Складність і суперечність характеру Чіпки – головного героя роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», його еволюція від правдошукача до розбійника.

Методична розробка уроку

Предмет: Українська література

10 клас

Тема: Література 70-90-х років ХІХ ст.

Тема уроку: Складність і суперечність характеру Чіпки – головного героя роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», його еволюція від правдошукача до розбійника. Типове й екстремальне в долі героя

Вчитель: Герасимова Катерина Миколаївна

   Дніпро

2022

Тема уроку: Складність і суперечність характеру Чіпки – головного героя роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», його еволюція від правдошукача до розбійника. Типове й екстремальне в долі героя.

Мета уроку:

Навчальна -  Ознайомити учнів з першим соціально-психологічним романом, розкрити образ головного героя Ничипора Варениченка. Розкрити соціальні. психологічні генетичні (спадкові) причини бунтарства Чіпки.

Виховна -    На прикладі еволюції Чіпки: від правдошукацтва до розбійництва виховувати порядну та відповідальну особистість.

Розвиваюча -   Розвивати почуття відповідальності людини перед рідними, перед Батьківщиною, розвивати аналітичне мислення і творчі здібності студентів.

Завдання уроку:

• активізувати матеріал з теми, вивчений на попередньому уроці; повторити біографію Панаса Мирного, історію написання роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»;
• знати сюжетні лінії твору, удосконалювати навички аналізу художнього твору, порівняння, систематизації;
•  розвивати вміння аналізувати образну систему твору;
• характеризувати головного персонажа роману;
• знати причини падіння Чіпки;
• активізувати творчий потенціал кожного учня і спонукати до реалізації творчих здібностей.

Тип уроку: комбінований.

Вид уроку: змішаний (урок-соціологічне дослідження, семінар).

Форма проведення заняття:    диспут, евристична бесіда

Міжпредметні зв’язки:  

Забезпечуючі: історія України, теорія літератури.

Забезпечувані:  українська література.

Методичне забезпечення:   опорні конспекти, питання для закріплення матеріалу, текст роману.

Обладнання: ноутбук.

Література:    

1. Гончар О. Перший симфоніст української прози: Панас Мирний // Гончар О. Письменницькі роздуми. — К., 1980.
2. Грицай М. Панас Мирний: Нарис життя і творчості. — К., 1986.
3. Єфремов С. Панас Мирний // Єфремов С. Історія українського письменства. — К., 1995.
4. Погребенник В. Панас Мирний // Українська мова та література. — 1998. — № 21 — 24.
5. Черкаський В. Художній світ Панаса Мирного. — К., 1989.

Структура уроку

І. Організаційний момент (2 хв.)

1.1 Привітання учнів;

1.2 Підготовка аудиторії до заняття, перевірка наявності учнів.

ІІ. Повідомлення теми уроку та очікуваних результатів (3 хв.)

ІІІ.   Мотивація навчання (5 хв.)

ІV. Актуалізація опорних знань та активізація життєвого досвіду (5 хв.)

V. Основна частина (20 хв.)

5.1. Робота з сюжетними лініями роману (5 хв.)

5.2. Робота з образною системою роману (10 хв.)

5.3. Аналіз відгуку про Чіпку (О. Гончар. Перший симфоніст української прози, 1978 р.) (5 хв.)

VІ. Заключна частина (10 хв.)

6.1. Рефлексія (3 хв.)

6.2. Підведення підсумків уроку (2 хв.)

6.3. Домашнє завдання (2 хв.)

6.4. Оцінювання (3 хв.)

Загальний час – 45 хв.
 

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Повідомлення теми уроку та очікуваних результатів

Сьогодні на уроці ми з вами опрацюємо унікальне у своєму роді літературне явище – роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», повторимо його сюжет та композицію, а також жанрові особливості. Але найбільше наша увага буде зосереджена на характеристиці образу Чіпки Вареника та з’ясуванні причин такого його життя. Як видумаєте, що ви знатимете та вмітимете після цього уроку?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

