Система вправ і завдань з використанням інноваційних технологій

Система вправ і завдань з використанням інноваційних технологій

Опрацювання образних засобів художніх текстівмає на меті розвивати в учнів виразність мовлення, розширювати словниковий запас, образне мислення. Молодші школярі знайомилися з роллю образних засобів практично, переважно без вживання термінів. Ця робота передбачала: знаходжен­ня у тексті образних слів і висловів; пояснення їх значення з допомогою вчителя або самостійно, ство­рення умов для використання у мовленні (вправи на порівняння, придумування епітетів тощо).

Коло завдань, що сприяли цьому, було досить широке: добір і пояснення епітетів, порівнянь, метафор, синонімів, антонімів, слів, ужи­тих у переносному значенні, багатозначних слів, фразеологічних зворотів. Ці завдання представ­лено в методичному апараті підручників з української мови. Читаючи художні твори, діти практично ознайом­лювалися з епітетами, порівняннями, метафорами. Для розвитку цієї якості мовлення доцільно пропонувати завдання на добір означень до предметів, явищ, які важливі для характеристики дійових осіб, головної думки твору.

Ефективно спрацьовував цей прийом в процесі аналізу творів – вірша  «Дощик» А. Малишка і «Дрібний дощик» Ю. Ярмиша. Спочатку діти дізнавалися, що про дощ написано багато творів. Як тільки про нього не говорять: дрібний, грибний, ранковий, ласкавий, прозорий... А ще, виявляється, є сліпий дощик. Вчи­тель звертався до дітей: «Які назви дощу ви знаєте? У творах, що ви прочитаєте, відкриються нові ознаки цього явища. Знайдіть їх». І діти знаходили, що дощик може бути: синій, смішний, добрий-добрий, дурненький, прохолодний, набридливий... От, виявляється, скільки ознак може бути у дощика!

У художніх текстах, що читають діти, дуже часто вживаються метафори, у яких передається уподібнення одного явища іншому, що чимось схоже, на­гадує його. Найчастіше це виявляється в тому, що дії людини переносяться на природні явища, якісь пред­мети. Наприклад, вірші Н. Забіли «Хто сильніший?», «Чотири пори року» побудовано на метафорах. Так, Весна – це весела, гарна, кучерява, маленька дівчинка, яка біжить, сміється, сіє трави, Літо — гарна, струнка дівчина, Осінь — працьовита молодиця, Зима — бабуся лагідна. У даному випадку уособлення (персоніфікація) надавало виразності, яскра­вості поезії.

Корисними розвивальними завданнями, які охоче виконували діти, були ігрові вправи «Знайдіть якомога більше предметів, що схожі на ...» або «Відгадайте, що це: «Ми задумали те, що схоже на ...». Коли учень називає правильну відповідь, він має обґрунтувати свої міркування. Такі завдання спонукали школярів до вдумливого читання, розвивали спостережливість у сприйманні образних засобів.

На уроках української мови пріоритетним був розвиток усного мовлення. У цьому процесі бралася до уваги необхідність систематичних вправ щодо забезпечення таких аспектів розвитку мовлення:

а) формувати в учнів уміння ставити запитання до тексту (вчителя, товаришів, автора), знаходити у тексті готові відповіді і правильно конструювати власні (повну, коротку). Важливо привернути увагу до побудови відповідей, які виявляють особистісне ставлення до об'єкта висловлювання (це, безумовно...; мабуть, це...; можливо, це...; я знаю, що так буває...; я вважаю, що це подібне до...; отже, я роблю висновок...; я не згоден з цим, бо...);

б) організовувати ситуації діалогу і полілогу за прочитаним, життєвим досвідом, спостереженнями учнів (від зразків побудови до вільного спілкування за певною темою);

в) готувати учнів до переказу прочитаного. У процесі підготовки учнів до переказу ефективними методичними прийомами були: досягнення повного розу­міння прочитаного; використання опорних слів; попередня активізація висловів, які точно, виразно характеризують персонажів; складання плану; пошук орієнтирів щодо побудови тексту. У переказі має бути збережений стиль прочитаного, послідовність подій.

Крім уже зазначеного, використовувалися й інші ефективні засоби розвитку зв'язного мовлення на уроках читання: складання учнями розповідей за прочитаним, за ілюстраціями і спостереженнями; участь в інсце­нізації уривку з прочитаного або тексту, що дуже активізує інтерес і мовленнєві уміння; різноманітні творчі роботи, джерелом яких були тексти підручника або прочитані самостійно, твори за ана­логією, протиставленням, придумування розповідей, діалогів, віршів.

