”Щастя…Яким воно є ?”

 

 

 

 

Дослідницька робота
”Щастя…Яким воно є ?”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                           Підготувала:

Практичний психолог,

Соціальний педагог

КЗ "Почапинської ЗЗСО"

Піговська Світлана Анатоліївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                    

 

                                                ЗМІСТ

 

 

Вступ……………………………………………….. …3-4  ст.

Поняття щастя в етиці……………………………… 5-9 ст.

 

Щастя - це важлива частина нашого життя:
1.Що таке щастя?........................................................ ..9-11 ст

2.Щастя в задоволенні потреб……………………… 11 ст.

3.Самореалізація, як шлях до досягнення щастя....11-12ст.

4.Функції щастя………………………………...……..12ст.
5.Де шукати щастя?.......................................................12-13 ст.

7.Ключі від щастя…………………………..………... 13-14 ст.

 

 «17 секретів щасливих людей»……………………...14-16 ст.

 

 Анкета………………………………………………….16 ст.

Результати анкетування……………………………..16-17 ст.

Висновок………………………………………………..17 ст.

Список використаної літератури…………………...18-19 ст.

Додатки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       ВСТУП

 

 

 

 

Щастя – це …
Коли над нами небо чисте,
у полі квіти цвітуть барвисті,

Коли у щічку цілує мама,

Зарядку зробить із малюками,

На вечір їм прочитає казку ,

Відчуй її материнську ласку,

Знайти щирих друзів по інтернету,

Чи прочитати цікаву газету.

Завести улюблену кішку, собачку,
чи розв’язати цікаву задачку.
дружно на морі в човні покататись,

Чи із веселої гірки спускатись.
Знайти у полі букет ромашок,

Послухати спів мелодійних пташок.

Знайти другу свою половинку,

Пам’ятати до школи знайому стежинку.

Бути корисним , а не як удасться,-
от що таке на мою думку щастя !

 

 

        Що таке щастя - це кожен розуміє по - своєму. Для одного щастя бути з коханою людиною, а для когось - бути коханим. Для однієї людини все його щастя полягає в грошах, а інша все своє життя може прожити в бідності, але у великій і дружній родині. І з гордістю скаже, що він найщасливіша людина на світі. Одним потрібно бути відомими і знаменитими, а комусь за смаком тихе і спокійне життя в колі своїх близьких. Для багатьох людей щастя - в їх дітях. Вони намагаються вкладати в них всю свою любов, турботу. І віддають їм усе своє життя. Ну і, звичайно, кожна людина хотіла б жити в мирній країні, без війн.
         Звичайно, що у людей різного віку різні поняття про щастя. Маленькій дитині для щастя потрібна турбота і любов батьків. Виконання їх капризів. Від покупки будь-якої бажаної дрібнички, на його обличчі з'являється посмішка, і відразу можна сказати, що дитина щаслива.
             Для підлітків щастя в любові, дружбі, сімейне благополуччя. Кожній дитині цього віку хотілося б бути коханим і знати, що ти потрібен ще комусь, крім своїх рідних. І не обов'язково любити самому, одне почуття, що ти для когось не байдужий, підносить тебе до небес. Теж саме відбувається, якщо тобі людина подобається, але тільки якщо це взаємно. Звичайно, кожна дитина хотів би мати нормальні відносини в сім'ї. Жити в постійному русі, проводити весело час.
        Для дорослих людей щастя - в справжньої любові між чоловіком і жінкою, після якої йде весілля, народжуються діти і формується повноцінна сім'я. У прибуткової роботи, щоб не тільки зводити кінці з кінцями, але і щоб вистачало грошей на різні задоволення.
     Для літніх людей щастя в тому, щоб спокійно прожити залишок свого життя. Щоб їхні діти й онуки були живі і здорові і ні в чому не бідували.
      Особисто для мене щастя - це вже те, що я живу, що у мене відмінна сім'я, розуміючі та люблячі мені батьки і брат. Друзі, які завжди підтримають і допоможуть. Ну і, звичайно, в тому, що я живу в країні, в якій немає війни. Я не знаю, що таке розруха і голод.
Значить, тільки той щасливий по - справжньому, хто може сказати людям: "Моє щастя - частинка нашого великого загального щастя".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                 

          

    Поняття щастя в етиці.

 

       Пошуки й визначення сенсу життя, здійснення ідеалу пов'язані зі змістом поняття «щастя». В кінцевому підсумку моральна свідомість «вирушає» на пошуки сенсу життя, бажаючи зробити це життя щасливим. Щастя, хоч би в чому воно полягало стосовно кожної людини нарізно, можливе тільки за вдоволення перших матеріальних потреб людини (Добролюбов). Водночас стан специфічно моральної вдоволеності, позначений поняттям «щастя», пов'язаний з усвідомленням людиною своєї життєдіяльності як осмисленої, вільно підпорядкованої досягненню поставлених цілей. Поняття «щастя» фіксує ступінь вдоволення індивіда від реалізації життєвих цілей, оцінку досягнутого в порівнянні з високим ідеалом.

