Стаття " Барокова символіка в драмі-містерії Педро Кальдерона де ла Барки «Життя –це сон»
Стаття буде корисна як вчителям так і учням при вивчені теми «Бароко» у 8 класі. Вона допоможе глибше пізнати проблеми символу в добу Кальдерона, що надзвичайно близька по духу нашому часу своїм драматизмом, динамікою, контрастністю і в той же час гармонією,цілісністю і єдністю, розкриє перед читачами багатозначність символіки твору, двоїстість природи людської натури, світу і самого буття. Матеріал зможе надихнути до дослідницької роботи.
Пєстова Л.М., вчитель зарубіжної
літератури Новомиколаївської
ЗОШ I-III ступенів Скадовського
району, Херсонської області
Барокова символіка в драмі-містерії
Педро Кальдерона де ла Барки «Життя –це сон»
Анотація. Стаття буде корисна як вчителям так і учням при вивчені теми «Бароко» у 8 класі. Вона допоможе глибше пізнати проблеми символу в добу Кальдерона, що надзвичайно близька по духу нашому часу своїм драматизмом, динамікою, контрастністю і в той же час гармонією,цілісністю і єдністю, розкриє перед читачами багатозначність символіки твору, двоїстість природи людської натури, світу і самого буття.
Ключові слова: бароко , символ, алегорія, персонаж, хорнада, монолог.
«Життя – це сон» Педро Кальдерона де ла Барки - саме той твір, який акумулював усю складність та багатозначність проблем, які завжди поставали перед людиною і які вона будь-що прагнула осягнути. На сьогоднішній день багато літературознавців у своїх роботах звертають увагу на жанрову своєрідність, композицію, проблематику п’єси Кальдерона
« Життя – це сон», її тісний зв'язок з бароковою добою. Та наукові дослідження , у яких розглянуті теорія визначення символу, проблеми символу і його зв’язок з бароковим мистецтвом не мають ґрунтовних літературознавчих досліджень і не дають нам повної картини барокової символіки твору Кальдерона «Життя –це сон». На увагу заслуговує посібник Ніколенко О.М. «Бароко, класицизм,просвітництво. Література XVII- XVIII століть», де крім теоретичних відомостей у ньому можна знайти доволі виразні образи епохи бароко, причому розвиток літератури тісно пов’язаний з філософськими шуканнями та загальним рухом мистецтва. Прагнучи уникнути однозначності в трактуванні складних питань, автор пропонує різні точки зору діячів культури, літературознавців, критиків на ті чи інші літературні факти. Усе це допомогло сприйняти матеріал книги не як догму, а як поштовх до власних пошуків та творчих відкриттів.
Кожен буде читати п’єсу по-своєму, адже барокова символіка відзначається багатозначністю смислів. Символи доби бароко були багатозначними, довільними і суперечливими як сама епоха. Чіткого відмежування між символом, метафорою і алегорією в добу бароко не було. За нашими дослідженнями, письменник використав числові символи,природні,символи-предмети, філософські.
Числові символи. У творі є числа - 2, 3,7.
За християнською символікою, число два – 2 негативне. За приклад у Біблії, взяти хоча б – двох братів Каїна і Авеля, доля яких виявилась нещасливою.
У драмі Кальдерона «Життя – це сон» відмічаємо: коли народився Сехисмундо, на небі були два небесні світила:
Кров ллючи, стялося сонце
З місяцем в жахнім двобої [17,c.37]
Два рази герою дають снодійний напій. Два рази він опиняється у в’язниці:
…а завтра вдруге
У тюрмі себе побачить[17,c.32]
Басиліо, проводячи «експеримент» хоче перевірити « …дві речі:
Перша –сутність поведінки,
…А розрада – це вже друга…[17,c.32]
Два рази Сехисмундо мав убити Клотальдо, два рази він приходить до влади. Перший раз, коли його сплячого перенесли в палац, і другий раз, коли його звільняє з вежі народ:
Сину, цей шляхетний вчинок
Повертає мені вдруге
Цього дня тебе, – ти принц! [17,c.43]
Є у драмі притча про двох мудреців-злидарів, яку розповідає Росаура. У п’єсі - дві жінки – Росаура і Естрелья. Астольфо і Естрелья –двоюрідні брат і сестра. Батьківськими узами поєднані пари – Басиліо і Сехисмундо, Росаура і Клотальдо. Дві пари в драмі одружуються-Росаура і Астольфо, Сехисмундо і Естрелья.