Ефективним засобом розвитку комуніка­тивних умінь були інноваційні педагогічні технології, використовуючи які учні засвоювали необхідні елементарні комунікативні відомості, збагачу­вали словниковий запас, розвивали комунікативно-мовленнєві вміння загалом. Для розвитку комунікативної компетенції у сфері діалогічного мовлення молодших школярів на уроках читання вчи­тель пропонував підготовчі вправи — складання коротких висловлювань на дві-три фрази, що містять завершену думку. Наприклад:

—Олю, даси мені прочитати цю книжку?

—Так, із задоволенням.

—Дякую тобі.

Такі висловлювання були попередньою підготовкою до складання більших за обсягом висловлювань під час мовленнєвої ситуації, виходячи з якої один учень ставить проблему, а другий реагує на неї кількома фразами [4, с. 9].Перед роботою над формуванням діалогічного мовлення спочатку визначалася тема майбутньої роз­мови, розподіляються ролі між учнями, формулюється завдання для них, складається текст передбачуваного діалогу, щоб його обсяг визначався вимогами програми.

У ході на­вчання діалогічного мовлення виявилися доцільні такі вправи, в яких учневі пропонується підтвердити або заперечити висловлювання партнера й аргументувати свою точку зору. Використання цих вправ і завдань робило про­цес навчання цікавим та невимушеним. Важливо, щоб кожна хвилина уроку спонукала школярів до активної творчої роботи, навчання різних видів мовленнєвої діяльності, зокрема діалогу [21, с. 2].

У роботі учні виконували завдання з розвитку діалогічного мовлення, поповнюючи відомі типи діа­логів власними.

1. Слухання діалогу з попередніми настановами.

Завдання. Прослухайте вірш. Між ким відбувається розмова?

—Добрий день, мої любі діти! Рада я вас усіх зустріти.

—Добрий день, учителю наш! — Дружно вітається клас.

—Як звертається вчитель до дітей?

—А як діти звертаються до вчителя?

2. Відтворення прочитаного діалогу в особах.

Відповідно до програми з української мови в по­чаткових класах у роботу над розвитком діалогічного мовлення учнів включено і вправи на відтворення (за ролями) діалогів із прослуханих казок, розповідей.

Наприклад: О.Буцень «Помічниці» (2-й клас)

—А я сьогодні мамі допомагала, — сказала Оля.

—Що ж ти робила? — запитала Ліда.

—Тарілки витирала, ложки, виделки.

—А я, — похвалилася Ліда, — черевички почистила.

—Мамі? — поцікавилась Оля.

—Ні, собі.

—Хіба ж то допомога мамі?

— Звичайно, — відказала Ліда. — У мами ж тепер роботи менше буде.

3. Доповнення пропущених реплік діалогу.

Розмова сина з батьком, що повернувся з риболовлі.

Завдання. Доповніть репліки.

—Тату, куди ти сьогодні їздив рано-вранці?

—І яку рибу ти там піймав?

—А щуку бачив?

—А чого ж її немає у відрі?

4. Відновлення деформованого тексту діалогу.

Завдання. Розставте правильно запитання та від­повіді.

—Олю, де ти вчора була?

—Олену, Петра, Катю, Олега.

—І кого ти там зустріла?

—У подруги на дні народження.

—І що ти подарувала подрузі?

—Цікаву книгу.

5. Створення діалогу за аналогією до зразка, але в іншій ситуації.

Учитель запитує в учениці:

—Олю, чому ти вчора не прийшла до школи?

—Бо погано почувалася.

—А сьогодні як ти почуваєшся?

—Добре.

Завдання. Створіть діалог за зразком (учитель ставить учениці запитання про відсутність до­машньої роботи, про запізнення на урок).

6. Називання за описаною ситуацією відповідних реплік.

Завдання. Назвіть можливі у зазначених ситуаціях репліки.

Ситуації: прихід у гості, запізнення на урок, від­відування магазину, бібліотеки, звернення до вчителя, батьків із проханням.

7. Побудова за описаною ситуацією і готовою реплікою спонукання діалогу (реплік реагування).

