Семінар-практикум для педагогів - хореографів

Cемінар - практикум для педагогів-хореографів

«Композиція. Малюнок танцю»

 

Форма проведення – тренінг

Час проведення – 1год.30хв.

Тренери: методист О.М.Ланцова,

керівник зразкового ансамблю

сучасного танцю «Шакті» Т.О.Захарчук

 

Учасники: педагоги – хореографи відділення, адміністрація.

Обладнання: ноутбук, наочність, папір, ручки, пам’ятки, м’яч тощо.

Мета: вдосконалення професійної майстерності педагогів – керівників хореографічних колективів, обмін досвідом з даної теми, розширення професійного світогляду. Створення умов для творчої співпраці присутніх керівників хореографічних колективів різних напрямків.

 

План проведення:

І. Вcтупна  частина

Вступне привітання. Розташування учасників.

І.1. Вправа – привітання «Сусід праворуч…»

Мета: створення сприятливої атмосфери, налаштування на продуктивне спілкування, взаємодію.

Завдання : на запитання тренера до конкретної особи відповідає ії сусід праворуч, чи збігаються відповіді із власними.

- про що Ви подумали, ледь прокинувшись?

- що у Вас сьогодні було на сніданок?

- яку музику Ви любите слухати у вільний час?

- що Вам запам’яталося із дня, що був вчора?

- що Ви вважаєте найголовнішим у Вашій роботі?

- якій колір у Вас улюблений?

- Ваше найзаповітніше бажання? тощо..

І.2. Вправа «Ритмічний малюнок» (педагог-хореограф)

Мета: створення гарного настрою.

Завдання: відтворити свій настрій за допомогою ритмічного відбивання по столі.  

І. 3. Вправа «Правила роботи групи» (методист)  ПЛАКАТ 1

        Мета: нагадати правила продуктивного спілкування у нашій групі (прикріпити готові на дошку). Запропонувати присутнім доповнити їх своїми за потребою.

І. 4. Вправа «Мої очікування» (методист) ПЛАКАТ 2

Мета: запропонувати присутнім визначити, чого саме вони очікують від зустрічі на її початку.

Завдання: на плакаті намальований контур серця. Присутнім пропонується про себе проговорити свої очікування від зустрічі. І наприкінці зустрічі заповнити контур серця кольоровими серцями у разі здійснення очікувань. Якщо вони не здійснилися присутні мають право подарувати серце будь-кому з колег, або забрати собі.

 

 ІІ. ОСНОВНА  ЧАСТИНА. 

2.1.ТЕОРЕТИЧНА

2. 1.1. Вправа «Калейдоскоп питань» (методист + педагог)

(роздати кожному по три питання)  (див.Додаток 1.)

Мета: активізувати присутніх на роботу по даній темі, нагадати основні поняття та терміні з даної теми.

Завдання:

•       сформулювати поняття «композиція  танцю».
•       чи можна вважати композицією будь-який хореографічний номер?
•       що ви вкладаєте в поняття «композиція танцю»?

Присутні відповідають на запитання за картками.

2.1.2. Інформаційне повідомлення за темою «Композиція. Малюнок танцю» (педагог-хореограф)(див.Додаток 2).

Мета: нагадати присутнім основні питання хореографічної лексики, закономірності створення танцювальної композиції, вимоги до якості концертних номерів, до оформлення як у вигляді танцювального малюнку, так і костюмами та атрибутами.

2.2.ПРАКТИЧНА РОБОТА

2.2.1. Перегляд ВІДЕО. Індивідуальна робота.

Мета: активізація професійних знань та вмінь, творчої думки педагогів, обмін досвідом між колегами. Працювати як індивідуально, так і у загальній групі. Ставити разом завдання та прогнозувати загальний результат.

Завдання: кожному з присутніх по заданій музиці створити композицію танцю, малюнок композиції та описати етапи і складові роботи над композицією танцю.

Презентація результатів роботи. Обговорення проблемних моментів. 

