Стаття. "Формування критичного мислення як важлива стратегія морально-етичного виховання засобами оповідань В.О.Сухомлинського"

Формування критичного мислення як важлива стратегія морально-етичного виховання засобами оповідань В.О.Сухомлинського

 

Анотація

Стаття присвячена питанню використання технології розвитку критичного мислення для виховання самостійності та незалежності мислення здобувачів освіти як одного із пріоритетних завдань НУШ. У статті описуються методи, які можна використовувати для формування критичного мислення у процесі морально-етичного виховання дітей засобами художніх творів. 

 

 

Ключові слова

критичне мислення, морально-етичне виховання, методи «Спрямоване слухання з передбаченням», «Карта персонажів», «Передбачення за опорними словами», «Передбачення за прислів’ями, афоризмами», «Асоціативний кущ»

.

 

У наше бурхливе ХХІ століття соціокультурні умови складаються таким чином, що школярі рано потрапляють до великого поля джерел інформації, і завданням педагога є формування особистості, яка зуміє співвідносити різні думки, осмислювати факти і події навколишньої дійсності, виробляти власні версії, доцільно застосовувати отримані знання на практиці в життєвих ситуаціях. На перший план виступає розвиток життєвих компетенцій учнів.

В таких умовах наскрізними життєвими компетентностями, які повинна сформувати НУШ у своїх вихованців стають критичне та системне мислення, творчість, ініціативність, вміння керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, вирішувати проблеми, здатність адаптуватися до стрімких змін у світі. Йдеться про виховання інтелекту творчої і незалежної особистості, здатної на критично-конструктивне бачення себе, навколишнього світу і своєї ролі в ньому.

Вже починаючи з малих років дитину треба привчати формулювати свої думки, оціночні судження, переконання, аналізувати та висловлювати свою позицію незалежно від інших, а це, у свою чергу, вимагає вміння педагога застосовувати у навчанні такі методики та технології, які б допомогли дитині мислити критично.

Водночас сучасний педагог, враховуючи компетентнісно-практичну спрямованість навчально-виховного процесу, повинен сприяти повноцінному розвитку самодостатньої особистості із правильним розумінням моральних цінностей, яка здатна не розгубитися та прийняти правильне рішення щодо лінії власної поведінки в ситуації морального вибору. Завданням сучасної школи має стати розвиток творчих сил особистості на основі морально-етичних цінностей, інтересів і потреб в умовах співдружності та співпраці усіх учасників навчально-виховного процесу.

 Багатим джерелом формування морально-етичних цінностей дитини, як цілісної особистості є оповідання В.О. Сухомлинського та застосування різноманітних методів формування критичного мислення у їх обговоренні, оскільки останні сприятимуть усвідомленому прийняттю дітьми моральних правил і норм, взірців духовної культури. «Виховання совісті, сорому, відповідальності, обов’язку – одна з найбільш витончених сфер морального самовдосконалення. Складність цієї роботи полягає в тому, що вона має бути абсолютно свідомою. А до усвідомлення людина має йти шляхом самостійних міркувань, роздумів» - писав видатний педагог. [3, c.210]

Мініатюри В. О.Сухомлинського складені таким чином, що вони змушують дітей замислюватися над своїми вчинками, поведінкою, фантазувати і складати власні оповідання і казки. Художні твори часто несуть у собі ситуацію дилеми, яка лише поставлена педагогом: добро і зло, обов’язок і безвідповідальність, співчуття і байдужість, ніжність і грубість, повага і зневага, а вирішувати дитині самостійно.

 

 

Завдяки тому, що художній світ оповідань та казок Сухомлинського, з їх лаконічною та виразною мовою, персонажами та подіями є звичайним та зрозумілим для дитини, її дитячого світосприйняття, він налаштовує не на штучне форсування інтелектуального розвитку, не на наповнення голови дитини сумнівними абстракціями, а на образне, цілісне, емоційно-чуттєве збагачення духовного світу дитини.

