Симптоми та причини гіперактивного розладу з дефіцитом уваги (ГРДУ)*

СИМПТОМИ ТА ПРИЧИНИ ГІПЕРАКТИВНОГО РОЗЛАДУ

З ДЕФІЦИТОМ УВАГИ (ГРДУ)

Ларіонова Діана

практичний психолог

КЗ «Інклюзивно-ресурсний центр

Луцької міської ради»

Багато дітей мають свої особливості, вони мають як  сильні, так і слабкі сторони. Коли ми говоримо про те, що у дитини є розлад гіперактивності з дефіцитом уваги,  то ми не хочемо сказати, що з дитиною щось не так, чи повісити якийсь ярлик. Ми говоримо, що в дитини є цей розлад, то насамперед ми хочемо вказати, що вона має певні труднощі, які біологічно обумовлені труднощами самоконтролю і  ця дитина потребує  особливої уваги, турботи та розуміння.

        Чим же відрізняються діти з  ГРДУ (гіперактивний розлад з дефіцитом уваги) або РДУГ (розлад дефіциту уваги з гіперактивністю), від звичайних активних дітей, тих яких чимало в школі на перерві? В школі на перерві чимало не всі діти гіперактивні. Але це не так! Гіперактивних дітей, які мають цей розлад є приблизно 3-5 %, дітей шкільного віку. І їх ключовою особливістю є біологічно обумовлені труднощі у самоконтролі, у контролі власних імпульсів, власної уваги, власної поведінки. Для того щоб сказати, що у дитини є розлад поведінки, ми потребуємо бачити наявність певних симптомів, які виражені більш суттєво ніж у інших ровесників, і які приводять до суттєвих проблем у сфері поведінки, академічної успішності та соціальної взаємодії.

Які є симптоми? Насамперед  це симптоми, які пов’язані з тим, що дитина має труднощі в контролі і в регуляції своєї уваги в тих ситуаціях, коли їй  не цікаво, зокрема це може бути коли дитина присутня на уроці чи коли вона робить домашнє завдання. В таких ситуаціях дитина легко відволікається, їй важко зосередитися на уроках, що призводить до серйозних проблем з успішністю попри те, що дитина може бути здібною. Друга група симптомів це проблеми у сфері імпульсивності, тобто дитині важко чекати, важко стриматись коли є спокуса, щось сказати чи зробити, регулювати поведінку до певних правил, які є в певному середовищі. І третя група симптомів, це власне гіперактивність, яка необов’язково повинна бути присутня у всіх дітей, але яка проявляється тим, що дитина є надмірно рухливою і їй важко всидіти, вона постійно крутиться, змушена постійно робити щось зі своїм тілом. І власне, коли ці симптоми виражені значно більше, ніж у ровесників, і коли призводять до значних проблем в сфері відвідування школи чи дошкільного закладу освіти, в стосунках з ровесниками, батьками, труднощі із навчанням, ми говоримо, ми можемо припустити, що у дитини є цей розлад. Говорячи про розлад дефіциту уваги з гіперактивністю, коли в наслідок цього є проблеми академічні, поведінкові, соціальні, то перше питання яке виникає у всіх, чому, чому це так? Причини цього розладу криються в головному мозку дитини. Із досліджень лобна кора - це частина мозку (мал.1), яка відповідає за самоконтроль, організацію поведінки, контроль уваги та імпульсів. Особливістю є те, що вона дозріває дещо повільніше, ніж у інших ровесників. Чому ж вона дозріває повільніше? Більша частина гіперактивних дітей мають цей розлад внаслідок генетичних особливостей.

Друга група факторів, яка може впливати на пізнє дозрівання  мозоку, це фактори, які діяли в часі внутрішньоутробного розвитку дитини. Це можуть бути захворювання матері, які призводять до гіпоксії плоду, недоживленні плоду, передчасне народження, труднощі під час пологів.

І доки лобна кора дозріває, нам усім потрібно стати помічниками, асистентами, взяти на себе «роль лобної кори» дитини, власне, щоб допомогти дитині керувати своєю поведінкою, увагою, своїми імпульсами.

Мал. 1

Згідно з сучасними міжнародними протоколами, які розроблені на основі результатів наукових досліджень, рекомендовано два основних методи допомоги особам із РДУГ: 
(1)медикаментозна терапія; 
(2) поведінкова терапія для дітей з РДУГ, яку застосовують батьки вдома і педагоги у закладах освіти.  
Ці два методи мають вагомі докази ефективності і рекомендовані як основні форми допомоги особам із РДУГ (при легших формах рекомендовано переважно поведінкову терапію, при більш виражених – поєднання поведінкової та медикаментозної).

Тож якщо хочете допомогти дитині, порадьте її батькам знайти відповідні гуртки та віддати на них дитину. Результат буде просто блискавичним!

Дітей, що мають розлади дефіциту уваги з гіперактивністю, не варто лякатися. Навчати їх не так вже й складно, головне ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­– підійти до проблеми з розумінням.