Мета: розкрити силу таланту Т. Шевченка; дослідити, як поетична творчість Кобзаря впливала на створення шедеврів живопису; висвітлити ставлення Т.Г. Шевченка до пісні, співу; виховати любов до поетичного слова Кобзаря, почуття патріотизму;
Літературна композиція «Тарас Шевченко – геній пензля та пера»
Мета: розкрити силу таланту Т. Шевченка; дослідити, як поетична творчість Кобзаря впливала на створення шедеврів живопису; висвітлити ставлення Т.Г. Шевченка до пісні, співу; виховати любов до поетичного слова Кобзаря, почуття патріотизму;
Цілі: учні знатимуть: роль пісні та співу в житті Кобзаря; окремі факти з життєвого і творчого шляху митця; зміст декламованих творів, продемонстрованих фільмів; учні вмітимуть: декламувати поезію; інсценізувати уривки з творів.
Обладнання. Мультимедійний комплекс, презентація « », записи пісень «Дума про Тараса», «Садок вишневий коло хати», «Все йде, все минає», книжкова виставка «Кобзарем його ми звемо», плакат з епіграфом, вислови про Т.Г. Шевченка, слайд-шоу репродукцій картин Тараса Шевченка.
«Він був пророк великий наш,
Знав таємницю слова-грому.
Він слово гостре, як палаш,
Подав народові своєму»
Д. Павличко
Хід заходу
(Звучить «Дума про Тараса». Виходять ведучі)
Ведуча 1.
Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги,
Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.
Ведуча 2.
Який потрібно мати
В душі безсмертний цвіт,
Щоб хвилювати людство
І через сотні літ.
Яким зарядом треба
Наснажити слова,
Щоб пісня і сьогодні
Звучала як нова.
Ведуча 1.
Сьогодні ми зібралися.
Щоб ще раз пройти Тарасові шляхи.
Вірші Тараса пригадати,
Пісні всім разом заспівати.
А головне, не забувати,
Що Україна – наша мати.
Ведуча 2.
Минають дні. Роки минають.
Та вірші Тарасові
Мене не залишають.
Щоразу постає картина:
Убита горем бідна Катерина,
То гайдамаки в боротьбі,
Лілея біла розцвітає,
Весна всю землю прикрашає.
А там, далеко, під горбом,
Кріпачка-мати жне серпом.
Ведуча 1.
У старій хатині
В кріпака колись
В тихий день весняний
Хлопчик народивсь.
В похилій хаті край села,
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасові дала
Кріпачка-мати, вбита горем.
Нещасна мати сповивала
Цого малого й зажурилась,
І цілу ніченьку вона за сина-кріпака молилась.
Ведуча 1. Слово Шевченка багатогранне, його скарбниця мудрості невичерпна. Отож, долучаймося до неї, впускаймо його слово в душі, серця, нехай воно живе вічно.
Ведуча 2. Ми раді вітати шанувальників шевченкового слова. Сьогодні ми будемо учасниками літературної композиції «Тарас Шевченко – геній пензля та пера».
Ведуча 1. Давайте разом з вами переглянемо презентацію про життя і творчості Кобзаря. Пригадаймо, як тяжко жилося сироті спочатку у наймах, потім у дяка, а згодом і в пана Енгельгарда.
2. (Презентація про Шевченка з коментарем учня)
Біографія для презентації
333. Аудіозапис вірша «Заповіт»
Ведуча 1. Панщина починалася для кріпаків з десяти років. Працювали і дорослі, і діти. Кріпак мусив відробити на пана певну кількість людиноднів. Тяжке життя пригнобленого народу не вбиває в Шевченкові ні закоханості в земну красу, ні любові до мальовничої багатостраждалої України, що виливається в поетичних рядках.
Учень.1
Тече вода з-під явора
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явір молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпочуться качаточка
Поміж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм
Своїм зятем звати?
Ведуча 2. Поет любив дітей найніжнішою любов’ю. Своє ставлення до них він висловив у багатьох віршах та поемах, повістях, листах, щоденнику та малюнках.
Учень 2.
Садок вишневий коло хати
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
Учень 3
І досі сниться: під горою
І досі сниться: під горою
Меж вербами та над водою
Біленька хаточка. Сидить
Неначе й досі сивий дід
Коло хатиночки і бавить
Хорошеє та кучеряве
Своє маленькеє внуча.
І досі сниться, вийшла з хати
Веселая, сміючись, мати,
Цілує діда і дитя
Аж тричі весело цілує,
Прийма на руки, і годує,
І спать несе. А дід сидить
І усміхається, і стиха
Промовить нишком: — Де ж те лихо?
Печалі тії, вороги?
І нищечком старий читає,
Перехрестившись, Отче наш.
Крізь верби сонечко сіяє
І тихо гасне. День погас
І все почило. Сивий в хату
Й собі пішов опочивати.
