Сценка «У страшному лісі суржику»

Сценка «У страшному лісі суржику»

(На сцені – «дрімучій ліс». Галявину, де сидять два хлопчики,  обступили Древа – діти).

Іванко. Андрію, як же це трапилось з нам? Як ми тут опинилися? Все таке страшне, недоладне… Ось скільки блукаємо, а вийти ніяк не можемо…

Андрій. Усе це тому, Іванко, що ми вчили рідної мови, не слухали вчительку. Пам’ятаєш, вона говорила, що ми у цьому суржику загубилися, як у лісі зачарованому, і вибратися з нього не можемо.

Іванко. Пам’ятаю. Я ще казав, що якби ми і справді опинилися у зачарованому лісі, було б класно!

Андрій. Ага, а я підхопив, пам’ятаєш? А вчителька ще мовила,що якби ваші слова – суржики перетворились і справді на страшні дерева та ще на страшних звірів, я б побачила, які ви герої!

Іванко. А далі, що було?

Андрійко. А далі вона сказала, що лісу такого чарівного нема! А ми говоримо, як усі. Нам так подобається!

Іванко. А далі що було?

Андрійко. А далі вона посміхнулась і махнула рукою. Все навкруг завертілося, і ми кудись полетіли…

Іванко. Ясно, й опинилися тут, у цьому лісі, з якого ніяк не можемо вибратись. Може, вона на нас якийсь туман наслала, бо ж такого не буває. Ми ж грамотні, давай подумаємо, як вибратися?

(Хочуть іти, а Дерева обступають їх щільніше. Чути голос із – за куліс).

Голос

Як суржиковий ліс!

Я злий такий, неначе біс!

Я всіх таких, як ви, ловлю,

Захоплюю, душу, давлю,

Щоб слово рідне забували,

Щоб мови рідної не знали!

Хай краще в світ ідуть німі,

Раз захотіли так самі.

Ви ж мови рідної не вчили -

От суржики вас оточили.

Іванко. Я боюсь!!!

Андрій. Я теж боюся! Давай кричати, поки не пізно, може, хтось почує.

(Хлопці кричать: «Ау – ау!» Древа розступаються, і на галявину виходить бабуся).

Бабуся. Чого ви так кричите?

Хлопці. Нам страшно, ми не можемо вибратися з цього чарівного лісу.

Бабуся. Ліс і справді чарівний. Багато віків люди засмічували рідну мову то молодим словечком, яке нічого спільного з рідною мовою не мало, то вживали надмірно російські слова на український лад, бо свого ліньки було пошукати, а рідним словом нехтували, цуралися його. А мова жива зросла бур’яном, через який ви не можете пробитися. Погляньте на ці криві деревця,вони вам подобаються?

Хлопці. Ні!

Бабуся. Це не просто деревця, це ті слова, які ви щоденно говорите. Це перекручена ваша мова. А тут вона стала лісом, який ви насадили.

Іванко. Бабусю, але ж ми не садили цього лісу!

Бабуся. Ні, діти, цей ліс посадили ви і ваші друзі, які теж так говорять, як і ви. Бо з зернятка виростає дерево, а з дерева утворюються ліс. А ви щодня сієте слова – зернятка і не задумуєтесь над тим, що з того виросте. А виріс ось такий ліс. Бо мова ваша засмічена, покручена. Бачите яка?

Іванко. А що ж, нам бабусю, тепер робити? Як нам вибратися з цього лісу?

Бабуся. Я спробую допомогти вам, але від вас самих залежить, чи вийдете ви з цього лісу.

Ось вам скринька, а ключик до неї ви повинні знайти самі. Як правильно попросите, вона відчиниться. В ній знайдете сім завдань, які потрібно виконати. От як виконаєте їх - вийдете із лісу, як ні – блукати вам в суржиковому лісі до старості.

( Бабуся непомітно іде зі сцени).

Іванко. Коробочко, відкрийся!

Андрійко. Ні, не так, не коробочка, а «шкатулка відкривайся»!

Іванко. Ні, треба казати: «Ящик, одкрийся!»

Андрійко. Дивись, як дерева обступають нас.

Іванко. Давай так: «Скринько, відчиняйся, будь ласка!».

(Скринька відчиняється, а в ній аркуші із завданнями. Після кожного виконаного завдання дерева «ідуть» зі сцени)

Приклади завдання.

1. Я вибачаюсь, що запізнився. (Вибачте мені, будь ласка, за запізнення. Пробачте мені за запізнення).

2. Цей лікар лічить людей. (Цей лікар лікує людей. Бо лічити, рахувати можна гроші, а лікар – лікує).

3. Мене мучить головна біль. (Мені допікає головний біль. Слово  «біль» українською – чоловічого роду).

4. Ти вірно розв’язав приклад, маладєц! (Ти правильно розв’язав приклад, молодець! Слово «вірний»  в українській мові вживається у значенні «відданий, надійний». Тому можна сказати: вірно кохати, вірно любити, бути вірним своєму слову).

5. Дєвочка ходить в музикальну школу. (Дівчинка відвідує музичну школу. Музикальним може бути музичний, мелодійний твір).

Іванко. Чудово! Нарешті ми вільні! Тепер я зрозумів, як важливо знати рідну мову.

Андрій. Важливо. Ваню, лише не лінуватися вчитися. Ми ж усі ці слова знаємо, але лінуємося їх вживати.

(Ліс перетворюється на клас).

Андрій. А я мало не забув, що сьогодні у школі свято рідної мови. Давай і ми завітаємо на це свято!!!

Іван. Давай, я згоден, думаю, там буде цікаво!