Сценарій заходу "Тарас Шевченко - геній пензля і пера"

Літературна композиція «Тарас Шевченко – геній пензля та пера»

Мета:  розкрити силу таланту Т. Шевченка; дослідити, як поетична творчість Кобзаря впливала на створення шедеврів живопису; висвітлити ставлення Т.Г. Шевченка до пісні, співу; виховати любов до поетичного слова Кобзаря, почуття патріотизму;

Цілі: учні знатимуть: роль пісні та співу в житті Кобзаря; окремі факти з життєвого і творчого шляху митця; зміст декламованих творів, продемонстрованих фільмів; учні вмітимуть: декламувати поезію; інсценізувати уривки з творів.

Обладнання. Мультимедійний комплекс, презентація «  », записи пісень «Дума про Тараса», «Садок вишневий коло хати», «Все йде, все минає», книжкова виставка «Кобзарем його ми звемо», плакат з епіграфом, вислови про Т.Г. Шевченка, слайд-шоу репродукцій картин Тараса Шевченка.

 «Він був пророк великий наш,

Знав таємницю слова-грому.

Він слово гостре, як палаш,

Подав народові своєму»

Д. Павличко

Хід заходу

(Звучить «Дума про Тараса». Виходять ведучі)

Ведуча 1.

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

 Ми вшановуєм  пам'ять Шевченка.

Ведуча 2.

Який потрібно мати

В душі безсмертний цвіт,

Щоб хвилювати людство

І через сотні літ.

Яким зарядом треба

Наснажити слова,

Щоб пісня і сьогодні

Звучала як нова.

Ведуча 1.

Сьогодні ми зібралися.

Щоб ще раз пройти Тарасові шляхи.

Вірші Тараса пригадати,

Пісні всім разом заспівати.

А головне, не забувати,

Що Україна – наша мати.

Ведуча 2.

Минають дні. Роки минають.

Та вірші Тарасові

Мене не залишають.

Щоразу постає картина:

Убита горем бідна Катерина,

То гайдамаки в боротьбі,

Лілея біла розцвітає,

Весна всю землю прикрашає.

А там, далеко, під горбом,

Кріпачка-мати жне серпом.

Ведуча 1.

У старій хатині

В кріпака колись

В тихий день весняний

Хлопчик народивсь.

В похилій хаті край села,

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасові дала

Кріпачка-мати, вбита горем.

Нещасна мати сповивала

Цого малого й зажурилась,

І цілу ніченьку вона за сина-кріпака молилась.

Ведуча 1. Слово Шевченка багатогранне, його скарбниця мудрості  невичерпна. Отож, долучаймося до неї, впускаймо його слово в душі, серця, нехай воно живе вічно.

Ведуча 2. Ми раді вітати шанувальників шевченкового слова. Сьогодні ми будемо учасниками літературної композиції  «Тарас Шевченко – геній пензля та пера».

Ведуча 1. Давайте разом з вами переглянемо презентацію про  життя і творчості Кобзаря. Пригадаймо, як тяжко жилося сироті спочатку у наймах, потім у дяка, а згодом і в пана Енгельгарда.

2. (Презентація про Шевченка з коментарем учня)

Біографія для презентації

1. Тарас Григорович Шевченко.

2. Народився Тарас Григорович Шевченка  9 березня  1814 року у селі Моринцях Звенигородського повіту на Київщині в родині Григорія Івановича Шевченка, кріпака поміщика Енгельгардта.  Окрім Тараса, в сім’ї було 6 дітей - старші - Катерина та Марія, брат Микита, молодші - Ярина, Марія, Йосип.

3. Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки, де й пройшли дитячі роки Тараса. У восьмирічному віці батько віддав Тараса до школи, до кирилівського дячка-вчителя Павла Рубана. Коли Тарасу виповнилося дев'ять років, померла мати. Батько одружується вдруге на Оксані Терещенко, в якої було своїх троє дітей. Незабаром, коли Тарасові виповнилося 11 років помирає і  батько. Зовсім нестерпним стало життя сиріт.

4.  Залишившись сиротою, малий Тарас деякий час жив у дядька Павла, який став опікуном сиріт, але був суворим до дітей. Згодом майбутній поет іде школярем-попихачем до кирилівського дяка Петра Богорського, де його життя було постійно напівголодним.  Звідти він тікає у Лисянку до диякона-живописця, а згодом - у село Тарасівку до дяка-маляра, який відмовив йому. Утративши надію стати маляром, Т. Шевченко повертається до Кирилівки й пасе громадську череду.

