Що таке есе та як його писати.

 Есе - це: невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми; жанр, який лежить на перетині художньої та публіцистичної (часом науково-популяризаторської) творчості.

  В  свою  чергу  нам  слід  зрозуміти,  що  таке  публіцистична  творчість  або  література.  Вікіпедія  трактує  публіцистику  так - рід літературної і журналістської творчості, який оперативно досліджує, узагальнює і трактує з авторських позицій актуальні суспільно-політичні питання та інші проблеми суспільства, з метою впливу на суспільну думку, оперуючи при цьому засобами логічного мислення та емоційного впливу. Від суто наукового твору публіцистичний відрізняється наявністю авторської оцінки явищ (подекуди суб'єктивної) та спонуканням до висновків на майбутнє.

    Подобається  мені  і  наступне  тлумачення  "есе"  -  (франц. essai - спроба, проба, нарис), літературна форма, невеликий прозаїчний текст, що виражає підкреслено індивідуальну точку зору автора. Завданням есе, на відміну від розповіді, є інформація або пояснення, а не драматичне зображення або переказ якої-небудь життєвої ситуації. Есе досягає своєї мети за допомогою прямого авторського вислову, для чого не вимагається створення ні вигаданих персонажів, ні сюжету, що пов'язує їх.

  Я  знайшла  в  інеті  вже  багато  статей, рекомендацій  та  пам'яток,  з  якими  вас  і  познайомлю.

  Так, наприклад, в  Пам'ятці для учня  "Як написати есе"  надається  "зразковий  план  есе", що  складається  з  трьох  частин: Вступ (один абзац), Основна частина (2 абзаци) та Висновок.  Раджу  скористатися  цією  пам'яткою.

   Також  непогана  інструкція  "Як правильно писати  есе?"  надається  на  сайті  "Знай як?"

  Також  цікавими  є  рекомендації   з  сайту  "Освіта  та  наука",  де  пропонується  спочатку  обрати  тему, яка  б  була  важливою  для  вас  і  читачів, написати  тези  до  неї  (до  висвітлення  головної  думки). Потім   на  підготовчого  етапі: написати  власні  пропозиції,  створити  план  щодо  есе (можна  складний  або  розгорнутий),  дослідити  тему  в  інтернеті  або  бібліотеці.  Вже  після  цього  можна  почати  безпосередньо  писати  саме  есе: 

   "Писати есе почніть з яскравого вступу, щоб викликати інтерес у читачів. Введіть їх в курс справи і коротко опишіть основні проблеми. Використовуйте основну частину вашого есе, щоб проінформувати читачів про специфіку вашої теми. Опишіть цікаві деталі, про які вони, ймовірно, не знають, або висвітліть їм знайомі знання в новому світлі. Обов'язково приведіть цитати з авторитетних джерел. Придумайте висновок для есе, узагальнивши всі питання. Зробіть розгорнутий висновок, опишіть у вигляді списку, що і яким чином необхідно зробити для вирішення представлених проблем, не забудьте про вашу особисто думку. Залиште рекомендації для читачів."

   Така  рекомендація  більш  підходить  для  старшокласників  та  студентів,  але, сподіваюсь, що  й  ви  зможете взяти  з  неї  щось  корисне  для  себе.

    На  сторінці  сайту  "Підготовка  до  ЗНО  з  української  мови  та  літератури"  пропонується  декілька  прийомів  написання  успішного  есе:

• Ефектний початок – вступ, дуже важливий елемент твору. Читач визначає для себе, чи варто йому читати ваше есе. Для початку есе існує кілька підходів.

1. Стандартний (найпоширеніший). Необхідно відповісти на шість запитань: хто, що, коли, де, чому і як. Відповіді на ці запитання дадуть змогу читачеві зрозуміти, чого йому очікувати

2.Несподіваний – це може бути що завгодно, але читач повинен бути здивований або шокований.

3.Дієвий — зображення самого процесу, а причини й наслідки випливуть далі. Цей підхід зручний для коротких есе.
4. Авторитарний – пропонує інформацію в наказовому тоні, щоб створити враження упевненості автора тільки в собі.
5. Інформативний — читач одразу отримує інформацію про те, що буде далі у творі.
6. Цитатний – вдало підібрана цитата одразу привертає увагу читача (не рекомендується використовувати прислів’я і кліше — це банально).
7. Діалоговий – з одного боку, такий початок стимулює читача як учасника діалогу, з іншого, – це може бути просто потік думок з риторичними запитаннями.

•    Хронологія есе – послідовність подій (але не зациклюйтесь на часі ~ есе може вийти нудним). Просто згадуйте час. Не намагайтесь у дрібницях описувати все, що відбувалося в певний період.
•  
• Оповідання — дія або історія, що триває до самого кінця есе, в якій підкреслюються якості, можливості або знання, пов’язані з темою вашого есе.
• Опис – характерною рисою такого есе є яскрава образність твору, що підтверджується багатою мовою, і цікаві деталі, які залишають читача довгий час під враженням.
• Порівняння – в основному цей прийом використовується щодо питання, за яким потрібно описати, наприклад, досвід або невдачу.
• Фінальні компоненти – останні абзаци (абзац) мають завершувати вашу думку і залишити в пам’яті читача яскравий слід.

Там  же  на  сайті  є  приклади  есе  на  тему  "Я  українець".

   Пам'ятайте, що  при  написанні  есе   ви можете дозволити собі бути суб’єктивними, зосередитися на частковому, а не на головному, висловлювати спірні міркування, наводячи докази.

   Написання есе  надзвичайно корисно, оскільки це:

• - дозволяє автору навчитися чітко і грамотно формулювати думки,
• - структурувати інформацію,
• - використовувати основні поняття,
•  - виділяти причинно-наслідкові зв'язки,
• - ілюструвати досвід відповідними прикладами,
• -  свої висновки.
•  

І  Трошки  про  структуру  есе.  Структура визначається висуваються вимогами:

•      - думки автора з проблеми викладаються у формі коротких тез (Т).
•      - думка повинна бути підкріплена доказами, тому за тезою слідують аргументи (А).
•  

    Аргументи - це факти, явища суспільного життя, події, життєві ситуації і життєвий досвід, наукові докази, посилання на думку вчених та ін. Краще приводити два аргументи на користь кожної тези: один аргумент здається непереконливим, три аргументи можуть "перевантажити" виклад, виконане в жанрі, орієнтованому на стислість і образність.

    Таким чином, есе набуває кільцеву структуру (кількість тез і аргументів залежить від теми, обраного плану, логіки розвитку думки).