Виховний захід" Сім перлин для маленької принцеси"

 

 

 

 

 

 

 

Казка

„Сім перлин для маленької принцеси”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета заходу:

Поглибити та розширити знання учнів про фольклорні та літературні казки; розвивати творчі здібності школярів, виховувати любов до казки, допомогти осягнути велич краси людського серця, виховувати в дітей почуття відповідальності за свої вчинки, утверджувати віру у перемогу добра над злом.

Оформлення сцени та залу

 

На стінах залу розвішані малюнки учнів, ілюстрації до казок Г.Андерсена, літературні газети.

По центру сцени – збільшений портрет казкаря, біля нього квіти, справа на передньому плані сцени письмовий стіл, завалений книгами, на столі свічник, чорнильниця з пером біля стола стілець. На стіні біля сцени написи: „Не біда з’явитися на світ в качиному гнізді, якщо ти вилупився з лебединого яйця” (Г.К.Андерсен); „Перемагає поет. Він багач, якщо навіть бідняк. Він не самотній, якщо навіть сидить у своїй комірці сам – самісінький”. (Г.К.Андерсен).

Звучить музика В. Моцарта, П. Чайковського, М. Глінки, Ф. Ліста.

На сцені з’являється Казкар.

Казкар: Сніп – снап – снурре, пурре – базелюрре!

Різні люди бувають на землі: ковалі, аптекарі, візники, вчителі, лікарі, сторожа. І всі ми працюємо і всі ми – всі ми люди потрібні і необхідні. Дуже добрі люди.

 А ви любите казки? (відповідь). А може ви ще мені скажете, хто їх створює? (відповідь). Молодці!

 Як ви здогадались, я теж письменник – казкар. Народився я дуже далеко звідси. І країна моя називається Данія. Дитинство моє пройшло в маленькій комірці, заставленій верстатами батька-шевця. Веселий характер та вмілі руки були його єдиним багатством. Батьки все життя змагалися зі злигоднями. Але мені здавалось, що я живу дуже добре і що в мене найщасливіше дитинство. Тісна комірка уявлялася багатою і розкішною. На дверях було намальовано чудовий краєвид. Я міг годинами дивитися на нього і фантазувати, як гуляю між тінистими деревами, плаваю в озері. І тепер, коли від дитинства віддаляє стільки років, часто мені здається ніби кожний дощаний паркан, кожна квітка говорять мені „Ти лише поглянь на мене, і тоді моя історія перейде до тебе”.

 Що ж я про себе і про себе.

 Ну почнемо! (сідає за стіл).

 В тридев’ятому царстві в тридев’ятому государстві жили-були король і королева. І була у них одна єдина дочка – маленька принцеса. У принцеси сьогодні день народження. В честь цього свята король оголосив бал. І вашого покірного слугу король запросив індивідуально. Моє завдання – слідкувати за святом, всяке може трапитись.

 

На сцену виходять два гінці, звучать фанфари.

1-й Увага! Увага!

2-й  Наказ короля!

1-й Хай піддані всі: і великі й малі, усі хто живе в королівській землі, прибудуть у замок на щедру гостину. Сьогодні в дочки короля – іменини.

2-й  То ж просимо всіх відгукнутися враз  на цей дорогий королівський указ. На славний бенкет у палац завітати, дочці королівській пошану віддати.  

 

 Звучить „Тріумфальний марш” Дж. Верді”

Під звуки маршу входить королівська сім’я і сідає на троні.

 Музика звучить тихіше, входить церемонімейстер (три рази стукає жезлом).

 Ваша Величність! На бал прибули: Солдат із казки „Кресало”

 Дюймовочка з казки „Дюймовочка”

 Принц з казки „Свинопас”

 Ромашка з казки „Ромашка”

 Еліза з казки „Дикі лебеді”

 Герда з казки „Снігова королева”

 

        (герої стають навколо трону)

Церемонімейстер: Дарунки для принцеси!

