Спільноти землеробів і скотарів на українських землях

Спільноти землеробів і скотарів на українських землях.ІV –ІІІ тисячоліття до нашої ери

Енеоліт (мідно - кам’яний вік) V - ІІІ тис. до н. е. Це був перехідний період між кам’яним віком і  добою металів.

Зміни в житті людей у мідно-кам'яний вік. У V тис. до н. е. людство почало обробляти перший метал — мідь. Із міді виготовляли прикраси, зброю, знаряддя праці. Добу, коли більшість знарядь праці була кам’яною, але при цьому існували й вироби з міді, називають енеолітом (мідно-кам’яним віком). Це був перехідний період між кам’яним віком і добою металів. Він тривав до III тис. до н. е. У цей час людство також навчилося обробляти золото й срібло. Ці метали, як і мідь, легко плавляться та досить часто зустрічаються в природі в чистому вигляді. Мідні знаряддя праці, виготовлені близько IV тис. до н. е.

Спочатку металеві вироби виготовляли з холодного металу, надаючи йому потрібної форми ударами молота. Потім навчилися нагрівати метал у горнах, а гарячий метал було набагато легше кувати. Пізніше було винайдено плавлення металів, що дозволило надавати виробам майже будь-якої форми.

Виникли нові заняття — землеробство та скотарство. Відокремлення землеробства від скотарства вчені називають першим суспільним поділом праці. Такому поділу сприяло винайдення рала — дерев’яного знаряддя праці, у яке запрягали волів і так зорювали землю. Раніше це робили вручну за допомогою мотики. Тепер люди могли обробляти більші площі землі, глибше зорювати старі угіддя, а також важкі, але родючі ґрунти. Використання рала зробило землеробство більш продуктивним. Фрагмент зображень на стінах Кам'яної могили. Упряж биків. У період енеоліту скотарство відокремилося від землеробства. Сучасний малюнок.

АРХЕОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА РЕЧОВІ ЗАЛИШКИ, ЗНАЙДЕНІ ПІД ЧАС РОЗКОПОК НА ОДНІЙ ТЕРИТОРІЇ, ЯКІ НАЛЕЖАТЬ ДО ОДНІЄЇ ІСТОРИЧНОЇ ЕПОХИ ТА МАЮТЬ СПІЛЬНІ РИСИ

Вікентій Хвойка вважав, що трипільці - пращури слов'ян - були першими землеробами на теренах Середнього Придніпров'я. Вони мешкали на цій території упродовж тисячоліть і пережили всі численні переселення азійських та європейських племен, утримали «краї предків до сьогодення». Вікентій Хвойка1896 Відкрив пам'ятки Трипільської культури в селах Трипілля, Жуківці, Стайки на Київщині, а також на березі Дніпра  в Києві. Визначив місце цієї культури, зробив класифікацію пам'яток і встановив час її виникнення (ІV - ІІІ тисячоліття до н. е.). Власне назва «трипільська культура» з'явилася у праці Вікентія Хвойки про розкопки поселень в 1901 році на Київщині

ЗАНЯТТЯ ТРИПІЛЬЦІВ

Ремесло трипільців досягло високого рівня розвитку. Особливо предстaвники цієї культури відзнaчилися яскрaвим розписaним посудом, який нині є уособленням Трипільської культури. Тaкож ці дaвні мешкaнці робили з глини низку інших речей, серед яких були стaтуетки, моделі жител тa вівтaрів, лaвки, лежaнки тощо.

Поселення трипільців склaдaлися із нaземних дерев’яних жител обмaзaних глиною. В них мешкaли родини, що вели влaсне господaрство.  

ТРИПІЛЬЦІ

ВІРУВАННЯ

Значення Трипільської культури Значення цієї культури полягає в поширенні землеробства на теренах Європи, а також в її подальшому впливові на формування культури місцевих народів

Середньостогівська археологічна культура

Середньостогівська культура — археологічна культура мідної доби степової й лісостепової України та Нижнього Подоння Росії. Культура названа за епонімним поселенням Середній Стіг-ІІ (острів у межах Запоріжжя на північному сході від острова Хортиця), що його досліджувала Дніпробудівська експедиція у 1927–1933 роках.Історія й результати досліджень описані в праці Дмитра Телегіна «Середньостогівська культура епохи міді»Поширена у степу та лісостепу Надніпряншини (південь Херсонської, Дніпропетровської, північ Запорізької, Кіровоградської, Полтавської, схід Черкаської та схід Київської областей), у Північному Приазов'ї, у Подінців'ї та у Нижньому Подонні (Ростовська область). Середньостогівська культура існувала із середини 5 до середини 4 тисячоліття до н. е., тобто 4500 — 3500 роках до н. е.

Д. Я. Телегін (1919-2011)Дмитро́ Я́кович Теле́гін (1919-2011) — радянський та український археолог, доктор історичних наук, професор.

Середньостогівська археологічна культура існувала із середини V до середини IV тис. до н. е. Назва цієї культури походить від трьох скель (стогів) у м. Запоріжжя. Тут вчений Аркадій Добровольський відкрив пам’ятки поселення, якому дали назву Середній Стіг. Основні заняття Скотарство, розводили переважно коней (вперше в Європі тут приручено коня до їзди). Скотарство було відгонним: влітку худобу випасали далеко від постійних поселень, а взимку — поблизу них. Допоміжну роль відігравали: землеробство, мисливство рибальство. Ремесла: Гончарство Обробка мідіМідні вироби середньостогівської культури. Цікавою була середньостогівська кераміка, оскільки цей посуд мав гостре дно. Середньостогівці започаткували практику поховання померлих у курганах і встановлення на могилах кам’яних скульптур.

господарство. При розкопах у Середньому Стозі і пізніше в інших місцевостях (понад 100 поселень, могильників тощо) виявлено поховання з трупопокладенням у ґрунтових могилах або кам'яних скринях, із скорченими кістяками, посипаними червоною охрою, й зі знаряддями праці, посудом і прикрасами з міді, статуетки людей, тварин тощо. Його основним зайняттям було скотарство, головне конярство (вперше в Європі тут приручено коня до їзди) та рибальство. Населення Середньостогівської культури жило у сусідстві з трипільськими та з етнічно чужими племенами інших культур. Вважається, що племена середньостогівської культури брали участь у формуванні племен ямної культури.