Сценарій вистави соціально-правового агіттеатру

Сценарій вистави

соціально-правового агіттеатру «Win-Stream»

Вінницького міського палацу дітей та юнацтва ім. Л. Ратушної

Автор: Бондарева Майя

 

«НЕПЕРЕДБАЧУВАНЕ ЖИТТЯ»

(На закритих кулісах)

«У світі змінюється все…радість на горе, і навпаки…

Життя непередбачувана штука, ніхто не знає:

ЩО? Коли? І Як?

Цінуйте те що маєте ви друзі,,

Адже у кожного свій »путь на цій Землі…

(Відкриваються куліси, на сцені декорації звичайної кімнати, родина в зборі, свято-звучить музика)

Тато: Ну, синку, ти вже дорослим зовсім став!

Мама: 5 років – це серйозно! У школу скоро ти підеш. Багато друзів там знайдеш.

Син: Так, так! Ура!(підпригує, радіє) У школу хочу, в школу!!!

Мама: Ким ти хочеш бути, сину мій?

Тато: Напевно буде президентом…Серйозний хлопець в нас росте!

Мама: Як-би так то все і було б….напевно краще б нам жилось…

Син: Так….час святкувати!!! Хочу святкувати……

(Чути звук зриву, бликає світло, звук розбитого скла, батьки падають, а дитина вимазана в «сажі», під направленим одиночним світлом плаче, звучить музика)

Син: Матуся…Тато…(Тихо говорить, плаче) прокиньтесь, я буду слухатись завжди, тільки прокиньтесь, не залишайте мене!

(Музика «Реквієм», батьки тихо йдуть зі сцени, дитина йде на самий перед, з-за куліс виходить жінка з соціальної служби, обіймає)

 

Жінка з соц. сл: Не плач, мій хороший, все буде гаразд! Ти не один…Нажаль у всьому світі таких дітей дуже багато, хоча і визнано, що діти – це майбутнє кожної країни, перспективи її економічного, соціального й демографічного розвитку, у той самий час діти – найбільш незахищені від небезпечних суспільних факторів. І цей випадок не виняток!

Війна забрала у нього все, тепер в Сашка буде нова родина – дитячий будинок!

(голос а кадром)

Голос: За законом України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» усі особи, які не досягнули повноліття направляються до дитячих будинків.

Сашко: Дитячий будинок – Ні! Не хочу! Хочу до мами!

(Звучить тривожна музика, жінка йде, дитина залишається одна, йде в глиб сцени, на слайді напис: «Дитячий будинок»)

Сашко: Тут дуже холодно і страшно. Мамо, де ти? Чому ти мене залишила? (плаче)

(Входять «інтернатські діти»)

Хлоп. 1: Чого ти скиглиш!

Дів. 1: Мамо, мамо…(насмішливо) Немає в тебе більше мами!

Дів. 2: Ніхто тебе не захистить!

Дів. 3: Нікому ти не потрібен!

Сашко: Ви злі, я думав, ви хороші!

Дів. 1: Хороші! Ти його чула…(хахахаха)

Дів. 2: Ну ти малий і тупік!

Хлоп. 1: По-ходу він ше не поняв куди попав!

Дів. 3: Дет-дом – це тобі не хухри-мухри!

(Діти-інтернату починають штурхати дитину, заходить найстарший хлопчик інтернату)

Сашко:  Мамо! Тато!

Толя: Так, ану тихо! Ви що зовсім вже! Бач знахабніли….(діти розбіглися)

Дів. 1: Ой, Толян прийшов! Нічого ми його не чіпаємо!

Дів. 2: Скиглить тут!

Дів. 3: Атмосферу нам «портить»!

Толя: Ану тихо! Малий не плач, ми всі тут такі як ти! Звикнеш!!!

Сашко: (втирає сльози) В вас…в вас…теж батьки померли…?

Хлоп. 1: Ооо…батьки, якби ж вони померли, може б було б краще! А так ні, вони просто п’ють і б’ються, от мене сюди і забрали. Єдине, що мої батьки мені дали – це погану спадковість.

Толя: Так каже наша директорка, Галина Андріївна!

Хлоп. 1: Ось послухай-но тільки, я тобі зараз таке розповім…(соціальний відео-ролик на тему «Алкоголізм»)

 

СИТУАЦІЯ:

(На сцені з’являються 2 волоцюги з бутилками у пакетах, і хлопчик 1, сідають і п’ють)

Мама: А-ну давай за нас, третя за кохання, отже за жінок-за нас!

Тітка: Ну давай! Ооо..кінець бутилочці! Синок, принеси рідній тьоті  нову пляшку горючого.

Хлоп. 1: Я!!!...Я дуже хочу їсти, а ви тільки про свою горілку і думаєте…я вже більше так не можу, в мене болить живіт і сил немає навіть до школи ходити…

Мама: Ти диви який, живіт у нього болить…рідним своїм  пляшки подати важко, я от для своїх все робила і не нила…бач якою стала!!!