Ромашка: Я – Ромашка, Сонячні промені гріли і ласкали мене разом із розкішними квітами. І я росла не по днях, а по годинах. Я була весела і щаслива. Я тішилась з того, що біля мене росли горді піони, нарядні тюльпани. І ось одного сонячного дня я почула „Ах, яка прекрасна квіточка в біленькому платтячку з золотим сердечком” Це про мене говорив жайворонок, мій найкращий друг. Тож я тобі дарую перлинку щастя, маленька принцесо. Бажаю ніколи не розгубити її у життя.

Свинопас: А я бідний принц. Королівство у мене маленьке – премаленьке. Але найбільшим скарбом у мене були роза і соловей. Соловей співав так дивно, ніби у нього в горлі були зібрані всі найчудовіші мелодії, які тільки є на світі. А роза цвіла у мене тільки раз на п’ять років і розпускалася на кущі всього одна-єдина роза. Але вона розливала такий солодкий аромат, що нюхаючи її можна було забути всі біди і горе. Моя наречена не оцінила справжню красу рози і солов’я. І коли я найнявся свинопасом, то вона мене цілувала за горшочки з дзвіночками. Отож, я дарую тобі перлинку справжньої краси, цінуй і бережи її.

Дюймовочка: А я маленька дівчинка Дюймовочка. Народилася я у справжнісінькому тюльпані, мене любили всі. Але одного разу стара жаба викрала мене, щоб одружити на її потворному синочкові. Я втекла, але попала до польової миші, яка захотіла мене видати заміж за сліпого, але дуже багатого крота. Спасла мене ластівочка.

 Маленька принцесо! Я дарую тобі перлину честі, дотримуйся її.

Солдат: Я - солдат. Іду по дорозі: раз-два! Раз-два! Ранець за спиною, шабля з боку. Я ішов з війни і чудернацька історія зі мною трапилась. Послухавши відьму, я опустився в дупло. Знайшов там трьох великих собак, які охороняють незлічені багатства. Окрім золота, я взяв звідти ще й кресало. А воно було чарівне. Собаки виконували любу забаганку. Все закінчилося б дуже погано, якби не собаки. Тепер я став королем у своїй казці. І дарую тобі перлину багатства!

Еліза: А я Еліза. У мене було одинадцять братів. Але батько одружився на злій мачусі, яка перетворила їх на лебедів! Добра фея розкрила мені таємницю прокляття. Треба було вив’язати 11 сорочок з кропиви. Виконуючи цю роботу, я повинна була стати німою. Але я спасла своїх братів. Тож я дарую тобі перлину мужності та мудрості. Будь сильною у житті!

Герда: Я – маленька Герда. У мене є названий братик Кай. Але з ним сталася біда. Снігова королева викрала його у нас із бабусею. І ось коли настала весна, а я вийшла на пошуки Кая, Пройшла я півсвіту. Побувала у саду чарівниці, познайомилась із Принцом і Принцесою, які були дуже добрі до мене. Я попала у руки розбійників, і маленька розбійниця допомогла мені у пошуках Кая. Вона відпустила свою найкращу іграшку – Північного оленя. Саме він довіз мене до володінь Снігової королеви. І я знайшла свого Кая. Я розтопила крижане серце мого братика своєю ....

(звучить музика „Віхола”)

входить Снігова королева і проколює кульку з написом „добро”

Снігова королева: Не дозволю! Замовчи, капосне дівчисько! Як ви посміли мене не запросити на іменини. Я -Снігова королева. Мені належить цілий світ. Я кого хочу – милую, кого хочу – караю. Я дуже люблю дітей, а особливо таких славних, як у вас.

Король: Снігова королева! Я не дозволю наближатися до моєї донечки!

Снігова королева: Мені ніхто не сміє вказувати. Я сама віддаю накази. Ось зараз поцілую цю маленьку крихітку і всі ви дорого заплатите мені.

