Схема "Аналіз ліричного твору"

СХЕМА АНАЛІЗУ ЛІРИЧНОГО ТВОРУ

1. Жанр твору
2. Провідний мотив твору (тема)
3. Композиція (якщо поезія сюжетна)
4. Тропи (художні засоби)
5. Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури: інверсія, антитеза, рефрен,анафора, епіфора тощо)
6. Фонічна організація вірша.
7. Ритмічна організація вірша (вид римування, віршований розмір)
8. Висновки (ідея поезії)

1. Жанр твору:

– гімн; дифірамб;  псалом; сонет; елегія; послання; романс; медитація; ліричний вірш;
– епіграма;  акровірш; тощо

Ліричні твори за ідейно-тематичною класифікацією поділяють на громадянську (патріотичну), філософську (медитативну), пейзажну, інтимну (любовну) лірику.

4. Тропи

Епітет – художнє означення, яке передає або виділяє одну прикмету, характерну рису, ознаку

предмета, особи, явища – „під сивою сосною”, „чорні брови”.
Метафора – слово, значення якого переноситься на найменування іншого предмета, зв’язаного за

рисами подібності – „приходить осінь”, „плачуть і моляться білі троянди”.
Метонімія – метонімічне зіставлення відбувається не за ознакою подібності, а за ознакою

суміжності, тобто незалежності до понять одного порядку – „зажурилась Україна” (тобто зажурились люди в Україні).
Синекдоха – різновид метонімії, у якій відбувається перенесення значення з цілого на його окрему

частку – „тут не ступала людська нога”.
Гіпербола – перебільшення явища, дії, предмета, яких-небудь ознак, властивостей, характеристик –

„де зіп’ялася вежа на котурн”.
Літота – надмірне применшення ознак описуваного предмета – „невелика шкода”.
Порівняння – словесний вираз, у якому уявлення про зображувальний предмет конкретизується

шляхом зіставлення його з іншим предметом:

а) просте – „життя зникає, як ріка Почайна”; 
б) поширене – „Ти тихо йдеш – так ходять скрипалі; не сколихнувши музику словами...”
Алюзія – проведення культорологічних паралелей: застосування образу з відомого твору,

історичного факту тощо – „І прадід мій ходив, як Ной після потопу.”

6. Фонічна організація вірша

Алітерація – фігура, що створюєтся шляхом повторення однакових та близьких за звучанням

приголосних звуків у слові, реченні, найближчому контексті – „За кражу, за войну, за кров, / Що братню кров пролити просять.”

Асонанс – повтор однакових голосних звуків у слові, рядку реченні, фрагменті тексту, що виявляє

цілісність за образовими компонентами, допомагає точніше розкрити стан ліричного героя – „І золотої, й дорогої.”

Звуконаслідування – підбір звуків подібних до звуків живої природи.