Завдання. За зазначеною ситуацією і реплікою спо­нукання складіть репліку-відповідь, що виражає згоду (а далі незгоду, здивування тощо).

—Петре, принеси води.

—Добре, принесу.

(— Не хочу, нехай Оленка принесе.)

(— А навіщо, коли в хаті ще є вода?)

8. Складання діалогу із запропонованих реплік до заданої ситуації.

Завдання. Доберіть репліки до ситуації.

Ситуації: вчителька з дітьми обговорюють свято золотої осені; учні на екскурсії в зоопарку; Микола і Сашко саджають картоплю.

Репліки: - На дно ямки поклади перегною.

—Це щоб картопля краще родила?

—Запросимо мам і бабусь.

—А що роблять мавпочки?

—А ще дівчаток із третього класу.

—їдять банани та апельсини.

9. Складаннядіалогу на певну тему до заданої ситуації.

Завдання. Складіть діалог у парі.

Ситуація: виприйшли до аптеки, вам необхідно поговорити з аптекарем.

Мета спілкування — дібрати ліки від застуди.

Завдання. Складіть діалог, замінивши мету спіл­кування.

Мета спілкування — дізнатися про правила засто­сування гірчичників.

10. Складання діалогу за змістом малюнка.

Завдання. Складіть діалог.

Ситуація: візит до лікаря-стоматолога.

Мета спілкування — повідомити лікареві про причину свого приходу.

Мовні завдання.

1.  Вживайте слова: розболівся,

не можу терпіти, огляну, розкрийте

рота, лікувати.

2.  Правильно звертайтеся один до одного.

3.  Вживайте ввічливі слова: добрий день, дякую, будь ласка, перепрошую.

11. Побудова діалогів за схемами з елементами творчої роботи.

Завдання. Вставте пропущені слова. Вживайте слова мовного етикету.

Ситуація: розмова двох друзів під час перерви.

— … у тебе є зайвий олівець?

—  Так, а чому ти про це питаєш?

— Зараз буде урок образотворчого мистецтва, а я свого забув удома. Дай мені, …  .

—Звичайно, бери.

— … тобі.

Опануванню діалогічного мовлення допомагало ви­користання в роботі сучасних педагогічних технологій.

1. Технологія «Коло питань».

Один учень послідовно пропонує іншому такі питання:

—Ти збираєшся на екскурсію до лісу?

—Що ти одягнеш?

—Що ти візьмеш із собою?

—З ким підеш?

—Як ти поводитимешся у лісі?

2. Рольова гра «Інтерв'ю».

Із числа дітей учитель вибирає «журналістів», які беруть інтерв'ю у своїх однокласників, звертаючи увагу на те, щоб відповіді дітей були повними та змістовни­ми. Наприклад:

—Назви своє прізвище, ім'я, по батькові.

—В якій школі і в якому класі ти навчаєшся?

—Які твої улюблені предмети?

—Які предмети вимагають більших зусиль для їх вивчення?

—Чи можеш ти вчитися краще і що тобі для цього треба зробити?

3. Технологія «Мікрофон».

Кожному учневі надається можливість у діалозі з педагогом висловити свою думку з приводу запитання чи завдання. Діти вчаться правильно, грамотно, зміс­товно формулювати запитання, а також давати повні та короткі відповіді на них, застосовуючи мікрофон. Кожен учень під час уроку може сформулювати до­даткове запитання товаришеві, який на певному етапі уроку відповідає вчителеві. При оцінюванні вчитель ураховує і правильність відповідей на ці додаткові запитання однокласників. Цю вправу доцільно вико­ристовувати і під час підбиття дітьми підсумку уроку. Свої висловлювання вони починають зі слів: «Цей урок навчив мене...»

4. Технологія «Більярд».

На двох краях столу прикріплюються зображення сіток більярдних луз. Двоє учнів розігрують діалог на певну тему, дотримуючись правильної побудови фраз, усіх норм етикету, інтонації, тону. Тільки дотримую­чись цих норм, учасник має право «відправити» свою кульку в лузу співрозмовника.

5. Технологія «Мозаїка».

На кольорових смужках паперу надруковані фрази-запитання і фрази-відповіді. Один учень відшукує запитання, а інший — правильні відповіді. Важлива умова: репліки діалогу повинні бути послідовними за змістом.

Наприклад:

—Олю, де ти вчора була?

—Цікаву книгу.