Отже, число два – це символ двобою,сутності речей, агресії, союзу, одруження, гармонії . А ще, за дослідженнями, число «два» - це символ боротьби,протилежності, полярності, котре має в собі «фермент» розлуки. Це показано на прикладі пар - Басиліо і Сехисмундо, Астольфо і Росаури, Астольфо і Естрельї, Сехисмундо і Росаури. Число два – це символ протиставлення - «людини і звіра» у душі людини, добра і зла, чоловічого і жіночого. Це число символізує також гріх - гріх Басиліо по відношенню до Сехисмундо, гріх Клотальдо по відношенню до Росаури, гріх Астольфо по відношенню до Росаури, гріх Сехисмундо до слуги, до Росаури, до батька. Аналізуючи твір, ми виявили , що число два супроводжується негативними подіями. Це підтверджується текстом твору. Кларін, спускаючись із гори з Росаурою, промовляє:
Ні, не один, а двоє, -
Сумної днини
Ми вийшли вдвох із рідної країни,
Здолали шлях далекий,
Пізнавши злигодні та небезпеки,
Тут разом опинились
І вдвох із горем із гори спустились…[17,c.3]
З тексту видно, що число два оточене такими поняттями як журба, сум, злигодні, небезпека, горе, далекий шлях, розплата за чужі гріхи – звідси його негативна енергетика.
Число два символізує парність героїв і обставин. Це символ двозначності характеру головного персонажа: з одного боку, герой – жертва, людина, з якою вчинили несправедливо, жорстоко, а з іншого – він тиран, людина із вируючими пристрастям.
Два – це символ двополюсності, двоякості душі героїв, нестабільності, нерівності,невизначеності,розділення,зла,небезпеки. Двійка підкреслює контрастність, яка втілюється у протиставленні (палац- вежа, свобода-неволя, батько-син тощо), утверджує думку про минущість людського життя ( життя-смерть), про те, що душа людини- арена боротьби добрих і злих начал.
Символіка числа три у творі підтверджується такими фактами: Сехисмундо в творі виголошує три монологи, які розкривають головні особливості сюжету і самого персонажа. У першому монолозі герой тричі порівнює переваги навколишніх істот із власним положенням.
Три зустрічі Сехисмундо із Росаурою :
Вперше ти мене побачив
Вояком у темній вежі,
Де з твоїм життям стражденним
Своє горе я звіряла.
Вдруге милувався мною,
Жінкою, коли сіяла
Твоя велич пишна й грізна,
Як фантазія й сновиддя.
Втретє ось тобі з’являюсь
Я, дволике страховіття
У жіночому вбранні
Та вояцькім обладунку. [17,c.150]
У п’єсі – три претенденти на престол в державі. Басиліо стосовно престолона - слідників має розв’язати «…три задачі» [17,c.40]
Драма П. Кальдерона має три акти, які у творі називаються «хорнади». Хорнада – у перекладі з іспанської означає «шлях, пройдений людиною за один день». Три хорнади зображують три дні з життя героїв. У цьому полягає композиційна особливість драми , адже вона визначає «етапи» духовної еволюції головного героя.
На нашу думку,так як Кальдерон писав релігійні п’єси для виховання, то у творі « Життя –це сон» є натяк на на три частини «Божественної комедії Данте», які можна співставити з трьома хорнадами твору Кальдерона. Адже в обох творах у центрі людина, яка здатна осягнути гріховність і знайти вихід у нове життя. У першій хорнаді драми «Життя – це сон» людина живе ніби в пеклі блукань і життєвих помилок, у другій – проходить шлях «експерименту», що веде її до прозріння, тобто «очищення», а в третій - починає розуміти, що вижити їй допоможе гармонія, тобто досягає божественної істини – раю. Таким чином, драма Кальдерона «Життя – це сон» є богословською тріадою, яка відображає реальне життя і нагадує церковну проповідь.
