Борщ із лободи чи кропиви. Варили борщ із кропиви, лободи, додавали калачики. Брали воду та бур’яни, варили щось схоже на суп чи борщ. Добре, якщо була сіль, але тоді і вона була в дефіциті. Тому найчастіше – просто вода і бур’яни. Якщо були залишки зерна чи залишки полови, то додавали їх, щоб зробити їжу більш калорійною. Так само з надією добути хоч якийсь жир, виварювали шкіряні паски, підошви зі шкіряного взуття, і на цьому готували страви.
Ховрахи та байбаки. Полювали на ховрахів та байбаків. З’явилося таке заняття виливання ховрахів.– На поля брали відро води і ходили виливати ховрахів. Оскільки ховрахи, коли на зиму залягають у сплячку, ховають і якісь лишки зерна. Тому ці нірки ховрахів розкопували, а самі ямки заливали, ховрах вибігав і його вживали в їжу.
Коти та собаки. Очевидці розповідають, що в селах не було ні котів, ні собак, було дуже тихо. Українцям, щоб врятуватися, доводилося вживати і домашніх тварин. Вужі та черепахи.Їли плазунів, вужів, всю живність, яку можна було знайти. В тих селах, де були річки, було трохи легше. Ловили рибу та черепах. Вилов із річок контролювала влада, але маленькі карасики часто дозволяли.