ІІ.4. Групова робота. (Розподілити учасників на пари за допомогою карток).  

Мета: створити умови для групової творчої імпровізації, обміну думок.

Завдання: створити композицію танцю на запропоновану музику. Записати етапи роботи.                                                        МУЗИКА

ІІ.5. Презентація роботи групи. Композиція. Малюнок танцю. Обговорення. Аналіз.

 

ІІІ. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

3.1. Рефлексія.  Вправа «Мені добре тому, що…» (м’яч).

Мета: узагальнення вражень від роботи по темі.

Завдання: вловивши м’яча від колеги, продовжити фразу «Мені добре тому, що…», перекинути м’яча іншому.

ІІІ.2. Вправа «Очікування» (див. на початок). 

 

РОЗПОРЯДЖАЄМОСЬ СУВЕНІРОМ-СЕРЦЕ ЗА СВОЇМ БАЖАННЯМ. ПРОГОВОРИТИ ВГОЛОС.

 

 

 

 

 

 

Додаток1

 

ПЛАКАТ

Орієнтовні правила роботи групи

•                Активність
•                Мобільні на «вібро»
•                Спілкування за принципом «тут і тепер»
•                Бути лаконічним у висловлюванні
•                Оцінювати факти, а не людину
•                Не перебивати одне одного
•                Толерантність
•                Чесність та щирість
•                Конфіденційність

 

 

 

 

ПЛАКАТ 2.

НАМАЛЬОВАНИЙ КОНТУР СЕРЦЯ НА ВАТМАНІ

 

 

Додаток 1.

Вправа «Калейдоскоп питань»

Питання для друку

 

- ЩО ОЗНАЧАЄ ТЕРМІН КОМПОЗИЦІЯ ТАНЦЮ?

 

•  ЩО ТАКЕ АРХІТЕКТОНІКА?

 

• З ЯКИХ ЧАСТИН СКЛАДАЄТЬСЯ КОМПОЗИЦІЙНА ПОБУДОВА ХОРЕОГРАФІЧНОГО НОМЕРУ?

 

• НАЗВІТЬ СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ КОМПОЗИЦІЇ ТАНЦЮ

 

• ЯКІ ВИ ЗНАЄТЕ ЗАСОБИ ВИРАЗНОСТІ ТАНЦЮ?

 

• ЯКІ ХУДОЖНІ ПРИЙОМИ КОМБІНАЦІЇ ТАНЦЮ ВИ ЗНАЄТЕ?

 

• ЩО ОЗНАЧАЄ ПОНЯТТЯ «МАЛЮНОК ТАНЦЮ»?

 

• ЯКИМ ЧИНОМ МАЄ РОЗВИВАТИСЬ МАЛЮНОК ТАНЦЮ?

 

• ЩО МАЄ РОБИТИ ХОРЕОГРАФ, ЩОБ В МАЛЮНКУ ТАНЦЮ ВІДОБРАЗИТИ ЗАКОН ДРАМАТУРГІЇ?

 

• ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ МАЛЮНОК ТАНЦЮ?

 

• ЯКІ УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ ТАНЦЮ ВИ ЗНАЄТЕ?

 

- НАПІШІТЬ ПОСЛІДОВНІСТЬ ЕТАПІВ РОБОТИ НАД ХОРЕОГРАФІЧНОЮ КОМПОЗИЦІЄЮ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2.

 Інформаційне повідомлення

«Композиція. Малюнок танцю»

З давніх-давен танець прикрашав життя людей. Танець в самому найпростішому своєму виді – це виразні рухи людського тіла, які підкоряються визначеному ритму.

Хореографічне мистецтво – це синкретичне мистецтво (мистецтво, що поєднує в собі кілька різних видів, впливає на людину, використовуючи одразу кілька засобів). Тут злились в єдиному потоці танець і пантоміма, музика і поезія, скульптури, пози і пластика рухів і драматургія літературного твору.