У християнській символіці число три – божественне число, що символізує Святу Троїцю (Батька, Сина і Святого Духа). Значить, ми можемо стверджувати, що образ Сехисмундо у творі потрібно розглядати в драмі як триєдність тіла, розуму й душі, що тісно пов’язана з іншими людьми, природою і Богом. Три у п’єсі – це періоди життя героїв, минуле, теперішнє і майбутнє, початок, середина і кінець. Трійка вказує на триєдність тіла, розуму й душі, і те , що назва твору складається з трьох слів «Життя –це сон» ,доводить,що це - істинно християнська драма, бо в ній відбувається моральне перетворення людини.
За нашими підрахунками, у творі « Життя –це сон» сім дійових осіб, які мають імена: Басиліо, король Полонії; Сехисмундо, принц; Астольфо, герцог Московії; Клотальдо, старий; Кларін, блазень; Естрелья, інфанта; Росаура, знатна дама. Сім дійових осіб – це не випадковість. Будучи релігійно обізнаним, Кальдерон не міг не знати, що число сім в «Біблії» - це символ Бога і людини. Воно складається з двох ідеальних чисел –чотири і три, і тому сім – це не тільки святе число, але і символ розуму. Навіть при поверхневому читанні твору в око впадають вказівки про благородне походження персонажів,шляхетну поведінку, вишукану пишність мови, але автор робить акцент не на багатство, а на розум героїв. Свої символічні думки він вкладає в уста Сехисмундо:
…Отже, хто змогти бажає
Свою долю, той розумним
І терплячим бути має.[17,c.121]
Кальдерон вказує на те, що Басиліо не вистачило розуму, щоб прийняти правильне рішення при народженні сина.
Я зродився тихомирним
І покірливим, то й цьoго
Вистачило б виховання…
І лише коли Сехисмундо було звільнено,то він і став тією важливою одиницею, яка в сумі з іншими героями п’єси дала число сім. Звідси – мудрі вчинки і думки героїв. Звідси і оптимістичний фінал п’єси - Полонія отримує мудрого і справедливого правителя,батьки примирюються з дітьми, а любовні інтриги завершуються шлюбами.
Число сім – символ бога і людини, символ розуму людини. Значить, герої п’єси повинні пройти через випробовування і за допомогою розуму через пізнання себе зуміти дістати бажаний духовний спокій, відчути гармонію. Але світ – це вічний рух і мінливість. Отже, числова символіка втрачає свою однозначність, вона наповнена інакомовним змістом, що характерно для творів барокового стилю. Письменник порушує в ній проблеми, характерні для цього напряму мистецтва: свобода особистості від визначеної наперед долі, двоїстість людської натури, можливості самовдосконалення. Філософські та релігійні питання, які звучать у п’єсі, властиві жанру ауто. Таким чином, у результаті своїх досліджень доходимо до висновку: числова символіка в драмі П.Кальдерона де ла Барки «Життя – це сон» має релігійне забарвлення, що допомагає нам визначити жанр твору Кальдерона як драма-містерія, хоча письменник виходить за його вузькі рамки, адже у п’єсі порушується ряд філософських проблем, характерних не тільки для творчості даного письменника, але й для бароко в цілому.