      Серед учених-етиків утвердилося визначення розглядуваного поняття моральної свідомості як такого стану людини, «який відповідає найбільшій внутрішній вдоволеності умовами свого буття, повноті й осмисленості життя, здійсненню свого людського призначення» К Отже, для досягнення щастя людина повинна:

а) мати ясне уявлення про життя, спроможне зробити її існування повним і осмисленим, що забезпечує реалізацію її людського призначення;

б) оскільки хронічного щастя так само немає, як нетанучої криги (Герцен), людина мусить постійно триматися свого уявлення про життя, прагнути його реалізувати в усіх виникаючих ситуаціях морального вибору;

в) нарешті, для відчуття щастя абсолютно необхідний збіг у"достатній мірі актуального стану буття та уявлення про те, яким воно має бути.

          Моральна практика дає багатий спектр уявлень про щастя: для одних людей — це цікава робота, якій віддають усе життя до решти, для інших — спілкування з коханою людиною, сім'я. Для багатьох щастя невіддільне від кар'єри, просування службовими сходинками, слави, матеріального достатку. Справді, на рівні особистого світовідчуття в поняття «щастя» вкладається передусім «предметний» сенс, пов'язаний з конкретною метою життєдіяльності. При цьому часто засоби досягнення щастя приймаються за саме щастя. Оскільки засооїв цих оезліч і вииір їх диктується конкретною ситуацією (для хворої людини — це здоров'я, для стомленої, засмиканої життєвими незгодами похилої людини — це спокій, для молодої людини — рух, калейдоскоп подій), то на рівні буденної свідомості виникає ілюзія незводимості безлічі уявлень до єдиного поняття.

           Ототожнення щастя та засобу, що до нього веде, породжує (за втрати цього засобу) висновок про недосяжність щастя, його ефемерність. Це підмітив ще Сенека, котрий вказував на помилку, властиву всім людям, які прагнуть щасливого життя. Вона полягає в тому, що «прий-мають засоби до нього за його саме й чим більше ДО нього прагнуть, тим далі від нього опиняються»

              Як уже зазначалося, питання що таке щастя людське, як досягти щастя, належать до числа «вічних» питань. Вони хвилювали людину ще в сиву давнину, що відобразилося в народних повір'ях, приказках та прислів'ях. ТЗІра у вдалий випадок, який принесе щастя, жива й у наш час. При нагоді старші люди скажуть: «не родися красивим, а родися щасливим». Проводжаючи в самостійне життя, зауважать: «кожен сам коваль свого щастя». Все це є узагальнення багатоманітності життєвого досвіду пошуків і переживань щастя.

             Народна мудрість, афоризми, висловлювання великих людей, допомагають зробити набутком кожного загальні правила та закономірності щасливого життя. Щастя дістається тому, хто багато трудиться, говорив Леонардо да Вінчі, підкреслюючи тим самим зв'язок щастя та праці. Дбаючи про щастя інших, ми знаходимо своє власне, стверджував філософ Платон, вважаючи, що для особистого щастя необхідне спілкування з іншими людьми, зв'язок особистого щастя зі щастям інших. Аналізуючи думки про щастя, підкреслимо їхній гуманістичний пафос. Усі люди однаково прагнуть щастя й мають на це право. Але досягнення щастя, боротьба за нього невіддільні від піклування про щастя інших. Прагнучи щастя, необхідно чини ти опір усім проявам нещастя. Моральна порядність, вірна дружба, некорисливе кохання — все це те, без чого щастя неможливе.

             Так само, як і сенс життя, щастя є найвищою соціальною потребою. В ієрархії моральних цінностей йому належить провідне місце. Як писав Арістотель, щастя — це така мета дій, яку «ніхто не вибирає ні заради (благ), ні заради чогось іншого». Це, «очевидно, щось досконале... (повне, кінцеве) й самодостатнє» '. Якщо сенс життя організовує діяльність людини, спрямовує її устремління, то щастя означає виконання цих устремлінь, певною мірою характеризує діяльність людини як процес закінчений (момент збігу стану буття людини з її уявленнями про те, яким воно має бути). Щастя є чуттєво-емоційною формою ідеалу.

