Школа молодого вчителя. Засоби спілкування, особливості їх використання в педагогічній взаємодії.

Тема:  Засоби спілкування, особливості їх використання в педагогічній взаємодії.

Мета:  Ознайомити вчителів з вербальними та невербальними засобами    спілкування, їх значенням в процесі педагогічної взаємодії.

              Розвивати вміння аналізувати факти, педагогічні комунікативні здібності.

            Виховувати любов до педагогічної професії, інтерес до психології.

Вид заняття: лекція з елементами проблемних завдань.

Обладнання: роздатковий матеріал, презентація, картки із завданнями.

Список використаних джерел:  1. Зязюн І.А. Педагогічна майстерність. Хрестоматія. –К.: «Вища школа», 2006.

2. Біда Л.О. Педагогічна майстерність –К.: «Вища школа», 2004.

3. Скрипченко О.В.,Долинська І.В. Загальна психологія. –К.: «Либідь» 2005.

4. Орбан-Лембрик. Соціальна психологія. –К «Академвидав»,        2003.

5. Карнегі  Д. Як завоювати друзів виявити вплив на людей. – М.: «АСТ-Прес», 1998.

Хід заняття

1. Оголошення теми і мети

•    Перш, ніж оголосити тему нашого заняття, я хочу, щоб ви звернули увагу  на наш девіз, слова амереканського мільйонера Джона Рокфеллера: « Найбільша в світі розкіш – розкіш людського спілкування»
• Як ви їх розумієте? (Варіанти відповідей).
• Отже, сьогодні ми з вами з’ясуємо, з чого складається цей найбільший, найцінніший людський скарб. Володіння цим скарбом робить людину духовно досконалішою, щасливішою, адже через спілкування ми можемо реалізовуватися  у всьому розмаїтті наших соціальних ролей.

          Тож,  тема заняття « Вербальні та невербальні  засоби спілкування».

• Актуалізація опорних знань
•  Що таке спілкування?
• Які функції виконує спілкування?
• Яким чином ми можемо передавати інформацію?
• Що ми відносимо до вербальних засобів спілкування?…до невербальних?

2. Повідомлення нових знань

• До вербальних засобів спілкування відноситься мова.

Мова – це система словесних знаків, які використовують як форма існування , засіб засвоєння і передавання суспільно-історичного досвіду людства. Процес практичного використання мови для спілкування називається мовленням.   

Є зовнішнє і внутрішнє мовлення.

Зовнішнє мовлення охоплює всі види усного і писемного мовлення.

Усним називають мовлення, що сприймається іншими за допомогою слуху.

Його різновидами є:

• Монолог – це мовлення однієї людини у формі розповіді, доповіді, лекції;
• Діалог – розмова між двома особами;
• Полілог – розмова між трьома і більше особами;

Внутрішнє мовлення є оболонкою нашої думки, процесу мислення.

Особливо значним елементом мовлення виступає в педагогічній діяльності. Це інструмент, за допомогою якого складну тему можна зробити цікавою, створити щиру атмосферу в класі, встановити контакт з учнями, вселити в них віру в самих себе. Володінню мовленням можна і треба вчитися. А. С. Макаренко писав: «Я став справжнім майстром тільки тоді, коли навчився говорити: «Іди сюди з 15-20 відтінками, коли навчився давати 20 нюансів на обличчі в постаті і в голосі».

Завдання 1

Спробуйте додати нових інтонаційних відтінків в звичайну для вчителя фразу: «Доброго дня, діти». Промовте її так, як до вас ніхто ще не робив.

Психологічна функція мовлення вчителя полягає в створенні умов для підтримки учня, піднесення його авторитету, заохочення в бажанні досягти успіху.

Завдання 2

• Як ви вважаєте, які з поданих пар висловлювань вчителя підкреслюють повагу до учня, вселяють впевненість в його силах. Обґрунтуйте думку

1). - Мені здається цікавим…

     - Тобі буде цікаво дізнатися…

2)  - Можливо ти про це чув…

     - Ти, мабуть ,чув про…

3)   - Зараз я доведу тобі,що…

      - Зараз ти зможеш переконатися в тому, що…

-Виразність мовлення є дуже важливою для вчителя. Адже однією і тією ж фразою він може виразити вдячність, прохання, наказ, побажання. Зараз вам пропонується вправа, яка яскраво це демонструє.