•                   Що ви можете розповісти про останні роки життя Панаса Яковича і його ставлення до суспільних подій, які відбувалися в Україні?
•                   Які факти про дитячі та юнацькі роки Панаса Рудченка вам найбільше запам'яталися і чим саме? 
•                   Як ви думаєте, чому образ няньки Панаса - баби Оришки -  часто зринав у його художніх творах?
•                   Як ви можете прокоментувати обраний Панасом Яковичем літературний псевдонім? Назвіть перші твори Панаса Мирного і поясніть, чому автор друкував їх у Галичині. 
•                   Що ви довідалися   про громадську діяльність Панаса Мирного? Доведіть, що його мужні вчинки засвідчували дієвий патріотизм митця. 
•                   Чому Панас Мирний присвятив чиновницькій службі п'ятдесят років свого життя? Чи це позначилося на вдачі митця й характері його творчості? Свою думку аргументуйте. 
•                   Порівнюючи творчість Івана Нечуя-Левицького і Панаса Мирного, літературознавець Сергій Єфремов писав: «Є у цих двох письменників схожість і в  темах, і в загальному світогляді, хоча зовсім інші у кожного з них художні засоби. Левицький швидше жанрист, зовнішні обставини притягають найбільше його увагу, тому, може, й милується він так в описах природи та вроди своїх героїв і щедро розсипає ті описи в своїх творах. Панас Мирний — більше психолог. Проблеми внутрішнього життя, переживання душі людської переважно цікавлять цього письменника, і не етнографія, не зовнішні обставини, не природа в її показних формах, а люди з усіма людськими рисами стоять у нього на першому плані». Як ви вважаєте, чому в художньому вираженні талантів Іван Нечуй-Левицький і Панас і   Мирний були суголосними митцями?

Складання словничка уроку

На вашу думку, якими термінами ви будете користуватися на уроці?

(Головний персонаж твору, психологічні чинники, еволюція, складність і суперечливість характеру, гуманність).

ІV. Актуалізація опорних знань та активізація життєвого досвіду

Самостійна робота на картках:

1. Хто написав роман «Хіба ревуть воли…»? Що можете розказати про авторів роману?

2. Хто такі співавтори? Де вперше побачив світ роман Панаса Мирного та Івана Білика?

3. Історія написання роману, починаючи з нарису Панаса Мирного «Подорож з Полтави до Гадяча».

4. Визначити жанр твору (соціально-психологічний роман). Який твір ми називаємо романом? Які основні риси роману є в творі?

5. Назвати головних персонажів роману. Чим подібний Василь Гнидка до Чіпки? Що таке прототип?

V. Основна частина

5.1. Робота з сюжетними лініями роману

Сюжет – це складні конфлікти, взаємини між персонажами та події, в ході яких розкриваються зміст твору, характери персонажів, авторське ставлення до них. В основі сюжету завжди лежить якийсь життєвий конфлікт, який має зав’язку, кульмінацію та розв’язку.

Сюжетна лінія – це ряд подій та вчинків, через які розкрито формування характерів, історія життя персонажів.

•                      Назвати сюжетні лінії роману.

Основні:

1. Рід та життя Чіпки.

2. Рід та життєвий шлях Максима Гудзя.

З. Історія життя Грицька та Христі.

4. Життєпис панів Польських, історія села Піски.

Другорядні:

1.Мотрі Жуківни. (Матері Чіпки).

2. Івана Вареника (Батька Чіпки).

З. Явдошки.

4. Василя Пороха.

5.2. Робота з образною системою роману

•                      Чому Чіпка — головний герой роману?
•                      Які риси характеру Чіпки розкриваються у виписаних вами вдома цитатах?
•                      Що, на вашу думку, рухало вчинками Чіпки: розум чи почуття?

Чіпка — головний герой, бо весь сюжет і композиція твору спрямовані на розкриття тих чи інших рис його характеру. В його душі жила злість на особистих кривдників, і вона рухала всіма його діями. Навіть після бунту, коли Чіпка змінив спосіб життя, він зробив це лише з однією метою — мстити ще дошкульніше.

Його можна назвати стихійним, неусвідомленим протестантом. Краще сказати, що він — трагічна, морально роздвоєна особистість, яку життя зробило стихійним бунтарем. А поряд з ним були люди, які вірили йому або зневірювалися в ньому: баба Оришка, мати, Галя, Грицько, Христя та інші. Як же вони ставилися до Чіпки, як спілкування з ними вплинуло на формування Чіпчиного характеру? Відповіді обов’язково підтверджувати цитатами з тексту.

(Читання розмови Чіпки з бабою Оришкою).

•                      Чому Чіпка тепло і прихильно ставиться до баби Оришки, а не до матері?
•                      Чому стосунки між матір’ю і Чіпкою були недобрими?
•                      Кого з героїв твору, крім баби Оришки, любив Чіпка?
•                      У чому суперечливість характеру головного героя?
•                      Чому Чіпка став пиячити і вести розгульне життя?
•                      Що в Чіпці ви схвалюєте, а що заперечуєте?
•                      Які особливості характеру проявляв Чіпка в дитинстві та юності? Чи щось насторожило вас?