В перекладі з грецької «хореографія» означає «запис рухів».

HOREO – танець, GRAFISA – писати, KOMPOZITIO – складання.

Але зміст цього слова став значно ширшим і поняття «хореографія» в теперішній час включає в себе все те, що відноситься до мистецтва танцю: і професійний класичний балет, народні і бальні танці, танець-модерн і естрадні танці – все це називається хореографією.

Композиція танцю

Термін композиція (від латинського слова «compositio») означає – складання, розміщення, структура, поєднання, зв’язок, твір. Цей термін широко вико­ристовується в архітектурі, скульптурі, живопису, музиці, літературі і означає побудову художнього твору, зумовлену його змістом, характером та призначенням. Композиція – найважливіший організуючий компонент художньої форми, що надає творові єдності та цілісності.

Композиція танцю – це обдуманий художній твір, який складається з музики та хореографічної лексики, має певну побудову, об’єднаний однією темою і сюжетом, у які входять: експозиція, зав’язка, ступені розвитку дії, кульмінація та розв’язка.

У хореографії під терміном композиція розуміємо формотворчу структуру твору, побудову його частин від простих до найскладніших.

«Архітектоніка» (від грецького – будівельне мистецтво) означає  пропорційність драматургічного співвідношення частин змісту  до загального цілого. Поняття «композиції» та «архітектоніки» нерівнозначні, тому що композицію через малюнок танцю ми бачимо, а архітектоніку відчуваємо у процесі образного тематичного розвитку. Компоненти композиції пов’язані зі сценічним простором та музичним часом, це – хореографічна лексика (рух, жест, поза, міміка) і малюнок танцю (напрямки руху виконавців, ракурси та темпоритм хореографічної дії). Архітектоніка, як уже зазначалося, зумовлює гармонію усіх частин композиції, логічну вмотивованість побудови окремих малюнків, переходів танцю, підказує відповідну лексику і поєднує її з музикою.

Процес створення танцювального твору від його задуму до
показу на сцені, завжди залишається незмінним. Дія будь-якого
танцю повинна розвиватись відповідно до законів драматургії. Термін «драматургія» походить від грецького «drama» - дослівне –
дія, «dramatourhija» - твори авторів, народів, епохи.

Композиційна побудова хореографічного номеру складається з 5 частин відповідних законам драматургії:

1. Експозиція – перша поява дійової особи, знайомство з дійовою особою, або з групою дійових осіб. Експозиція може бути розгорнутою, довгою або короткою. Дає характеристику дії (час і місце), дійових осіб. Повинні бути заявлені усі дійові особи.

2. Зав’язка – частина танцю, де персонажі вступають в дію, де між дійовими особами визначаються їх взаємовідносини, визначається конфлікт.

3. Розвиток дії – поступове наростання, напруження дії, виникнення ряду взаємовідносин, які призводять до найвищого напруження. Розвиток дії може мати один або декілька ступенів наростання.

4. Кульмінація – найвище напруження дії танцю, де повністю розкривається його тема та ідея.

5. Розв’язка – розв’язання конфлікту, завершення драматургічної побудови танцю.

Танцювальний номер повинен мати яскраво визначену тему і ідею. Темою називається все те, що автор хоче сказати у своєму творі. Обравши тему, автор шукає її стержень, «гвіздок теми» -
ідею. Знайшовши її, вважатиметься, що знайдено головну опору
майбутнього твору. Визначившись з ідеєю, балетмейстер-хореограф визначає
ситуації, конфлікти (деякі взаємини дійових осіб у певний час і в
певних обставинах). Декілька ситуацій складають подію твору. З
таких подій вимальовується наскрізна дія (це ніби шлях, яким дія твору йде до кінцевої мети).

Визначивши тему, ідею та наскрізну дію, автор працює над
образами.

