Синдром Аспергера як один з розладів аутистичного спектру

Синдром АСПЕРГЕРАВиконала : Пшетаковська Мирослава

Синдром Аспергера (СА) — це порушення розвитку нервової системи, є одним з розладів аутистичного спектру. Простими словами, в осіб із СА існують труднощі в соціальній взаємодії, вербальному та невербальному спілкуванні. Їх поведінка може бути дивною. У них не відмічають проблем з мовленням, та їх когнітивний розвиток характеризується не загальною затримкою, а специфічними порушеннями у певних сферах . СА може супроводжуватися синдромом дефіциту уваги та гіперактивністю, тривогою, шизофренією, біполярним розладом, депресією та синдромом Туретта.

Ознаки хвороби. Клінічні прояви варіюють залежно від віку та супутніх психічних захворювань. СА часто діагностують пізно, у середньому в 11 років, а в деяких випадках навіть у дорослому віці. Така пізня діагностика істотно впливає на ризик розвитку депресії та низької якості життя. Однак у дорослому або підлітковому віці певні ситуації, особистісні риси, когнітивні профілі або деякі супутні захворювання повинні наводити на думку про розлад аутистичного спектру типу Аспергера/

Класифікація синдрому Аспергера СА належить до порушень аутистичного типу, які мають 5 підтипів:аутистичний розлад; СА; дитячий дезінтегративний розлад; первазивний розлад розвитку; синдром Ретта.

Ознаки у дорослих Діагноз СА часто встановлюють у дорослому віці. Синдром у дорослих характеризується відсутністю зорового контакту та міміки. Люди із СА мають середній або чудовий інтелект, що дозволяє їм певною мірою маскувати дефіцит навичок соціальної взаємодії та спілкування. Однак складність полягає у відсутності гнучкості в поведінці. Це призводить до ризику виникнення занепокоєння та депресії.

Симптоми синдрому Аспергера включають:повторювана поведінка; порушення прагматичного мовлення; відсутність уяви; дивні інтонації і готовність до розмови на улюблену тему; можуть спостерігатися минущі психотичні епізоди, що складаються з деперсоналізації, дереалізації та галюцинаторних переживань.

Люди із СА схильні до недоречної публічної поведінки: роздягання, мастурбації, незграбних сексуальних розмов або неправомірних спроб спокусити, які можуть бути сприйняті іншими як домагання. У професійній сфері захворювання може призвести до того, що люди із СА спілкуватимуться прямо і без спроб не образити інших. Це може спричинити проблеми на робочому місці, особливо на посадах, які потребують командної роботи. У осіб із СА є цінні якості: пунктуальність, чесність, креативність та здатність до логічного мислення.

Ознаки у дітей. Для дітей характерна соціальна ізоляція в школі. Їм важко заводити дружні стосунки. Діти із СА відчувають труднощі в інтерпретації деталей невербальної мови, жестів та міміки, не повністю розуміють гумор та метафори, можуть говорити з неприродною інтонацією. Усі ці проблеми і відсутність соціальних навичок призводять до того, що вони піддаються більш високому ризику виникнення міжособистісних труднощів і стають об’єктом глузувань з боку однолітків. Понад 40% дітей із СА стали жертвами знущань та залякувань у школі. Також у дітей із СА відзначається виражена гіперчутливість. Вона може виявлятися вибірковістю щодо їжі або надмірною реакцією на гучну обстановку, певні типи контактів чи запах тіла. Зовнішність при СА не відрізняється від пересічних людей. Люди з СА вибирають комфортний і практичний одяг, не витрачають багато часу на догляд за собою та волоссям. Зазвичай дотримуються своїх правил, дисципліни.

До ускладнень СА відносять:тривалі депресії; обсесивно-компульсивний розлад; тривожний розлад без причини.

Діагностика синдрому Аспергера. СА оцінюють за Австралійською шкалою синдрому Аспергера (Australian Scale for Asperger’s Syndrome — ASAS; 2006). Шкала являє собою опитувальник, призначений для виявлення поведінки та здібностей, що вказують на СА у дітей, розділений на п’ять категорій:-соціально-емоційні здібності (необізнаність про неписані правила суспільства, уникнення соціальних контактів, незацікавленість у змагальних видах спорту та діяльності); - комунікативні навички (буквальна інтерпретація коментарів, незацікавленість в іншому боці розмови, недостатній зоровий контакт під час спілкування, точне чи педантичне мовлення);когнітивні навички (винятково довготривала пам’ять на події чи факти); специфічні інтереси (захоплення конкретною темою, надмірне зниження настрою через зміни в розпорядку дня); -рухові навички (порушення координації рухів)./

Лікування при синдромі Аспергера. Фармакологічне лікування включає психостимулятори, атипові нейролептики, антидепресанти. Ці препарати забезпечують часткове симптоматичне полегшення основних симптомів СА. Немедикаментозні втручання для покращення соціальної взаємодії та вербального спілкування пацієнтів із СА включають музичну, когнітивно-поведінкову та соціально-поведінкову терапію. Гормональна терапія антагоністами рецепторів окситоцину або вазопресину також продемонструвала деякі перспективи щодо зменшення вираженості основних симптомів СА. Небезпеку для життя СА не становить, можливі депресії, тривожні розлади.

Дякую за увагу!