Системність у роботі над текстом у початковій школі

Системність у роботі над текстом у початковій школі

Системність у роботі над текстом — одна з умов озброєння учнів міцними, глибокими знаннями та умінням аналізувати твір як єдине ціле, що характеризується смисловою і граматичною цілісністю змісту усіх складових частин тексту, що вивчається.

Одним з критеріїв педагогічної майстерності вчителя є проведення з молодшими школярами на належно якісному науково-методичному рівні   такої роботи над розумінням тексту, що сприятиме підвищенню результативності навчання в цілому .Для цього вчителеві необхідно знати логічну схему опрацювання  тексту та володіти інноваціями у навчанні ,оптимальним поєднанням методів і прийомів роботи, спрямованих на активізацію розумової діяльності учнів, їх пізнавального інтересу, творчих здібностей, логічного мислення, уміння виявляти причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки, узагальнення.

Загальна схема  опрацювання тексту у початкових класах містить наступні етапи:    

1.          Підготовча робота, спрямована на сприймання тексту учнями.
2.      Словникова робота (пояснення слів із тексту, які не часто вживаються в усному мовленні дітей молодшого шкільного віку або потребують пояснення та уточнення).
3.   Читання тексту учителем (перед читанням учитель ставить перед учнями завдання на розвиток уваги, уважності, пам’яті).
4.   Пояснення та уточнення лексичного значення слів із прослуханого тексту за запитаннями дітей.
5.       Етап первинного синтезу (виявлення в учнів загального сприймання змісту прочитаного учителем тексту).
6.   Самостійне перечитування тексту учнями.
7. Глибокий аналіз змісту прочитаного:

• Удосконалення якостей читання.
• Розвиток пізнавального інтересу.
• Удосконалення логічного мислення.
• Розвиток творчих здібностей.
• Виявлення та розвиток потенційних можливостей.

8.       Етап вторинного синтезу.Рефлексія.
9.   Домашнє завдання

І. Прийоми підготовчої роботи

На етапі підготовчої роботи опрацювання тексту учителеві доречно використовувати такі прийоми або оптимальне їх поєднання, які б допомогли учням психологічно підготуватися до уважного, вдумливого сприйняття змісту твору.

• Захоплююче введення в тему ( медіазасоби, які сприяють  ефективній  та результативній  діяльності людини; розповіді з елементами інсценізації, прослуховуванням музичного твору, прослуховування або виконання пісні (уривка),пов’язаного з темою тексту , перегляд презентацій або кадрів фільмів на тему художнього тексту, повідомлення цікавої наукової інформації з життя тварин, окремих видів рослин, які є дійовими особами тексту.).
•           Проведення літературної гри «Довідкове бюро» (пояснення походження слів, які є у змісті тексту за словниками).
• «Енциклопедичні хвилинки»(ознайомлення дітей з документальними даними , конкретними історичними подіями і т.п. за допомогою розповідей,евристичних бесід,перегляду навчальних презентацій,попереджувальних домашніх завдань короткі повідомлення про маловідомі явища природи, повадки тварин із зачитуванням уривків з додаткової літератури.)
• «Відкритий  мікрофон»  (опрацювання матеріалів спостережень,  життєвого досвіду  та екскурсій з перенесенням знань у процес роботи над художнім текстом, імпровізаційні розповіді дітей на задану тему або розповідь підготовленого учня про власні спостереження на тему тексту.)
• «Галерея»(аналіз  малюнків учнів, картин художників , пов’язаних з темою художнього тексту , бесіда за ілюстраціями з метою передбачення зовнішньої структури тексту.).
• «Сторінки фольклору»( добір жанрів усної народної творчості на тему тексту-  загадок, прислів’їв  ,використання матеріалів народного календаря.)
• «Зустріч з автором»  та «Книжкова виставка»( розповідь  учителя про задум автора написати художній твір на тему, що вивчається, повідомлення «цікавих бувальщин» із життя автора тексту ,заслуховування інформації учнів з попереджувальних завдань,коли учитель заздалегідь повідомляє тему і дає дітям завдання зібрати самостійно вірші, інформацію про автора та його твори і т.д.).
• Проведення бесід до теми з використанням матеріалів сучасної дитячої періодичної преси, предметної наочності, ілюстрацій, виставки творів, дитячих малюнків,  поробок і т.п.).

2.      Словникова робота

У процесі опрацювання тексту словникова робота проводиться до читання тексту, у процесі читання, після прочитання тексту.

