Сценарій "Все починається з любові"

 УСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЛЮБОВІ

 

                                                                            (Весна 2017)

 

Дошка: Що знають люди про любов?

              І як про неї говорити?

              Немає слів, немає мов,

              Щоб почуття це зрозуміти.            

 

(Звучить скрипка)

 

1 ангел: Усе починається з любові.

               З любові починається життя.

               З любові випливає перше слово.

               З любові перший крок ступа дитя.

 

2 ангел: Скажу я вам - і ви погодитесь зі мною:  

               Любов - основа всіх земних основ,

               Якому Бог молитвою святою

               Дав ніжне і святе ім’я - Любов.

 

1 ангел: Любов - не кара, але і не гра,

               Вона не квітка, що зів’яне швидко.

               Любов - це дар. І Бог сам вибира,

               Хто заслужив оце пізнати диво.

 

2 ангел: З любові вироста людина,

               Що від батьків отрима почуття.

               З любові вироста країна.

               З любові починається буття.

 

 

(виходять три пари: мати і дитина, юнак і дівчина, вчитель і учень).

 

Донька:

Від чого сонце в небі сяє,

Чому так скрипка ніжно грає?

Скажи, матусю, для людини

що є незвідані глибини?
 

 

 

Мати:

Звичайно, доню, є одна

Таємна, чиста глибина.

Це ніжність лугу, шум дібров,

Це дар небесний, це любов.
 

Донька:

А що таїться в цьому слові?
 

Мати:

Все починається з любові:

І зір бентежне мерехтіння,

Душі до ніжності стремління,

Людини кожної буття

Й твоє, дитиночко, життя.

( музика посилюється)

 

Юнак:

Все починається з любові –

Душа моя немов в обнові.

У кожнім русі, у зітханні,

Живеш в мені, моє кохання.

 

 

Дівчина:

Пречисте, світле, вічне, вірне

Таке єдине і безмірне.

Воно дарує крила, волю,

З тобою, чуєш, із тобою.

Юнак:

Усе на світі від любові:

Дівчина :

 І перші зорі вечорові!

Юнак:

І доброта, і щирість гожа,

Дівчина:

І милосердя, й милість Божа.
 

(Посилюється звучання музики)

Вчитель:

Любіть людину на землі

Землю рідну і єдину.

І сонце, й в небі журавлів,

Світанки й в полі тополину.
 

Учень:

Якщо любов у серці є,

Якщо тепло вона дарує,

Життя для всіх вона дає -

Хай кожен з нас любов шанує.

 

Вчитель:

Душа любові - тендітна і жива,

Душа ця - в скрипці, у росі ранковій.

Весною стиха з нами розмовля,

Тому усі ми прагнемо любові.

(музична композиція - скрипка)
 

Всі виходять

На сцену виходять ведучі

 

1 ведучий:

 

                 Світ починається з любові!

                 Нехай вона й продовжить світ!

                 Нехай усі, хто з нами, знову

                 Пізнають радісь й щастя зліт.   

 

2 ведучий:

                 Нехай в полон візьме кохання,

                  І кожен з нас відчує сам,

                  Як почуття це, нове й давнє,

                  Життя наповнить змістом нам.

 

1 ведучий:

 

"Небагато свят має людське серце, і найбільше з них - кохання", -                                    так ніжно, щемливо й щиро сказав колись український прозаїк Михайло Стельмах.

 

 

 

2 ведучий:

 

 

"Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов", - лірично признався молодий П.Г.Тичина.

 

 

 

 

1 ведучий:

 

 

"Так ніхто не кохав! Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання!" -

  переконував усіх юний серцем В.М.Сосюра.

 

 

2 ведучий:

 

А російський поет О.С.Пушкін на увесь світ сповістив: "Я помню чудное многвенье - передо мной явилась ты!".

(романс " Я помню чудное многвенье")

 

1 ведучий:

 

Про кохання, найкраще з почуттів, дарованих людині Богом, сказано багато щирих слів, створено чудові картини, складено найліричніші мелодії.

 

2 ведучий:

 

Кохання одухотворяє людину, робить кращим і змістовнішим її життя, наповнює радістю, дарує красу почуттів.

 

1 ведучий:

 

Кохання - це той прекрасний цвіт папороті, який шукають всі, та, на жаль, знаходить далеко не кожний.

 

2 ведучий:

 

Любов підносить серце над землею.

І робить дивовижні чудеса.

Стає людина зовсім інша з нею,

Тоді в її душі живе краса.

 

1 ведучий:

 

Тоді в душі троянда розцвітає,

Співає у душі тоді весна!

Любов людська велику силу має,

Зцілити може й оживить вона

 

(Пісня)

 

 

 

 

Ведучий:

 

Стародавня приказка говорить, що на Землі є три основні цінності: хліб, що дає життєву силу та здоров’я, мудрість, що міститься в книжках і забезпечує зв’язок із часом, і жінка, яка не дозволяє обірватися нитці життя.

 

(дошка)

 

Ведуча:

 

Українські жінки лишили помітний слід в історії, яка зберегла імена кращих своїх дочок.

 

Ведучий:

 

Ярославна - дружина князя Ярослава Мудрого, перша руська княгиня.

 

Ведуча:

 

Роксолана (Настя Лісовська) - із рабині стала царицею. Зберігаючи духовну незламність і нескореність, спрямувала політику володаря Османської імперії на користь знедоленої України.

 

Ведучий:

 

Маруся Чурай - автор багатьох українських пісень.