Тітка: Витри соплі (дає стусана) і йди сюди ти ж мужик, сідай з нами, випий за нас, за жінок! Батя твій таким мужиком був, за жінок стоя і до дна  пив!

Хлоп. 1: Не хочу! Не буду! Не змушуйте! Я хочу бути на нього схожим!

Мама: Ти шо за маму свою не хочеш чарку підняти, ану ходи сюди…(відеоролик «Алкоголізм і його наслідки в родині»)

Хлоп. 1: Так от я і тут оказався, малий, лутше б сиротою був...

Дів. 2: А в мене не просто п’ють і б’ються, ще й мене просити на вулиці заставляли, казали мені «Рости девочка, наша бережи себе, будеш нас годувати!» Як тільки, кажуть, квіточка розквітне, одразу ж до роботи…(відеоролик про проституцію)

 

СИТУАЦІЯ:

(На сцені з’являються 2 дівчини, батько і маленька дівчинка 2)

Батько: Дівчаточка-красунечки, швидше на вас робота чекає, а ви тут прохолоджуєтесь! А ти чого там стоїш, соромишся? Сюди йди…дивися, дивися і вчися, переймай досвід!

Дів. 1: Мені страшно, чому я тут? Хто ці жіночки?

Батько: Не переймайся, ти про себе думай, ти ж наша квіточка, розквітнеш і принесеш нам найбільше щастя і купу грошей, заживемо тоді, ох…

Дів. 1: Пусти, не буду, не хочу, я хочу вчитися, бути вчителькою, а не такою… не такою як вони, не буду продавати себе іншим!!!

Батько: Так (штовхає) йди, поки просто проси на хліб, бачиш робота не йде, а жити то якось треба, йди працюй!!!

Дів. 1: Пити, а не жити, хотів ти сказати…

Батько: А ну циць…( світло приглушене, відеоролик «Жебрацтво»)

Дів. 1: Ось, таке-то у мене прекрасне життя з батьками, інколи, дійсно… краще б їх не було!

Сашко: Не кажи так, батьки це святе, мої мене любили і я їх…а вони померли, тепер я один (плаче)

Дів. 2: Ти кажеш, померли, а мої ні-живі, а толку кинули мене в 3 роки, геть їх не пам’ятаю! Мене Галина Андріївна з вулиці підібрала…

(Відеоролик «Про покинутих дітей вулиці»)

 

Дів. 3: А я сама втекла від своїх, батька не знаю , а матуся моя мила – наркоманка, коли малою я ще була просто пила, потім курити почала всяку нечисть, а потім вже до голки взялася, якось вхапила «білочка» от в дурку і забрали, тепер я тут…(звучить музика, виходить мама наркоманка, розкидаючи речі дитини)

 

СИТУАЦІЯ:

Дів. 3: Мама, що з тобою?! Шо ти робиш?! Це мої речі, залиш! Не чіпай! Ти вже і так все з дому винесла, на свою дозу прокляту, що мені робити, за що жити?

Мама: (як навіжена) Донечко мила, спаси, допоможи матусі…я…мені дуже треба…від цього залежить моє життя, ти ще маленька, нічого не розумієш! Дай гроші! (сама до себе говорить) Ні…може краще книги продати, ні там на кухні, ще каструлі якісь були! Ну да, їсти немає що, готувати не потрібно! Так! Вирішила продаєм каструлі! (знову до дівчинки) Спаси…вмираю…це в останнє!!!

Дів. 3: Кажеш, каструлі, книги – мамо ти хто така? Що з тобою…Хм… в останнє, бачила я твоє в останнє…Отямся! Поки не пізно, ОТЯМСЯ!!!!Тебе треба рятувати…(Заходять люди у білих халатах і забирають маму, а вона відбивається і кричить)

Мама: Помираю…не чіпайте…донечко спаси…помираю…(відео колаж «Наслідки наркоманії»)

Дів. 3: Ну, що малий, круто з такими батьками? А? От тепер я тут, а коли її випустять не знаю…

Хлоп. 1: Як то кажуть «Бувших наркоманів не буває», тепер вона тут надовго…а ти скиглиш!

Дів. 1: В тебе хоч нормальні були, а у нас…

Толя: Так…от своїх взагалі не знаю…я тут з народження…кинули ще в пологовому! Перший я і найстарший!

Сашко: Я не хочу тут жити!

Дів. 2: Тебе сюди ніхто не звав…

(Розмову перебиває вихователька-соціальний працівник)

Вихователь: Так, досить розмов! Послухайте-но краще що я вам розповім!

За офіційною статистикою, соціально незахищених хлопчиків та дівчаток у нас понад 250 тис., за неофіційними даними – вдвічі більше.

Це діти, покинуті татами й мамами, маленькі втікачі, які залишили родини через жахливі умови життя: жорстокість батьків, їхнє пияцтво, наркоманію.