           Ідея щастя як загальної мети, як найвищого блага виникає в тісному зв'язку з ідеями свободи, рівності, справедливості, гуманізму. В Новий час уявлення про щастя доповнюється ідеями демократії та прогресу. В такому потрактуванні щастя стає орієнтиром для суспільства в цілому, для класів та окремих особистостей і водночас воно сповнює боротьбу за високі ідеали чуттєво-емоційним змістом, надає цій боротьбі глибокого особистісного сенсу, формує відчуття співпричетності з великими звершеннями.

            Життєвий загальнолюдський досвід виділяє й складові щастя, тобто чинники, що визначають стан моральної вдоволеності. Загальноприйнятим вважається умовний поділ чинників щастя на зовнішні та внутрішні. Звичайно саме зовнішні чинники передусім фіксуються масовою свідомістю. До них належать рівень матеріального добробуту, становище людини в суспільстві (колективі) та сім'ї, характер трудової діяльності, коло улюблених занять і т. п. До числа внутрішніх чинників слід віднести розум, волю, темперамент, характер, моральні якості особистості. Ці чинники формують морально-психологічний і духовний світ особистості.

            Подібний поділ виправдовується моральною практикою. Так, Л. М. Толстой фіксує його в ряді афоризмів, наприклад у такому: «щастя залежить не від обставин, а від себе». Моральний досвід показує, що наявність зовнішніх чинників самих по собі ще не гарантує щастя, оскільки вони мають ще дістати вираження в координатах внутрішнього світу особистості.

            Побутує думка, що всі щасливі сім'ї схожі одна на одну. Вона має під собою вагоме підґрунтя. Стосунки в таких сім'ях засновані на любові, взаємній повазі, взаєморозумінні, бажанні допомогти одне одному, вірності (як не згадати висловлювання Сенеки: «щастя потребує вірності»). При цьому зовнішні чинники бувають найрізноманітнішими (сім'ї ці в матеріальному відношенні можуть перебувати на протилежних полюсах шкали достатку, оскільки останнє не приводить автоматично до щастя).

            Серед внутрішніх чинників особливе значення для щастя мають чесноти. Досить певно висловився з цього приводу Л. М. Толстой: є два бажання, здійснення яких може принести істинне щастя людині,— бути корисним і мати спокійне сумління. Необхідний аксесуар щастя — це впевненість, що живеш правильно (А. С. Макаренко). Станові щастя близьке почуття виконаного обов'язку, яке живиться потребою в повазі та любові з боку інших людей. Нарешті, багато важать незаплямована честь і гідність людини.

         Усі ці внутрішні чинники демонструють свою значущість у складних ситуаціях морального вибору, коли в офіру приноситься матеріальне благополуччя. Види діяльності, де постійно виникають екстремальні ситуації (наприклад, альпінізм), висувають на перший план у шкалі моральних цінностей саме чесноти людини, котрі «зцілюють душу». «Адже гори не тільки калічать, а й ізцілюють душу, вчать взаємовиручці, справжній чоловічій дружбі»,— говорить Микола Захаров, п'ятиразовий чемпіон країни з альпінізму '.

        Відмінності в змісті внутрішнього світу особистості й реальних умов її життя породжують і багатоманітність уявлень про шляхи досягнення щастя, щастя як такого. Навіть у представників одного колективу вони не збігаються. На рівні діяльності суспільства розкривається конкретно-історичний, соціально-класовий характер уявлень про щастя. Так само, як і уявлення про сенс життя, уявлення про щастя виконує нормативну функцію — зумовлює характер нашої поведінки, ставлення до суспільства та природи.

         Звичайно, протягом усього свого життя людина не може бути постійно ним вдоволена. Не буває щастя без червоточинки, зауважив Горацій. Трапляються в житті моменти, коли людина відчуває себе глибоко нещасною. Така діалектика життя, котра дає можливість повніше й гостріше відчути його радість. Розуміння причин нещастя, вміння з гідністю переносити й долати їх, зацікавленість у включенні до особистого досвіду набутих моральних уроків роблять можливішим досягнення щастя.

         Важливість визначення суті справжнього щастя диктується ще й тим, що викривлене уявлення про нього може зробити життя людини нещасливим. Правильне ж усвідомлення складових щастя є однією з передумов досягнення моральної вдоволеності життям, своїм місцем у світі. Уточнюючи «вічне» питання про шляхи досягнення щастя, Кант зауважував, що «мораль, власне кажучи, є вченням не про те, як ми повинні зробити себе щасливими, а про те, як ми повинні стати гідними щастя» '. Тобто, акцент робиться не на засобах досягнення щастя (зовнішніх чинниках), а на визначенні й формуванні тих моральних якостей внутрішнього світу людини, тих моральних механізмів, котрі тільки й роблять індивіда моральним суб'єктом.