До читання учитель пояснює:

• Діалектизми, які є важливим засобом надання твору народного колориту, індивідуалізації мовної характеристики персонажів
• Професійні слова і вирази, які є одним із джерел творення термінів
• Терміни, що означають чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя
•  Застарілі слова та неологізми

3.              Читання тексту учителем

Перед тим, як учитель розпочне читання тексту, він мусить поставити перед дітьми завдання, спрямоване на розвиток уваги, уважності, удосконалення пам’яті, виявлення почуттів, настрою, ставлення до прочитаного.

Завдання можуть бути різноманітні. Це залежить від змісту виучуваного тексту, від контингенту дітей класу, їхнього кругозору, від мети уроку та кінцевого результату, якого хоче досягти вчитель у роботі над змістом матеріалу, що вивчається.

ІV. Пояснення лексичного значення слів з прослуханого тексту за запитаннями дітей

Після читання учителю обов’язково треба запитувати в дітей, чи всі слова зрозумілі, бо незнання лексичного значення слів є причиною неповного розуміння змісту виучуваного матеріалу.

V. Етап первинного синтезу

На етапі первинного синтезу потрібно вчителеві переконатися шляхом постановки запитань на розуміння фактичного й основного смислу в яких кольорах сприйняли описані події. До детального аналізу тексту не слід вдаватися.

Зразки орієнтовних  «товстих й тонких» запитань до бесіди можуть бути такими:

1.   У які роки (у який час) відбувалися події, описані в тексті?
2.   Хто з  дійових осіб з тексту вам особливо запам’ятався?
3.   Яких дійових осіб ви запам’ятали за описом зовнішності?
4.   Назвіть дійових осіб у тому порядку, як вони з’являлися у творі?
5.   Що вас найбільше вразило, схвилювало?
6.   Поясніть,чому…
7.   Чи згодні ви…
8.   Що б було ,якби……

Варто використовувати наступні прийоми:

•           «Обери настрій» , «Обери емотікон»(З яким ви починали слухати текст? З яким  настроєм слухали окремі частини тексту? Чи змінювався він протягом слухання? Як саме? Чим це було викликано?)
•           «Якби…» ( ви були письменником, чи залишили б незмінним заголовок тексту? Якщо ні, то запропонуйте свій і обґрунтуйте його вибір).
•           «Пригадайка» (Які тексти на подібну тематику ви читали? Назвіть їхніх авторів.)
•           «Обери колір» (Які кольори переважали б у художника, якби він малював картину за прочитаним текстом?З яким кольором асоціюється у вас цей твір,персонаж,настрій твору )
•           «Питання до автора» (Що б ви запитали у автора тексту, якби він зараз був присутній у нашому класі?)

 VІ. Самостійне перечитування тексту учнями

Після проведеної роботи на етапі первинного синтезу діти повинні ще раз самостійно перечитати текст і підготуватися до роботи на етапі глибокого аналізу.

На розсуд учителя можна перечитувати текст частинами або абзацами,  вголос, мовчки, напівголосно. Це може бути читання для себе, читання з другом ,робота в  парах, читання з  використанням ігрових   прийомів.

VІІ. Етап глибокого аналізу

На цьому етапі учні вчаться: виділяти головну думку твору; виражати своє ставлення до подій, дійових осіб; розрізняти головне і другорядне; коротко (стисло) або дослівно (близько до тексту) передавати зміст прочитаного; складати план твору; виконувати творчі роботи; знаходити слова, вирази, які характеризують події, явища, героїв; самостійно складати описи та поширювати ними текст; зіставляти поведінку дійових осіб, з’ясовуючи подібне та відмінне у їхніх вчинках, ставленні до людей, до довкілля.

Змістом літературознавчої пропедевтики є практичне ознайомлення з літературознавчими поняттями та елементами літературознавчого аналізу. Тобто випускник початкової школи має оволодіти певним колом літературознавчих понять: про тему та основну думку твору; просюжет і композицію; про художній образ-персонаж в епічному творі та художній образ – у ліричному; про деякі особливості жанрів художніх творів;засоби художньої виразності; авторську позицію; ставлення автора до подій, які він зображує, до персонажів.