—І кого ти там зустріла?

—У подруги на дні народження.

—І що ти подарувала подрузі?

—Олену, Петра, Катю.

6. Технологія «Антивірус».

Спочатку вчитель та підготовлені учні розігрують діалог із допущеними помилками мовного етикету. Потім учні в парах ведуть між собою цей діалог, ви­правляючи помилки мовного етикету та вживаючи правильно слова-звертання.

Наприклад:

—Дай мені ручку. Я забув свою.

—Тримай.

—Після уроку віддам.

—Добре.

Правильний варіант:

— Миколо, дай мені, будь ласка, ручку. Я свою забув удома.

—Будь ласка, тримай.

—Дякую. Після уроку віддам.

—Добре, не переймайся.

7. Технологія «Кубування».

На одному кубі записані запитання, на іншому — відповіді. Перший учень кидає куб із запитаннями. Випадає певне запитання, яке він озвучує. Другий учень повинен відшукати відповідь на це запитання на кубі відповідей і теж озвучити. Діти всього класу підбивають підсумок: чи правильно підібрані відповіді до питань, чи правильна інтонація, сила голосу була підібрана учасниками діалогу. В ігровій формі діти вчаться діалогу.

 

8. Технологія «Метод ПРЕС».

Ця технологія пропонується до будь-якої проблеми за умови дотримання таких етапів:

1.Висловіть свою думку (починаючи зі слів: «Я вважаю, що...»).

2.На чому ґрунтуються ці докази (починаючи зі слів: «Оскільки...»)?

3.Узагальніть свою думку (зробіть висновок, по­чинаючи зі слів: «Отже, таким чином...»).

9. Технологія «Гронування».

Діти з питань та відповідей складають гроно ви­нограду.

Завдання для учня 1. Вислови твердження про те, що перелічені рослини є деревами (сосна, дуб, бузок, ви­шня, калина). Запитай у свого однокласника, чи це так.

Завдання для учня 2. Скажи, чи відповідає дійсності твердження першого учня, й аргументуй свою точку зору.

Такий метод привчає дітей під час діалогу ще й логічно мислити.

Коли педагог бачить, що діти вміють більш-менш правильно складати діалог, можна застосувати один із найпоширеніших прийомів групового діалогу. Повний діалог розписується за ролями, розподіляється між учасни­ками, а потім цей діалог кілька разів «програється» учнями.

Під час уроку українськоїмовипроводилася сюжетно-рольова гра «У зоопарку».

І група дітей — екскурсоводи (у картках є опис різних тварин та умов їх проживання), ІІ група — від­відувачі (у картках перелік назв тварин).

Завдання. Відвідувачам потрібно поцікавитися пев­ною твариною та умовами її проживання в зоопарку.

Екскурсоводам — розповісти про цю тварину.

Великого значення у розвитку діалогічного мовлення набула рольова гра, інсценізація. Діти завжди люблять гратися, і саме в грі вони позбува­ються сором'язливості, страху, тривожності, скутості, уникають стресових станів. У грі діти себе майже не контролюють, тому часто неправильно звертаються до товаришів, вживають жаргонізми, діалектизми, русизми, не стежать за правильною вимовою слів. Розви­вати діалогічне мовлення виявилося доцільним за допомо­гою ляльок, масок, костюмів. Після ознайомлення з будь-якою казкою ми намагалися інсценувати її, застосовуючи діалог героїв [7].

Українська народна казка «Лисичка та Журавель».

«Вилизькала Лисичка та до Журавля:

—Вибачай, Журавлику, — що мала, тим тебе й приймала, а більше нема нічого.

—То спасибі ж, — мовив Журавель. — Приходь же, Лисичко, тепер ти до мене в гості.

— А прийду, Журавлику, прийду, лебедику! На тому і розійшлися».

Контролювати мовленнєві навчальні досягнення молодших школярів важко, особливо це стосується перевірки навичок діалогічного мовлення. Забезпечується контроль діалогічного мовлення, ефективно викорис­товуючи час на уроці. Для цього використовуються картки з різноманітними завданнями, які дають учням змогу самостійно ознайомитись із ситуацією мовлення, метою спілкування, мовним завданням, дають час на обдумування, обговорення ходу діалогу, розподіл ролей. Після невеликої підготовки пари дітей розі­грують діалог перед класом, а решта учнів визначають помилки, яких припустилися учасники розмови [17].

