашептали?

Кай.  Ні, ми вас не гукали.

Ой, погляньте, троянди наші зів'яли! 

Геть із нашої кімнати!

А не то – будете зі мною справу мати!

Снігова Королева.  Буйні вітри! Часу не гайте!

Хлопчика цього за слова його покарайте!

 

Вітри підлітають до Кая, кружляють навколо нього. Кай хапається за серце й очі, з криком «Ой! Ай!» падає на підлогу. Вітри з Королевою відлітають.

 

Кай.  Погляньте. Що за квіти?  Рве троянди.

Які смішні всі діти!

А це ще хто? Ха! Ха!    Показує на бабусю.

Ну й, Гердо, ти смішна!

Ось візьму санчата,

Вдягну рукавиці і на вулицю скоріш –

Гарно веселиться!

Казкар.  В серце і в очі Каю

Шматочки дзеркала попали.

Нещасний, бідолашний Кай!

У лід перетворилось серце.

І став він дуже-дуже злим,

Ну зовсім-зовсім не таким,

Як був колись…

Бабуся.  Година пройшла, вже й друга минає,

А нашого Кая немає й немає.

Герда (плаче).  Додому Кай не повернувся,

Хлопчаки в дворі казали:

За санчата прив’язався,

За чиї – ніхто не знає.

І ніде його немає.

Бабуся гірко теж ридає.

Та я не вірю, що його немає.

Сердечко б’ється і щось відчуває:

Він загубився у чужому краї.

Світ обійду і його відшукаю.

 

 

СЦЕНА ІІ

Сад з квітником, ростуть квіти: три дівчинки (мак, ромашка, волошка).

Збоку лава з подушкою, стіл з фруктами.

 

Фея.  Миле мале дівчатко,

Як ти сюди попало?

Герда.  Я просто Кая шукала,

Чи не бачили ви Кая?

Фея.  Ти, дитя, присядь з дороги.

Мабуть, притомились ноги.

Пригощу тебе халвою,

Гарно заживем з тобою!

Розчешу волосся гребінцем,

Щоб забула ти усе-усе:

І про рідних, і про Кая.

Нас з тобою гарне життя чекає…

І про рідних… І про Кая…

Нас з тобою радісне життя чекає.

 

 

Герда засинає, Фея накриває її покривалом, виходить, залишає кошик з квітами.

Лунає колискова… Герда просинається, іде в сад.

 

Герда.  Як довго спала я.  Підходить до квітів.

Ой, яка краса!

Мак.  Певно, знає з вас усяк,                        Волошка. Ми – волошки, наші квіти

Хто бував у полі,                                               Голубіють на полях,

Що червоний гарний мак                                  При дорозі, в просі,  житі,

Там росте на волі.                                             У пшениці, в ячменях.

Й на городах, на грядках                                   Нас не люблять хлібороби,

І в малих садочках                                           Бур’янами нас зовуть,

Червоніє квітка та,                                             А діткам ми до вподоби,

Гарна на віночки.                                               З нас вінки вони плетуть.

Ромашка.  Золотенька серединка

І біленькі пелюстки.

Ми – ромашки, всі нас знають

І плетуть із нас вінки.

тюльпан

Я гордо голову тримаю

 І перед вітром не схиляю.

Я жовтий є і полум’яний,

 І наче, яблуко рум’яний.

 В саду я квітну навесні.

Тюльпан дали  ім’я мені

 

Герда.  І волошки, і ромашки –

Все нам добре на вінки,

Але я вас рвать не буду,

Бо природу дуже люблю.

Хай милують краще очі

Кожному, хто вас побачить.

 

Таночок Герди з квітами. Герда сідає, бере у руки кошик, розглядає.

 

Герда.  І волошки. Й незабудки,

І тюльпани, і ромашки,

І конвалій білі чашки,

Ще й гвоздики, гарно як!

Ой, та це ж троянда! Так!