         Гідною щастя людина стає тільки прагнучи його досягнення, ведучи активний пошук форм життєдіяльності, що" забезпечують моральну вдоволеність. Щастя завойовується й виробляється, а не дістається в готовому вигляді з рук благодійника (О. І. Писарєв). «Очікування» щасливої миті грунтується на розумінні щастя як сприятливої долі й тільки. Разом із тим праві й ті, хто вважає, що «людина, котра присвятила себе гонитві за повним щастям, буде найнещасливішою з людей» 2.

           Дане положення можна інтерпретувати по-різному, але нещастя такої людини випливає насамперед із неможливості досягнення «повного» щастя (згадаймо, що про це говорив іще Горацій). Подібні нещастя визначені вже тим, що так тлумачене щастя є головною метою життя й тому вільно чи мимовільно набуває предметних рис, пов'язується із зовнішніми чинниками. Отже, треба не шукати щастя, а вкладати його в те, що шукаєш. Це пов'язане з активним творчим процесом, що вершиться у внутрішньому космосі моральної свідомості. Таким чином, можна зробити висновок, що виховання людини має бути орієнтоване на навчання того, на основі чого щастя стає можливим, бо щастю як такому навчитися неможливо.

          Завершуючи розмову про щастя, можна визначити його як переживання повноти буття, пов'язане зі здійсненням особистості у відповідності з певною концепцією сенсу життя. Будучи чуттєво-емоційною формою ідеалу, щастя синтезує устремління особистості й суспільно значущі завдання. Добровільне прийняття й реалізація на практиці вимог прогресивної моралі, що якнайповніше ввібрала в себе загальнолюдські цінності, можливе лише через глибоке засвоєння уявлень про сенс життя, ідеал, щастя, що, в свою чергу, дає змогу правильно усвідомити своє місце в житті в усій його конкретності.

 

 

 

              Щастя - це важлива частина нашого життя.

Що таке щастя? Я думаю, це питання хвилювало людство з часів його виникнення. Звичайно, час відкладає свій відбиток на суспільство і на кожного людини окремо, змінюються пріоритети, цілі, цінності, але потреба відчувати себе щасливим залишається незмінною. Інше питання про те, які явища приносить нам щастя, і чи всі ми вміємо бути щасливими? Напевно, кожна людина не раз запитував себе про це, тому як кожен з нас мріє бути щасливим. Так, коли ж люди відчувають себе щасливими? І як досягти щастя? Ось головні питання людства?

Щастя - це дійсно важлива частина нашого життя, хвилююча людей різних поглядів і культур. Тому дана тема і є актуальною.

Отже, що ж таке щастя?

 

1.Що таке щастя?

Якщо зуміти знайти відповідь на питання про те, що таке щастя, то друге питання відпаде саме собою — виходить, воно є. Але справа в тому, що універсального визначення щастю, яке б задовольняло кожного, не існує.

«Щастя — це коли тебе розуміють», — стверджував нещасливо закоханий школяр у прекрасному фільмі «Доживемо до понеділка». «Щастя — це коли ранком хочеться йти на роботу, а ввечері з радістю повертатися додому», — так стверджують ті, хто любить свою роботу і родину.

Моє визначення щастя просте: щастя в тому, щоб жити на цьому світі. Нехай це життя складається не з одних радощів і задоволень, нехай будуть важкі дні. Адже яке щастя відчуваєш, коли всі труднощі залишаються позаду! Нехай не завжди буває весело, іноді доводиться і посумувати. Краще, звичайно, щоб сум був світлий. «Мне грустно и легко, печаль моя светла», — написав О. С. Пушкін, і в цих словах, я думаю, він передав усе відчуття щастя.

На жаль, про цінності життя, про щастя жити людина задумується найчастіше лише тоді, коли трапляється трагедія, коли їй або близькій людині загрожує смертельна небезпека. Те, що життя — найдорожче, що подарував нам Господь, найцінніше, що є в кожної людини, треба усвідомлювати постійно і щогодини. Мене цьому вчить життя моєї рідної бабусі, яка двічі побувала, як вона говорить, «там», а доля була милостива і повернула її «сюди», щоб жити з нами. Поруч з нею ми всі навчилися цінувати життя: щасливі, що бачимо сонце, відчуваємо тепло рідних людей і друзів, чуємо рідні з дитинства пісні, працюємо, вчимося, живемо дуже дружно.

Я знаходжу щастя ще й у тому, що вчуся в школі охоче і без проблем, не засмучуючи батьків і вчителів. Це ж велике щастя — провести шкільні роки так, щоб щоранку прагнути швидше прибігти в школу, порадіти удачі подруги, тому, що сьогодні буде наш улюблений предмет — історія, і що вчитель наприкінці уроку обов'язково розповість що-небудь особливо цікаве, про що не прочитаєш у жодному підручнику. Та хіба про все розповіси! Хто-небудь може посміятися над моїми міркуваннями: мовляв, її щастя складається з таких дріб'язків.