Герда: Ні, ні, не треба! Вона зацілує маленьку принцесу і її гаряче сердечко перетвориться на кусочок льоду.

               (Снігова королева цілує принцесу)

Королева: Іменем усіх святих, я тебе благаю, не сій на нашому святі свої злі чари.

Снігова королева: Пізно, пізно! Ви мене зневажили, мене, Снігову королеву. За це вам моє прокляття на вашу дочку і на все королівство.

(розмахує своїм білим шлейфом над троном і зникає під музику, королівська сім’я зачарована).

Ромашка: Ой, подивіться! Снігова королева принесла прокляття в цей палац.

Еліза: Королівська сім’я зачарована. Свято закінчилося.

Солдат: Не панікуйте. Я все беру під свій контроль.

Казкар: Любі мої! Дозвольте вмішатися. Я казкар і допоможу вам. Снігова королева забула, що злі чари розвіються, коли ви знайдете чарівне слово у країні Дитинства. Для цього ви повинні потрапити у долину казок.

Герда: Але як ми зуміємо потрапити у цю країну.

Казкар: А ми зараз запитаємо наших глядачів, чи допоможуть вони нам у подорожі.

                                       (до глядачів)

Діти! А скажіть-но нашим казковим героям, чи ви любите казки? А ви любите їх читати? Тоді назвіть казки, які ви знаєте? Молодці! Я бачу, що у вас у школі люблять і шанують казку. Тож ви допоможете нашим героям потрапити до країни Дитинства.

                                    (до героїв)

От ви і маєте супутників по долині казок. Але на вас чекають випробування .Ось вам і чарівний клубочок, а ось сопілка, яка допоможе у важку годину.

Герої: Спасибі вам!

Казкар: Щасливої вам дороги і попутного вам вітру!

                        (розходяться)

Сцена з казки „Пані Метелиця”

(з’являється дівчинка, обдивляється все навколо)

Пасербиця: Ой! Де я? Де мій починок? Як мені його знайти? Мене мачуха зі світу зведе. Піду і пошукаю.

(збоку стоїть піч)

Піч: Ох, витягни мене, витягни, бо згорю, я давно спікся.

(дівчина підійшла до печі)

Пасербиця: Добре, витягну я твій хліб.

(витягує хліб)

Піч: Спасибі тобі, добра дівчино.

(іде далі)

Яблуня: Ох, обтруси мене! Яблука мої давно вже достигли.

Пасербиця: Добре, обтрушу я твої яблука, допоможу тобі.

(зірвала яблука на купу)

Яблуня: Спасибі тобі, добра дівчино.

(Пасербиця підійшла до хатини, з якої вийшла бабуся. Дівчина задкує, боїться)

Стара: А чого ти боїшся, люба дитино! Залишайся в мене, а якщо добре впораєшся з хатньою роботою, то віддам я тобі твій починок. Найкраще дбай про постіль, стели якнайстаранніше та добре вибивай подушки, щоб пір’я летіло,  – тоді на світі йтиме сніг, бо ж я пані Метелиця.

Пасербиця: Добре, пані Метелиця. Я роботи не боюся. Мені б тільки починок вернути мачусі, щоб на сердилась на мене.

(по сцені котиться клубочок і Пасербиця спіймала його)

Заходять казкові герої

Казкові герої: Доброго дня!

Солдат: Доброго дня! Вибачайте, що перервали вашу бесіду. Скажіть, у яку країну ми потрапили?

Пасербиця: Ви потрапили у країну казки „Пані Метелиця”

Пані Метелиця: А склав цю казку німецький народ.

Дюймовочка: А у нашій країні біда. Снігова королева навела чари на королівську сім’ю і ми тепер повинні знайти слово, яке б зняло ці злі чари.

Герда: А хто у вашій казці перемагає – добро чи зло?

Пасербиця: А ми зараз спитаємо наших знавців із країни Дитинства. Діти хто перемагає у казці „Пані Метелиця” – добро чи зло?

