Сценарій "Як під сонцем квітам, так з матір'ю дітям"

Про матеріал
Матеріал призначений для проведення "Свята матері". Сприяє формуванню духовно-моральних цінностей учнів, бережливого ставлення до близьких і рідних людей, патріотичному вихованню.
Перегляд файлу

«Як під сонцем квітам, так з матір'ю дітям»

Сценарій до Свята матері

Хід свята

Вечір проходить у святково прибраній залі. Учні одягнені в українські національні костюми. Звучить запис української народної пісні «Ой зелене жито, зелене» у виконанні О. Білозір.
У центрі — образ Божої Матері, навколо рушники, квіти, композиція з калини та колосків. На стінах плакати: «Без рідної мови, без пісні, без мами збідніє земля назавжди», «Серце матері — невичерпне джерело чудес».
У супроводі пісні, що поступово стихає й замовкає, учні з хлібам і сіллю на вишитому рушнику звертаються до присутніх.)

  Учень декламує вірш  Василя Симоненка «Вклонися їй»

Коли малим ти вперше став

                                        на ноги -

Яка ж то радість матері була!

Від тихої колиски до порога

Вона тебе за руку провела.

Вона прибігла стомлена з роботи,

І, може, сон їй очі замикав,

А дома — новий клопіт і турботи,

І довга низка непочатих справ.

І ти не знав, що терпли в неї руки,

Коли вона сідала до стола

І, затаївши біль в душі і муку,

Із батьком річ проникливу вела.

Вона писала: “Добре нам живеться,

Ти ж про одне, про перемогу дбай.

Уже синок наш бігає й сміється…

Скоріше окупантів добивай…”

Вона усе тоді робити вміла,

Вона усе тоді робить могла,

Вона усім нам щедро уділила

І ласки, і сердечного тепла.

Їй не шкодуй синівської любові,

Її мозолі й зморшки — все шануй,

Вклонися їй, скажи привітне слово

І руки працьовиті поцілуй.

Навчись її всім серцем поважати

І берегти від злоби і наруг:

Невтомна жінка — трудівниця, мати,

Вона твій перший і надійний друг.

Їй по плечу, здається, світ підняти,

Їй справи по плечу — великі і малі,

Бо це ж вона, вона народу мати,

А значить —

Мати правди на землі.

 

Ведучий. Мама! Мати! Матуся! Скільки спогадів, тепла і ласки таїть це магічне слово, бо називає людину, чия любов не знає меж, чиїми грудьми вигодувано цілий світ. Це перше слово, мовлене нами, на все життя залишається дорогим у серці. У хвилини радості й печалі пташкою надій злітає з наших уст, тамує біль.

Звучить пісня Аліни Гросу «Мама і я»

Ведуча. Рідна мати... Вона—любов, вона—печаль і втіха,
Жива вода на виразки душі.
Поки живе—обереже від лиха,
Завжди підтримає мене.

Ведучий. Рідна мати...
Зоряно й незгасно
Горить у серці повсякчас...
Вона мене виводить на дорогу,
Вона мені просвітлює віки,
Де радість і печаль мого народу
Врослися у вишневії гілки.

Звучить пісня «Мені сорочку мама вишивала»

Ведуча. У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пісня жайворонка, теплий весняний вітер приносить Свято матері, яке народилося в далекій Філадельфії завдяки зусиллям молодої американки Анни Джарвіс. Вона втратила свою матір. Смерть була раптовою і передчасною. Анна звернулася з листами до конгресменів та Президента Америки, у яких запропонувала раз на рік, навесні, вшановувати матір. Ідею Анни Джарвіс підхопили у світі.

Ведучий. Вперше в Україні, в Галичині, це свято відзначалося в 1929 році. У цей день люди в національному одязі йшли зранку до церкви на богослужіння, а пізніше тисячі дітей під звуки музики, з квітами в руках йшли вулицями міст чи сіл до площі, де відбувалося свято. Пісні, вірші, вистави, виставки виробів, квіти, жарти, сміх були адресовані матерям.

Ведуча. Після 1939 року це свято було заборонене. Але відновлюється Україна, а разом з нею і ті свята, які були дорогими нашому народові. З 1990 року Свято матері повернулося в Україну і святкується у другу неділю травня.

Ведучий. Місяць травень — це місяць Небесної Матері Діви Марії, яка для нашого народу є особливо шанованою, заступницею скривджених і знедолених, яка благословила у хресну путь свого єдиного Сина — Спасителя людства. І сьогоднішнє свято — це свято Божої Матері, матері -України і нашої земної матері, яка дала нам життя. Адже саме вони є тими чистими джерелами, з котрих людина живиться від першого свого подиху на цьому світі до останніх днів життя.