Найкращі свої риси малий проявляв у спілкуванні зі своїми добрими наставниками — бабусею Оришкою та дідусем Уласом: він виявляв свій природний розум, метикуватість, прагнення творити добро. Водночас рано усвідомлена соціальна кривда сприяла тому, що виростав хлопець надто нервовим, озлобленим, готовим до помсти. Пригадується, як у відповідь на покарання Чіпка хоче підпалити обійстя свого хазяїна Бородая. Насторожує і момент, коли разом із пустотливим та байдужим Грицьком Чіпка з насо-лодою відкручує голови горобцям. Можна простежити, як у нього з дитинства розвивається неконтрольоване психікою почуття помсти, яке часто за своєю силою перевершує саму правду.

•                      Розкажіть про Чіпку-хлібороба, охарактеризуйте його почуття і настрій в той період життя?
•                      Чому так тяжко сприйняв герой те, що в нього забирають землю?
•                      Що є свідченням слабкої волі Чіпки?
•                      Хто підказував йому вихід із становища?

Учні ілюструють свою розповідь цитатами, які свідчать, що він любив землю, знав їй ціну — і не лише матеріальну. Недаремно, саме тут, серед полів, до Чіпки прийшло кохання. Разом із землею Варениченко втрачає віру в справедливість, у людей: «Що тепер я? Людський потикач, наймит?.. Пропало… все пропало… і добро, і душа пропала…, бо немає правди між людьми».

Мотрі також було жаль землі, але найстрашніше було втрачати сина. Відчуваючи серцем недобре, вона каже: «Навіщо, це ти, сину, сам собі лихо робиш? Це ж ти сам себе з світа зживаєш… Плюнь ти на ту землю!.. Що ж робити?.. Жили ж он без землі кілька літ, та хліб їли… й тепер не сидітимемо без нього… Тоді ти малий був,— сама пучками та ручками заробляла,— та не померли з голоду… А тепер — не те, що тоді!.. Тепер і ти заробляєш, і я допоможу».

Хіба це не було добрим научуванням? Але Чіпка не послухався матері. Відтоді він то втрачає людську подобу, то знову приходить до тями і стає тим бажаним, добрим Чіпкою, що подобається й автору й читачам.

•                      У яких випадках він чинить переступи, порушує найголовніші правила народної моралі й етики?
•                      А в яких епізодах Чіпка проявляє кращі риси свого людського єства — розсудливість, мудрість, доброту?

Розглянемо наступні умови (причини), які вплинули на особистість Чіпки, що привели Чіпку до морального падіння:

Проблема спадковості

Внук Василя Семеновича Польського та сироти Уляни, яку силоміць пані Польська видала заміж за Петра Вареника

через 3 місяці народився Іван (Остап Притика, Остап Хрущ)

Успадкований генотип поведінки

По батьковій лінії з покоління в покоління нагромаджуються лише негативні риси «…ледащо Улянин син… Ні роботи з нього ні послуги ніякої – одна шкода»

«Мотря, розпалившись, не вміла здержувати над рідним сином». «То не огонь палає, то лице Мотрине; то не іскри сиплються, то її прокльони та духопелики»

Якщо батько лише «шкодливий», то син уже здатний на вбивство;  

«Та не такий же Чіпка вдався, щоб його можна було бійкою спинити. Спершу таки боявся матері, а далі – звик уже й до бійки… Ой злий же він був тоді! Ой лютий! Він би  - зміг – матері очі видрав або сам собі що заподіяв, якби не баба… 

«Коли мати не може стримати руки над сином, то син уже ні в чому не знає впину». «Дух захоплює, якась звіряча радість проймає…

матері не любив і не слухав…  Од бійки то сховається, то втече, а

послухати – не послуха».

Польський гонор, зухвалість, вседозволеність, непримиренність у критичні хвилини, під час важких життєвих випробувань запановують над тверезим глуздом, терпимістю і навіть над справедливістю. Чіпка багато говорить про справедливість, але розуміє її дуже суб’єктивно.

Материнський авторитаризм при відсутності батька стимулює у душі Чіпки зневагу до будь-якої наруги над собою: «Чіпка мав добру пам'ять: з неї ніколи не виходила думка, що він «виродок».

Смерть баби породжує перші сумніви щодо Бога: його лякає думка, що смерть також від Бога: «Бабина смерть загадала йому загадку, котру він ніяк не міг розгадати».

Коли Чіпка думає про свого бунтівливого батька, відданого в москалі, то батьківський образ, як і образ покійної баби, виринає із психічної пустоти містичним «чорним вороном»: батько розмовляє з душею сина.