Вправа “Іди-но сюди ”

Вчителям пропонується картка із завданнями:

1. Звернутися до учня “Іди-но сюди”, маючи на меті відвернути його від пустощів у коридорі;
2. … попросити про допомогу;
3. … для заохочення за гарну відповідь
4. … для заохочення до дошки.

Аудиторія має з’ясувати, який саме підтекст мався на увазі.

Ще одним компонентом вербального спілкування є слухання - це метод декодування та сприймання інформації. Існують такі види слухання: не рефлексивне - передбачає мінімальне втручання в мову співрозмовника, лаконічні репліки, що допомагають продовжити бесіду (“так”, “ні”, “розумію”). Ефективним є тоді, коли людина, яка виголошує інформацію, бажає виговоритись, виявляє такі почуття, як гнів або злість.

Рефлексивне - передбачає регулярне використання зворотного зв’язку для досягнення більшої точності в розумінні партнера. З цією метою використовується такі фрази:

- Чи не повторите ще раз?

- Що ви маєте на увазі?

- Як я зрозумів вас, ви говорите…

- Інакше кажучи, ви вважаєте…

      Критичне слухання вимагає від учасника спілкування спочатку детального аналізу повідомлення, лише потім його розуміння і прийняття.

      Емпатійне слухання передбачає “зчитування” і переймання емоцій співрозмовника, тобто своєрідне “зараження” його емоційним станом.

     - Який вид слухання ( рефлексивний чи не рефлексивний) вчитель має більш активно використовувати у своїй роботі?

    - Як ви, як вчитель, переконається, що дитина першого класу зрозуміла вашу вимогу чи прохання?

    - Ви мама чи батько. Ваша дитина з радістю і захопленням розповідає про змагання, в яких перемогла. Який вид слухання доцільний в даній ситуації?

     Не менш важливим засобом спілкування є невербальна комунікація. До неї відносяться;

- оптико-кінетична система знаків (міміка, жести, пози тіла);

- проксемічна система знаків (простір і час);

- екстралінгвістична система знаків (покашлювання, плач, сміх);

- візуальний контакт;

 - паралінгвістична система знаків (якість голосу, його діапазон, тональність).

Одна мудра людина сказала: “Жести є не рухом тіла, а рухом душі”.

Правильна інтерпретація невербальних сигналів є справжнім мистецтвом. Азами цього мистецтва ми спробуємо оволодіти вже сьогодні.

Отже, всі наші жести поділяються на закриті та відкриті.

    Закриті жести свідчать про небажання спілкуватися, відчуженість, несприйняття партнера по спілкуванню (демонстрація).

     Відкриті свідчать про прийняття ситуації, партнера, відкритість для контактів (демонстрація).

 Є ряд сигналів, які вказують на зверхність людини, небажання приймати думку, позицію інших (демонстрація).

Ряд сигналів свідчать про нервозність, бажання обдумати ситуацію, неправдивість інформації (демонстрація).

      Велике значення в контексті спілкуванні має візуальний контакт , особлива увага контакту очей приділяється педагогічній діяльності. Відкритий, доброзичливий погляд прямо в очі дитини важливий не лише для налагодження взаємодії, а й для задоволення  її емоційних потреб. Погляд передає дитині наші почуття. На жаль, дорослі частіше дивляться в очі дитині в ті хвилини, коли повчають, дорікають. Проте, найбільше наш доброзичливий погляд потрібен для виявлення підтримки, позитивної оцінки, любові. Не звертайтесь до стін, вікон, стелі. Треба прагнути тримати в полі зорі всіх учнів. Візуальний контакт є технікою, яку потрібно свідомо розвивати.

- Куди на вашу думку, має дивитися вчитель, коли учень відповідає на оцінку?

Неабияка увага в міжособистісній взаємодії приділяється дистанції спілкування.