(діти відповідають)

Пані Метелиця: Молодці, діти! Ви допомогли героям із країни казок Андерсена. Ось вам буква, яка входить у чарівне слово.

(герої прощаються)

                          (Сцена з казки „Пензлик Малян”)

                                 (за сценою)

Злидар! Малювати, бачте, йому захотілося. Ану геть звідси!

                           (на сцену виходить бідний хлопчик)

Хлопчик Малян: Я- злидар. Та хіба коли я бідний, той малювати не дозволяється? (згадує) Бувало збираю хмиз у горах, візьму гілку і давай малювати пташок на піску. А то піду на річку вмочу пальця у воду і тут просто на камені, рибок малюю. А мені потрібен пензлик, звичайний пензлик.

(входить сивобородий дідусь)

Дідусь: Не журися хлопчику. Я тобі допоможу. Ось тобі чарівний пензлик. Але будь обережний із ним, бо може статися лихо.

Хлопчик: Ой, спасибі дідусю! Це диво! У мене в руках справжнісінький пензлик.

(на сцені з’являється клубочок, входять герої, вітаються)

Свинопас: Добрий день, добрі люди. Чи не покажете стежини до країни Дитинства.

Малян: Любі мої, ви вже прибули до країни Дитинства, хоча цього й не помічаєте.

Дюймовочка: Ми шукаємо казки, які б допомогли зняти чаклунство з королівської сім’ї.

Малян: Ви знайшли саме таку казку. Я хлопчик Малян, у мене є чарівний пензлик. І зараз я вам намалюю букву, яка входить у чарівне слово. (малює) Ось вам буква.

                                          (прощаються)

               (Сцена з казки О Уайльда „Хлопчик зірка”)

Хлопчик: Я не гідний бути вашим королем, бо я зрікся матері, що породила мене, і доти не матиму спокою, доки не знайду її і не випрошу у неї пробачення. Тож відпустіть мене, бо я мушу далі йти по світу.

(виходить на сцену, з іншої сторони виходить жебрачка. Хлопчик з криком радощів підбігає до жінки)

•                  Матінко моя! Я знайшов нарешті.

(впав навколішки, омиває сльозами ноги матері)

– Мати моя! Я зрікся тебе в дні своєї гордині. Не відштовхни мене в годину мого смирення! Я ненавидів тебе. Даруй же мені любов. Я був відцурався тебе. Прийми своє дитя.

(мати гордо стоїть)

– Мати моя. Несила мені більше терпіти ці страждання. Даруй мені своє прощення і дозволь вернутися назад до лісу.

(жебрачка поклала руку йому на голову)

Мати: Устань, сину мій! Я твоя мати, чиї ноги ти омив своїми слізьми тому я прощаю всі твої образи та зневаги. Ти станеш королем справедливим і милосердним, бо серце твоє переповнюється добром.

(котиться по сцені чарівний клубочок, заходять герої, вітаються)

Хлопчик: Ви хто? Як ви потрапили до нашого королівства?

Еліза: Я – Еліза, а це мої друзі. Ми подорожуємо по долині казок. Нашому королівству загрожує небезпека. Завдання наше – знайти слово, яке б зняло чари Снігової королеви.

Мати: Ми допоможемо вам! Але для цього ваші супутники повинні відгадати нашу казку. (до глядачів) Діти! Ви знаєте, з якої ми казки? (відповідь) Молодці! За вашу правильну відповідь маєте букву, яка входить у чарівне слово.

(Сцена з казки Ш. Перо „Попелюшка”)

Фея: Добрий день, Попелюшко.

Попелюшка: Добрий день, хрещена. Ти завжди з’являєшся, коли мені важко.

Фея: Що трапилося? Чому ти така засмучена? Плачеш?

Попелюшка: Зла мачуха та сестри поїхали на бал. А мені залишили роботу на цілу ніч. А я хотіла б ... хотіла б ...

(плаче)

Фея: Ти хотіла б поїхати на бал?