Звучить пісня «Добрий день, матусю-Україно»

Дівчинка:

Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі і хащі,
Тільки без мами не можна нізащо.
Бо найдорожче стоїть за словами:
"В світі усе починається з мами!”.


Ведуча. Слово «мати»... Вічне й неповторне, як світ. Де б ми не були, що б не робили, та завжди матуся освітлює наш шлях своїм ніжним серцем, відданим своїй дитині. Вона завжди поруч — і в дні важкі, і в дні на щастя щедрі.

Ведучий. Швидко минають літа —
А в пам'яті все ожива:
І мамина чиста криниця,
І татові щирі слова,
І рідна батьківська хата,
Що в цілому світі одна...


Немає щастя більшого для мами,

Як в дивосвіт вести своє дитя.

І захищати серцем і руками

Малу й тендітну свічечку життя.

Щоб променилась вічно, не вгасала,

Несла у Всесвіт світло і тепло.

Та щоб дитина добру долю мала,

І в щасті й радості дитя зросло.

Молитву шепче трепетно вустами,

У Бога просить за своє дитя.

І захищає серцем і рукам

Малу й тендітну крихітку життя.

Учениця.

Від тебе, мамо, в світ ідуть дороги

І з тебе починається життя.

Усі стежки від рідного порогу

Ведуть твоїх дітей у майбуття.

Учениця.

 Матусю мила, найрідніша в світі,

 Ти наше сонце щире і ясне.

 Ти дбаєш, щоб завжди були ми ситі,

 Твоя любов дитину не мине.


 


Ведуча. Материнське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя. Якби могла—сонечко прихилила б.
У народі кажуть: «Як під сонцем квітам, так з матір'ю дітям». Бо ж справді, мати в хаті — це сонечко, що дає життя всій родині.

Звучить пісня «Мама і я»
 

Ведуча 1: Велика і щаслива країна - дитинство. Із дитинства виходять, та до нього не повертаються. Немає чарівних слів, немає мага, який би повернув нас в дитинство. Єдине, що нас єднає з ним це - люба матінка і її колискова пісня.

Дівчинка: Колискова пісня, колискова –
То найперша материнська мова.
Пахне вона м’ятою і цвітом.
Чебрецевим і суничним літом.
Пахне молоком і споришами.
Скільки в ній ласкавості і шани.
І надій, і сивини гіркої.
Колискова пісня, колискова –
То щаслива материна мова

Ведуча 2: Мами встигають скрізь: і вдома, і на роботі. Тому, що у нашої мами невтомні руки і золоте серце.
Хлопчик: Я прокидаюся рано -
І зразу, хоч ще не встаю,
Тільки спросоння погляну,
Бачу матусю свою.

Дівчинка: Мати - досвітня пташина,
Здосвіту вік не зімкне,
Ходить по хаті навшпиньки,
Щоб не збудити мене.

Хлопчик: Мати - то сонечко рідне,
Сонечко, ясне, земне,
Слово її заповітне
Гріє і живить мене.

Ведуча 1: В усіх піснях і заклинаннях ми бачимо маму на зорях – вранішніх і вечірніх. І сама вона давно стала зорею, образом усього нашого життя – незгасним, немеркнучим у пам’яті. Зорею, що світить звідусіль, - з усіх доріг і відстаней. Діти, а ви часто дивитесь на мамині і бабусині руки? Які вони?

Дівчинка:
Вони від роботи шорсткі, але найкращі, найтепліші, найрідніші...
Мамині долоні теплі й ніжні
Вони зігрівають, як сонце весни.
Коли ти засмучений, або хворий трохи
Вони доторкнуться - й хворобу зняли.
Коли в душі хмарно або грім гримить
Завжди поряд рідна матуся стоїть.

Хлопчик: Підняли мене з колиски
Ніжні руки мами.
Берегли від горя-лиха
Днями і ночами.
Вчили на землі стояти
І ходити вчили,
А коли бувало важко -
Додавали сили.
Працьовиті та невтомні,
Ласкою зігріті.
Руки мамині для мене
Найсвятіші в світі


Учень. А хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій Землі безконечній
Веселого дому.

Інсценізація легенди про маму.

Автор. Жила собі на світі жінка, і мала вона четверо дітей. Жили з рибальства. Жінка сама ловила рибу та годувала дітей. Але якось застудилася та й злягла хвора. Лежить у постелі, а діточок нема чим годувати. Вже пересохло в неї в горлі. Мовила тихо:

Мати. Діточки, подайте мені води, бо не дам собі ради, аби підвестись. А пити так хочеться.

Діти. Нема води в хаті.

Мати. Візьміть відра, ідіть до річки та наберіть.

Старший хлопець. Нехай іде сестра, я не маю чобіт.

Мати (до дочки). Піди, доню, принеси мені водиці.

Дочка. У мене немає хустки, хай іде менший.

