«Слово о полку Ігоревім» – давньоруська пам’ятка, перлина українського ліроепосу. Історична основа твору.

Переклади й переспіви його в ХІХ–ХХ ст. Питання авторства.

Савченко Софія Ігорівна

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ

23 квітня 1185 р. Ігор Святославич разом із сином – Володимиром Путивльським, братом Всеволодом та князем Святославом Рильським виступили в похід проти половців.

Наступного дня дружини князів несподівано оточила велика кількість половецьких полків. Три доби намагався пробитися поранений Ігор до Дінця, із всього руського війська живими залишилися 15 чоловік.

Ігоря було взято у полон.Його взяв собі на поруки колишній союзник – Кончак.

За допомогою половця на ім‘я Лавр Ігор втікає з полону, 11 днів пробираючись до м. Донець. Князя всюди зустрічали з радістю.

ЧАС СТВОРЕННЯ

В якості можливих дат створення називаються 1185, 1187, 1188, 11941196, 1198 роки.

Найбільш вірогідним є 1188 рік після повернення з полону Володимира Ігоровича та Всеволода Святославича.

Або 1185 рік, коли втечу з полону здійснив Ігор Святославич.

Хто міг бути автором?

КИЇВСЬКИЙ КНЯЗЬ СВЯТОСЛАВ

БІЛОВОД ПРОСОВИЧ

ХОДИН

ПЕТРО БОРИСЛАВОВИЧ

СТАРЕЦЬ ЯН- ЧЕРНЕЦЬ

БРАТ КНЯГИНІ ЯРОСЛАВНИ – ГАЛИЦЬКИЙ КНЯЗЬ

ВОЛОДИМИР ЯРОСЛАВОВИЧ

КНИЖНИК З ГАЛИЧА,ТИМОФІЙ

СПІВЕЦЬ МИТУСА

ОЛЬСТИН ОЛЕКСИЧ

ЖАНР “СЛОВА О

ПОЛКУ ІГОРЕВІМ”

Слово – урочиста ораторська мова і разом з тим і поетична розповідь про події.

Сам автор називає твір то словом, то піснею, то повістю. Дослідники «Слова..» П. Куліш, М. Максимович, О. Потебня вказують на подібність «Слова…» до дум, бо поділяється на періоди, а не строфи і вимовляється речитативом.

Літературознавець І. П. Єрьомін «Слово…» - це твір, що заклично звернений до людей, це не просто повість. А нам здається, що це воїнська повість з особливим, ясно вираженим стилем.

За всіма ознаками перед нами – героїчний епос, хоч у ньому відсутній розгорнутий поетичний сюжет. Розповідь неявна, але вона уривчаста і коротка.

Ліро-епічний твір -

Переклади і переспіви:

Переклади і переспіви «Слова» існують багатьма мовами світу, а найбільше українською і російською.

Українські віршовані і прозові переклади «Слова» дали: Іван

Вагилевич (близько 1836, друкований 1884), Б. Дідицький (язичіем,

1849), М. Максимович (1857), С. Руданський (1860, друкований

1896), Юрій Федькович (1866, 1902), Іван Франко (1873, 1952), Панас Мирний (1883, 1896),  М. Грушевський (1923), Наталя Забіла (1938), Володимир Свідзінський (1938), Максим Рильський (1939), Іван Огієнко (1949) тощо.

Переклади і переспіви окремих фрагментів «Слова…», зокрема

«Плачу Ярославни», дали Маркіян Шашкевич (1833), Тарас

Шевченко (1860), Богдан Лепкий (1915) і багато інших українських поетів.

Аналіз твору

(у широкому розумінні).

 Композиція, композиційно-стильові особливості:

простежуються, хоча не позначаються, частини: вступ, або заспів, основна частина і закінчення, або кінцівка:

•          вступ (пісня Бояна) — роздуми автора над манерою описування подій;

•          основна частина (кілька оповідань):

 • виступ Ігоревої дружини; 

 • похід;

 • битви з половцями;

 • сон і "золоте слово" Святослава;

 • "плач Ярославни";

 • втеча Ігоря з полону;

•          закінчення (величання Ігоря, князів і дружини).

Робота з таблицею: підручник, сторінка 50.

Дякую за увагу!

Домашнє завдання:

прочитати "Слово о полку Ігоревім", виконати завдання №6 (2) на сторінці 53.