        Наприклад, простір від 0 до 45см вважається інтимним,

               45-120 см-персональним,

               120-400 см-соціальним,

               400-750 см-публічним.

Вправа “Знайомство”

3 пари учасників розігрують ситуацію знайомства…

1 пара - знаходиться на відстані 20-40 см, пильно дивлячись один одному у вічі, розігрують ситуацію знайомства (один з партнерів називає своє ПІБ, професію або майбутню професію. Хобі потім це робить інший).

2 пара – знайомиться на відстані 50-70 см, час від часу відводячи погляд;

3 пара – на відстані 150 см , не дивлячись один на одного.

Потім учасники коментують свої відчуття сприйняття чи несприйняття ситуації.

- То ж, можна зробити висновок, що в повсякденному спілкуванні найбільш комфортною є персональна  дистанція. На інтимну відстань ми допускаємо обмежену кількість осіб, вторгнення на нашу інтимну  територію сприймається як образа, неповага. Мабуть в кожного з нас були ситуації. Коли без дозволу займали ваше місце, брали особисті речі.

   - Що ви при цьому відчували? Отже, ви, як майбутні вчителі, маєте розуміти, що в кожної дитини є свій інтимний простір, торкатися до якого треба дуже обережно.

  - А коли, на вашу думку, вчитель початкових класів може використати інтимну дистанцію у спілкуванні з учнями?

     На думку психологів, лише 7% змісту певного повідомлення передається значенням слів, 38%- тим, як саме ці слова вимовляються; 55%- мімікою, жестами, виразом обличчя.

    Зараз вам пропонується ситуація спілкування (фотографії, на яких зображені ситуації спілкування).

- Подивіться уважно і скажіть, про що говорять партнери по комунікації і як себе при цьому почувають (демонстрація слайдів).

- А як вчитель допомогою вербальних та невербальних засобів спілкування може виявляти той чи інший стиль взаємодії з учнями? Давайте це з’ясуємо (інсценізація).

   1. Ліберальний стиль спілкування.

- Про що свідчать інтонації, міміка, погляд, жести, пози тіла такого вчителя?

   2. Авторитарний стиль.

- Про що свідчать інтонації, міміка, жести, погляд, пози тіла такого вчителя? Які типові жести свідчать про авторитарність, зверхність?

   3. Демократичний стиль.

- Про що свідчать інтонації, міміка, жести, погляд, пози тіла такого вчителя?

Отже, справжній професіонал, якщо ми говоримо про вчителя, повинен:

1. Мати гарну поставу ( пряма спина, піднята голова, розправлені плечі).
2. Неприпустимими є: похитування, тупцювання, маніпулювання сторонніми предметами, почісування голови, потирання носа.
3. Жести мають бути органічними і стриманими, без широких вимахів.
4. Для активного спілкування найбільш доцільна відкрита поза ( обличчям до класу, не схрещувати рук, по можливості зменшувати дистанцію).
5. Важливим є візуальний контакт, прагнення тримати в полі зору всіх учнів.
6. Необхідно використовувати техніку мовлення (зміна сили голосу, широкий діапазон, гнучкість).
7. Протягом року бажано один-два рази пройтися по аудиторії (рухомий об’єкт серед нерухомих активізує увагу), проте ходити по класу протягом всього заняття не рекомендується, оскільки при цьому інформація сприймається гірше.

- Наостанок пропоную вправу, яка показує, наскільки індивідуальним, суб’єктивним є сприймання інформації, що звичайно, не може не відображатись на ситуації спілкування.

Гра “Зіпсований телефон”

- 3 учасники виходять за двері, четвертому пропонується сюжет, який він має переказати іншому учаснику і т.д. Останній учасник відтворює те, що почув, на малюнку, після чого порівнюється сюжет з малюнком.

  Отже, інформація, яка передається може значно викривлюватися. Основну роль в цьому відіграють 2 фактори:

1. Це те, які вербальні та невербальні засоби використовуємо, передаючи інформацію.
2. Це особливості нашого сприймання.

  IV. Підсумок заняття

- Що нового, незвичайного ви дізналися на сьогоднішньому занятті?

- Що корисного ви почерпнули для себе?