«Якби його так намалювати, сказали б: то не чоловік сидить, то – сам сум»

Панас Мирний простежує не просто успадкування певних родинних рис, а й вплив чужої крові на українську націю.

Життя Чіпки – це чергування певних станів. Характерне роздвоєння української народної душі: одна частина тягнеться до загальнолюдської християнської істини, інша – відвертається від неї в пошуках індивідуальної правди.

Як гречкосій Чіпка працює коло землі з запалом, «до хазяйства такий удатний»: люди стали поважати і шанувати.

Перші труднощі пробуджують у ньому гени панів Польських, і він не шукає виходу, не пристосовується до певних обставин, а бунтує. Поведінка його зумовлена успадкованою від діда впертістю: або по-моєму, або ніяк. «Совість здобрена горілкою, його не мучила»; «…від чого я сам тікаю – та ніяк не втечу, - ховаюся – та не заховаюся, та все глибше, глибше топлю свою голову у п’яній горілці».

Друге падіння, після поразки на виборах знову ж таки можна пояснити польським гонором. У ставленні до тих, кого він вважає своїми кривдниками, Чіпка нагадує прабабусю генеральшу.

(Вибори до земства зводять докупи увесь рід Польських: онука Василя Семеновича під прізвищем Вареника, його троюрідних братів із прізвищами Совинських, Кривинських Гаєцьких, Митілів, - хоч про те ніхто з них і не здогадується.

Проблема гріха

Як успадковується кров, гени, так із покоління в покоління передається гріх, і кожен попередній притягує до себе наступний. У родоводі Чіпки гріх у кожнім поколінням множиться і стає тяжчим.

Дід Василь Семенович Польський  (саме в його комору на першу крадіжку залазить внук Чіпка) і баба Уляна – перші в роду переступили закон, народивши без шлюбу сина Івана;

Їхній син у гріхопадінні значно нижче,  він «двужон»: перед однією жінкою зламав присягу, а другій присягав криво.

До цих двох тяжких гріхів додається народження Чіпки, котрий перед найвищим моральним законом залишається байстрюком.

Чіпка обтяжений спадковістю не тільки на генетичному рівні – душа його пригнічена тягарем попередніх переступів перед Богом.

Чіпка і Галя позбавлені благословення дітьми. Сама Галя переступу не чинить, її наміри світлі і чисті, але щасливою вона бути не може. За законом, що гріх притягує гріх, вона, «розбишацька душа», сходиться в любові саме з Чіпкою, у шлюбі з котрим випиває лише гірку чашу страждань та болю.

Символічне завершення роману: «Один Чіпка не плакав. Як той сич насуплений, стояв він нарізно всіх, звісивши на груди важку голову, в землю потупивши очі, тільки коли-не-коли з-під насуплених брів посилав на людей грізний погляд… Не знайшлося душі, щоб підійшла до нього попрощатися».

Надто страшні злочини вчинив Чіпка, порушивши найголовніші християнські заповіді: шануй матері свою, не убий, не укради, - щоб без покаяння простити його.

Пейзажний фінал символізує початок нової доби, а разом з нею і появу нового соціального конфлікту.

5.3. Аналіз відгуку про Чіпку (О. Гончар. Перший симфоніст української прози, 1978 р.)

У молодості Чіпка — горда й незалежна людина. Він ладен стати на оборону правди людської, він здатний на вчинок безкорисливий. Іноді такі натури виявляли себе в справах героїчних, їхні імена, як, приміром, імена Олекси Довбуша чи Кармелюка, народ оповив легендами. Потенційно, внутрішнім ладом душі Чіпка чимось рідня цим натурам. Проте на відміну від них він пішов іншим шляхом… Скалічений у нерівній боротьбі із системою гноблення й несправедливості, він, що подавав світлі й великі надії, в кінці роману деградує, втрачає людське обличчя, стає бандитом, кривавим убивцею, якого зрікається навіть рідна мати. Суворий реалізм письменника виявився і в тому, що він, «не пожалів» свого героя, у всій нещадності показав його складну життєву еволюцію.

Учні висловлюють власні думки щодо почутого.

VІ. Заключна частина

6.1. Рефлексія

Круглий стіл «Що зробило Чіпку Варениченка «пропащою силою»?»

6.2. Підведення підсумків уроку

Пригадайте. Яку мету ми ставили на початку уроку? Чи досягли ми її? Свою відповідь поясніть.

6.3. Домашнє завдання

Написати твір-роздум на тему «Люди соціального дна в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

6.4. Оцінювання