   Роль вихователя у навчанні дітей мислити критично під час читання та обговорення прочитаного полягає у правильно поставленому запитанні до твору чи його частини, спрямування уваги на досліджуване явище та його художнє ілюстрування автором в правильне русло, навчання робити висновки та знаходити рішення. Роботу над авторським твором педагог повинен доповнювати вільною бесідою, діалогом, спонтанними, значною мірою рефлексивними емоційно-ціннісними міркуваннями, що виникають завдяки настрою дитини, її світобаченню, рівню розумового та мовленнєвого розвитку. Важливо також враховувати кожну конкретну виховну ситуацію та ступінь сприйняття дітей, їх моральний та емоційний стан розвитку.

  Для розвитку позитивної самооцінки дитини молодшого шкільного віку надзвичайно важливим є відчуття, що вона в результаті самостійного пошуку прийшла до правильного висновку. В.Сухомлинський писав «…будьте провідником дітей на стежинці подиву перед істиною. Дітям здається, що відкривачі – вони, а ви лише їхній помічник, без якого вони не можуть обійтися. Найтонше діти пізнають вашу працю тоді, коли з вашою допомогою вони мислять, відкривають істину.» [3, с.350]

На переконання В.Сухомлинського «маленька людина, яка прийшла до вас у школу, щоб вийти з її стін освіченою та вихованою» має стати «мислителем, коли життя її думки певною мірою незалежне від того, що вона вивчає на уроках.»

У читанні «з потреби думати, мислити без установки на запам’ятовування полягає зміст інтелектуального життя особистості. Читати з потреби думати дитина повинна удвічі, утричі більше, ніж задано їй вивчити за підручником.» [3, с.354]

 Хоча у педагогічних працях В.Сухомлинського саме поняття «критичне мислення» не зустрічається, проте педагог-класик у своїй системі роботи акцентує увагу на вихованні у молодого покоління здатності мислити, думати, а не просто накопичувати знання. Вимоги, які стоять перед сучасною школою щодо формування життєвих компетенцій учнів співзвучні з порадами В. Сухомлинського педагогу, яким чином розвивати мислення у дитини.

 Формуючи критичне мислення, педагогу слід врахувати п’ять складових критичного мислення:

- критичне мислення починається з постановки питань і з’ясування проблем, які потрібно розв’язати;

- інформація – відправний, а не кінцевий пункт критичного мислення;

- переконлива аргументація: твердження, доведення, докази, підстава;

- самостійність мислення;

- соціальність мислення.

Важливою педагогічною умовою формування критичного мислення здобувачів освіти є створення атмосфери зацікавленості та доброзичливості, у якій кожна дитина стала б активним учасником навчального процесу, могла б взяти на себе ініціативу, вільно висловлюватися, ставити запитання, формулювати свої оціночні судження, уміла б чути інших, виважено (терпимо) ставилася б до своїх та чужих помилок.

Оповіданння В.Сухомлинського піднімають питання співіснування у дитячому колективі, співпереживання та побудови толерантних стосунків з дітьми (людьми), які часто хворіють, а інколи мають особливі потреби. Вони є актуальними сьогодні, коли створюється інклюзивний освітній простір. «Завдання вихователя у тому, - пише видатний педагог, - щоб така дитина не почувалася самотньою». За словами В. Сухомлинського дітей у такому колективі потрібно навчити не лише «жаліти та співчувати», а й «свідомо оберігати в собі, плекати ніжне, крихке почуття - делікатність». [3, c.357]

У поданій статті дібрані оповідання з педагогічного доробку В.Сухомлинського, які привернуть увагу дітей до проблем тих, хто, пристосовуючись до життя у соціумі, має особливі потреби, навчать жити поряд та будувати гармонійні стосунки з ними.

Щоб спонукати дитину побачити проблему морального вибору, замислитися над нею та прийняти рішення щодо правильної поведінки у даній ситуації, доцільно застосовувати методи формування критичного мислення засобами художньої літератури. Ефективними технологіями роботи з художніми творами є методи «Спрямованого слухання з передбаченням», «Карта персонажів», «Передбачення за опорними словами», «Передбачення за прислів’ями, афоризмами», «Асоціативний кущ», вправа «Письменник», які сприяють формуванню критичного мислення здобувача освіти.

