Семінар на тему "Підлітковий суїцид"

Батьківські збори на тему «Підлітковий суїцид»

Мета: розширити знання щодо такого поняття як «суїцид» та усвідомлення проблеми наскільки вона може торкнутися кожного.

Обладнання: ноутбук,  проектор, анкета.

План

1. Вступне слово
2. . Опитувальник для батьків «Я – очима своєї дитини»
3. Інформаційне повідомлення «Чого прагне дитина?»
4. Вправа «Зона свободи»
5. Висновки. Заключне слово

Хід роботи:

1. Вступне слово

Підлітковий вік - це час перевірки всіх членів сім'ї на соціальну, особистісну, сімейну зрілість. Він протікає бурхливо, з зовнішніми та внутрішніми кризами і конфліктами. Часто всю сім'ю починає лихоманити, загострюються подружні конфлікти, всі проблеми і приховані суперечності між членами родини виходять назовні. Починається психологічне відділення підлітка від батьків. Підліток може бути грубим, різким, критикувати батьків та інших дорослих. Це хіба що час розплати батьків за їх невірну батьківську позицію: багато чого не помічали в дитині, вірили в непогрішність батьківського авторитету. Відбувається так би мовити «повалення батьків із п'єдесталу непогрішності». Це завжди боляче, коли батько бачить себе і свої ідеали в кривому дзеркалі, але вже нічого не може вдіяти. І, тим не менш, як ніколи, потрібно берегти контакт зі своїми дітьми. Перед підлітками відкривається вся складність навколишнього світу, в якій дуже нелегко розібратися. Їм потрібен друг-учитель, а не мораліст, потрібна людина, яка може зрозуміти всі переживання, а не засудити, може допомогти розібратися в складній життєвій ситуації. А ці ситуації бувають куди більш складними, ніж у дорослих, оскільки тут все вперше: перша любов, перші дорослі розмови, перші дорослі захоплення.

За статистикою, самогубство — на третьому місці серед причин дитячої смертності.

Тема дитячого суїциду надзвичайно морально важка. Але якщо не зважати на явище, це не означає, що його немає. Між тим, психологи б’ють на сполох: випадки дитячих самогубств почастішали. Причому це стосується не лише українського суспільства — проблема має тенденцію до глобалізації.

2.  Опитувальник для батьків «Я – очима своєї дитини»

Подивіться на себе очима своєї дитини і дайте відповідь на запитання:

1. Яким мене бачить мій син або дочка?
2. Відчуває він/вона, що я його/її люблю?
3. Вважає він/вона, що я його/її розумію?
4. Чи є у нього/неї підстави вважати мене справедливою, доброю, чуйною людиною?
5. Чи подобається йому/їй як я з ним/нею говорю?
6. Чи хотів би я, щоб він/вона так говорив/говорила зі мною?
7. Якщо я, коли ми сваримося, відчуваю образу, злість, то що він/вона відчуває до мене?
8. Чи хотів би я, щоб мене зараз виховували так, як я його/її?
9. Які теми я уникаю в розмові з ним/нею?
10. Чи почуває він/вона себе самотнім/самотньою, незрозумілим/незрозумілою?
11. Чи завжди я знаю про страждання своєї дитини?
12. Чи є у нас хоча б одне завдання, яким ми обидва займаємося з задоволенням?

Психологічний контакт, близькі відносини з підлітком потрібні не тільки для того, щоб бути впевненим у тому, що він не стане на слизький шлях, але і для того, щоб допомогти йому подолати душевну кризу. Тільки будучи уважними до почуттів, переживань, до внутрішнього світу своїх дітей, ми можемо розраховувати на те, що вони будуть так само уважні і чуйні до наших проблем і проблем інших людей. Говоріть з дітьми так, як би ви хотіли, щоб вони говорили з вами.

3. Інформаційне повідомлення «Чого прагне дитина?»