Квіти ці я добре знала.

Встає.

Вмить бабусю пригадала.

Кай! Про Кая де спитати?

Ой лишенько, я ж пішла його шукати!

• Квіти милі, чи не бачили ви Кая?

Квіти.  Ні, не чули! Ні, не знаєм!

Герда.  Швидше в дорогу!   Вибігає.

 

Повільно йде Герда, сідає на пеньок.

Виходить Ворон, розглядає Герду.

 

Ворон.  Кар-кар! Здрастуй!

Куди ти йдеш, дівчинко маленька,

По білому світі одна-одненька?

Герда.  Я шукаю свого братика Кая.

Можливо ти знаєш, де він проживає?

Ворон.  Може бути! Може бути!

Герда.  Як? Невже це правда? Не може бути?!

Ворон.  Можливо, це твій Кай.

Історію мою послухай.

У нас в королівстві

Принцеса є: красива і розумна.

Якось надумала вона

Із принців вибрать жениха.

Два дні стояли в черзі принци.

Лише на третій день

Прийшов в палац жених:

Очі блищали, як твої,

І коси світлі-світлі.

Герда.  Це Кай! Це Кай!

І Кай став женихом принцеси?

Веди мене скоріш до нього!

 

Ворон Вночі, коли всі ляжуть спати,

Я у принцесині палати

Тебе тихенько проведу

Й до ліжка принца підведу.

 

СЦЕНА ІІІ

Спальня. Два ліжка. Сплять Принц і Принцеса.

З ліхтарями йдуть Ворона, Герда, Ворон. Оглядаються.

«Ч-ш-ш-ш!». Герда підходить до ліжка Принца.

 

 

 

Герда.  Кай!   Принц підвівся. Тре очі.

Принцеса.  Що сталось?

Герда (плаче).  Я не хотіла вас будить.

Я думала: ви – Кай.

Мені ворони помогли

До вас прийти.

Принц.  Воронам дякуємо ми.

А ти у ліжко ляж, поспи.

З дороги ти відпочивай –

Все вранці вирішимо, знай!

Герда.  Ви дуже добрі, вдячна вам,

Та час іти навстріч вітрам.

Принцеса.  Прийми від нас ці скромні подарунки:

Ось черевички, шубку, муфту.

А за воротами тебе чека –

Карета золота.

Щасливої тобі дороги!

Принцеса і Принц.  Прощай! Прощай!

Ворон Хай швидше знайдеться твій Кай!

 

 

 

 

 

 

СЦЕНА ІV

Звучить музика. Танець розбійників. Посередині розкладено вогнище.

 

 

1 розбійник. Що за гуркіт? Що за грім

                      Заважає спати всім?

2 розбійник. Гляньте! Он карета мчить,

                      Золотом уся блищить!

3 розбійник. В хащах ми її зустрінем,

                      Розберем на запчастини!

4 розбійник. Яка гарна дівчинка!

5 розбійник. А ну виходь!

Герда виходить з карети. З’являється розбійниця, розштовхує всіх.

Розбійниця-мати.  Ти глянь, яка славненька,

Вгодована, жирненька.   Крутить її.

Горішки їла мабуть. Так!

Яка ж бо ти на смак?

Забігає дочка.

Дочка.  Привіт, маман!  Плеще її в долоню.  Як справи?

А це ще хто цікаво?

А муфта, черевички,

А шубка, рукавички!

Її собі я забираю,

А з вас й карети вистачає!

Розбійниця-мати.  Звичайно, донечко, бери,

Бо навіть кожен злодій знає,

Що мати задля рідного дитяти

Життя не пошкодує.

Дочка (веде Герду).  Ти хто? Не бійся! Говори!

Ніхто не вб’є! Це я кажу.

Звіринець, хочеш, покажу?

Ось лісовії голубки

Літають в небі залюбки.

А це зайчата-пустунці.

Тремтять, бо в мене ніж в руці!