Метод «Спрямованого слухання з передбаченням» використовується для того, щоб заохотити учнів до активного слухання з метою кращого сприйняття змісту тексту.

Для даного методу найкраще брати передбачувані історії, у яких є якась проблема і послідовність дій веде до якогось висновку.

Технологія проведення:

•                   обрати якусь передбачувану історію.
•                   визначити, де будуть зупинки. Це повинні бути такі місця, де щось повинно ось-ось відбутися або буде отримана відповідь на питання.
•                   вимагати від учнів, щоб вони зробили якомога більш конкретні припущення щодо подальшого розгортання сюжету.
•                   запитати, які з припущень відповідають змісту, і що змушує учнів так думати.
•                   попросити учнів проаналізувати свої припущення, аргументувати свою думку, оцінити поведінку персонажа, порівняти її зі своєю позицією та дати пораду при необхідності. [2, с.125]

          При постановці питань слід враховувати наявний досвід у дітей і ті почуття та емоційно-вольові переживання, які викликатимуть поставлені питання.

У поданій статті метод «Спрямованого слухання з передбаченням» пропонується застосувати у роботі над оповіданням В. Сухомлинського «Глуха дівчинка».

У лікарні є дитяча палата. У ній лежало семеро дівчаток, у кожної - своя хвороба. Усі вони одужували, і їм було нудно.

Старшою в палаті була тринадцятирічна Таня, почувала вона себе ніби керівником маленького дитячого колективу.

Відчинивши вікно, Таня дивилася на квітучий сад.

•                   Уже й бузок цвіте, - задумливо сказала дівчинка. – І тюльпани скоро зацвітуть. Дівчатка, давайте принесемо в палату квітку й поставимо у склянку. Як це буде добре!
•                   Добре, ой, як добре, - зраділи всі.

Мовчала лише одна дівчинка – восьмирічна Ніна.

Зупинка 1. Чому мовчала Ніна?

Вона була глуха.

Ніна добре розуміла, про що йдеться. Їй теж було радісно: в палаті - квітка! Їй теж захотілося кивнути головою й радісно усміхнутися, але вона відчула, що Таня її не питає.

•                   А яку ж квітку поставимо – бузок чи тюльпан? – знову запитала Таня.

Зупинка 2. Яку квітку, бузок чи тюльпан, поставлять у вазу дівчатка?

- Бузок! – хотілося одним дівчаткам.

•                   Тюльпан! – хотілося іншим.

Ні Тані, ні іншим дівчаткам чомусь і на думку не спало, що можна поставити дві квітки – і бузок, і тюльпан. Їх захопила гра, грати було цікаво.

Зупинка 3. Чи дійдуть вони нарешті згоди? Чому ви так вважаєте?

• Немає згоди, - зітхнула Таня, - спитаємо кожного. Яку квітку поставимо на стіл – бузок чи тюльпан?

Трьом хотілося, щоб у кімнаті був бузок, трьом – тюльпан.

• Що ж тепер робити? – задумливо запитала Таня. В її очах грала радісна усмішка: Таню найбільше захопила гра. Захопилися грою й інші дівчатка.
• Що ж робити – троє за тюльпан, троє за бузок … - ще раз промовила Таня, ніби розмірковуючи вголос.

Зупинка 4. Як почувала себе Ніна під час гри дівчаток?

Раптом Таня глянула на Ніну. Глуха дівчинка сиділа біля вікна, на очах тремтіли сльози. Це були сльози образи, несправедливості. Про неї забули, її не питали, якої квітки хочеться їй.

Зупинка 4. Яке рішення все ж таки прийме Таня? Що ви їй порадите?

• Ой! – вигукнула Таня. – А про Ніну ми й забули. Яку тобі квітку хочеться – бузок чи тюльпан?