За нашими дослідженнями, у творі наявні такі групи символів:
Природні символи. П’єса відкривається похмурою картиною диких гір. Обриви, круті скелі, похмура башня, сутінки.З одного боку - заросла лісом гора, з іншого - вежа, підніжжя якої править за в’язницю Сехисмундо. Гори- це символ чужої суворої країни, про яку Росаура і Кларін не мають ніякого уявлення:
Полоніє-державо,
Приймаєш чужоземця
неласкаво,
Свої здійнявши гори…[17,c.2-3]
Гора , заросла лісом,- це символ важкості, нездоланності і небезпечності:
У відчаї великім
Сама спущуся по камінні дикім
З гори, що наче брови,
На сонці хмурить підківки діброви .[17,c.2]
Гори- це плутаний і крутий лабіринт життя, крізь зарості якого роки пролітають на великій швидкості:
По лабіринту плутанім, крутому
Цих скель стрімких і голих
Летиш крізь зарості, немов на сполох?[17,c.2]
Гори – це символ порятунку і для Сехисмундо, і для Басиліо:
Народ із гір звалився і бушує,
Проник у вежу і з її глибин
Свойого вирвав принца.[17,c.136]
На горі в дрімучій хащі
Десь ховається в цю пору
Наш король.[17,c.169]
Заглибившись у твір, визначаємо:вежа – це символ притулку для Росаури і Кларіна.«Живуть там люди, то ми вдвох сьогодні притулок знайдем…».[17,c.5]
Вежа – знак стремління до висот, адже «…Вона черкає тучі……[17,c.7]» і знак піднесення, бо це не просто споруда, а «… між голих скель палац……[17,c.7]»
Вежа «…на камінь схожа, що звалився з кручі…[17,c.7]»-це символ непорушності закону, твердості, водночас жорстокості, суму, душевного болю і відчаю .
Вежа – це «в’язниця,живого трупа кам’яна гробниця», « безпросвітницька неволя» …[17,c.9]. З однієї сторони це- символ дитинства, першопочатку чогось важливого, а з іншого- це могила, яка похоронила найкращі роки життя, яка тримає мозок і душу в мороці:
…Що колискою й труною
Стала ця тюрма мені……[17,c.14]
Вежа –це печера, «…в якій народжуються ніч і злоба».
Вежа – це символ вузди, яка стримує пристрасті людини , вона « згинає велич», відбирає право на державу:
…Якщо знаєш, що вуздою
Тут для тебе ця темниця,
Котра стримує твій норов……[17,c.20]
Гора (вежа) - символ науки, пізнання природи:
Серед гір під небесами,
Бо в тій школі, як я зирив,
Він риторику засвоїв
Ледь не всіх птахів і звірів. …[17,c.54]
Виявляється, коли людина живе не в палаці, коли вона закута ланцюгами неволі, коли вона страждає і мучиться, то вона в змозі засвоїти мову ледь не всіх птахів і звірів.Значить, світ тільки тоді пізнаєш, коли страждаєш. Бо «засліплені достатком» не можуть розуміти нижчих за себе(птахів і звірів). А Сехисмундо, як майбутній правитель, має знати все у своїй державі, розуміти всі мови і проблеми не тільки вищого класу, а й простих людей. Наук його вчила «матінка-природа». Тобто, він сам до всього доходив своїм природнім розумом.Так за допомогою барокової символіки у творі втілено державний ідеал письменника – виховання ідеального монарха,який має пізнати все – і славу, і страждання, а головне – самого себе, сутність духовного життя, свій зв'язок з Богом, - щоб стати справедливим і мудрим правителем. Виходить, вежа – дім для королів.
Вежа ще є символом жалюгідного стану людини. Коли Сехисмундо вдруге сплячого перенесли назад у вежу, Клотальдо промовив:
Гляньте, знов же опинився
Він у стані жалюгіднім…[17,c.114]
Вежа – це те місце, де можна замкнути правду. Тут «замикав правду» Басиліо. Невипадково блазень Кларін опиняється
…В зачарованій цій вежі
Через те, що знав, конаю, -
Що за незнання ще буде,
Як взяли за те, що знаю? .[17,c.122]
Вежа –це довічна тюрма для зрадників. Солдат, який визволив Сехисмундо, отримає в нагороду …
Вежу; з тим, щоб відтепер ти
З неї вже повік не вийшов,
Був під вартою до смерті. [17,c.176]
Образи вежі й гори дають нам уявлення про світ і про людину в ньому. Світ неоднозначний, наповнений небезпеками, це справжній лабіринт, кошмарний, ворожий людині. Людина жалюгідна,нікчемна, вона страждає, стогне. «Де співчуття віднайде безталанний?» Але співчуття і жалості до людини немає у світі. Так мислить драматург. І чим дальше ми читаємо п’єсу, тим похмурішою і безнадійнішою постає перед нами її життєва філософія.