Попелюшка: Авжеж, дуже, дуже хотіла б.

Фея: Не плач, усе буде добре, якщо ти будеш слухняною дівчинкою. Я зроблю так, що ти поїдеш на бал. Ти рада?

Попелюшка: Спасибі, моя люба хрещена.

(котиться клубочок, за ним входять казкові герої)

Герда: Доброго дня! Вибачте, що перервали вашу розмову. Чи не скажете, як називається ваша країна?

Попелюшка: Ви потрапили в країну казки „Попелюшка”. А написав її французький казкар Шарль Перро. Хіба ви хотіли потрапити не до нас?

Солдат: По країні Дитинства нас веде ось цей чарівний клубочок. А тепер він привів нас до вашої казки. У нашій країні сталася біда. Снігова королева зачарувала королівську сім’ю.

Попелюшка: Тоді вам треба звернутися за допомогою до моєї хрещеної.

Фея: Я – чарівниця і я знаю про все, що робиться у світі. Вам, любі мої, треба поспішати: Чари снігової королеви набирають сили! А ось те, по що ви прийшли у нашу казку.

(дає героям букву)

Герої: Дякуємо за гостинність! Поспішаймо до нашої казки.

(виходять)

(Сцена казки „Котигорошок”)

Котигорошок: Здрастуйте, бабусю!

Бабуся: (злякалася) Хто це? Хто?

Котигорошко: (підходить до неї) Це я, бабусю!

Бабуся: Стара вже стала. Недобачаю (розглядає його). Впізнала тепер. Здрастуй молодець!

Котигорошко: Здрастуйте.

Бабуся: Давно тебе шукаю в лісі, щоб попередити.

Котигорошко: Про що?

Бабуся: Послухаєш зараз (озирається). Знай, сину, Змій усюди вже порозставляв на тебе пастки. Стережись.

Котигорошко: А які ж то пастки?

Бабуся: Слухай. Де силою не може він здолати супротивника, там до хитрощів удається. Я давно живу в лісі. Я його вдачу зміїну знаю. Може, там, сину, а може, й тут на трапиш на криницю чи джерело, то хоч би як хотів пити, але й краплі не бери тієї води, бо вона затруєна. Удар спочатку по ній ціпком, то й побачиш що воно буде.

Котигорошко: А що ж буде, бабусю?

Бабуся: Цього я тобі не скажу. Слухай-бо далі. А захочеш їсти та натрапиш десь у лісі на їжу – не бери ані рісочки в рот (озирається). Я зустрічалася з ковалем Максимом – це мій давній приятель, і він розповів мені про тебе. Я вже знаю, хто ти є. Ти богатир Котигорошко. Ти врятував мене від смерті (кладе руки йому на плече). Врятуй тепер людей, що томляться під ярмом Змія, поверни їм волю, і люди тебе ніколи в світі не забудуть.

Котигорошко: Я все зроблю, аби визволити сестру мою Оленку і всіх невільників, що томлять у Змія.

Бабуся: Запам’ятай же все, що я тобі сказала. Запам’ятай.

(по сцені котиться клубочок)

Еліза: Куди ж цього разу ми потрапили?

(роздивляється)

Котигорошко: А потрапили ви на славну українську землю, де з діда-прадіда шанують честь і славу козацького роду. І казка моя зветься ... А може ви, діти, нашим гостям скажете, як називається моя казка? (діти називають) Молодці! Знаєте ви своє, рідне.

Бабуся: А звідкіля ж ви і куди путь тримаєте?

Солдат: Ми з далекої країни казок Г.К. Андерсена. У нас сталася біда. Снігова королева навела чари на королівську сім’ю. І ось тепер ми мандруємо по долині козак, шукаючи чарівне слово, яке б зняло прокляття.

Котигорошко: Чув, чув про вашу біду. Зі злом треба боротися. Ось тому прийміть у подарунок нашу букву до чарівного слова.

Герої: Спасибі вам.

