Словник "Фразеологізми про мову"

Словник «Фразеологізми про мову»

 

Аж з медом та маком – сказати щось облесливо, нещиро, удавано доброзичливо.

Ази писати – починати щось, навчатися чогось.

Багато слів, а мало діла – пуста, непотрібна балаканина.

Без зайвих слів – не говорячи зайвого.

Брати слово – починати розмову.

Баляси точить; говорить ні те ні се; переливає з пустого в порожнє; теревені точить – безпредметна, несерйозна, розважальна розмова; зайві розмови (про базік).

Блудити словами – говорити без потреби.

Брати (узяти) свої слова назад; зрікатися своїх слів – відмовлятися від сказаного раніше, зректися своїх обіцянок, тверджень.

Брати під обстріл – критикувати кого-небудь.

Бути господарем свого слова – про того, хто виконує дану обіцянку, вірний своєму слову.

Виносити сміття з хати – розголошувати, виносити на людський суд сімейні суперечки, непорозуміння, таємниці.

Висмоктати з пальця – говорити не спираючись на факти, вигадувати.

Від а до я – ознайомитись із чим-небудь досконало.

Відбирає мову – немає що сказати.

Вірити кожному слову – повністю довіряти кому-небудь.

Вільно собаці і на сонце брехати – коли кому-небудь все дозволено.

Вірний своєму слову – той, хто дотримується даного слова.

Вуха в’януть – почути щось непристойне, ганебне.

Водити за носа – обманювати, обдурювати.

Води в рот набрати – мовчати.

В один голос – дружно, разом.

Говорити без обиняків – висловлювати думки прямо, відкрито, не вдаючись до натяків, алегорій.

Говорити до діла – висловлювати влучні, необхідні думки.

Говорити загадками; грати в загадки – висловлювати думки натяками, манівцями.

Говорити нісенітниці, вискочити як голий (козак, Кузьма) з маку – недоречно, невчасно сказати що-небудь або виступити з чимось.

Говорити різними мовами – не розуміти один одного.

Гостра розмова – різка, неприємна розмова.

Гра слів – дотепний жарт, заснований на вживанні одного слова замість іншого або на підмінені одного значення іншим того самого слова.

Гострий на язик – який влучно, дотепно говорить.

Гадючий язик; гострий на язик; зміїний язик; на язиці перець росте; язик, як у гадюки – злий, лихий.

Голос (глас) вопіющого в пустелі – даремний заклик до кого-небудь, залишений без уваги, без відповіді, до якого залишились глухі.

Голову дурити – обманювати, говорити неправду.

Говорити без обиняків; говорити прямо; говорити у вічі – казати правду.

Говорити дотепи – жартувати.

Говорити дурниці; говорити нісенітниці – казати щось нерозумне.

Говорити здалека – починати розмову з непотрібного.

Говорити з притиском – робити акцент на чомусь.

Говорити на користь – підтримувати.

Говорити натяками – намагатися донести приховано якусь інформацію.

Говорити пусто – даремні слова.

Говорити різними мовами – не розуміти один одного.

Говорити ущипливі слова – казати щось неприємне комусь.

Говорити щиро – казати правду.

Годувати обіцянками – обіцяти щось та не дотримуватись слова.

Голосні слова – обіцянки.

Гостра розмова – серйозна розмова.

Гострий на язик – той, хто каже правду, жарти.

Гострі слова – неприємні слова.

Давати волю язику; молоти язиком; розпустити язика – говорите зайве.

Даруйте на слові – не бажати образити словом.

Держати слово – виконувати обіцянку.

Держати язик за зубами – зберігати таємницю.

Давати словам волю – дозволяти собі говорити зайве.

Давати слово – обіцяти що-небудь комусь; дати можливість висловитися, виступити.

Дар мови – здатність говорити, здатність говорити красиво, вдумливо, красномовність.

Дар мови втратити -  не мати можливості, не мати слів для висловлення думок.

Дзвонити в усі дзвони – широко розголошувати щось, розповідати усім про якусь подію.

Дотримати слова – виконати свої обіцянки, зобов’язання.

Думу думати – змислитися.

Езопівська мова – висловлення думок натяками, недомовками.

