Що цікавить сучасну дитину.
ВІДДІЛ ОСВІТИ МАРГАНЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
Комунальний заклад «Міський центр-комплекс позашкільної роботи»
Виступ на засіданні методичної ради:
Індивідуальні зустрічі:
«Що цікавить сучасну дитину».
Укладач Лазданова Ірина Юріївна
керівник гуртка «Рукоділля»
м. Марганець
Дорослі часто не розуміють, наскільки інше мислення в дітей і як із ними працювати.
Наши діти інші, але з ними все ок. Так, вони вільні у поглядах і діях, для них не існує аксіом і майже не існує авторитетів. Вони антиальтруїсти і дуже особистісно орієнтовані на себе та на свої потреби, у них споживацьке ставлення до оточуючого світу та практично орієнтоване сприйняття. Але хто сказав, що це погано? У них багато запитань – і це чудово. Якщо є питання, то треба шукати відповідь. Тож вони звертаються до вчителя, керівника, мами чи тата, будь-якого дорослого, звіряючи при цьому варіанти відповідей із рятівним гуглом. Не влаштовує відповідь – продовжуємо шукати варіанти вирішення, це стало аксіомою.
Сьогодні розрив між поколіннями став разюче помітним. Між батьками та дітьми великий технологічний та інтелектуальний стрибок. Діти сміливо мріють і живуть майбутнім, а ми, дорослі, намагаємось їх навчати та давати орієнтири з минулого. І робити це зрозумілими і традиційними для нас способами стає все важче і все непотрібніше.
Сучасним дітям доводиться все ставити під сумнів, шукати підтвердження, спостерігати
Діти інформовані, обізнані і критично мислять. Формат отримання нових знань “Google все знає” та активного життя online зменшив у дітей потребу вміти запам’ятовувати. Вони високочутливі до візуальних образів і мислять кліпово.
Сьогодні, як ніколи, важко чи навіть просто неможливо відрізнити між собою факт, думку, домисел, враження, відверту неправду. На відміну від попереднього покоління, яке отримувало будь-яку інформацію, як доведений факт, сучасним дітям доводиться все ставити під сумнів, шукати підтвердження, спостерігати. Різко зросла необхідність вміти думати, вибирати важливе, аналізувати. І робити це переважно самостійно, бо рівень комунікативних та колабораційних навичок, як правило, є невисоким.
Діти уважні і водночас дуже розфокусовані. Саме через це поєднання спілкування з дітьми, робота вчителя та керівника гуртка, виховання батьками перетворюються на театр, квест, послідовність wow-ефектів задля того, щоб висмикнути увагу дитини з інформативного, візуального, сенсорного потоку.
Освіта має стати креативною і варіативною. Безліч ідей, способів розв’язання поставлених задач, розуміння, що немає безвихідних ситуацій, все можна перетворити в щось, а щось перетворити в найкраще рішення. Такі вміння у сучасних дітей яскраво помітні, і вони їх із задоволенням розвивають. Бо знають, що саме їм доведеться шукати альтернативу всьому, що попередні покоління нероздумливо знищили чи вичерпали. Це їм хочеться побувати там, куди ми не дійшли, не доїхали, не долетіли і недомріяли.
Навчання впродовж життя – це та риса, якої необхідно навчити і яку варто зберегти нашим дітям, як потребу їсти, спати чи дихати. Тільки через практичне засвоєння знань, аналіз помилок і на перехресті усіх доріг знайдуться нові рішення. Тому вчитель та керівник позашкільної освіти повинен бути відповідальним та готовим постійно вчитись і вдосконалюватись, демонструвати чесність і справедливість у стосунках з дітьми та батьками. Так, дуже непросто. Але саме такий запит до навчання в школі та гуртках позашкільної освіти має стояти сьогодні перед вчителем та керівником гуртка.
Сучасному підростаючому поколінню відкрито безліч можливостей, але, найцікавіше, що усі вони геть невідомі і вимірюються лише величиною їхньої мрії. Тому довіряти своїм дітям, мріяти разом з ними, любити саме такими, якими вони є, спілкуватись якісно, а не формально, слухати і чути, дозволяти помилятись, приймати рішення і нести за них відповідальність – такий запит варто ставити самим собі.
За матеріалами
про публікацію авторської розробки
Додати розробку