Так, суть життя для мене в тому, щоб дорожити кожною відпущеною мені хвилиною життя, прагнути щодня робити хоч манюсіньке добро, любити близьких, відчувати їхню любов і не бажати нікому зла. Прокинутися ранком — і відчувати щастя просто тому, що світить сонце, що небо блакитне, а трава зелена. Якщо мені пощастить так жити — це буде самим справжнім щастям.

 

Людина, як жива істота, не є безстороннім спостерігачем явищ навколишнього світу. Діючи, він не тільки виробляє зміни в цьому світі, але й відчуває на собі вплив всього оточуючого, певним чином ставиться до цього, переживає все, що з ним відбувається. Саме переживання цього ставлення і становить сферу його почуттів або емоцій. Емоції людини виражають його ставлення до того чи іншого явища. В залежності від того, чи знаходиться дійсність в позитивному або негативному ставленні до потреб, установкам та інтересам індивіда, вони набувають позитивний або негативний характер. Професійні психологи під щастям розуміють прикордонно інтенсивне переживання людиною універсальності і глибини свого буття, максимальної насолоди життям.

Таким чином, щастя - це позитивна емоція, яка, з одного боку, сприяє продуктивної, творчої діяльності, а з іншого сама є наслідком цієї діяльності. Крім цього, щастя тісно пов'язане з радістю: щаслива людина радіє більше, ніж нещасний. Однак, щоб відчувати щастя і, відповідно, радість, потрібні певні причини, стимули. Щастя виникає при відповідності навколишнього своїм бажанням, цілям, тобто при задоволенні потреб індивіда. Так витоки щастя - це потреби.

2.Щастя в задоволенні потреб.

Саме задоволення потреб є основним способом досягнення щастя. А почуття незадоволеності є причиною відсутності щастя.

Людина намагається чогось досягти тільки тоді, коли йому цього не вистачає. І, найчастіше, не вистачає просто тому, що він не задоволений тим, що у нього вже є, а не з якихось об'єктивних причин (нестача їжі, відсутність житла та інше).

Незадоволеність породжує прагнення отримати те, в чому не задоволений, і відповідні вчинки. Чим більше незадоволеність, тим більше сил людина витрачає на те, щоб отримати, і тим менше він має з того, чим незадоволений. Незадоволеність не будь завжди починається з незадоволеності собою.

Ось він перший гріх людини, від якого пішло все, - віра у власну неповноцінність. Звідси подальше прагнення досягти задоволення собою будь-якими засобами. Але скільки би людина не прагнула, почуття незадоволеності залишається з ним назавжди.

Отже, незадоволеність - це наявність яких-небудь потреб. А потреба - це залежність від чого-небудь і, відповідно, прагнення до нього. Задоволення елементарної потреби може принести щастя. Але людина має величезну кількість різних потреб, задоволення однієї з яких може йти на шкоду іншій. Тому одне і те ж дія може придбати як позитивне, так і негативне емоційне значення.

3.Самореалізація, як шлях до досягнення щастя.
Так як незадоволеність породжує почуття невпевненості в собі, своєї неповноцінності, не можна не помітити такий важливий аспект людського життя як самореалізація. І дійсно, людина протягом усього життя прагнути пізнати і реалізувати свою сутність, успіхи в чому, безсумнівно, приводять його в позитивний стан, стан радості і щастя. Так, розглядаючи самореалізацію як необхідну передумову щастя, напрошується висновок про те, що погоні за самореалізацією, прагнення до неї, є ні що інше, як гонитва за щастям. Перешкода на шляху самореалізації перегороджує людині шлях до щастя.

Самореалізацію дійсно слід розуміти як шлях до щастя. Тому, щоб відчувати стан щастя, людині необхідно самовизначитися, поставити перед собою конкретні цілі і завдання, що відповідають істинному «Я», і впевнено йти вперед за бажаним. Звичайно, це вимагає великої роботи над собою і чималих зусиль.

У зв'язку з цим виникає справедливе питання: «А навіщо ж тоді воно взагалі потрібне, може можна прожити якось так, без щастя, не докладаючи особливих зусиль».

4.Функції щастя

Так навіщо ж потрібно щастя? Розглянемо це питання більш детально.

Щастя переживається як приємне, бажане, корисне, позитивне почуття, яке можна назвати почуттям психологічного комфорту і благополуччя. Таке відчуття і є сутністю щастя. Переживання цього стану супроводжується впевненістю людини в собі, в своїй необхідності, розумінням життєвого сенсу, достатком собою і всім навколишнім. Стан щастя підвищує сприйнятливість до світу.