Жалюгідні слова – ті, що не варті уваги слова.

Жартома сказано та всерйоз задумано.

Ждали, ждали та й годі сказали.

Живе слово – правдиве слово.

Жуйку жувати – нудно, настирливо повторювати те саме.

Зав’язувати язика; прикусити язика – замовчати.

Задати перцю з маком – дуже лаяти, сварити кого-небудь, дошкуляти критикою.

Зарубай собі на носі – запам’ятай.

За словом у кишеню не лізе – не змовчить, знайде що відповісти.

Зуби забалакувати – відволікати від чого-небудь.

Зашити вуста – замовкнути.

Заговорювати зуби – відвертати увагу кого-небудь від чогось, спрямовуючи розмову на інше.

Закидати добре прихильне слово – замовити слово за когось.

І мови нема; і мови не може бути – те, що немає сенсу робити, говорити.

Інакше кажучи.

І рота не розкрив – мовчати, не говорити, не мати що сказати.

Криком кричати – бути у відчаї.

Казати навмання – говорити що прийде їм на ум.

Казав пан, що кожух дам, та й слово його тепле – обіцяного якийсь час чекають, а потім втрачають надію.

Кидатися словами (словом, обіцянками) – безвідповідально говорити необдумані слова, займатися базіканням.

Кидати слова на вітер; говорити на вітер – даремно, марно говорити.

Крутитися на язиці – про щось, що ніяк не вдається згадати.

Ламати язик – говорити те, що не до вподоби.

Легко сказати – заперечення у відповідь на пропозицію зробити що-небудь важке.

Лихий на язик – такий що зле, уїдливо говорить про кого-небудь або що-небудь, схильний до злих суджень.

Ляси точити – говорити багато, без упину.

Мастити словами – говорити (перев. нещиро) приємні речі; улещувати.

Мати довгого язика – багато говорити зайвого, чого не варто.

Менторський тон – коли говорять про нудну, повчальну, моралізаторську промову.

Метати громи і блискавки – гнівно, роздратовано говорити про когось, щось; сварити виглядом; виражати гнів, обурення, незадоволення; сердито дивитись.

Мова йде – зміст мовленого.

Мовити до діла – казати по суті справи.

Морочити голову – набридати, не давати спокою.

Мовити слівце, мовити слово – попросити за когось.

Мовчання – знак згоди – погоджуватися із чиєюсь думкою, не висловлювати заперечень; вживають переважно у прямому значенні.

Набір слів – те, що не має ніякого сенсу.

На все горло кричати – говорити дуже голосно, намагатися перекричати.

Наговорити сім мішків гречаної вовни, і всі неповні – говорити щось недоречне.

На пів слові замовкнути – недоказати, не висловити до кінця якусь думку.

На ять – знати дуже добре.

Не видобути слова – не мати можливості висловити думку, відповісти.

Не заради красного слова – говорити щиро.

Не зв’язати двох слів; ні бе ні ме – бути неспроможним правильно, логічно викладати свої думки.

На зубки підняти – обговорювати когось.

Ні пари з вуст – мовчати.

Не кидай слів на вітер – дотримуватись слова.

 Одним словом; одно слово – коротко кажучи.

Плескати язиком – багато говорити про щось неістотне, пусте базікання, поширювати плітки, вигадувати що-небудь таке, чого немає й не було.

Подати слово – сказати що-небудь.

Порушити слово - відмовлятися від раніше сказаного; відступатися від обіцяного.

Проковтнути язика – зробитися мовчазним, замовкнути.

Перейти від слів до діла – покінчивши з балачками, взятись до роботи.

Перше слово – комусь належить початок, почин у якійсь справі, діяльності.

Піддати анафемі – нещадно осудити.

Підкурювати ладаном – надмірно вихваляти, підлещуватися.

Писати чорним по білому – писати чи викладати зміст чітко, виразно, зрозуміло.

Прикусити язика – раптово замовчати, не говорити зайвого.

Притча во язицех – предмет розмов, сенсація; те, що стало загальновідомим, про що всі жартома або з осудом говорять.

Прочитати від дошки до дошки – прочитати всю книгу від початку до кінця, нічого не пропускаючи, значить прочитати від дошки до дошки, від А до Я.