 

Ведуча:

 

Марія Заньковецька - примадонна української сцени.

 

Ведучий:

 

Ліна Костенко, Леся Українка -   поетеси.

 

Ведуча:

 

Тетяна Яблонська - художниця.      

 

Ведучий:

 

Соломія Крушельницька -  оперна співачка.

 

Ведуча:

 

Жінка - це одвічна загадка природи.

 

Ведуча:

 

Жінка - це сплав ніжності і мужності, добра і краси, людяності, лагідності, ніжності, чистоти, любові, вірності і терпіння.

 

( Пісня про жінку)

 

Ведучий:

 

Кохання -  одне з найкращих і найглибших людських почуттів, невичерпне та вічне, як саме життя. Загадкове й таємниче, жадане й болісне почуття кохання завжди поряд із тими миттєвостями, коли в душах людських виникає щось незбагненно животворне, яке веде у світ краси, викликає захоплення, облагороджує, хоч іноді змушує і страждати.

Так було в усі часи, в усіх країнах. Було, є і буде. А скільки безсмертних шедеврів було народжено коханням! Саме кохання, любов – джерело творчого натхнення багатьох поколінь. До цієї одвічної теми завжди зверталися художники, композитори, філософи, письменники, скульптори.

Парк живих скульптур

                                         Невідомі

Веснянний вечір...

Тихо навкруги...

Лише дві постатті безжурно і невпинно,

Вели розмову про часи оті,

Коли кохали один одного невинно.

-         Скажи мені, чи ти любив?

-         Любив...

-         Чому ж пішов?!

-         Я сам не знаю...Чому мене не зупинила, сказала «Все, вже не кохаю»?!

-         Я не хотіла, щоб ти йшов, злукавила, признатись мушу...

Та ранив ти мене тоді, скалічив зовсім мою душу...

-         Я виглядав тебе щоранку, та згодом зникли ті надії...

-         Тебе чекала до світанку, та то були одні лиш мрії... Я розлюбити не змогла, усі роки тебе кохала, я іншого давно знайшла, та жаль, тебе не забувала...

-         Я всі роки тебе кохав, хоч іншу руки обнімали... Вуста як ніжно цілував, перед очима ти стояла...!

-         Гадаю час мені вже йти, з тобою попрощатись мушу...

-         Прощай, моя любов і ти, я відпускаю твою душу...

Запанувала знову тиша, весною пахло і бузком...

На перехресті роздоріжжя порожньо й сумно стало знов...

Вед:

 

Почуття кохання можна висловити не тільки словами, але й музикою, руками танцю. Воно таке ж неповторне і величне, як і вальс - вічно юний танець закоханих.

 

(вальс)

 

Вед:

 

Щасливий той, кому доля дала можливість відчути справжнє кохання, яке окрилює, підносить, надихає.

 

Вед:

 

Ображайся на мене як хочеш,

Зневажай, ненавидь мене -

Все одно я люблю твої очі

І волосся твоє сумне.

 

Хай досада чи гнів жевріє,

Хай до сліз я тебе озлю -

Ти для мене не тільки мрія,

Я живою тебе люблю.

 

Для кохання в нас часу мало,

Для мовчання - у нас віки.

Все віддав би, що жить осталось,

За гарячий дотик руки.

 

 

Влийся сонцем у щиру мову,

У думок моїх течію -

Я люблю твої губи, і брови,

І поставу, і вроду твою.

 

Ображайся на мене як хочеш,

І презирством убий мене -

Все одно я люблю твої очі

І волосся твоє сумне.

                                            В.Симоненко

 

 

Вед:

 

Спини мене, отямся і отям,

Така любов буває раз в ніколи.

Вона ж промчить над зламаним життям,

За нею будуть бігти видноколи.

Вона ж порве нам спокій до струни,

Вона ж слова поспалює вустами.

 

Спини мене, спини і схамени,

Ще поки можу думати востаннє,

Ще поки можу, але вже не можу,

Настала черга й на мою зорю.

Чи біля тебе душу відморожу,

Чи біля тебе полум’ям згорю.

 

                                            Л.Костенко

 

(Пісня)

 

 

 

 

Вед:

 

Талановитий український народ в усі часи оспівував величне почуття любові, стосунки між чоловіком і жінкою не тільки високим стилем, а й дотепно, з гумором.

 

(Гумореска П.Глазового "Як Кузьму провчила жінка його мила")

 

(сценка з твору Марка Кропивницького "Доки сонце зійде, роса очі виїсть")   

 

(Пісня)             

 

Вед:

 

Любов - велике щастя, справжнє диво!

Вона серця запалює вогнем.

З любов’ю в світ ми линемо щасливо,

З любов’ю в серці радісно живем.

 

 Вед:

 

Кохання - почуття то найсвітліше,

Це благодать, яку дарує час.

З любов’ю ми і кращі, і добріші...

Любов у серці хай горить у вас!

 

 

(Пісня)    

 

Читайте вірші про любов.

Хоч кажуть, все придумали поети, -

І почуття, в яких нуртує кров,

І ніжності, і вірності тенета.

Не вірте! Є любов така в житті,

Що може навіть душу спопелити!

Знайдіть для себе ці слова святі,

Що мусять вас і плакать, і радіти.

Знайдіть найкращі на землі слова -

І подаруйте їх своїм коханим.

Читайте вірші - в них любов жива!

Тож хай вона у вас в душі не в’яне!