Вже починаючи з 1 класу, діти засвоюють, що тема – це постановка питання, а ідея – відповідь на нього, що ці поняття органічно пов’язані, взаємозумовлені і разом становлять собою ідейно-тематичну основу літературного твору, його зміст. Учні усвідомлюють, що ідея передається,твориться всією системою образів. Ідейний зміст твору аналізується у зв’язку зйого художньою формою.Дітям для кращого засвоєння цих понять пропонувати алгоритм, за яким  можна провести простіший літературознавчий аналіз:

 Твір – письменник – про що розповів (тварини, рослини, людей) – як побудував (використав епітети,порівняння) – який жанр (казка, вірш, оповідання) – що хотів сказати (що думав, кого любив, ненавидів,від чого хотів застерігти,чого навчити).

Твір → Герой (ім’я) → зовнішність → вчинки (поведінка) → характер →

стосунки з іншими персонажами → авторське ставлення до персонажів →власні судження та оцінка.

Тому саме на цьому етапі, ознайомившись з прийомами роботи п’яти спрямувань, потрібно для аналізу тексту відбирати саме ті, які допоможуть удосконалювати у дітей не лише техніку читання, а й виявляти і розвивати їхні потенційні можливості.

Прийоми удосконалення якості читання

1.   Зачитування уривків з інших творів на тему виучуваного тексту.
2.   Декламування поезії або пісень заздалегідь підготовленими 2-3 дітьми на тему тексту, що вивчають.
3.   Проведення роботи над словами, значення яких легко зрозуміти у контексті.
4.   Організація гри «Диктор» (зачитування 2-3 учнями класу виділених речень або абзаців за всіма вимогами ораторського мистецтва: чіткість, виразність, темп, правильна постановка дихання під час читання, тембр, піднесення та пониження голосу та ін.).
5.   Читання окремої частини тексту з наростанням швидкості.
6.   Зачитування з тексту речень: питальних, окличних; у яких порівнюються предмети; у яких неживі предмети виконують дії живих; які найбільше подобаються учням і т.п.
7.   Вибіркове читання за завданням учителя (опис картин природи, слова автора, початок твору, кінець твору, роздуми дійової особи).
8.   Мовчазне читання як самопідготовка до голосного.
9.   Підготовка до читання тексту шляхом виконання вправ на розширення кута зору (перечитування слів з тексту з нарощенням букв, складів; перечитування слів з нарощенням темпу читання, голосу читання, емоційного відчуття).
10. Читання тексту за командами: Старт! Увага! Поїхали! Стоп! Відпочинок! Розслаблення! Старт! і т.д. («Старт» — відкрили текст; «Увага» — приготувалися до читання; «Поїхали» — почали читати всі разом; «Стоп» — зупинилися; «Відпочинок» — поклали голови на парту, підклавши руки; «Розслаблення» — уявили те, що прочитали).
11. Проведення «мовної розминки» (вивчення невеликого за розміром вірша, скоромовки» на тему виучуваного тексту).
12. Читання до першої помилки (учень читає текст, поки не допустить помилку).
13. Читання тексту зі змінами видів читання: «Дощик» — пошепки; «Дощ» — напівголосно; «Злива» — голосно.
14. Читання тексту на «буксир»
15. Проведення естафети читання (один учень починає читати текст, учитель зупиняє його і торкається рукою іншого учня, який відразу ж на цей сигнал продовжує читати, не роблячи паузи).
16. Читання окремих абзаців за зразком учителя (темп, інтонація, логічні та складові наголоси, виразність, правильність).
17. Прочитування одного й того ж речення зі зміною логічного наголосу.
18. Знаходження і прочитування у тексті речень за першим його словом .
19. Читання окремих абзаців прийомами «на одній ноті» (без виразності і розділових знаків), «пташиним базаром» (напівголосне читання один одному), «в темпі скоромовки» (правильно і дуже швидко), «під музику» (плавно, виразно, інтонаційно) і т.п.
20. Читання слів в окремо виділених частинах тексту: багатоскладових, односкладових, з апострофом, власних назв, зі збігом приголосних і т.п.
21. Читання за «будильником»(відведеним часом).
22. Правильне читання деформованих речень (учитель виписує речення з тексту, або зачитує його з деформацією).
23. Організація гри «Снігова куля». (Виділяється для читання абзац або уривок. Учитель читає речення, а потім діти прочитують його. Друге речення читає учитель, а діти перше і друге разом за ним і т.д.)
24. «Блискавка» (за двома-трьома словами заданими  учителем , учні відразу  повинні знайти речення).
25. «Хто перший» (учні дають відповіді на запитання учителя повним реченням з тексту ,учитель зачитує  частину речення з тексту і просить учнів продовжити ,або зачитати речення ,що йому передує або йде  після нього ).

