Промінчики ввічливості
Мета Узагальнити знання учнів про ввічливість, вчити вживати «чарівні слова», виховувати любов і пошану до оточуючих людей, бажання бути ввічливою, вихованою людиною.
Обладнання: картки зі словами ввічливості, ілюстративний матеріал, прислів’я, вірші.
І. Організаційний момент.
Усміхнися сонечку:
«Здраствуй, золоте!»
Усміхнися квіточці –
Хай вона цвіте!
Усміхнися дощику:
«Лийся, мов з відра!»
Друзям усміхнися,
Побажай добра.
ІІ. Оголошення теми заняття.
Подумайте, пригадайте, що таке ввічливість?
Ввічливість – це мистецтво людського спілкування, вміння поводитися залежно від вимог і конкретних обставин.
Є слова важливі, вагомі – Батьківщина, Україна, мир. Є рідні та близькі слова – мама, тато, брат, сестра, бабуся, дідусь. А є в нашій мові ввічливі слова, які називають ще «чарівними». Послухайте діти, вірш і запам’ятайте чарівні слова.
Чарівні слова
До всіх сердець, як до дверей,
Є ключики малі.
І кожен легко підбере,
Якщо йому не лінь.
Ти друже, мусиш знати їх,
Запам’ятать не важко.
Маленькі ключики твої –
«Спасибі» і «Будь ласка».
А зараз послухайте казку-загадку і спробуйте відгадати, як називались сини Феї Ввічливості.
У Феї Ввічливості було троє синів. Перший син прокидався разом зі сходом сонця, будив пташок і ті своїм співом звіщали, що настав ранок. Люди вставали, снідали і готувалися до травневого дня. А як сонце висушувало росу, на зміну меншому братові приходив середущий брат. Він був ввічливим людям весь день, аж доки сонце не ховалось за обрій. Тоді естафету підхоплював старший брат. Він зустрічав перехожих на вечірніх вулицях, дарував приязні слова і усмішки. Матуся гордилася своїми синами, бо вони несли радість людям, без них не обходилась жодна чемна людина.
(Добрий ранок, Добрий день, Добрий вечір)
А чи знаєте ви, що в різних країнах світу люди вітаються по-різному.
Українці зичать одне одному доброго ранку, доброго дня, доброго здоров’я.
Англійці під час зустрічі запитують: «Як ви себе почуваєте?!»
Араби вітаються словами «Мир тобі!». Саме це вітання найстаріше. Воно таке ж давнє як і рукостискання. Адже потиском один одному руки ще наші далекі-далекі пращури. Бо як же інакше повідомити зустрічного, що ти з миром ідеш? Сказати? А якщо він мови твоєї не знає і не розуміє тебе? От і виходить, що вірніше всього показати руки: ось мовляв, немає в мене ні сокири, ні списа, ні лука. Я-не ворог тобі, а друг. Рукостискання, щоправда, теж бувають різними.
У Конго, наприклад, і досі вітаються двома руками. Це ще красномовніше: обидві руки без зброї.
А на островах Океанії потискають один одному середні пальці і злегка тягнуть кожен у свою сторону.
У знак особливої пошани в Японії низько-низько вклоняються, згинаючись удвоє, і присідають до землі, нахиливши голову.
Індійці, склавши долоні, піднімають їх до обличчя.
Араби прикладають до лоба і до серця руки й опускають їх з поклоном ніби кажучи: «Думки мої, серце моє – все тобі».
Отже, давайте підсумуємо. Всі «чарівні слова», слова ввічливості бувають:
Гра «Швидко і точно»
Давайте пригадаємо ще раз якомога більше «чарівних слів». Я кидаю вам м’ячик, а ви називаєте слова привітання, прощання, подяки, прохання і вибачення.
Дуже добре пояснить нам те, навіщо людям потрібно не тільки знати, але й вживати повсякчас і всюди слова ввічливості оповідання В.О.Сухомлинського.