5.  На 16 році  життя Тарас потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 роки. На початку 1831 року поміщик переїжджає в Санкт-Петербург, де триває навчання Тараса Шевченка вже у «мальовничих справ цехового майстра»  В. Ширяєва.

6.  1836 року Т.Г. Шевченко разом з іншими учнями  Ширяєва розписує театр у Петербурзі. Цього ж року він знайомиться з учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком. Пізніше відбувається знайомство художника-кріпака з Гребінкою,  Жуковським, Брюлловим.

7.  У 1838 р. 22 квітня Жуковський і Брюллов викуповують у Енгельгардта Тараса Шевченка з кріпацтва за 2500 рублів, і в 24 роки він отримує свободу. Гроші на звільнення Тараса Григоровича були отримані від продажу на аукціоні портрета Жуковського, написаного Брюлловим. Тарас Шевченко залишився безмежно вдячний їм за звільнення.

8. У 1840 році вийшла з друку перша збірка творів Т. Шевченка під назвою «Кобзар», де були вміщені твори: «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основяненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Обкладинка першого видання.

9. Відразу після викупу з кріпацтва Шевченко вступає до Академії мистецтв, де жадібно вивчає живопис, малюнок і творчість російських та українських письменників. Після закінчення в 1844 році Академії мистецтв письменник повертається в Україну.

10. 1850 за порушення царського наказу про заборону писати й малювати Шевченка було заарештовано і під конвоєм відправлено до Орської фортеці у вязницю.

11. Тарас Григорович Шевченко був заарештований тричі. Здоров’я поета було підірване десятирічним засланням. Свій 47-й день народження письменник зустрічає тяжкохворим .

12.  У 1861 Шевченко хоче придбати землю біля Дніпра для побудови хати. Стан здоровя поета погіршується, хвороба прогресує.

13.  Помер письменни 10 березня 1861 року в Петербурзі. Поховали поета спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі.

14. А у  травні друзі виконали заповіт поета: він був перехований в Україні, на Чернечій горі під Каневом, де й справді «лани широкополі, і Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий». До вашої уваги аудіозапис вірша «Заповіт».

333. Аудіозапис вірша «Заповіт»

Ведуча 1. Панщина починалася для кріпаків з десяти років. Працювали і дорослі, і діти. Кріпак мусив відробити на пана певну кількість людиноднів. Тяжке життя пригнобленого народу не вбиває в Шевченкові ні закоханості в земну красу, ні любові до мальовничої  багатостраждалої України, що виливається в поетичних рядках.

Учень.1

Тече вода з-під явора

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпочуться качаточка

Поміж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

Тече вода край города.

Вода ставом стала.

Прийшло дівча воду брати,

Брало, заспівало.

Вийшли з хати батько й мати

В садок погуляти,

Порадитись, кого б то їм

Своїм зятем звати?

Ведуча 2.  Поет любив дітей найніжнішою любов’ю. Своє ставлення до них він висловив у багатьох віршах та поемах, повістях, листах, щоденнику та малюнках.

Учень 2.

Садок вишневий коло хати

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сем'я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

Учень 3

І досі сниться: під горою

І досі сниться: під горою

Меж вербами та над водою

Біленька хаточка. Сидить

Неначе й досі сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве

Своє маленькеє внуча.

І досі сниться, вийшла з хати

Веселая, сміючись, мати,

Цілує діда і дитя

Аж тричі весело цілує,

Прийма на руки, і годує,

І спать несе. А дід сидить

І усміхається, і стиха

Промовить нишком: — Де ж те лихо?

Печалі тії, вороги?

І нищечком старий читає,

Перехрестившись, Отче наш.

Крізь верби сонечко сіяє

І тихо гасне. День погас

І все почило. Сивий в хату

Й собі пішов опочивати.

Ведуча 1.  Дуже важко було Тарасу. Своє дитинство з болем в серці він згадує через 20 років у вірші «Мені тринадцятий минало». Він тепло й зворушливо згадав подругу свого дитинства Оксану Коваленко. Проте знайомство юного Тараса з сусідською дівчинкою Оксаною Коваленко не пройшло безслідно. Перше ясне й чисте почуття дитячого кохання мало, безперечно, вплив на подальший духовний розвиток юнака. Не випадковим є те, що дорогим ім’ям — Оксана — він називав героїнь своїх творів.

Учень 4.

«Мені тринадцятий минало».

 Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в бога. .......

Уже прокликали до паю,

А я собі у бур'яні

Молюся богу... І не знаю,

Чого маленькому мені

Тоді так приязно молилось,

Чого так весело було?

Господнє небо і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось...

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє -

І те помарніло.

Поглянув я на ягнята -

Не мої ягнята!

Обернувся я на хати -

Нема в мене хати!

Не дав мені бог нічого!..

І хлинули сльози.

Учень 5.

І досі сниться: під горою

Меж вербами та над водою

Біленька хаточка. Сидить

Неначе й досі сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве

Своє маленькеє внуча.

І досі сниться, вийшла з хати

Веселая, сміючись, мати,

Цілує діда і дитя

Аж тричі весело цілує,

Прийма на руки, і годує,

І спать несе. А дід сидить

І усміхається, і стиха

Промовить нишком: — Де ж те лихо?

Печалі тії, вороги?

І нищечком старий читає,

Перехрестившись, Отче наш.

Крізь верби сонечко сіяє

І тихо гасне. День погас

І все почило. Сивий в хату

Й собі пішов опочивати.

(Інсценізація розмова Тараса з Яриною)

Ведуча 1. Палку любов до народної пісні прищепили Тарасу мати, яка співала колискові, дід – історичні, батько – чумацькі, сестра Катерина – ліричні пісні. За свідченнями сучасників, Шевченко міг слухати співи годинами.

Ведуча 2. Дуже любив Кобзар народні пісні, знав їх багато, і маючи гарний голос, часто на свята співав, записував, переробляв їх, наспівував у радості і в горі. Більшість творів  Тараса Шевченка дістала друге музичне життя.

Ведуча 1. На тексти й мотиви «Кобзаря» сотні композиторів світу створили близько 500  творів

Ведуча 2. Шевченко жити не міг без пісні. Співав, ховаючись від дяка, співав у панському передпокої, порушуючи наказ пана, співав, коли його заарештували, повернувшись із заслання, поет знову зворушив співом своїх друзів.

(Учень декламує поезію Ліни Костенко «Кобзар співав у пустелі Косаралу»)

Учень 5.

Кобзар співав у пустелі Косаралу,

У казематах батюшки царя.

Кайдани, шаленіючи , бряжчали, щоб заглушити пісню Кобзаря.

А пісня наростала у засланні.

А пісня грати розбивала вщент.

Правдивій пісні передзвін кайданів –

То тільки звичний акомпанемент.

Ведуча 2. Тарас Григорович співав протягом усього свого життя. У народній пісні він знаходив розраду і відчував втіху і задоволення. 

Ведуча 2. Готуючись відзначити двохсотріччя  від дня народження Тараса Григоровича Шевченка, ми хочемо сьогодні відкрити ще одну грань його незвичайного й прекрасного таланту – розповісти про те, як поетична творчість надихала його на створення шедеврів живопису.

Ведуча 1. Шевченко прагнув опанувати мистецтво живопису. От і почав  ясними літніми ночами бігати до Літнього саду, щоб змальовувати величні статуї античних богів.

Ведуча 2. В один із таких сеансів Тарас Шевченко познайомився з учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком. Саме І.Сошенко познайомив Тараса  з художником Брюловим та поетом В. Жуковським та іншими видатними людьми.

Ведуча 1. Сучасники Шевченка згадували, як Брюлов написав портрет Жуковського, друзі продали його, а за одержані кошти викупили Тараса Шевченка з неволі.

Ведуча 2. Шевченко відтоді стає учнем самого Брюлова, успішно навчається у Петербурзькій Академії мистецтв  до 1845 року, після закінчив навчання  був нагороджений срібною медаллю ІІ ступеня.

(Демонстрація  картин Т.Г. Шевченка) 

Ведуча 1. Ось він – Тарас Шевченко – художник, який проникає в душу тих, кого описує.

Ведуча 2.

Щаслива мати, породивши сина.

Щасливий син, прославивши її.

На світі є Шевченко й Україна –

То батько й мати дорогі мої.

Ведуча 1.

Пашисті дні і ночі солов’їні,

По небу сонця щирозлотий літ.

І скільки літ судилось Україні –

Тарасові судилось стільки літ.

Ведуча 2. Вічно буде жити Шевченко – геній пензля і пера. Вічно буде Великий Кобзар надихати нас на творчість. Пропонуємо переглянути фрагмент фільму «Мій Шевченко».

Перегляд фільму