Сила волі - це дуже важливо
Розпочався новий робочий тиждень…Спілкування з колегами, планування роботи, наполеглива праця над календарно-тематичним плануванням…
Повітряна тривога й запрошення в укриття не стали несподіванкою: це звичайна практика нашого сьогодення. В укриттях теж працюємо самостійно, зосереджено, виконуємо заплановане, вникаємо в рекомендації, думаємо про майбутнє… Але внутрішня тривога залишається в серці. Учора нас не оминули повітряні тривоги, їх не відмінили, вони йдуть своєю чергою й навіть без черги. Їх ніколи не чекаємо, не розраховуємо на їхній прихід, усе відбувається без згоди на те людини, усього живого на землі, але тривоги є і ще, мабуть, будуть довго…
Я дуже люблю твори Ліни Василівни Костенко, нашої незрівнянної поетеси сьогодення. Дізналася про цікавий факт із її життя: чуючи звуки тривоги, розуміючи, що це, вона жодного разу не спускалася в укриття. Це наче вияв безстрашності, протест проти нікчемності цієї війни. Ось як митець пише у своєму поетичному шедеврі:
Ця ніч була загрозлива і темна.
І так хотілось тиші і тепла!
А вибух був – як жовта хризантема,
Що на пів неба раптом розцвіла.
Струснуло стіни і двигтіло довго ще.
Сирени вили, блискало на склі.
То що – тікати? Бігти в бомбосховище?
А не діждав би фюрер у кремлі!
Хай сам боїться – він уже вчорашній.
Посіють бомби – ненависть пожнуть.
Сирени виють. А мені не страшно.
Хто не тікав, того не доженуть.
(Але, шановні дорослі та діти, не варто нехтувати повітряними тривогами, необхідно обов’язково щоразу спускатися в укриття).
…Вернулись люди – а немає стін.
Пройшла орда, жорстока і запекла.
Регоче диявол і встає з руїн.
Сивий Янгол українського пекла.
Зруйнована ворожою ракетою церква в ніч на 16 квітня 2024 року. Населений пункт у передмісті Запоріжжя розбитий, майже знищений.
Не зважаючи на всі описані жахіття та руйнування, Ліна Василівна знову дає надію в останніх рядках. Ми не миримося зі страшною трагедією нашого народу, а чекаємо на відновлення справедливості, щодня наближаємо її. Янгол – це завжди передвісник чогось хорошого, охоронець людських душ на землі. Він є втілення тієї перемоги, яка живе в кожному з нас. Тією карою, що очікує загарбників.
Можна погодитись чи не погодитись, але факт залишається фактом… Воістину правильно: кожна людина будує своє життя й розпоряджається ним самостійно. Факт доведений… Такою людиною, як Ліна Костенко, неможливо не захоплюватися: вольова, розумна, сильна, наполеглива, упевнена у власних силах, кмітлива, творча, далекоглядна, ерудована, цілеспрямована, працьовита, людина великої сили волі…
Головне – любити й цінувати життя, адже воно, як відомо, дається людині тільки один раз, і прожити його потрібно так, щоб не було соромно й боляче за прожиті роки…
І все-таки на світі варто жити…
Когось кохати, а когось любити…
І новий день як свято зустрічати…
У добре вірити…Погане забувати…
Навчитися прощати … і простити…
Когось зустріти…Зайвих відпустити,
У серці зла й образи не тримати…
І підніматись, впавши… і літати…