Проживання безпритульних і бездоглядних дітей поза сім’єю, у підвальних приміщеннях, на вокзалах, ринках, переходах, в антисанітарних умовах спричиняє загрозливу ситуацію для їх здоров’я, а збільшення їх чисельності становить певну загрозу для суспільства. Неповнолітні, позбавлені батьківського піклування, поповнюють їх лави.

За даними дослідження, 96% опитаних дітей, що живуть чи працюють на вулиці, зловживають алкоголем, 22% - ін’єкційні наркомани, 65% дівчат погоджуються на статеві стосунки за винагороду. 

Сашко: Я боюся такого, не хочу, на вулиці страшно, я туди не хочу! І тут не хочу!

Толя: Не боїсь, все буде пучком! Ти ж зі мною!

Вихователь: Так, відбій! Всім спати! Мерщій!!! Сашко як тобі твоя нова родина, потоваришував з кимось?

Сашко: Хочу до мами і все! Більше нічого не хочу! (всі лягають у ліжка)

Вихователь: нічого…все буде…з часом, все буде! (йде за куліси)

Толя: Слухай малий, в мене є гарна ідея, давно про це думав! Жалко мені тебе, давай разом втечемо! Про всі входи і виходи знаю, в 4 ранку, під нашим вікном зупиняється машина по вивозу хліба, зістрибнемо і туди, вона нас у місто відвезе! Ну що? Ти зі мною?

Сашко: Так, напевно так, а там буде краще?

Толя: Точно краще ніж тут, повір мені…тоді добре, спи, я тебе розбуджу!

(Толя і Сашко під звук рухаючої машини тікають за куліси, виходить жінка з соц. служби)

Жінка з соц. сл: Реальна ситуація в Україні свідчить, що проблема “дітей вулиці” з’явилася зовсім не вчора, але за певних умов і відповідного середовища вона розвивалася по-різному. Вулиця – це те місце, де більшість дітей спілкуються, взаємодіють, грають та навчаються “виживати” в екстремальних вуличних умовах. Такі діти безумовно вимагають допомоги, підтримки, захисту. І щоб їх захистити, потрібно, насамперед, їх зрозуміти. Зрозуміти, хто вони? Чому вулиця стала для них домівкою? Зрозуміти їх – це значить спробувати задіяти механізми, які б сприяли вилученню дітей з вулиці, з каналізаційних люків, підвалів…

(Під музику Сашко і Толя виходять на центр сцени, до них виходять група «дітей-вулиці»)

Дитина 1: Ха, опача! Хто тут, опачкі туточкі, у нас?

Дитина 2: Малой і по-больше!

Толя: Ви хто такі? Чого вам від нас треба?

Сашка: Не чіпайте нас! Ми загубилися!

Дитина 4: Уті-путі-лялічка, загубилася вона!

Саша: Я хлопець! Мужчина!!!

Главарь: Хахаха…мужиком стать нужно заслужить!!!

Дитина 1: От я мужик, випиваю за один подход літруху пива.

Дитина 2: Я пяточку за раз можу дунути, і ше всім разказать шо па чьом!

Главарь: Так…главний тут я! У маїх родаков денег кури не клюют, а я сам на себя работаю…Всьо у меня есть!

Дитина 4: Він Главарь нашої банди, ми разваділи профісіональні!

Сашко: Куди ми протрапили? Що з нами буде?

Толя: Щось я нічого не розумію, де це ми? Я ж ніби-то все прорахував, помилився чи що?… Ми з центрального дитячого будинку….

Дитина 1: Ха-ха-ха, тіпа центровиє (сміються, штурхають)

Дитина 2: Ми тут центровиє на рйонє, всьо через нас, понятно?

Главарь: Значіт так малой, будєш у нас попрошайкой! А ти старшой, воровать пойдьош!

Толя: Це хто сказав! Нічо ми не будемо робити! Йдемо Сашко звідси, ми не ви!!!

Главарь: Я сказав!!! (б’є Толю в живіт, той падає, інші діти добивають його і за руки забирають за куліси, , Сашко плаче і падає на коліна, звучить музика виходить до нього жінка з соц. служби)

 

Сашко: Господи, зроби так щоб він жив, це єдиний мій друг…

Ж: Сашко, милий, що ти тут робиш, вставай, вставай мій хороший. Як ти тут опинився? Де Толя? Що з вами сталося?

Сашко: Його більше немає! Чому всі кого я люблю йдуть кудись, зникають? Я якийсь не такий?!

Ж: Ні-ні, все добре! Ти найкращий просто такий час і така доля! Йдемо, зі мною, додому!

Сашка: В дитячий будинок не піду! Там всі злі, і ненавидять мене! Толі більше немає, не піду, страшно!

Ж: Ні-ні, заспокойся, мій милий. Йдемо додому, до нас додому! Ми з тобою тепер будемо завжди разом!

 (Пісня про «Добро»

під пісню 3 дівчат вносять плакати-серця «Час для добра»)