Композиція танцю складається з трьох частин, які допомагають балетмейстерові повністю донести до глядача зміст і форму створеного танцю. Це наступні складові частини:

• поза – скульптурні положення;

• рухи – самостійні рухи різних танців;

• переміщення по сценічному майданчику.

Засоби виразності танцю:

- лексика (рухи);

- костюми;

- сценічний малюнок;

- музика.

Танець, як і будь - який художній витвір, має задум, який розвивається на протязі всієї композиції.

Під музику хореограф підбирає костюми, які відображають національну
приналежність. Якщо це український танець, то відповідно до нього і
український костюм, якщо естрадний, хореограф - постановник може за
допомогою своєї уяви сам вигадати костюм.

Завдяки музиці, костюмам, рухам, міміці обличчя, виконавець танцю має
змогу передати глядачу свій емоційний настрій.

Художні прийоми комбінації танцю:

- прийом дзеркального відображення – використовується в сюжетних та
тематичних танцях, а також ігрових сценах;

- прийом здвоєного або подвоєного руху використовується для емоційного сприйняття прискореного руху;

- прийом звернення уваги;

- прийом повтору – використовується для підкреслення художньої
самостійності руху або танцю.

Малюнок танцю  - складова частина композиції танцю.

Малюнком танцю ми називаємо переміщення танцюючих по сцені. Малюнок повинен відображати думку танцю (задуманого сюжету). Він
повинен розвиватися логічно.

Малюнок повинен розвиватись від простого до складного, таким чином, щоб у момент кульмінації був самим насиченим.

Танець по малюнку розвивається разом з музикою, він то уповільнюється то прискорюється, то затихає то усилюється.

На початку нової музичної фрази повинен починатися новий малюнок танцю.

Кожен народ має свій малюнок танцю.

В малюнку танцю обов’язково відображається закон драматургії, тому хореограф повинен:

- логічно розвивати малюнок;

- урізноманітнювати малюнок;

- використовувати принцип контрастності;

- рівномірно розміщувати малюнок по сценічній площадці;

- виділяти передній план.

Хореографічний текст – це танцювальна мова, вона настільки важлива до танцю, наскільки важлива  українська мова для твору.

Без геометричних фігур немає танцю ні в народі, ні на сцені: круги, еліпси, паралельні лінії, діагоналі, квадрати, трикутники, спіралі – все це ми
використовуємо в танцювальному малюнку.

Висновок: малюнок танцю залежить:

- від задумки номера;

- від його ідеї;

- від музичного матеріалу;

- від музичної форми всього твору;

- національної приналежності та приналежності до певного стилю.

Кожний вид мистецтва має свої специфічні закони відображення життя, свої особливі форми, виразні методи і свій матеріал.

Письменник пише роман повість, поему, п’єсу, користуючись словом; композитор в своїй творчості користується звуками музики; художник – фарбами; скульптор – пластичними матеріалами (глина, гіпс, мармур) а хореограф – виразною пластикою тіла, рухами, мімікою і жестами.

Але всі види мистецтва об’єднує одна ціль – створення краси, яка рівнозначна добру, душевній і фізичній досконалості людини. Створена мистецтвом ідеальна краса народжує в людині благородні наміри до самовдосконалення.

 

 

 

 

 

 

 

Інформатийні джерела:

 

1. Васильєва Е. Танец. – М.: Искусство, 1968.
2. Голдрич О. Хореографія. – Львів: СПОЛОМ, 2006.
3. Ельяш Н. Образы танца – М.: Исскуство, 1970.

4. Захаров Р.В. Записки балетмейстера -  М. Искусство, 1976. 181 с.

5. Захаров Р. Сочинение танца – М. : Искусство, 1983 . 10-12 с.

6.  Новер Ж.Ж. Письма о танце и балетах. С. 91.

7. Смирнов И.В. Искусство балетмейстера – Просвещение М. 1986 г. 110-115 с.

8. Шариков Д.І. Класифікація сучасної хореографії. – К.: Видавець Карпенко В.М., 2008. – С.50.