Картка 1. Складання діалогу

Ситуація: Микола дзвонить другові Денису.

Мета спілкування — обмінятися враженнями про вихідний день.

Мовне завдання

1.Правильно звертайтеся один до одного: Миколо, Денисе.

2.Вживайте ввічливі слова.

3.Вживайте слова: відпочив, до бабусі, на річці, ловив, окуня, весело, задоволений.

Картка 2. Складаннядіалогу

Ситуація: діти граються із собачкою.

Мета спілкування — обмінятися враженнями про маленького друга.

Мовне завдання

1.Правильно звертайтеся один до одного.

2.Вживайте ввічливі слова.

3. Вживайте слова: цуценя, гарненьке, веселе, кумедне, доглядати.

Картка 3. Завдання. Доповніть репліки.

—Мамо, ти можеш заплести мені косу?

—Чи личить мені ця зачіска?

—Я хочу подивитися на себе в дзеркало.

—Мамо, я дуже тобі вдячна.

Картка 4. Завдання. Розставте правильно запитання та від­повіді.

—Олю, де ти вчора була?

—Допомагала садити картоплю.

—Що ти там робила?

—У бабусі.

—А чи підеш до неї завтра?

—Так, обов'язково.

Картка 5. Ситуація: буває так, що ви іноді забуваєте вдома ручку чи інше шкільне приладдя. Тоді вам необхідно звернутися до товариша із запитанням, чи не має він зайвої ручки. Якщо є, то ви просите дати її вам для користування.

Завдання. Необхідно правильно звернутися. Як це зробити? (Олю, Таню, Наталю.)

— Які ввічливі слова необхідно вжити у цій си­туації? (Будь ласка, будь добрий, якщо твоя ласка, дякую, спасибі.)

Картка 6. Завдання. Доберіть репліки до ситуації.

Ситуації: мама з донькою обговорюють святкування доньчиного дня народження; діти на екс­курсії в бібліотеці; тато і син саджають деревця.

Репліки:

—На дно ямки поклади перегною, залий водою.

—Це щоб саджанець швидше прийнявся?

—Запросимо найкращих твоїх друзів.

—А хто написав ці казки?

—А ще дідуся і бабусю.

—Автором їх є народ, тому і називають їх народними.

Слід зазначити, що робота з формування умінь діалогічного мовлення зазвичай ігнорується вчителями, здебільшого через необізнаність з відповідними методами і прийомами. У нашому експериментальному дослідженні тексти з діалогами слугували ілюстративним матеріалом, опорою для учнів у побудові власних висловлювань [26, с. 24-25].

Якщо на початкових етапах учні можуть відтворювати, розігрувати подані діалоги (розіграйте сценку: Один запитує, інший – відповідає, і навпаки; розіграйте діалог дітей за ролями тощо), то в подальшому роботу варто поступово ускладнювати: пропонувати тексти – діалоги, у яких відсутні окремі репліки (скажіть останню репліку від свого імені; придумайте відповіді... ), подавати завдання на побудову діалогів за змістом тексту (запитайте один одного, що ви дізналися про Святого Миколая, і дайте відповідь) тощо.

Наступним етапом було формування вміння  переказувати уривок тексту і невеликий текст. Доцільно не просто пропонувати учням  переказати прочитаний чи почутий текст, а ставити такі запитання за змістом тексту, відповіді на які потребують переказування певного епізоду  чи всього тексту.

              Наприклад: 1) Хто пригадає, як розважалися діти на майданчику?

              2)Чи запам’ятали ви, що за чим робила мама, коли варила борщ?

              3) Розкажіть, як діти допомогли покаліченій пташці?

              4) Чи не забули ви, яку роботу виконували в поході хлопчики, а яку дівчатка.

              5) Опишіть, як змінився ліс восени. 

Перше знайомство з монологом можна провести так:

— У кожної людини свої мрії. А про що мріє твоя матуся? Вислови свою думку за допомогою малюнка.

Методичні поради:

1.   Діти малюють мрії своїх матусь, про які дізналися раніше.

2.     Кожен учень озвучує  свою роботу.

3.     Зробити виставку малюнків.

4.     Завершити урок можна читанням віршів напам’ять про маму.

Добре продумане, систематичне, різностороннє використання інноваційних технологій на уроках читання забезпечує розвиток мовлення учнів за всіма напрямами.