Ведуча 1. Дуже важко було Тарасу. Своє дитинство з болем в серці він згадує через 20 років у вірші «Мені тринадцятий минало». Він тепло й зворушливо згадав подругу свого дитинства Оксану Коваленко. Проте знайомство юного Тараса з сусідською дівчинкою Оксаною Коваленко не пройшло безслідно. Перше ясне й чисте почуття дитячого кохання мало, безперечно, вплив на подальший духовний розвиток юнака. Не випадковим є те, що дорогим ім’ям — Оксана — він називав героїнь своїх творів.
Учень 4.
«Мені тринадцятий минало».
Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в бога. .......
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур'яні
Молюся богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тоді так приязно молилось,
Чого так весело було?
Господнє небо і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось...
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє -
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята -
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати -
Нема в мене хати!
Не дав мені бог нічого!..
І хлинули сльози.
Учень 5.
І досі сниться: під горою
Меж вербами та над водою
Біленька хаточка. Сидить
Неначе й досі сивий дід
Коло хатиночки і бавить
Хорошеє та кучеряве
Своє маленькеє внуча.
І досі сниться, вийшла з хати
Веселая, сміючись, мати,
Цілує діда і дитя
Аж тричі весело цілує,
Прийма на руки, і годує,
І спать несе. А дід сидить
І усміхається, і стиха
Промовить нишком: — Де ж те лихо?
Печалі тії, вороги?
І нищечком старий читає,
Перехрестившись, Отче наш.
Крізь верби сонечко сіяє
І тихо гасне. День погас
І все почило. Сивий в хату
Й собі пішов опочивати.
(Інсценізація розмова Тараса з Яриною)
Ведуча 1. Палку любов до народної пісні прищепили Тарасу мати, яка співала колискові, дід – історичні, батько – чумацькі, сестра Катерина – ліричні пісні. За свідченнями сучасників, Шевченко міг слухати співи годинами.
Ведуча 2. Дуже любив Кобзар народні пісні, знав їх багато, і маючи гарний голос, часто на свята співав, записував, переробляв їх, наспівував у радості і в горі. Більшість творів Тараса Шевченка дістала друге музичне життя.
Ведуча 1. На тексти й мотиви «Кобзаря» сотні композиторів світу створили близько 500 творів
Ведуча 2. Шевченко жити не міг без пісні. Співав, ховаючись від дяка, співав у панському передпокої, порушуючи наказ пана, співав, коли його заарештували, повернувшись із заслання, поет знову зворушив співом своїх друзів.
(Учень декламує поезію Ліни Костенко «Кобзар співав у пустелі Косаралу»)
Учень 5.
Кобзар співав у пустелі Косаралу,
У казематах батюшки царя.
Кайдани, шаленіючи , бряжчали, щоб заглушити пісню Кобзаря.
А пісня наростала у засланні.
А пісня грати розбивала вщент.
Правдивій пісні передзвін кайданів –
То тільки звичний акомпанемент.
Ведуча 2. Тарас Григорович співав протягом усього свого життя. У народній пісні він знаходив розраду і відчував втіху і задоволення.
Ведуча 2. Готуючись відзначити двохсотріччя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка, ми хочемо сьогодні відкрити ще одну грань його незвичайного й прекрасного таланту – розповісти про те, як поетична творчість надихала його на створення шедеврів живопису.
Ведуча 1. Шевченко прагнув опанувати мистецтво живопису. От і почав ясними літніми ночами бігати до Літнього саду, щоб змальовувати величні статуї античних богів.
Ведуча 2. В один із таких сеансів Тарас Шевченко познайомився з учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком. Саме І.Сошенко познайомив Тараса з художником Брюловим та поетом В. Жуковським та іншими видатними людьми.
Ведуча 1. Сучасники Шевченка згадували, як Брюлов написав портрет Жуковського, друзі продали його, а за одержані кошти викупили Тараса Шевченка з неволі.
Ведуча 2. Шевченко відтоді стає учнем самого Брюлова, успішно навчається у Петербурзькій Академії мистецтв до 1845 року, після закінчив навчання був нагороджений срібною медаллю ІІ ступеня.
(Демонстрація картин Т.Г. Шевченка)
Ведуча 1. Ось він – Тарас Шевченко – художник, який проникає в душу тих, кого описує.
Ведуча 2.
Щаслива мати, породивши сина.
Щасливий син, прославивши її.
На світі є Шевченко й Україна –
То батько й мати дорогі мої.
Ведуча 1.
Пашисті дні і ночі солов’їні,
По небу сонця щирозлотий літ.
І скільки літ судилось Україні –
Тарасові судилось стільки літ.
Ведуча 2. Вічно буде жити Шевченко – геній пензля і пера. Вічно буде Великий Кобзар надихати нас на творчість. Пропонуємо переглянути фрагмент фільму «Мій Шевченко».
Перегляд фільму