Мати. Івасику, піди принеси мені водиці.

Івасик. У мене немає в що вдягнутися.

Автор. Так ніхто й не приніс матері води. Пішли діти надвір, граються. А мати в хаті обростає пір'ям. Найменший хлопчик саме вбіг у хату, бачить — мати стала зозулею. Став кричати до братів і сестричок.

Хлопчик Наша мама стала зозулькою, хоче відлетіти від нас. Скоренько біжімо по воду для неї.

Автор. Схопили діти хто що: горнятко, відро. Всі побігли до річки. Набрали води та й кричать.

Діти. Мамо, мамочко, пий воду!

Автор. Та стала мати зозулею й відлітає від хати.

Мати. Пізно, діти. Пізно!

Автор. А малі за нею бігли, бігли, збиваючи нога до крові. І досі в лісах, на полях стелиться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали тоді з ніг дитячих. Так мати назавжди покинула рідних дітей і донині літає зозулею.
Звучить українська народна пісня «Летіла зозуля».

Ведучий. Немає, друзі, нічого більшого на світі, як любов материнська. Вона ще не пізнана до кінця, хоч оспівана у сотнях, а може, й тисячах поетичних творів.

Читець. Дівчину вродливу юнак покохав:
Дорожче від неї у світі не мав.
І клявся, божився, що любить Її
Над сонце, над місяць, над зорі ясні.
«Тебе я кохаю. За тебе умру.
Віддам за кохання і неньку стару».
Та мила його не боялась гріха,
Була, як гадюка, зрадлива, лиха.
Всміхнулась лукаво і каже йому:
«Не вірю, козаче, коханню твому.
Як справді кохаєш, вірний єси,
Мені серце неньки живе принеси».
Юнак мов стерявся: не їв і не спав,
Три дні і три ночі він десь пропадав.
І стався опівночі лютий злочин.
Мов кат, витяв серце у матері син...
І знову до милої з серцем в руках,
Побіг, і скажений гонив його жах,
Ось-ось добігає, не чуючи ніг...
Та раптом спіткнувся і впав на поріг.
І серденько неньчине кров'ю стекло,
І ніжно від жалю воно прорекло,
Востаннє озвалось до сина в ту мить:
«Мій любий, ти впав... Чи тобі не болить?»

Ведуча. А народна легенда продовжує ідо історію. Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди матері, облив пекучими слізьми. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так, як рідна мати. І такою невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним та безтурботним, що ожило материнське серце, загоїлася рана. Підвелась мати й пригасла голову сина до грудей своїх. І пішли вони удвох степами широкими, і стали двома могилами високими. Тож недаремно в народі кажуть, що найсвятіша любов — материнська.

Ведучий. 

Мати — всьому початок. Мати — берегиня роду, домашнього вогнища Саме вона є тією ниточкою, яка єднає всю родину. Вам, любі наші матері, щастя земного, здоров'я доброго, хай горе обминає родини ваші, а Матір Божа вас оберігає.


Учениця. Є в мене найкраща на світі матуся.
За неї до тебе, Пречиста, молюся,
Молюся устами, молюся серденьком
До тебе, Небесна Ісусова Ненько.
Благаю у тебе дрібними словами
Опіки і ласки для любої мами.
 

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров'я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ та й у люди,
Щоб мною раділа—пишалась усюди.
За це я складаю в молитві долоні
До тебе, Царице, на сонячнім троні.

Ведуча. Низький уклін тобі, кохана,
В цей день великий, люба ненько,
За ті важкі години ранні,
За золоте твоє серденько,
Що все віддало в любім зриві,
Щоб тільки ми були щасливі!

Ведучий. Дарунків, золота не маєм,
Щоби до ніг тобі зложити,
Однак тут спільно присягаєм,
Що допоки будем жити—
Любов сердець своїх маленьких
Тобі дамо, кохана ненько,
Щоб діти всі цілого світу
Тобі співали «Многая літа».
 

 

Учень.

Спасибі, мамо, за усе на світі!

І за життя, і радощі мої.

За те, що сонце так яскраво світить

І так співають гарно солов’ї.

За все, що я люблю і відчуваю,

Чарівність світу бачу кожен раз,

Я так добра і так тепла бажаю

Тобі, матусю, в цей святковий час.

Спасибі, мамо, мамочко рідненька.

За ласку, щедрість, щирість, доброту.

Здорова будь і будь щаслива, ненько,

Спасибі, мамо, за любов святу.

Я радий навіть небо прихилити

Та відігнати кривду і біду.

Я можу так тебе одну любити,

До тебе, мамо, в пісні я іду.

Звучить мелодія. Діти вітають матерів, дарують листівки, сувеніри, виготовлені власними руками .

 

docx
Додано
2 березня
Переглядів
173
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку