Від народної пісні до музичної грамотності: метод Золтана Кодая.
Золтан Кодай (1882–1967) – видатний угорський композитор, теоретик, педагог та етнограф.
З дитинства грав на скрипці, навчаючись у свого батька – музиканта-любителя. У 1900 році вступив на факультет мовознавства Будапештського університету, а одночасно розпочав вивчати композицію у Ганса фон Кёсслера в Королівській Угорській академії музики. Після закінчення навчання рік продовжував навчання в Парижі у Шарля Відора.
З 1905 року займався збиранням угорських народних пісень, подорожуючи селами різних угорських регіонів. Разом з Белою Бартоком, починаючи з 1906 року, видав численні збірки народних пісень.
З 1912 року Кодай став професором Будапештської музичної академії. У цей період композитор активно займався теорією музики, писав праці з музичної педагогіки. Зокрема, спільно зі своїм учнем Еньо Адамом розробив метод Кодая, який особливо ефективний при навчанні непрофесійних музикантів та хорових колективів.
У 1919 році уряд Угорської Радянської Республіки призначив його віце-президентом Музичної академії, перейменованої на Вищу школу музичного мистецтва.
У 1942 році вийшов на пенсію, отримавши звання почесного професора, а в кінці Другої світової війни став президентом Угорського союзу художників. У 1966 році був створений струнний квартет його імені.
За значний внесок у розвиток музичного мистецтва був нагороджений орденами Угорської Народної Республіки.
У чому ж полягає метод Золтана Кодая? Щоб розкрити музичний потенціал кожної дитини, Золтан Кодай розробив спеціальні методики, які стимулюють творчість. Він зосередився на таких видах музичної діяльності, як імпровізація, виконання музики та її сприйняття. Система Кодая надає дітям можливість не лише відтворювати готові музичні твори, а й створювати власну музику.
Спів лежить в основі методу Кодая, слугуючи потужним інструментом для розвитку музичних здібностей дітей. Починаючи з народних пісень, які допомагають зануритися в культурне середовище, діти поступово освоюють основи музичної грамотності. Через спів вони навчаються розпізнавати різні звуки, їхні взаємозв’язки та ритмічні малюнки. Такий поетапний підхід, від простих народних мелодій до складніших музичних творів, дозволяє дітям не лише розвивати музичний слух, а й формувати міцну основу для подальшого музичного навчання.
Відносна сольмізація пропонує гнучкий підхід до вивчення музики. Замість фіксованих назв нот, вона використовує умовні склади, які змінюються залежно від ладу. Це дозволяє зосередитися на взаємозв'язках між звуками, а не на їх абсолютній висоті. Такий підхід особливо корисний для розуміння музичної структури та розвитку музичного слуху. Наприклад, замість того, щоб завжди називати перший ступінь ладу "до", можна використовувати інший склад, що зробить навчання більш інтуїтивним та ефективним. Засвоєння ладотональних ступенів за методикою Золтана Кодая розпочинається у такій послідовності: зо-ві (III-V ступені), ра (VI ступінь), йо (І ступінь) та низхідний мажорний тризвук (зо-ві-йо), ле (II ступінь), на (IV ступінь), октавний звук першого ступеня йо, зо (V, нижній) ступінь ті (VII ступінь).
Ручні знаки – це візуальні інструменти, які допомагають дітям встановити міцний зв'язок між висотою звуку та його нотним записом. Виконуючи рухи, що відповідають різним за висотою звукам, діти розвивають музичний слух, вчаться розпізнавати інтонації та краще контролюють висоту свого голосу. Цей метод особливо корисний для дітей, які мають труднощі з інтонуванням. За допомогою ручних знаків дитина краще усвідомлює відносну висоту звука та легше координує висоту звучання власного голосу зі слухом.
На початковому етапі навчання музики для полегшення процесу інтонування слід використовувати пентатоніку (звукова система, лад що має 5 звуків різної висоти у межах октави), адже вона не містить напівтонів -- мелодію у пентатоніці дітям легше співати в унісон.
Використання складових позначень допомагає дітям зрозуміти тривалість розгортання у часі музичних тривалостей, наприклад: четвертна нота позначається складом «та», восьмі ноти -- складами «ті-ті», половинна нота -- «та-а» тощо. Найчастіше ці склади використовують під час читання нот з листа або виконання ритмічного малюнку музичного твору. Складові позначення дуже допомагають дітям сприймати і відтворювати різноманітні ритмічні малюнки. Так, вимовляючи відповідні склади, діти мимоволі правильно вистукують ритм. Крім того, під час відтворення ритмічних одиниць та промовляння складів мовленнєвий аналізатор пов'язує слух, голос і рух -- а це сприяє глибокому і свідомому засвоєнню ритму, прокладає шлях до звуковисотної координації слуху й голосу.
Для розвитку відчуття ритму, ліпшого опанування нових ритмічних комбінацій Золтан Кодай запропонував застосовувати ритмічні рухи -- ходьбу, біг, маршування, плескання у долоні. Ці рухи діти можуть виконувати під час слухання музики, співу або різноманітних ігор.
На початковому етапі музичного виховання у процесі вивчення пісень та віршів, ритмічних малюнків дуже важливо користуватися методом імітації. Поступово те, що діти засвоїли на практиці, несвідомо за допомогою імітації прийде у процес свідомого виконання.
Заохочення дітей до імпровізації ритмічних та мелодійних поспівок, імпровізації у заданій музичній формі, створення мелодійного або ритмічного остінато -- дуже важливий метод музичного виховання дітей за Кодаєм.
Отже, методи навчання розвивають музичні здібності, будять прагнення до самостійної творчості в кожному виді музичної діяльності. Привчаючи дітей естетично ставитись до музики, вихователь повинен докласти багато повсякденних зусиль, виявити терпеливість і наполегливість. І якщо дитина візьме «свою скрипку» в руки, це означає, що педагог увів її у світ музики, у світ думок, почуттів, допомагаючи в майбутньому стати доброю і чутливою, творчо активною людиною.
Міф 1: методика Золтана Кодая – це методика Карла Орфа
Найпоширеніша помилка полягає в ототожненні методики Золтана Кодая з методикою Карла Орфа. Система Золтана Кодая – це, насправді, система рухів, що супроводжують співи та музикування, розроблена угорським композитором і педагогом Золтаном Кодаєм. Ця система є невід'ємною частиною його методу, що має на меті розвиток музичного слуху та почуття ритму у дітей на основі народної пісні.
Карл Орф – німецький композитор і музичний педагог, який створив власну методику музичної освіти. Його підхід також базується на активному залученні дітей до музикування, спирається на дитячий фольклор, але з акцентом на імпровізацію, поєднання музики, ритму слова і танцювальних рухів та використання орфовських інструментів.
Міф 2: Методики Орфа і Кодая повністю різні
Хоча методики Орфа і Кодая мають свої особливості, вони мають і багато спільного:
Основні відмінності:
І методика Карла Орфа, і система Золтана Кодая є цінними внесками в розвиток музичної педагогіки. Обидві методики мають свої переваги і можуть бути ефективно використані для розвитку музичних здібностей дітей.
Джерела:
Кодай, Золтан. "На шляхах до музичного виховання".
Орф, Карл. "Шлях до музики".
Gunild Keetman. "Carl Orff's Music for Children".
https://vuzlit.com/388781/zagalni_polozhennya_metodi_sistemi_muzichnogo_vihovannya_zoltan_kodaya