РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНИХ НАВИЧОК

Розвиток соціальних навичок

 За даними багатьох дослідників ми бачимо, що найбільш важливими навичками є саме соціальні, такі як співпраця, впевненість, самоконтроль, самостійність, емпатія, спілкування. І якщо дитина не вміє спокійно сидіти, слухати інших, працювати, то як тоді вона зможе щось вивчити? І саме ігрові методики перш за все сприяють розвитку соціальних навичок та їхній роботі в команді. Ці методики навчають дітей слухати, потім говорити, ігри покращують словниковий запас, розвиток креативного мислення і звичайно навчає дітей формувати власну думку.

 Працюючи в дошкільному закладі я часто використовувала безліч ігор, однією із улюблених у дітей була гра «Ти – мені, а я - тобі», про що вона говорить? Якщо ми говоримо про групу, де тридцять дітей, ми її розділяємо на дві шеренги, тобто ділимо на дві частини і ставимо один навпроти одного і пропонуємо кожному сказати про свої вміння, наприклад, я хочу вміти малювати як Аня. Якщо говорити про дітей молодшого шкільного віку, які розуміють, що таке риса характери, ми можемо сказати і емоційний стан, і тоді наприклад ми можемо сказати: «Я хочу бути таким життєрадісним як ти», де уже помічають поведінку тієї чи іншої дитини. Але дуже важливо в цій грі наголошувати саме на позитивні риси характеру та хороше вміння. До речі, дітям дуже важко робити один – одному компліменти. І тут же, щоб розвинути у дітей інтерес до іншої дитини, сприяти формуванню гідності як риси особистості, ми можемо застосувати ще одну цікаву гру, яка називається «Чарівний стілець». Дуже важливим в цій грі називати лише позитивні якості один-одного, що являється і профілактикою булінгу. Що таке Булінг? Це агресивна та вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним тиском. Дитину систематично дражнять образливим для неї чином, навмисно не приймають у колектив, залякують, шантажують або навіть б'ють. Звідки він виникає? З негативних рис, або у дитини щось виходить гірше, ніж у інших, чи поводить по іншому, щось робить не так, не так говорить. Дитина яка невпевнена у собі, у якої занижена самооцінка, вона бачитиме, що усі діти називають її позитивні якості, таким чином діти показують сильні сторони тієї дитини. Ця вправа впливає досить позитивно впливає, вона допомагає рослабитися, стати більш відкритим, дружелюбним, дасть зрозуміти, що діти не такі уже і погані, так як вона думала до цього. І тут існує важливий момент, коли дітей дуже багато і можна не встигнути завершити гру, ми повинні одразу домовитися з дітьми, що сьогодні ми на «Чарівний стілець» візьмемо лише десять дітей, завтра ще десять, і післязавтра ще десять, щоб вони не думали, що їх забули.

 Ще є гра, яка допомагає глянути на себе з іншої сторони, називається «Дякую тобі за…». В чому суть цієї гри? Ми стаємо в коло, хтось один бере чи м’яку іграшку чи м’яч і говорить: «Я дякую тобі за гарну посмішку», сказавши передаємо іграшку наступному гравцю. Ми можемо говорити про сьогоднішній день, урок, поведінку, будь що. Одного разу відбулась така ситуація, де хлопчик образив дівчинку і тут їй треба було сказати: «Дякую тобі за…», їй так цього не хотілося, но раптом вона сказала: «Дякую тобі за те, що показав як не можна себе поводити, тому що це може ранити і зробити неприємно!». І знаєте, той хлопчик сидів нічого не говорячи, злегка посміхався але видно було, що йому неприємно. Закінчивши по колу гру, ми передаємо іграшку в іншому напрямку, де хлопчик відповів дівчинці: «Дякую тобі за те, що навчила як треба себе поводити».  Таким чином діти вчаться аналізувати один одного.

 Запропоную ще одну гру «На горищі». Ця гра розкриває дітей, тренує пам’ять, навички до комунікації. Суть цієї гри полягає в тому, що діти сідають в коло. Вихователь чи вчитель разом з ними. Перший гравець розпочинає гру і показує простий жест, другий – повторює жест першого гравці і додає свій. Таким чином можна зробити кілька кіл. Можна і поділити дітей на декілька команд, якщо кількість дуже велика. Ця гра є досить корисно, адже, діти разом, дивляться один на одного, прислухаються, працюють, і знову ж таки і тут у дітей у яких знижена самооцінка, вони бачуть, що їх жести повторюють усі, і звісно на них це також впливає позитивним чином.