Пускати слова на вітер – даремно говорити, обіцяти нереальне, недотримувати слова.

Розв’язати язика – почати голосно говорити після мовчання, примусити до розмови, бесіди кого-небудь; говорити що-небудь без міри; дати можливість кому-небудь вільно висловлювати свою думку.

Розводити демагогію – пустими, непотрібними розмовами навмисне впливати на почуття людей або дезорганізовувати когось; тонко, цілеспрямовано грати на почуттях.

Розпустити язика – не стримуватися в розмові, говорити багато зайвого; говорити багато взагалі, ставати говірким; лаяти, ганьбити кого-небудь.

Розставити крапки над «і» - остаточно з’ясувати, уточнити всі подробиці, довести що-небудь до логічного завершення.

Розтікатися мислію по древу – довго, детально, інколи беззмістовно, розмірковувати, розтлумачувати.

Різати слух – слова, що мають неприємний зміст, вимовлені невірно.

Рідне слово – мова твого, народу, материнська мова.

Розводити балачки – багато говорити.

Розкидатися словами – багато говорити.

Розмова не в’яжеться – коли співрозмовники не мають, що сказати, не знають, про що говорити.

Ронити слово – сказати щось, висловити якусь думку.

Серце говорить – якісь внутрішні відчуття людини.

Сипати словами – не зупиняючись, дуже швидко і безперервно говорити.

Сказати в добрий час – в добрий час (годину) можна говорити все, що забажаєш, а в лихий краще помовчати, бо слова можуть обернутися неприємностями в житті.

Сказати на вітер – даремні розмови.

Скупий на слово – точно, без помилок.

Слово потрапило в ціль – вірно сказане, доречне слово.

Слова не позичає, за словом в кишеню не лізе – людина, яка багато говорить.

Слова не розходяться з ділом – виконуються обіцянки.

Слово в слово – точно передати якусь інформацію, без змін, дослівно; не пропускаючи нічого, від початку до кінця.

Слово часті – чесно.

Співати дифірамби – незаслужено вихваляти, перебільшено славословити.

Спільна мова – взаєморозуміння, згода між ким-небудь.

Товкти воду в ступі – займатися непотрібною працею, марно гаяти час або безрезультатно говорити одне й те саме.

Тіпун тобі на язик – емоційно-експресивний фразеологізм, заклинання.

Тверде слово, тримати слово – коли виконуються дані комусь обіцянки.

Твоє не мелеться – коли хтось втручається недоречно у чужу розмову.

Тільки (й) мови – говорити багато про щось, думати.

Тримати язик за зубами – мовчати.

У прямому значенні цього слова – без натяків, точно.

Хоч вуха затикай – немає змоги слухати.

Хоч (би) пів слова (пів словечка) – мовчки.

Хто тебе за язик тягне – слова, сказані недоречно.

Чесати язика – вести безпредметні, несерйозні, пусті, неправдиві розмови.

Чіплятися до слів – прискіпуватися до висловленого ким-небудь.

Швидкий на язик – говорить багато, швидко.

Шкода й казати – не ватро слів.

Щиру правду говорити – висловлюватися відверто, прямо.

Щоб не сказати гірше – варто промовчати, недоговорити.

Щоб словам було тісно, а думкам просторо – вислів вживається для характеристики одного з правил майстерності слова.

Що за розмова? – емоційно-експресивний фразеологізм, стереотипне запитання.

Язик свербить – бажання щось розповісти.

Язик не повертається сказати, спитати; язика не поверне – не наважуватись, соромитись, боятись сказати, спитати; мати намір висловитися дотепно, влучно, дошкульно.

Язик мій – ворог мій - «щоб усі зрозуміли, який ти дурень, досить розповісти всім, який ти розумний!».

Язик розв’язується – хто-небудь починає багато говорити, стає балакучим.

Язик як помело – хто-небудь дуже балакучий, любить говорити багато зайвого, непотрібного.

Як риба у воді ( в акваріумі) - почувати себе вільно, невимушено, добре освоїтися.

Як горох (горохом) спати – швидко говорити.

Як у рот води набрати – вперто мовчати, нічого не говорити.