Швейна фурнітура. Види та призначення.

Тема: Швейна фурнітура

Швейна фурнітура Швейна фурнітура - це велика кількість допоміжних аксесуарів, за допомогою яких навіть зі звичайного клаптика тканини можна створити завершений виріб, який матиме попит.

Історія розвитку Поняття швейна фурнітура своїм корінням сягає того часу, коли з'явився одяг. Без тканин, з яких виготовлені практично всі моделі одягу, без ниток, ґудзиків та іншого швейного приладдя не можна було б створити будь-який одяг, який би носився роками або був придатний більше одного разу.

Її основні завдання:застібання виробу кріплення різних його частин надання міцності деталям зробити одяг модним, ексклюзивним і сучасним. Швейна фурнітура

Види швейної фурнітури. Всю швейну фурнітуру можна поділити на: Декоративну. Функціональну

Функціональна фурнітура включає в себе:ґудзикинитки у різних тонах та відтінкахклейові прокладні матеріалигачкизастібки, блискавки та багато іншого. Види швейної фурнітури

Функціональна фурнітура. А тепер докладніше про деякі предмети функціональної фурнітури. Зокрема про ґудзики та застібку-блискавку.

До найбільш затребуваного виду швейної фурнітури безперечно можна віднести ґудзики, які здавна були важливою частиною будь-якого виробу з тканини.Ґудзики

Історія ҐудзикаҐýдзик — елемент одягу, який використовується для фіксації коміра, манжети тощо. Найчастіше, ґудзик має дископодібну форму і протягається у петлю, чи проріз у одязі. Вважається, що перші ґудзики з'явилися у стародавньому Римі. На території України масове виробництво ґудзиків розпочинається наприкінці епохи бронзи (ХІІ—ХІ ст. до н.е.). В ХІ-ХІІ ст. в Україні побутують пластинчаті та кулясті ґудзики. Такі ґудзики виготовлялися переважно з рогу та кістки. До різновиду ґудзиків можна зарахувати також циліндричні застібки, котрі з'явилися на території України ще у бронзовій добі, і проіснували у незмінному вигляді до ХІІ-ХІІІ ст.Ґудзик (Дробниця) часів Київської Русі

У Середньовіччі, а особливо в епоху Ренесансу форма та матеріали виготовлення ґудзиків значно урізноманітнюється. Вони робляться справжньою окрасою костюма, майже виключно чоловічого. У вищих верств ґудзики перетворюються на витвори ювелірного мистецтва, і коштують інколи більше, ніж сам одяг. З розвитком фабричного виробництва у XVIII—XIX ст. ґудзики перестають бути атрибутом престижу та розкоші, і стають доступними для всіх верств населення. До матеріалів, з яких виготовляються ґудзики, додаються скло та перламутр. Ґудзики на чоловічому костюмі 1718 р. Худ. Ларжильєр, Франція

За матеріалами (пластмасові, металеві, керамічні, дерев'яні, комбіновані ). За елементами кріплення (з отворами, з вушком). За способом виготовлення (литі, пресовані, механічно оброблені, штамповані, збірні). По обробці (без захисно-декоративного покриття, із захисно-декоративним покриттям, тисненими фольгою). Типи ґудзиків:

Застібка-блискавка Застібка - блискавка - це пристрій, що складається з двох текстильних стрічок, на яких закріплені металеві або пластикові ланки, що з'єднуються при русі слайдера.

Історія розвитку «застібки - блискавки» Вважається, що перший прототип «блискавки» розробив американець Уіткомб Лео Джадсон, запатентувавши його 7 листопада 1891 як застібку для взуття. Публіці цей винахід був представлений у 1893 році, проте він виявився складним у виготовленні та ненадійним.

Після багатьох рекламацій, практично збанкрутувавши, Джадсон взяв у партнери Гаррі Ерла і Луїса Уокера, а Уокер залучив до досліджень іншого американського інженера шведського походження — Гідеона Сундбека. Після кількох років пошуків, 29 квітня 1913 року, Сундбек запатентував новий варіант «блискавки» та розробив технологію її виробництва. Так була створена всім відома застібка-блискітка.Історія розвитку «застібки - блискавки»

Металева блискавка. Тракторна блискавка. Спіральна блискавка. Потайна спіральна блискавка. Застібка-блискавка. Сучасна застібка-блискавка поділяється на 4 типи:

До декоративної швейної фурнітури належать:мережива;бісер;пряжки;паєтки;стрази;Швейна фурнітураклепки;кнопки;тасьма;бахрома та ін.

Бісер (бусини) - маленькі декоративні предмети з отвором для нанизування на нитку, волосінь або дріт. Мистецтво виготовлення прикрас з бісеру називається бісероплетінням. Декоративна швейна фурнітура. Бісер.

Історія розвитку бісеру.Історія розвитку бісеру досить велика. Вчені вважають, що перші намистини придумали первісні люди багато тисячоліть тому. Свої перші прикраси чи обереги вони робили з раковин молюсків, зубів та кісток тварин, переможених на полюванні, різноманітних камінців, перлин, кругляшків із глини, насіння рослин.

Найстаріше намисто у світі (знайдене на території Марокко) складається з черепашок молюсків. Команда дослідників знайшла 33 намистини віком від 142 000 до 150 000 років.Історія розвитку. Бісер.

Бісер вперше почали використовувати у Стародавньому Єгипті. На території України став відомий з часів Київської Русі та набув особливого поширення у 18-19 ст. Прикрасами з бісеру оздоблювали головні убори, вплітали в коси, носили їх на шиї, руках, виготовляли сумочки, гаманці, картини, прикрашали меблі тощо. Найбільшого розквіту виробництво бісеру в Європі досягло в першій чверті ХІХ ст., коли завдяки конкуренції між Венецією та Богемією ринок наповнився бісером різноманітних форм, кольорів, розмірів (від 0,5 до 5 мм), прозорості та найбагатшого підбору тонів. Це дало можливість цій епосі далеко перевершити всі попередні у мистецтві створення робіт із бісеру.

Види бісеру:Існує кілька класифікацій бісеру: по фарбуванню за походженням (чеська, китайська, японська, французька) за формою (круглий, квадратний, стеклярус, рубка) по розміру. Сатиновий. Японска рубка. Напівпрозорий. Стеклярус. Чеський круглий

Приклади використання швейної фурнітури

Приклади використання швейної фурнітури

Приклади використання швейної фурнітури в мистецтві

Дякую за увагу!