А це ось мій олень –

Старенький милий Бяшка.

А ти ось краще розкажи

Мені цікаву казку.

Герда.  Маленького братика я мала,

А потім він пропав:

Свої санчата до великих

Санок прив’язав.

Ось тепер я по світу блукаю,

Свого любого брата шукаю.

 

Зайці.  Ми бачили, коли були на волі

У санях Королеви Снігової

Сидів і Кай.

Вони ураз помчали

В той край,

Де літа зроду не бувало,

Де землю снігом й льодом закувало.

Олень.  Мій рідний край, його я добре знаю,

По снігових заметах й досі в снах стрибаю!

 

Дочка.  Ви думали, я спала?

Але того не знали,

Що можу все почути?

І як же тепер бути?

Тримай же черевички

І ції рукавички.

Неси її, олень, на північ в сніжний день.

Герда (плаче).  Спасибі! Дякую тобі!

Дочка.  Не плач, не смій,

Не можу сліз терпіти!

Скачіть скоріш в той край,

Де сніг, морози, вітер!

 

Герда з Оленем виходять.

З’являються вітри, утворюючи ворота.

 

СЦЕНА V

Палац Снігової Королеви. Посередині сидить Снігова Королева, навколо неї – сніжинки.

У куточку сидить Кай. Танець вітрів і сніжинок.

 

Снігова Королева.  Ну, як робота, любий Кай?

Слова усякі поскладай.

Як слово «вічність» ти складеш –

В дарунок світ увесь приймеш,

І ковзани, звичайно, теж.

 

Заходить Герда, підбігає до Кая.

Герда.  Кай! Кай! Нарешті я тебе знайшла!

Кай не звертає на неї уваги.

Снігова Королева.  Не смій чіпати! Геть пішла!

І Кай вже мій! Мій назавжди!

Не слід було іти сюди!

Герда.  Кай! (трясе його) Кай!

Кай.  Ой! Ой! Герда! Де ти була так довго?

Де був я? Яка холодна тут земля!

Снігова Королева.  Цього ніяк не може буть!

Я не пущу! Не хочу й чуть!

Герда. Оленю, що мені робити?

Олень. Я покличу Чарівницю, віна недалеко живе.

Чарівниця сильніша за Снігову Королеву.

Олень виходить.

Королева. Не хочеш іти по-доброму, то я тебе заморожу!

                  В танці-кружлянці з холоду й снігу

                  Знайдем насолоду, знайдемо утіху.

Кружляє з Гердою під музику віхоли.  Заходить Дід Мороз.

Чарівниця Що ти робиш, Снігова Королево? Відпусти дитину!

Королева. Вона без запрошення завітала до мого палацу і не хоче іти звідси.

Герда. Чарівнице, Королева зачарувала Кая і заставила його викладати слово „вічність”,

щоб настала вічна зима.                                                              

  Чарівниця. Які дурниці! Снігова Королево! Володарко всевладна!    Сором тобі воювати з дітьми. А вічна зима навіщо тобі?

Королева. Бо нічого красивішого за білий у світі немає.

Діти (беруться за руки).  Не старайся ти, бо знаєш:

Нас ніколи не зламаєш!

Казкар.  Дружба, вірна дружба,

Дорожче над усе.

Тепер же діти, ну ж бо,

Хай в дім ваш час несе.

Бабуся й друзі вірні

Чекають вас уже.

 

Виходять усі артисти і співають пісню.

Заключна пісня

(на мотив пісні «Маленькая страна»)

Всі помагали Герді дружно

Перемогли ми зло.

Знову радіють в нашім домі –

От і добро прийшло.

 

В цей Новорічний день зимовий

У цей святковий час

Казку ми запросили в гості –

Вона прийшла до нас.

 

Приспів:

Казка прийшла до нас,

Казка прийшла до нас.

Казку ми запросили в гості / двічі

У цей святковий час.