Прийоми розвитку пізнавального інтересу

• Інсценування уривків з виучуваних текстів .
• «Сенкан». (Відгадування дійових осіб за властивими їм діями або ознаками та  самостійне складання сенкану задля характеристики персонажів.)
• «Обери почуття». (Зачитування уривків з тексту, які справили найбільше враження (схвилювали, захопили, викликали почуття радості, жалю, бажання бути терпеливим, добрим, чемним і т.п.).
• «Озвуч малюнок». ( Озвучування малюнків, намальованих заздалегідь учнями класу до виучуваного тексту.)
• «Знайди слово». (Знаходження прихованих слів у словах тексту за їх лексичним значенням.)
• Моделювання  ситуацій на морально-етичну тему з метою оцінювання вчинків дійових осіб художнього тексту..
•   «Митець слова». (Діти вчаться писати  невеликі есе на завдання учителя)
•   «Уявляю…» (Учитель читає початок речення з тексту Наприклад: Летять перисті хмаринки по небу, а я... уявляю...-продовження пишуть або усно проговорюють учні).
•   «Гостре око» (Діти називають всі можливі кольори, предмети на сюжетних малюнках до тексту, обирається переможець).
• «Хвилини мрійника» (Коли б я був на його місці, то ...; Якби мені дозволили …,якби у мене була б можливість змінити ситуацію…).
• «Кольорові капелюшки»(  вираження свого ставлення до вчинків дійових осіб).
• «Інтерв’ю» з дійовою особою твору (визначені учні класу відповідають на запитання дітей від імені дійової  особи твору).
• «Зустріч з письменником.» (запитання до автора)
• «Подорожі у минуле або майбутнє»(фантазування на тему уявної подорожі з персонажами).
• «Серіал»(поділити текст на серії,підібрати до них назви-заголовки)
• Робота з ребусами на розгадування назви твору та його дійових осіб.
• Проведення вікторини на виявлення набутих раніше знань, які є основою для розуміння змісту виучуваного тексту.
• Аналіз дитячої творчості на тему виучуваного тексту  .

Прийоми удосконалення логічного мислення

1.   Опрацювання тестів (вибрати з поданих варіантів правильну відповідь).
2.   Проведення роботи над деформованим планом до тексту.
3.   Робота над усвідомленням логічної послідовності сюжетної лінії тексту за малюнковим планом з титрами.
4.   Поділ тексту на логічно завершені частини з визначенням заголовків до них ,визначення  найбільш вдалого з запропонованих заголовків, пояснення свого міркування.
5.   Складання плану  тексту ( детального).
6.   Оголошення послідовної роботи на уроці за планом, представленим символами .
7.   Виділення речень в тексті для цитатного плану.
8.   Перечитування  частин тексту за планом.
9.   Переказування епізодів тексту за конкретними пунктами плану.
10. Переказ окремих частин твору за опорними словами (діями або ознаками).
11. Характеристика персонажів тексту
12. Знаходження і переказування частин тексту з різними прийомами зображення літературного героя: опис його зовнішності, вчинків, поведінки, пейзажу, інтер’єру.
13. Читання тексту в дійових особах з передачею відповідною інтонацією настрою героїв твору.
14. Проведення порівняльної характеристики дійових осіб за рисами характеру, вчинками, зовнішнім виглядом.
15. Знаходження в тексті речень для вираження головної думки тексту.
16. Зачитування епізоду з тексту, який розкриває зміст сюжетного малюнка, поданого до нього.
17. Зачитування у змісті тексту описів природи, портретів дійових осіб, діалогу, монологу, епізодів найвищого емоційного напруження.
18. Читання частин тексту з поширенням речень образними словосполученнями, які учитель заздалегідь записує на дошці ,на картках.
19. Вибіркове читання речень  з наявністю образних виразів.
20. Знаходження і переказування частин тексту з зображувально- виражальними засобами мови.