Зрозуміти всю глибину підтексту важко. Наприклад, чому Росаура називає свого коня гіппогрифом, безлускою рибою і безкрилим птахом? Звернувшись до словника символів, ми вияснили, що в середні віки « кінь розглядався як вселенський символ психічної енергії, поставленої на службу людським пристрастям, але ,якщо вона некерована, приводить людину до
саморуйнування. Кінь втілює також імпульсивність, нестримність бажань, інстинктивні потяги, які виступають рушійними чинниками людської поведінки[3]». Значить, кінь – це символ енергії, яка наповнює душу Росаури. Але ця енергія «безкрила» і «безлуска», як душа героїні .У відчаї вона йде, куди веде її доля. А доля веде її до Сехисмундо. Навіщо? Вона охоплена такими ж почуттями, як і Сехисмундо-інфант. Але жагу помсти, ненависть вона спрямовує не на весь світ, як Сехисмундо, а лише на Астольфо:
… в Полонію з’явилась
Вже не стану говорити
Про відоме, що мене
Кінь примчав несамовитий
До печери, де я в подив
Увела тебе, герою.[17,c.155-156]
Кінь –символ світу:
Глянь, на коні буланім…
Видніє карта світу в осіянні,
Адже земля - це тіло,
Вогонь - то серце, що затріпотіло,
Дихання - вітер, море - біла піна,
І весь цей хаос бачу я, людина[17,c.149]
Орел –символ короля, « золотоперої блискавки», «мандрівної комети» [17,c.54]
Птах, що вільно ширяє у небі, – символ жаданої свободи.
Пустеля –символ одинокості і відречення, а також місце для роздумів, тихого божественного одкровення. Саме сюди потрапляє одинока Росаура,яка, порівнюючи свою долю з долею Сехисмундо ,відкриває для себе божественну істину, що все пізнається у порівнянні. Себто страждання Росаури в порівнянні з муками Сехисмундо –дрібниці.
Символи- предмети. Вікно відмежовує реальний світ від потойбічного.
Вікно – символ чекання, сподівання на здійснення мрії.
Бідний в’язень, що, зачувши
Шум на вулиці нежданий,
До вікна свій зводить поглядь……[17,c.25]
Вікно- зв'язок людини із зовнішнім світом.
Вікно- це символ очей - ««… таке вузьке віконце,що в нього зазирнуть боїться сонце…[17,c.7]», бо вони наповнені сльозами і горем:
Це ж нема вірніш віконця,
Що з собою носим всюди»
Так і серце, хоч не знає,
Що там сталось, шум почувши,
Рветься до очей, що має
За віконця, і сльозами
З них виходить, і горює. …[17,c.25]
Відкриті двері - це « чорна паща у печері…[17,c.8]», символ таємниці, невідомості.
Закриті двері – символ неволі.
Ланцюг - це символ рабства, це гріхи людини, які не дають спокою душі:
В звіриній шкурі бачу я людину,
Що дзвонить ланцюгами
У світлі мерехкім там……[17,c.10]
Ланцюги –символ смерті:
Я життя цим жалюгідним
Ланцюгам віддам одразу……[17,c.19]
Шпага –символ гідності:
Шпагу я лише тобі
Віддаю, як власну зброю,
Адже ти найголовніший
Із усіх, і я не знаю,
Хто б її був більше гідний…[17,c.22]
Шпага –символ таємниці:
Що у цій злотавій зброї
Є велика таємниця…[17,c.21]
Шпага – дарунок : «в дар цю шпагу…[17,c.21]
Шпага – символ підтримки:
Щоб помітили цю шпагу
Знатні та шляхетні родом,
І того між ними знайдеш,
Хто тебе підтрима згодом……[17,c.22]
Шпага – символ помочі:
Це та шпага, що залишив
Я прекрасній Віоланте
В знак того, що в мене той,
Хто колись її надіне,
Знайде поміч, як у батька……[17,c.25]
Шпага – символ оборони і символ смерті:
Коли той, хто смілий досить,
Шпагу взяв для оборони,
Але смерть із нею носить,
Бо, засуджений до смерті……[17,c.25]
Шпага –символ помсти:
Тож візьми цю гостру шпагу,
Що носив ти. Адже знаю,
Її досить, щоб помститься……[17,c.48]
Шпага –символ захисту:
Знай, я життя своє тут захищаю,
Тож сану я твого не ображаю[17,c.93]
Трон – символ влади, суперечок, всесильність.