Бабуся: Щасливої вам дороги, діточки!

Звучать фанфари, з’являються герої

Солдат: Ось ми і вдома.

Казкар: Давайте розказуйте. Ви справились із завданням?

Ромашка: Подорож була дуже цікава. Ми побували у Долині казок. Нас зустрічали щирі, привітні, добрі друзі.

Свинопас: Давайте не будемо багато говорити. Нам королівство треба спасати. Гердо! Твоя черга перлину дарувати принцесі.

Герда: Мою перлину ми шукали всі разом, тому разом і складемо її із букв, які подарували нам у країні Дитинства.

Учасники беруть букви і чіпляють їх в одне слово на сцені.

В цей час з’являється Снігова королева.

(звучить мелодія „Віхола”)

Снігова королева: Не дозволю, щоб мої чари зникли. Я буду королевою у тридев’ятому королівстві.

(своїм шлейфом хоче помішати героям)

Свинопас: Ні, цього не буде (дістає сопілку, грає інструментальну мелодію„Одинокий пастух”))

Снігова королева: Тільки не це! Казкарю, заборони йому грати на сопілці.

Казкар: Грай, принце, грай!

Снігова королева: Я не хочу! (танцює)

Казкар: Грай, принце, грай!

Снігова королева: (танцює під музику) Мої сніжинки розтануть! Я сміюся!

Герда: Серце Снігової королеви розтануло, воно не витримало добрих казок із країни Дитинства.

– Друзі! Давайте закінчимо свою справу.

(герої чіпляють букви)

(тихо звучить мелодія „Одинокий пастух”)

Казкар: А тепер, Гердо, скажи своє слово – перлину.

Герда: Ні, добрий казкарю. Сила наша – в єдності. Тож давайте всі разом скажемо перлину – слово, яке зніме страшне прокляття з королівської сім’ї. Три – чотири.

(діти, казкові герої читають разом «добро»)

Королівська сім’я прокидається.

Принцеса: Ой, як довго я спала!

Король: Спасибі вам, дорогі мої друзі. Тепер у моїй країні квітують троянди, співають пташки, усміхаються красиві щасливі люди. І все це – завдяки казці!

Королева: Ласкаво просимо, любі наші рятівники на наш бал!

(під музику)

Еліза: Якщо в серцях живуть любов і надія, то добро завжди перемагає.

Герда: Якщо пригоди не лякають, а приваблюють, то казка житиме вічно.

Солдат: Якщо поряд вас вірні друзі, в яких гаряче серце і чисті помисли, то казка житиме вічно.

Казкар: Сніп-снап-снурре-снурре-нурре-безелюре.

Казка житиме вічно, допоки буде потрібна дітям! Казка житиме вічно, бо дитинство без неї –не дитинство.

 Дорогі наші глядачі! Спасибі вам за допомогу. І пам’ятайте: країна Дитинства – це ваш дім, казка – це ваша улюблена іграшка. Світ, який оточує вас навколо, це ваш світ, і ви господарі в ньому. Тож бережіть і шануйте долину вашого дитинства, де казка живе кожну мить.

 Сьогодні ми не кажемо вам до побачення, а говорим: до зустрічі в новій казці!             (всі разом)

 

Пісня „Країна дитинства”

 

1. Країна дивна, сонячна країна

Мого дитинства мрія чарівна.

А в тій країні є казок долина

Де завжди світло, де рясна весна.

 

Приспів

В країну дитинства на крилах рожевих

До сонця, і квітів, до казки, й весни.

Так рветься душа, як до неба метелик.

В долину, що гарно приходить у сни.

 

2. З казок в ту долину до нас завітали

 Улюблені герої: добрі й злі.

 Дюймовочка, Уда, Русалочка і Клаус,

 Єліза і дикі лебеді її.

 

3.  Там Сніжна королева й відьма злая

 Там Кай і Герда, Оле й Свинопас.

 Але добро завжди перемагає –

 Тож хай добро не покидає нас.