Крім цього, стан щастя часто супроводжується відчуттям енергії і сили. Щаслива людина відчуває в собі активність і наявність сил для продуктивної діяльності, тому можна стверджувати, що щастя дійсно є тією рушійною силою, яка штовхає людину на сміливі вчинки, на виконання різних видів діяльності, у тому числі і будуєш творчої діяльності. Щастя породжує почуття свободи, легкості, наснаги.

Також щастя відіграє величезну соціальну роль, допомагаючи у встановленні контактів, у формуванні почуття прихильності і відповідальності за навколишній світ. Щасливі люди часто опиняються добре адаптованими до умов навколишнього середовища. Їх поведінка ускладнюється, стає більш різноманітним. Приємна емоційність щасливих людей викликає симпатію оточуючих.

І, нарешті, щастя виконує біологічні функції. Коли людина прибуває в стані щастя, всі системи його органів функціонують легко й вільно, а розум і тіло перебувають у розслабленому стані. Радісні переживання під час хвороби, як правило, прискорюють процес одужання.

5.Де шукати щастя?

Не потрібно прагнути отримати, достатньо визнати, повірити, що бажане вже є у тебе спочатку.

Отримати можна тільки те, що маєш. А маєш те, у що віриш.

Щоб бути щасливим, потрібно задовольнятися тим, що є. Якщо почати справу з почуттям наповненості і задоволеності, то в підсумку вийде ще більше задоволення. Тому задоволення досягнутим - це початок шляху від хорошого до кращого.

Суть не в справах, а в тому, що отримує душа людини від справ, які він робить. Для чого людина прагне змінити себе - зовнішність, матеріальний рівень, соціальний статус? Для отримання задоволення у своїй душі. Тобто головне - це почуття, які народжуються в душі, а не самі справи і досягнення. Але почуття ніколи не були і не будуть наслідком справ; справи - наслідок почуттів. З якими почуттями берешся за справу, такий і результат.

6.Як стати щасливим?

Отже, звідки нещастя? Від незадоволеності собою, від нестачі чого-небудь.

А для того, щоб стати щасливим, треба бути щасливим. Усвідомити, що все для щастя вже є в тобі і нічого додатково не треба, все інше слідства.

Причому, боятися, що задовольнитися наявним, означає позбавити себе перспектив, зупинитися у розвитку, перестати отримувати небудь ще, не потрібно, так як це буде не зупинка, а початок розвитку, тільки тепер гармонійного розвитку. Розвитку, мотивом якого є не комплекс неповноцінності, не незадоволеність собою і світом, а природне бажання поділитися тим, чим наповнене. Будуть справи, не пов'язані з самоствердженням, доказом собі, що ти повноцінний, а справи, що демонструють тебе, як наповненого і задоволеного. Якщо відчуваєш незадоволеність сам, то і справи твої нікому задоволення не принесуть, в першу чергу тобі.

7.Ключі від щастя

Чому задоволення важливо відчувати в кожен момент, на будь-якому життєвому етапі? По-перше, тому що будь-який момент може стати останнім, і краще закінчити все, будучи повністю задоволеним пройденим шляхом. По-друге, кожен момент - це ланка в ланцюзі життєвих ситуацій. А в ланцюзі всі ланки однаково важливі; будь ланка, як проміжний результат, не менш цінне, ніж остання ланка - остаточний результат процесу. Крім того, до нового життєвого етапу неможливо перейти, не закінчивши попередній, а показником закінченості є почуття задоволення. Тому зміни відбуваються самі собою лише тоді, коли те, що є, завершено, прийнято тобою на 100%.
Висновок
Щастя - це філософське питання, здавна хвилює людство. Тему щастя розглядало величезну кількість геніальних людей, які піднімають загальнолюдські питання, від давньогрецьких філософів, до наших сучасників.

Щастя - одне з найважливіших переживань людини, що носять позитивний характер. Джерело щастя - задоволення потреб. Коли ж потреби досягають вищого етапу свого розвитку, викликаючи потребу самореалізації, вона стає одним з основних шляхів до досягнення щастя. Задоволення цієї потреби носить багатозначний характер: по-перше, виконувана людиною соціальна роль має найважливіше значення в існуванні і розвитку суспільства, а по-друге, воно приносить щастя, яке наповнює людину енергією, силою, визначає його позитивне ставлення до себе і світу, підтримує стан біологічного та психологічного здоров'я.

Я вважаю, що дане питання був, є і буде актуальним завжди. Тому він вимагає подальших вивчень, які, врешті-решт, зможуть допомогти людям залишатися щасливими.