Прийоми розвитку творчих здібностей

1.   Введення в текст за його змістом самостійно складених описів тварин, рослин, природи, краєвидів; окремих дерев, кущів; зірок, сонця, місяця; річок, озер і т.п.
2.   Переказування окремих частин тексту від зміненої особи.
3.   Поширення речень окремих частин тексту.
4.   Перебудова частин тексту.
5.   Словесне малювання окремих епізодів тексту з наведенням прикладів кольорів, які будуть переважати у сюжеті.
6.   Розвиток фантазії засобами уявних зустрічей з персонажами художнього тексту.
7.   Добір за змістом тексту приказок, прислів’їв, крилатих виразів і передача окремих частин з їх використанням.
8.   Закінчення  прислів’їв, якими можна буде поширити зміст тексту (учитель записує декілька прислів’їв без останньої частини у них, діти на свій розсуд закінчують і виділяють епізоди в тексті, куди їх можна додати).
9.   Розвиток умінь вибрати прислів’я з ряду поданих для підтвердження вчинків дійових осіб.
10. Створення презентації за прочитаним текстом (словесне малювання з титрами).
11. Визначення головної думки твору самостійно складеними реченнями.
12. Виявлення вражень від прочитаного шляхом проведення дискусії.
13. Написання уявного листа окремій дійовій особі твору.
14. Поширення окремих речень тексту  порівняльними зворотами.
15. Проведення уявної бесіди з героями твору (про що б ти розповів, що б хотів дізнатися).
16. Висловлення  свого ставлення до зображених подій у творі.
17. Побудова діалогів за змістом тексту.
18. Домислення  подій, які б могли передувати зображуваним(відбуватися після зазначених у тексті).
19. Самостійна побудова розповіді за аналогією до прочитаного тексту.
20. Написання поезії за змістом художнього тексту з використанням образних виразів, виділених під керівництвом учителя або самостійно.

Прийоми виявлення та розвитку потенційних можливостей

1.   Моделювання  проблемних ситуацій на матеріалі тексту та їх розв’язання з доведенням правильності особистого судження.
2.   Графічне зображення змісту окремих частин тексту.
3.   Виявлення шляхом бесіди з учнями обсягу самостійно прочитаних ними творів на тему виучуваного тексту, повідомлення додаткової інформації окремими дітьми з метою розширення знань дітей класу.
4.   Організація конкурсу ерудитів (виявлення умінь в учнів пояснювати етимологію окремих слів, розгадувати кросворди з використанням відібраної лексики з тексту, поширювати текст влучними прислів’ями, пояснювати ставлення автора до дійових осіб виучуваного тексту).
5.   Самостійне визначення основної думки твору з доведенням правильності судження шляхом виділення речень з тексту.
6.   Перенесення одержаних знань з інших предметів на уроки читання за умови вивчення одних і тих самих тем.
7.   Доведення відповідності змісту тексту його назві.
8.   Поширення змісту тексту самостійно побудованими реченнями для більш глибокого його розуміння.
9.   Створення «живого»малюнка до окремих епізодів тексту (за допомогою рухів, жестів, міміки, деталей костюмів).
10. Розвиток умінь за назвою твору визначити його зміст, передбачити розвиток подій .
11. Складання тексту-міркування: «Чому автор обрав саме такий заголовок до тексту», «Чому автора зацікавила саме ця тема художнього тексту» і т.п.
12. Оформлення виставки сюжетних малюнків до змісту виучуваного тексту.
13. Виготовлення поробок предметів, які зустрічаються у тексті (словесне представлення їхнього зовнішнього вигляду).
14. Проведення гри «Колір душі» (діти, складаючи словесний малюнок до тексту, обгрунтовують вибір кольорів , від яких залежить настрій дійових осіб).
15. Знаходження спільного і відмінного в художньому тексті та сюжетному малюнку до нього (назви кольорів, предметів, сюжету, зображених подій, назви (заголовка).
16. Організація гри «Учитель — учні» (одні діти вчаться ставити запитання за змістом тексту, інші — відповідати на них).
17. Проведення гри «Мозковий штурм». (Учитель називає з тексту слово, словосполучення, речення, а діти на свій розсуд створюють власну ситуацію.)
18. Наведення прикладів життєвих ситуацій аналогічних тим, які описані в художньому тексті.
19. Виділення у творі казкового і реального.
20. «Перенесення» думок дітей в іншу історичну епоху (розвиток уяви, фантазії, вчинків).
21. Висловлювання власних міркувань за змістом прочитаного.
22. Складання  анотації ,реклами для прочитаного  твору.
23. Знаходження спільного  й відмінного між головним персонажем твору та іншими характерами цього ж твору.
24. Наведення взаємозв’язків між виучуваним образом і схожими за типом героями з інших творів.

