Стаття "Адаптація першокласників до шкільного життя"

Адаптація першокласників до шкільного життя

Усі діти шестирічного віку зазнають труднощів під час адаптації до нових умов навчання й виховання.

Розглянемо, що розуміють під адаптацією взагалі.

Адаптація (від лат. аdapto – пристосувати) – пристосовування організму, особистості, їх систем до характеру окремих впливів або змін умов життя в цілому.

Залежно від того, в яких умовах і на якій основі здійснюється пристосування людини до певного середовища, розрізняють такі види адаптацій: фізіологічна, біологічна, психологічна.

Крім того, в процесі різних типів діяльності адаптація набуває особливої форми: індивідуальної, групової, суспільної.

Я вважаю, що активність адаптації полягає не тільки у пристосуванні організму до нових умов, а, головне, - у виробленні способів поведінки, що допомагають долати труднощі.

Зміни умов життя зумовлюють зміни поведінки, а це для шестирічного першокласника є досить важким завданням і часто стає причиною розвитку адаптаційного синдрому.

Адаптаційний синдром – це сукупність адаптаційних реакцій організму людини, які мають загальний захисний характер і виникають у відповідь на значний за силою і тривалістю несприятливий вплив.

У ряді випадків він може негативно позначатися на стані здоров’я дитини, оскільки тягне за собою перебудову функціонування всіх систем організму, що у деяких дітей відбувається довго і болісно. Неадекватно і навіть парадоксально поводяться більшість дітей у період адаптації. Одні стають непосидючими, галасливими, інші, навпаки, - несміливими, плаксивими. Трапляються труднощі і психологічного характеру: почуття страху, негативне ставлення до навчання, учителя, комплекс невпевненості у своїх можливостях тощо. Такі зміни в організмі першокласника деякі зарубіжні вчені називають «адаптаційною хворобою», «шкільним шоком», «шкільним стресом».

Дійсно, навчання вимагає від дошкільника міцного психічного здоров’я, здатності до складної розумової діяльності, високої працездатності, певного обсягу предметних знань, умінь та навичок, розвинених морально-виховних якостей та пізнавальної активності. Від того, як дитина підготовлена до школи, залежить успішність її адаптації, входження у режим шкільного життя, навчальні успіхи, психологічне самопочуття. Від цього істотно залежить життя людини не тільки в стінах школи, а й поза ними.

Прямої відповідності між запасом знань дитини і загальним рівнем розвитку її психіки, що забезпечує готовність до шкільного життя, немає. Дитина може мати досить широке коло уявлень про навколишнє життя, володіти певним запасом знань і, разом із тим, виявлятись безпомічною перед різноманіттям шкільних вимог. У дослідженнях психологів виявлено три рівні адаптації дітей до школи.

 Високий  рівень адаптації – першокласник позитивно ставиться до школи, сприймає адекватно поставлені вимоги, навчальний матеріал засвоює легко, глибоко й повно.

 Середній рівень адаптації – першокласник позитивно ставиться до школи, відвідування занять не викликає у нього негативних переживань, дитина засвоює основний зміст навчальних програм, розуміє навчальний матеріал, якщо вчитель викладає його детально і наочно.

 Низький рівень адаптації – першокласник негативно або індиферентно ставиться до школи, нерідко скаржиться на стан здоров’я, у нього домінує пригнічений настрій, спостерігається порушення дисципліни, навчальний матеріал дитина засвоює фрагментарно.

 Кожен першокласник має свій індивідуальний бар’єр психологічної адаптації до зовнішніх впливів. Важливо, щоб учитель своєчасно й точно визначив рівень адаптації дитини до школи, а також фактори, які впливають на цей процес. На мою думку, таким чином, можна вберегти її від небажаних вчинків, і від того, щоб вона не відставала в навчанні чи не втратила взагалі інтересу до цього.

 Термін «шкільна дезадаптація» вживається тоді, коли спостерігаються відхилення у навчальній діяльності дітей.

 Ознаки дезадаптації.

 Підвищена стомлюваність, дратівливість, спалахи гніву, замкнутість, погана успішність, агресивність або, навпаки, надмірна соромливість, підвищена тривожність (дитина грає роль підлабузника серед однолітків, вибирає в друзі старших дітей, підлабузнюється перед вихователями, вчителями, прагне їм догодити, надмірно ввічлива), низька самооцінка.

 Проява дезадаптації:

1. Відставання від програми
2. Швидка втомлюваність
3. Недисциплінованість
4. Невміння будувати відносини з однолітками та дорослими
5. Підвищені тривожність, плаксивість
6. Глибокий спад працездатності наприкінці дня
7. Неадекватна поведінка
8. Неуспішність у навчанні

Причини дезадаптації:

1. Перехід до статусу школяра – найскладніший, переломний для дошкільника етап
2. Невідповідність можливостей дитини вимогам шкільного середовища
3. Різка зміна способу життя
4. Школа для дитини – стресогенний фактор (дорога до школи, навантаження, відсутність ігрових кімнат)
5. Неможливість повного розслаблення протягом перебування дитини в школі
6. Часто батьки при дітях дають негативну оцінку школі
7. Поганий стан здоров’я
8. Відсутність емоційної підтримки з боку педагогів та батьків
9. Неправильне педагогічне спілкування породжує в дитині емоційну напруженість, страх, невпевненість, послаблює увагу, пам’ять, знижує працездатність.

Комплекс заходів, що покращують адаптацію дитини до навчання:

• Моделювання спілкування з дітьми відповідно до їх вікових та індивідуальних особливостей, характеру, емоційного напруження
• Допомога дітям щодо входження в нове соціальне середовище й інтеграції в нього
• Створення психологічного комфорту в процесі навчальної діяльності та спілкування
• Намагання бути послідовним, вимогливим, організованим і водночас – доброзичливим, відкритим для контактів, прихильним до дітей. Визнання цінності особистості, її права на вільний розвиток, на реалізацію власних можливостей.
• Корекція соціальної поведінки дитини.