Як говорив Ф. М. Достоєвський: «Щастя не в щасті, а в його досягненні». Тому людині необхідно завжди до чогось прагнути, досягати все нових і нових вершин, ніколи не зупиняючись на шляху до мети, і тоді життя дуже часто буде балувати його щастям.
 

 

 

                          17 секретів щасливих людей:

1. Забудьте минуле. Ви не будете щасливі, поки несете важкий тягар минулого. Ви зробили помилку? У вас був неприємний досвід у минулому? Відпустіть ці спогади - вони не дають вам розвиватися. Зосередьтеся на сьогоденні.

2. Несіть відповідальність за своє життя. Щоб стати щасливим, потрібно перш за все стати вільним. Незалежно від того, наскільки погана ситуація, ви завжди обираєте самі, як саме вам вчинити. І відповідальність за цей вибір несете лише ви. Не звинувачуйте у своїх невдачах когось ще.

3. Вибудовуйте відносини. Це якраз те, що й дає нам щастя. Любов повинна залишатися головним пріоритетом.

4. Захоплення. Вони також приносять нам маленькі радості. Так що коло своїх захоплень треба постійно розширювати. Таким чином ви розширюєте свої шляхи до гармонії. Ви навіть не уявляєте, скільки цікавих речей нас оточує.

5. Створіть себе. Визначте для себе свої принципи, і дійте відповідно до них. Тільки так ви завжди будете вірні собі.

6. Хто ви? Не живіть чужим життям, щоб виправдати чиїсь очікування. Люди можуть чекати від вас чого завгодно - не йдіть у них на поводу.

7. Мета в житті. Для того, щоб стати щасливим, вам потрібна життєва мета. Інакше ви будете розсіяні і незібрані. Ваша мета - це ваш життєвий стрижень.

8. Цінуйте те, що маєте. Бути щасливим легко, якщо ви вдячні. На жаль, розгледіти те, чого у нас немає, набагато важче, ніж те, що ми вже маємо. Ми не вміємо сприймати обставини як належне. Подивіться навколо - може, у вас вже є причини бути щасливим?

9. Мисліть позитивно. Щасливі люди ні на хвилину не допускають похмурих думок. Вони на все дивляться оптимістично, наскільки б не була погана ситуація.

10. Творіть. Творчість додає сили і залучає вас в стан піднесення: ви просто не помічаєте невдач навколо вас.

11. Почніть з того, що у вас вже є. Щаслива людина не чекає все життя певного рівня заробітку або високої посади, щоб стати щасливим. Радіти можна вже тому, що у вас є. Дурний шукає щастя за горами, розумний - під ногами (Джеймс Оппенгейм).

12. Міняйтеся. Щастя приходить до того, хто постійно росте, розвивається, вчиться. Міняйтеся, шукайте щось нове, направляйте ваше життя на новий рівень.

13. Використовуйте свої таланти. По-перше, ви повинні відкрити в собі ці таланти, а по друге, - розкрити. Самий вірний шлях до щастя - знайти той джерело заробітку, який би допомагав розвивати ваші таланти.

14. Не зациклюйтеся на дрібницях. Часто дрібниці - це вороги вашого щастя. Пам'ятайте - навіть дрібні тріщини топлять корабель, адже вони ростуть і з часом стають справжніми пробоїнами.

15. Втихомирювати ваші амбіції. Амбіції - це не погано, але вони не повинні брати гору над здоровим глуздом. Інакше ви просто переоціните себе, і станете невдахою і посміховищем.

16. Робіть щасливими інших. Це найдієвіший спосіб стати щасливим. На шляху до власного щастя постарайтеся робити добро людям, і ви побачите, що це - вже щастя. Щастя ніколи не приходить через егоїзм, тільки через самовіддачу.

17. Співчувайте. Це найвища форма самовіддачі. Частіше думайте про людей навколо себе.

 

                                           Анкета

 

 

1. Щастя – це …

2. Ти є щасливою людиною?
3. Що для тебе є щастя ?
4. Яку роль відіграє в твоє житті щастя ?
5. Що меже зробити тебе щасливим ?
6. Твоє щастя залежить від тебе ?
7. Чи є для тебе успіхом щастя ?
8. Чи ти щасливий коли щасливий хтось інший?
9. Чи можеш ти назвати щастям повноцінне здоров’я ?

10. Чи є проблемою для твого щастя відсутність грошей ?

                              Результати анкетування:

5 – 8 класи
Вони вважають щастям : веселощі, успіхи в школі, останній дзвоник , приємні подарунки, вірні друзі. На їхню думку це все може зробити їх щасливими.

9-11 класи
Для них щастям є :успіхи в навчанні, здоров’я, любов людей, друзі, сюрпризи, щирі почуття, щастя інших людей, достаток, родина, кохання.