Рекомендації:

1. Підтримуйте безпечні стосунки зі своєю дитиною.

Діти, які надійно прив’язані, частіше виявляють соціальну компетентність, наприклад:

• Дошкільнята з надійними прив’язками у віці 2 та 3 років продемонстрували більшу здатність вирішувати соціальні проблеми та менше доказів самотності.
• Маленькі діти з надійними прив’язками частіше виявляють емпатію і приходять на допомогу людям, які переживають нещастя.
• Діти дошкільного віку з більш надійними прихильностями частіше поділяються і частіше виявляють щедрість до людей, які їм не подобаються.

 Тож надійно прив’язані діти, ймовірно, почуваються комфортніше звертатися до інших, і вони краще можуть зосередитись на вивченні соціальних навичок.

2. Станьте «тренером емоцій» вашої дитини. Емоційна компетентність є запорукою міцних соціальних навичок дошкільного віку.
3. Будьте спокійні і підтримуйте, коли діти засмучені, і не відкидайте їх негативні емоції.
4. Переконайтеся, що ваша дитина висипається. Ви вже помічали, що поганий нічний сон робить вашу дитину примхливою і менш уважною. Але що, якщо стан хронічний? Що це за дитина регулярно відчуває дефіцит сну? Перш за все тривалість сну пов’язана з соціальними навичками та проблемами поведінки. Діти частіше виявляють хороші соціальні та емоційні навички, якщо вони щоночі більше сплять, а у дошкільнят з проблемами сну частіше виникають проблеми з увагою та гіперактивністю
5. Практикуйте індуктивну дисципліну. Індуктивна дисципліна - одна з ключових складових авторитетного батьківства, стиль виховання дітей, пов’язаний із меншою кількістю проблем у поведінці. І є дані, що такий розмовний підхід до дисципліни сприяє розвитку емпатії та моральної свідомості. У всьому світі багато батьків використовують індуктивну дисципліну , практику пояснення причин правил та спокійну та чутливу розмову з дітьми, коли вони погано поводяться.
6. Використовуйте повсякденні можливості, щоб викликати емпатію, адже це є частиною людської природи. Але це не означає, що емпатія розвивається автоматично, без зворотного зв’язку з оточенням. Розвиток емпатії частково залежить від навчання. І це те, чим ми можемо допомогти дітям. Якщо хтось страждає, ми можемо звернути увагу на той факт і попросити дітей уявити, як почувається ця людина.
7. Навчіть дітей по черзі та заохочуйте їх практикувати чергування у повсякденному житті. По черзі необхідні всілякі соціальні взаємодії і навіть може викликати акти доброти. Це сприяє почуттю порядку, взаємоповаги та взаємності.
8. Надихайте дітей заохочувальними словами – не критикою. Маленькі діти процвітають на похвалу.

А як щодо критики? Тут ми повинні ступати обережно, тому що у дітей може скластися враження, що ми розглядаємо їх як по суті неповноцінних чи поганих . І це сприйняття підриває їх мотивацію до вдосконалення. Краще працює конструктивний підхід - закликати дітей думати про те, як вони могли б зробити краще.

9. Поговоріть із дітьми про їх соціальні стосунки, ознайомте із конкретними, оптимістичним стратегіями злагодження. Наприклад, дитина, яка зустріла опір («Ви не можете з нами пограти в пожежника, оскільки в пожежній машині недостатньо місця»), може знайти інший спосіб приєднатися до гри («Допоможіть! Мій дім горить! "). Це один із секретів дітей із сильними соціальними навичками дошкільного віку. Вони чуйно реагують на гру інших і знають, як поєднати свою поведінку з поведінкою потенційних товаришів по грі.
10.  Покажіть дітям, як вибачатися, виправляти і пропонувати вибачення. Маленьким дітям може бути важко зрозуміти, що робити в цих ситуаціях. Ми можемо допомогти, показавши їм конкретні дії - як висловитись, вибачитися, натякнути. Ми також можемо показати дітям, як приймати вибачення, і пам’ятати, що всі роблять помилки. Дітям важливо прийняти спосіб мислення, заснований на зусиллях: Розуміння того, що люди не хороші чи погані, а недосконалі люди, здатні вчитися на своїх помилках.