Скіптер і корона – символ влади.
Портрет- символ любові, таємниці, памяті, вроди, двозначності , небезпеки:
І собі знайшов би раду
В цім становищі двозначнім?
Цей портрет зніму з грудей,
Хай їх вічно прикрашає
Відбиття твоєї вроди.
І хоча Астрею бачить, -
В ній Росауру кохає…[17,c.97]
Одяг-символ таємниці.У бароковому світі всі мають приховувати своє справжнє обличчя, бути не тим, ким вони є насправді. Це виявляється не тільки в переодяганнях Росаури та появі охоронців у масках, а й у тих ролях, які грають персонажі.
Кров – символ смерті і символ народження, життя:
І крові її пролитій,
Смерть несе їй, народившись…».[17,c.35]
Кров- символ боротьби:
«Кров ллючи, стялося сонце
З місяцем в жахнім двобої. .[17,c.36]
Кров – символ сліз:
…коли кров’ю
Смерть оплакало Христову… .[17,c.36]
Напій –символ таємної сили і могутності, що
Відбирає у людини
Мову і рухомість тіла,
Що на труп живий поволі
Перетворює людину…[17,c.52]
Напій – трутина, яка вбиває, «ще й така, що присипляє…[17,c.53]»
Філософські символи. Склеп у п’єсі – материнське лоно. Значить печера, у якій знаходиться Сехисмундо – символ материнського лона, до якого прикутий Сехисмундо цепами. Він ще не народився як людина, бо не взрів боже світло, тобто не прийняв чи не зрозумів ( осягнув ) вищу силу, яка керує людськими долями, у нього багато гордині, яка робить його наполовину звіром .І ,щоб народитися, потрібно розірвати ланцюги,звільнитися від них. Це вдається Сехисмундо лише тоді, коли в ньому помирає звір і коли він зрозумів, що все, що було до того, – це тільки сон:
Перед тим, як із живого
Вийти склепу й світло боже
Взріти (адже народитись
І померти - це так схоже),
Він з’являвся породіллі
В снах і в мареннях червоно,
І здавалось їй, що люто
Розриває в неї лоно. …[17,c.37]
Людина - «…це злиття людини й звіра» ,це «…звір серед людей і людина серед звірів» [17,c.81].
Барокова символіка вказує на вирішення основного конфлікту драми «Життя –це сон»- конфлікту між, з одного боку пророцтвом про долю Сехисмундо, а з іншого боку, його справжньою долею за допомогою метафори-антитези «людина- звір». Саме в цьому виразі криється одна з важливих філософських проблем доби бароко –чи здатна людина перемогти в собі зло(звіра)і як це зробити? І доля Сехисмундо є своєрідною моделлю вирішення цього конфлікту, а можливо,і своєрідним «рецептом», «кодексом поведінки» людини на шляху від зла до добра («від звіра до людини»).
У Кальдерона світ – театр, бо кожен фактично грає кілька ролей. Сехисмундо – в’язень – тиран – мудрий монарх.Клотальдо – наглядач –жертва того, за ким наглядав – батько Росаури. У Кальдерона світ - одвічна таїна, його не можна осягнути розумом. У ньому діють не тільки реальні, а й потойбічні сили, тому велике значення мають різні пророцтва та прикмети. Світ – лише мана. « Хто живе тут – лише марить». Світ –лабіринт, де блукає людина.
Життя – «омана» . [17,c.121], марево:
Хто живе, той марить завше
Життя – « ілюзія, чорна тінь і страховіття» , « скон» .[17,c.121]
Все життя - це лиш сновиддя.[17,c.121]
Життя- сон:
Адже ми перебуваєм
В світі, повнім таїни,
Бо життя - це сон чудний…[17,c.129]
Сон – омана, нереальність, суєтність життя, швидкоплинність часу, відносність земних цінностей.