Люди віком 25 до 35 щастям вважають:
« Щастя це коли ти просинаєшся від обіймів коханої людини,щастя це плач немовляти в колисці, щастя це знати що ти в світі не один…. рано чи пізно ми всі приходимо саме до такої думки, чого б в житті ми не досягли наше щастя завжди буде там де наше дома, де нас люблять і чекають.»

«  Щасливою я себе відчуваю, по-перше, коли розвиваюсь як особистість, живу ефективно, тобто щось роблю для себе і для інших, а ще коли досягаю поставлених цілей і роблю справу свого життя. По-друге, коли з моїми рідними та близькими людьми все гаразд, вони живі та здорові. По-третє, коли кохана і кохаю.»

 

Люди похилого віку:

Люди, як не дивно, досягають найвищої точки щастя. Пенсіонери - звичайно, в тому випадку, якщо вони зберегли фізичне і психічне здоров'я, і старість їх матеріально забезпечена завдяки пенсії, або іншими джерелами - виявляються найбільш задоволеними власним існуванням.

Основу щастя для людей золотого віку становлять два фактори: відсутність стресів і свобода. Працювати, так само, як і переживати з цього приводу, їм більше не потрібно, діти вже виросли і можуть самі вирішувати свої проблеми, побут, так чи інакше, налагоджений, і можна, нарешті, присвятити своє життя улюбленим хобі, партнерам, подорожувати по світу , або просто відпочивати.

При цьому, у щасливих пенсіонерів, як з'ясувалось практично відсутній страх смерті - ці люди просто люблять своє життя, в повній мірі насолоджуючись кожним її днем.

 

 

 

 

                                          Висновок
Життя - такий іспит,

Який не перездаш!
            
        Щастя потребує кожна людина. Щастя-це просто і складно. Щастя - це бути необхідним, потрібною людиною, це любити життя, людей, свою майбутню професію. Щастя-це птах, якого ти хочеш зловити, а вона не дається, відлітає, піднімається все вище і вище. Можна помилятися, спотикатися, падати. Але головне-перебувати в русі.
       Велика любов до життя, до людей, бажання дарувати їм радість, користь, щастя  ... Щастя-це жити під мирним небом і яскравим сонцем. Щастя-це най-най більше , що може приносити людям  радість .

Хочеш бути щасливим – будь ним ! Все в твої руках !

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

 

1. Анненский Й. Что счастье?//Русская  поэзия  конца   19 — начала 20

века. М., 1979.

 

2. Вікіпедія.

 

3. Войтко В.И. Психологический словарь. К., 1982. – С.212.

 

4.Гранин Д. О милосердии//Лит. газ. 1987. № 12.

 

5.Добринская Е. Й., Соколов 3. В. Свободное время и развитие личности.

Л., 1983.

 

6. Донченко Е. А., Титаренко Т. М. Личность: конфликт, гармония. К-,

1989.

 

7. Дубровский Д. М. Смысл жизни//Вопр. философии. 1990. № 6.

 

8. Иванова А. А., Пухликов В. К. Проблема человеческого существования в

романе А. Рьібакова «Дети Арбата»//Вопр. философии. 1988. № 1.

 

9. Каган Л. Н. Человек й его судьба. М., 1988.

 

10. Кон Й. С. В поисках себя. М., 1984.

 

11. Кучинский С. А. Человек моральный. М., 1989.

 

12. Мельник В. Таємниця Бажань, Щастя та Кохання або як стати найщасливішою людиною. Т., 2009 г.

 

13. Мелешко Е. Л., Назаров В. Н. Счастье (систематизация мудрых

изречений) // Этическая мьісль: научно  публицистические чтения. М.,

1988.

 

14. Мильс А. А. Гармония й дисгармония личности. М., 1990.

 

15. Москаленко А. Т., Сержантов В. Ф. Смысл жизни и личность.

Новосибирск, 1989.

 

16. Немировский В. Г. Смысл жизни: проблемы и поиски. К., 1990.

17. О человеческом в человеке. М., 1991.

18. Сабиров В. Ш. Этический анализ проблемы жизни и смерти. М., 1987.

19. Франкл В. Человек в поисках смысла. М., 1990.

 

20. Франкл С. А. Смысл жизни // Вопр. философии. 1990. № 6.

 

21. Шердаков В. Н. Нравственное самоопределение как проблема истории

духовной культуры//Мораль: сознание и поведение. М., 1986.

 

22. Шилов В. Н. К проблеме смысла жизни//Филос. науки. 1985. № 2.

 

 

23.  http://www.malecha.org.ua/portal/index.php/article/2011-10-30-22-30-57/735-2012-10-08-20-28-12.html
 

24. http://www.ukrlib.com.ua