VІІІ. Етап вторинного синтезу

Шляхом проведення бесіди, дискусії, постановки проблемних запитань, «провокаційних запитань», «тонких і товстих питань»,  «інтерв’ю»,  та інших прийомів роботи  з розвитку критичного мислення учителеві потрібно дізнатися, яке саме враження залишилося у дітей від прочитаного тексту, від процесу роботи над його змістом.

Запитання учителя або дітей, які будуть виконувати роль корес­пондентів, телеведучих, учителя, вихователя, диктора тощо  мусять бути спрямовані на виявлення їхнього ставлення до:

•    задуму автора (актуальність теми, чому хотів навчити, від чого застерегти);
•    побудови сюжетної лінії тексту;
•    складності сюжетної лінії;
•    насичення подій у змісті;
•    значної кількості незрозумілих слів;
•    можливості абсолютно свідомого розуміння змісту;
•    виховного впливу на самовдосконалення особистості та ін.

Після проведення глибокого аналізу тексту та виявлення загального враження від прочитаного тексту потрібно завершити роботу з рефлексії- потрібно обов’язково дати дітям можливість виразити свої думки і почуття. Для цього, обравши декілька прийомів роботи на власний розсуд, учитель залучає школярів до активної розумової діяльності шляхом співбесіди, роздумів.

1. Що абсолютно нового ви дізналися з прочитаного тексту?

2.   Кому з героїв твору ви віддаєте свої симпатії? Чому?
3.   Які риси характеру ви хотіли б собі запозичити від дійових осіб художнього тексту?
4.   Кого з дійових осіб ви хотіли б обрати собі в друзі? Чому?
5.   Кому з дійових осіб ви змогли б довірити свої таємниці?
6.   Складання твору-розповіді “Чого навчив мене цей твір”.
7.   Які поради ви дали б окремим дійовим особам?
8.   Які слова (вирази) варто запам’ятати з тексту та передати їх іншим?
9.   Де можуть знадобитися знання, які ви здобули сьогодні на уроці?
10. Який уривок з твору ви б хотіли перечитати із задоволенням декілька разів? Чому? Поясніть.
11. Чи з’явилося у вас бажання читати тексти на подібну тематику? Чим це викликано?
12. Про який випадок (ситуацію) зі змісту тексту ви б хотіли поговорити з друзями поза уроком (братом, сестрою, батьками)? Чому?
13. Які події в тексті змусили вас змінити своє ставлення до людей (близьких, рідних, друзів, тварин)?

ІХ. Домашнє завдання

Як правило, учителі дітям пропонують вдома ще декілька разів прочитати текст, щоб добре вміли читати,але домашнє завдання має бути продуманим і диференційованим. Адже учням  буде зовсім нецікаво ще раз читати той текст, який опрацьовувався в класі; є учні, які прочитають його за завданням учителя, але без інтересу. Педагогічна майстерність -доречно, враховуючи здібності та можливості учнів, виносити різні варіанти завдань для самостійного вибору дітьми класу. Наприклад:

•    Виберіть найцікавіший епізод з тексту на свій розсуд ,щоб прочитати учням классу,поясніть свій вибір;
•    Подумайте над послідовністю вчинків головної дійової особи тексту і дайте їм  характеристику,як би ви вчинили на місці героя твору;
•    Намалюйте казкових дійових осіб такими, якими ви їх уявляєте в окремих ситуаціях;
•    Перевірте свої творчі можливості:

• на подібну тему напишіть самостійно текст;
• виділивши окремі словосполучення з тексту, напишіть вірш на тему тексту;
• доберіть твір на подібну тематику іншого автора, прочитайте, щоб змогли в класі розповісти іншим;
• випишіть з тексту тільки ті словосполучення і речення, які вам дуже сподобалися, і обґрунтуйте свій вибір на наступному уроці.

Будь-яке завдання, яке оберуть діти, «спонукає» їх  декілька разів перечитати текст, щоб можна було « виписати», «вибрати», «поширити», «намалювати», «скласти твір, вірш» та ін.Такий підхід до постановки домашніх завдань дає можливість виявляти у дітей потенційні можливості та розвивати їх, удосконалювати інтерес до читання, розвивати творчі здібності, логічне мислення, формуючи таким чином  уміння молодшого школяра  самостійно удосконалювати себе, розширювати свій кругозір, виражати власне ставлення до людей, природи, історичних подій.