Дякую
Дрімучим лісом йшли два подорожні – дід і онук. Була велика спека, подорожнім хотілося пити. Нарешті вони підійшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Подорожні нахилилися, напилися. Дідусь сказав: - Дякую, тобі, струмочку.
Дідусь дістав із сумки ложку і викинув із струмочка кілька жмень мулу. Онук посміхнувся і запитав: - Навіщо ви, дідусю, сказали струмочку «Дякую»?. Він же мертва істота, не почує ваших слів, не відчуває вашої подяки.
А зараз пограємо в гру «Будь ласка»
За моєю командою ви повинні виконувати дії тільки тоді, коли звучать слова «Будь ласка», «Будьте ласкаві».
Тепер ми переконалися в тому, що нам приємно спілкуватися і працювати з ввічливими людьми.
От і давайте підберемо до слова ввічливий якомога більше синонімів (близьких за значенням слів).
вихований
чемний
тактовний
гречний
делікатний
Ввічливий коректний
уважний
привітний
чуйний
люб’язний
шанобливий
милосердний
обхідливий
А тепер підніміть руки ті, хто є ввічливим учнем чи ученицею.
От ми зараз перевіримо, чи це дійсно так.
Гра називається «Ввічливо-неввічливо»
Якщо ввічлива людина, тобто ви, повинна робити те, що я називаю, ви плескаєте в долоні, а якщо ні – то мовчите.
Золоте правило ввічливості говорить: «Стався до людей так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе».
А тепер послухайте віршик про дівчинку і скажіть, чому на неї всі ображаються?
Я дуже ввічлива і тихенька дівчинка!
Тільки не знаю, чого це на мене так сердяться в школі,
Та я ж не чіпаю нікого ніколи,
Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо,
А з цього виходить одне тільки лихо!
Оце я сказала – така в мене звичка –
Що в Лесі, як мишачий хвостик, косичка.
Що в Каті спідничка – неначе з рогожі,
Та ще й черевички на човники схожі.
Що в Галі волосся нечесане досі,
Що очі в Мар’янки маленькі та косі,
Що в зошиті Олі самі тільки плями:
Напевне, бруднющими пише руками.
Я ж правду кажу їх. І що тут такого?
Та я ж не чіпаю ніколи нікого.
Сиджу собі тихо і в школі, і в дома,
І чом вони сердяться всі, невідомо?
Спочатку називаєте голосні звуки, які є в цьому слові, а потім приголосні. У слові 10 букв.
к |
о |
м |
п |
л |
і |
м |
е |
н |
т |
А тепер повчимося говорити компліменти. Діти по черзі виходять парами і говорять одне одному компліменти. Ну, здається, ми все з вами вивчили, повторили, і можна дорослим надіятись на те, що ви всі сьогодні будете ввічливими, чемними і вихованими дітьми. Але, як я довідалася, бувають і від чемності неприємності.
Неприємності від чемності.
Обіцяв Пилип матусі:
В школі шануватимусь,
До усіх вітатимусь.
Пилипко виходить із хати.
Як же чемність показати?
Сторож ніч сторожував
Сторож вранці задрімав.
Наш Пилип – гуп, гуп! – у ганок:
Дядько не вітається,
Він з просоння лається…
Наздогнав Пилип Фросину.
Смик за косу, за хустину:
Не чути вітання Фросі,
Вона нечемна досі.
Стоїть вожата край вікна,
Складає купу книг вона.
Пилип набіг на ноги:
Світ мені не заступайте,
Я кажу вам «Здрастуйте!»
Розгнівалась вожата:
Пилип вожату – за рукав:
Хі ба вам неприємно,
Що я вітаюсь чемно?
Пилип у класі вдруге:
Той напихає рота,
Вітатись неохота.
Пилип гукнув: - Нечема!
І штовхнув Артема.
Артем ковтнув:
І стусана дістав Пилип.
Від тієї чемності
Тільки неприємності!
Отже, складаємо правила ввічливого спілкування.
А ще запам’ятайте.
Прислів’я про ввічливість Розділіть слова і прочитайте прислів’я.