Дитина — істота доволі амбівалентна. Вона прагне свободи і водночас — хоче, щоб хтось опікувався нею. Вони кричать, але ми їх не завжди чуємо. Вони вимагають, щоб на них звернули увагу. Одна з форм вираження такого нечутного «крику» — відхилення у поведінці. Причому вияви будь-які: щось розбити, вкрасти, встромити свої «п'ять копійок» там, де треба помовчати, епатувати — в одязі, зачісках, наробити усіляких «пірсінгів» у різних місцях... Основне призначення такої поведінки — припинити вплив батьків. І привернути увагу. А буває й інше. Дитина починає демонструвати психічну поведінку, яка відхиляється від норми. Намагається, наприклад, довести, що вона дурненька, хоча це не так. Показує нездатність вирішувати поставлені завдання. І навіть, вигадана хвороба — це теж крик. Але це ще не поведінка потенційно суїцидних дітей. Бо самогубство — це край, межа. Проте багато й показних учинків, коли дитина лише хоче налякати батьків. Дослідження показали, що деякі діти взагалі не розуміють що таке смерть, що це — безповоротно, що потім вони десь там житимуть далі... Що родичі будуть плакати, страждати, а вони десь збоку спостерігатимуть...

Що підліток розуміє під свободою? Право дружити з ким хочеться, читати книжки і дивитися фільми за власним вибором, а не за вказівкою. Мати право мовчати, коли ставлять неприємні запитання. На фізичному рівні це — власний куточок, куди ніхто не має права без дозволу сунути носа. Якщо в неї не буде зони особистої свободи, ні про який нормальний розвиток теж не можна говорити.

Багато батьків, навіть розуміючи це, продовжують утискати дитину, щоб мати «приручених» дітей, якими легко керувати. Але навіть, якщо штучно звужувати зону особистої свободи, дитина все одно знайде її. Приміром, буде вдома вдавати «ідеальну дитину» — аби відчепилися — і вести подвійне життя.

4. Вправа «Зона свободи»

Як же визначитися із «зоною свободи» для дитини? Є чудовий спосіб це зробити — домашня гра, яку можна назвати «гаряче — холодно»:

Дитина на папірцях спочатку пише «червоні зони» — ті, куди батькам без дозволу вхід категорично заборонений. Це не лише «фізичні» зони (кімната підлітка, письмовий стіл), а й ті теми, обговорення яких батькам ініціювати заборонено. Потім виписує «жовті зони», куди можна входити, але... обережно. І нарешті «зелені зони» — місця і теми для вільного спілкування. Потім все це прикріплюється на ватман і вивішується десь у квартирі. Далі — батьки, вивчивши вимоги дитини, висувають контрпропозиції. Наприклад, підліток заявляє: «Ніколи не запитуйте в мене, коли я буду вдома» — «Добре. Але ти за будь-яких умов маєш повертатися не пізніше 10-ї години, бо ми відповідаємо за тебе перед законом».

Окреме питання — особистий простір. Хто з батьків не скаржився на страшний безлад у кімнаті підлітка? Купи брудних тарілок, звалені докупи штани й футболки, шар пилу завтовшки з палець... І батькам не можна туди потикатися?!

Батьки часто вимагають чистоти. Цей пункт обов'язково має бути винесений на окреме обговорення. Бо цей безлад — відображення його внутрішнього порядку, психічного стану. В дитини має визріти внутрішнє бажання підтримувати чистоту [4. с. 5-6].

Пограйте вдома з дітьми в цю гру і ви не лише налагодите кращі стосунки з ними, а й дізнаєтесь багато цікавого і корисного про своїх дітей.

1. Висновки. Заключне слово

Сьогодні на семінарі ми впевнилися наскільки потрібно приділяти уваги своїм дітям, спілкуватися з ними, цікавитися їх інтересами. Як виявилось, за результатами сьогоднішнього анкетування, не всі батьки знають про думки й хвилювання своєї дитини. Відсторонення батьками від інтересів дитини несе негативні наслідки і може призвести до суїцидальних проявів.

Дуже хотілося б щоб настало «золоте століття», де не буде конфліктів, розчарувань, трагедій – всього того, що деколи штовхає людину до самогубства.