Стаття "Дослідження проблеми “фольклорні мотиви в малій прозі Ольги Кобилянської” в українському літературознавстві"

Фарбатюк О.В.

учитель української мови

 та літератури

ЗОШ №38

                                                                                     farbatiuk_1990@meta.ua

Дослідження проблеми “фольклорні мотиви в малій прозі Ольги Кобилянської” в українському літературознавстві

У період  кінця ХІХ – початку ХХ століття Ольга Кобилянська постає в літературному просторі як майстер малих (новела, оповідання, поезія в прозі) та великих (повість, роман) прозових форм.

Саме мала проза Ольги Кобилянської, а особливо фольклорні мотиви розглядалися багатьма науковцями, серед них ― О. Бабишкін,                    Н. Томашук, Ф. Погребенник, А. Коржупова, Б. Мельничук, С. Кирилюк та інші. Вони здійснили різнопланове дослідження малої прози з погляду використання фольклорного матеріалу. Але й сьогодні проблема “фольклорні мотиви в малій прозі Ольги Кобилянської” в українському літературознавстві потребує детального вивчення.

Зазначимо, що під час написання більшості творів малої прози, письменниця перебуває у творчих пошуках, а тому прагне розширити сферу свого художнього мислення, звідки маємо звернення до абстрактно-символічних тем, образів та мотивів, що тяжіють до модерних тенденцій. Поряд із О. Кобилянською нову (модерну) віху в літературознавстві творили й такі письменники, як В. Стефаник, М. Коцюбинський,                 Г. Хоткевич, М. Яцків.

Модерність письменниці проявляється у вдалому синтезі різних пластів культури – фольклор, міфологія, християнство та реалії сучасного життя. Завдяки чому ми можемо простежити їх функціональні вияви: сюжетні запозичення, введення у текст окремих фольклорних мотивів та образів, символічне переосмислення фольклорних міфологічних першоелементів.

Нас цікавлять, насамперед, фольклорні мотиви в малих прозових формах (новела, оповідання, поезія в прозі) белетристки, які виявляються менш яскраво, ніж у великих прозових творах (“Земля”, “В неділю рано зілля копала…”), але мають вагоме естетичне, текстуальне та сюжетне значення. Підтвердженням цього є слова О. Бабишкіна: “Ольга Кобилянська сказала нове слово і в жанрі новели. Власне до неї майже ніхто в українській літературі не застосовував цього терміну до невеликого прозового твору” [1, 65].

Отож щодо фольклорних мотивів у малій проз О. Кобилянської, то варто розглядати їх у комплексі із образами-символами, які допомагають виявити причини виникнення того чи іншого мотиву. Так, маємо цілу систему образів-символів: води із магічним прочитанням (“Смутно колишуться сосни”, “Там звізди пробивались”); дерев, тварин, рослин (“В долах”, “Битва”, “Думи старика”): небесних світил (“Місяць”, “Valse melancholique”, “Старі батьки”, “Думи старика”). Фольклорні образи відіграють важливу роль, адже виявляють себе, як: рушійна сила, що взаємодіє з сюжетним полотном; статичний спостерігач навколишньої дійсності; доповнення загальної оповідної картини.

Зазначені образи-символи сприяють виокремленню таких мотивів, як: смутку, туги, долі, гріха, обов’язку, трагічної смерті, краси та величі природи, неминучості (присутні у вище написаних творах).

Також маємо мотив “верхів” і “долин”, який часто постає у свідомості письменниці. Саме цей мотив у творчості О. Кобилянської дослідила та розвинула С. Кирилюк, пов’язавши його із твор   Г. Гауптмана “Затоплений дзвін ” [2, 32]. Найповніше мотив “верхів ” і “долин ” розкривається у поезії в прозі “В долах”.

Феномен малої прози у творчій спадщині О. Кобилянської виявляє себе по-особливому та досить різнопланово, оскільки містить фольклорні традиції, вірування наших предків (культи: дерев, рослин, тварин, води, небесних світил, землі) та біблійні елементи. Крім того, маємо велику кількість фольклорних мотивів, які можна позначити як „повернення до людської душі”..3авдяки цьому мала проза О. Кобилянської („Valse melancholigue”, „Битва”, „Там звізди пробивались”, „Смутно колишуться сосни”, „Думи старика, „В долах”, „Місяць”, „Старі батьки”) набуває позачасовості, не втрачаючи актуальності й у наш час.

Отож найвиразнішою особливість її творів у тому, що поруч із міфологією, релігією та власними спостереженнями життя, письменниця звертається до фольклорних елементів, надаючи їм творчого переосмислення та співзвучності з епохальним розвитком літератури.

Вагомо, що проаналізувавши малу прозу О. Кобилянської „Valse melancholigue” (1887), „Битва” (1895), „Там звізди пробивались” (1900), „Смутно колишуться сосни” (1901), „Думи старика” (1903), „В долах” (1907), „Місяць” (1910), „Старі батьки” (1910), „Ворожки” (1928), „Не смійтесь!” (1931), „Жарт” (1931), „Пімста” (1931), вдалося віднайти фольклорні образи, символи, мотиви та зрозуміти всі тонкощі їх реалізації в сюжетному полотні. Так, наприклад, з’ясовано, що у новелах „Valse melancholigue”, „Думи старика” та оповіданнях „Старі батьки”, „Місяць” фольклорний образ місяця виступає центром, навколо якого змінюється навколишній світ, душевні настрої персонажів, що свідомо чи несвідомо потрапляють під цей вплив. А такі твори, як „Там звізди пробивались”, „Думи старика”, „Смутно колишуться сосни” та „Битва” вражаюсь своєю оповідною манерою зображення краси природи, що підсилюються символічним обрамленням та образною системою. Крім того, зуміли порівняти використання фольклорних елементів у творах останнього періоду творчості О. Кобилянської („Ворожки”, „Жарт”, „Не смійтесь!”, „Пімста”), де основою став етнографізм.

Загалом, творчість Ольги Кобилянської, а особливо мала проза, містить широкі пласти літературного здобутку, де залучені різні види мистецтв, переосмислені культурні традиції та елементи національної структури. Різноманітні образи та мотиви супроводжуються власними переживаннями, порухами душі та світоглядною системою видатної          О. Кобилянської, нерідко сповнені драматизмом і трагічністю, що можна пояснити з погляду психологічної настроєності письменниці, її душевних переживань, які є співзвучними із її персонажами; а яскраво виражене тяжіння до символічно-образного зображення навколишньої дійсності дало змогу розкрити тематичну та художньо-образну системи її творів на рубежі кінця ХІХ – перших десятиріч ХХ століття.

Отже, дослідження проблеми “фольклорні мотиви в малій прозі Ольги Кобилянської” в українському літературознавстві є актуальною й досі, адже зустрічаються різні тлумачення, і це може стати основою для подальших наукових досліджень. Нині ця проблема допомогла нам розгледіти ще одну особливість творчості Ольги Кобилянської, а саме синкретизм традицій та модерну.

Список літератури:

1. Бабишкін О. Ольга Кобилянська. Нарис про життя і творчість. – Львів: Кн.-журн. Вид-во, 1963. – 126 с.

2. Кирилюк С. Ольга Кобилянська і світова література. – Чернівці: Рута, 2002. – 176 с.