Не кажіть, що сон - омана:
Я збудився, день сія, -
Чи не Сехисмундо я? .[17,c.61]
Багатозначність барокової символіки у творі Педро Кальдерона створює складну і багатогранну картину людського життя. І в цій багатогранності і безкінечності Всесвіту, де борються день і ніч,світло й темрява, Бог і диявол, гармонія і хаос надзвичайно яскраво втілилася метафора «Життя –це сон». Цю метафору залюбки використовували й інші письменники західноєвропейського й українського бароко. Та саме іспанець Кальдерон своїм твором уславив її на весь світ і обезсмертив у пам’яті багатьох поколінь, адже цей метафоричний вислів не піддається однозначному трактуванню.Sueno- по-іспанськи – не лише «сон», а й «мрія»; тому «La vido es sueno» можна перекласти і як «Життя – це мрія», до якої ми повинні прагнути, щоб здобути істину і пізнати щастя. Але, щоб дійти до своєї мрії, ми повинні долати звіра у своїй душі, бути милосердними до оточуючих, уміти прощати і за допомогою свого розуму творити добро.
У результаті своїх досліджень доходимо до висновку, що числова символіка в драмі П.Кальдерона де ла Барки «Життя – це сон» має релігійне забарвлення , що допомагає нам визначити жанр твору Кальдерона як драма-містерія.
У творі можна виділити такі групи символів:природні, предметні, філософські, числові. Барокова символіка вказує на вирішення основного конфлікту драми «Життя –це сон»- конфлікту між, з одного боку пророцтвом про долю Сехисмундо, а з іншого боку, його справжньою долею за допомогою метафори-антитези «людина- звір».
За допомогою барокової символіки у творі втілено державний ідеал письменника – виховання ідеального монарха,який має пізнати все – і славу, і страждання, а головне – самого себе, сутність духовного життя,свій зв'язок з Богом, - щоб стати справедливим і мудрим правителем.
«Життя – це сон» - саме той твір, який акумулював усю складність та багатозначність проблем :хто така людина в цьому світі?Чого в ній більше – божественного чи тваринного? Як не перетворитися людині на звіра ? Що є життя - сон чи реальність? Ці питання є основними і для нашої доби - смутної, невизначеної, що шукає миру, стабільності .
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Бароко: портрет доби // Зарубіжна література. - 2009. - №26. - С.4-16.
2.Бауер В. Енциклопедія символів.- ст.101
3.З літератури європейського бароко //Зарубіжна література. -2009 -№27. -С.5-18.
4.Керлот Х.Словник символів.- с.32
5.Куцінко О.Г. Усі уроки зарубіжної літератури. 9 клас/О.Г. Куцінко - Х.: Вид. група "Основа", 2009. - С.24-51.
6.Наливайко Д.Бароко і драма Кальдерона «Життя – це сон»//Тема- 2000.-№1- с.517
7.Ніколенко О.М. Бароко, класицизм, просвітництво. Література XVII-XVIII століть: Посібник для вчителя / О.М. Ніколенко. - Х.: Ранок, 2008. - С.7-65.
8.Ніколенко.О.М., Столій І.Л.Зарубіжна література.Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів._Х.Ранок.- 2009, -С.9
9.Ніколенко О.М. Вивчення зарубіжної літератури.9 клас. Х.Ранок.- 2009,с.164
10.Макаров А.Світло українського бароко._К.:Мистецтво1994.-237
11.Мацапура В.І.Це загадкове, примхливе бароко//Зарубіжна література в навчальних закладах України,- 1999.№2-с.7-11
12.Парахонський Б.Бароко:поетика ,символіка//Філософська і соціологічна думка. - 1993 - №6.- с.99-114.Педро Кальдерон де ла Барка. Життя - це сон / 17. Педро Кальдерон де ла Барка: [пер. з ісп.М. Литвинця]. К.: Веста, 2004.- 232 с.
13.Українське літературне бароко:Зб.наук.праць.- К.;Наукова думка,1987, - 299с.
14.Чижевський Д. Історія української літератури.- Тернопіль,1994.- 480с.
15.Шалагінов Б.Б.Зарубіжна література.Підручник для 9 класу.-К. Вежа,2002,- с.291-295
|
Інтернет ресурси: |
||
|
про публікацію авторської розробки
Додати розробку