Ніна усміхнулася й тоненьким пальчиком намалювала в повітрі квітку тюльпана. Таня пішла по тюльпан. Ніна, посміхаючись, дивилася у вікно.

Правильне чи неправильне рішення, на вашу думку, прийняла Таня? Що б ви їй сказали?

Для того, щоб допомогти дитині з’ясувати для себе, які ж моральні якості дозволять їй будувати дружні стосунки з оточуючими, що допоможе усім у дитячому колективі почувати себе комфортно, а що, навпаки, варте осуду доцільно застосувати метод «Карта персонажів».

Після того, як вихователь прочитає твір, діти вписують у відповідні комірки імена персонажів. У кола нижче – характеристики даного героя. У прямокутники під характеристиками вписують докази за текстом твору.

«Маленька Горбунка і Мерехтлива Зірочка»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Метою методу «Передбачення за опорними словами»  є зацікавити і спрямувати учнів на те, щоб вони поміркували над темою, що вивчається. 

Технологія проведення:

-     обрати з тексту 8-10 ключових слів;

-     запропонувати учням самостійно скласти оповідання, у якому використати дані слова;

-     вислухати розповіді учнів;

-    зачитати оповідання автора та запропонувати учням порівняти його з власним. [2, c.123]

«Горбата дівчинка»

Ключові слова: директор школи, горбатенька дівчинка, нова школярка, учитель, благання, пустотливі хлопчаки, цікавість, лагідна усмішка, перша парта

Метод «Передбачення за прислів’ям та афоризмом» обраний для роботи над оповіданнями «Добре слово» та «Задивився і розгубився».

Прислів’я чи афоризми повинні слугувати мораллю твору та містити ключові слова, які відображатимуть можливі припущення щодо розгортання сюжету.

«Добре слово»

Афоризм. Зраненій душі добре слово – ліки. (Григорій Богослов)

Завдання. Складіть власне оповідання, мораллю якого був би поданий афоризм.

Після того як діти зачитають свої оповідання, слід прочитати авторський текст та запропонувати їм поміркувати, наскільки точно афоризм відображає мораль їхнього власного та авторського твору.

За необхідності здобувачам освіти зачитується частина тексту, яка є експозицією оповідання та допоможе на основі прислів’я висунути припущення щодо розгортання подальших подій.

 «Задивився і розгубився»

Дорогою ішов хлопчик. Він ніс відро з водою. Назустріч йому тупцяв дідусь. Він простяг  руку перед собою й ціпком попробував дорогу.

«Це сліпий», - подумав хлопчик. Він ніколи не бачив дідуся у своєму селі.

Прислів’я «Нема нічого тяжчого, як тяжке сумління.»

Завдання. За поданим уривком та прислів’ям поміркуйте як будуть розгортатися події у оповіданні і кого із героїв будуть мучити докори сумління.

Після того як діти висунуть свої припущення, доцільно прочитати весь текст оповідання та запропонувати їм порівняти свої передбачення з авторським задумом.

Назви деяких оповідань В.Сухомлинського містять запитання або питальні слова у заголовку, до прикладу «Як Сергійко навчився жаліти», «А серце тобі нічого не наказало?» і уже самі пропонують педагогу застосувати метод «Передбачення за назвою оповідання».

. Такі питання можуть використовуватися для того, щоб діти поміркували над  морально-етичними проблемами з наявного у них досвіду.

Питання заголовку можна деталізувати та доповнити:

• Коли і кого нам найчастіше шкода?
• Чи усі вміють жаліти?
• Чому важливо навчитися жаліти?
• Чи може наказувати серце?
• Чи траплялися у вас випадки, коли ви слухали наказ свого серця? Коли?
• Що може наказати серце?

На наступному етапі дітям пропонується висловити свої припущення про

можливе розгортання сюжету.

           Інколи, як наприклад, до оповідання «Чому купався інвалід» для роботи учням доцільно прочитати уривок, який спрямує їхню думку.

          На березі моря сьогодні дуже мало людей. Закінчилось літо, почалась осінь.

         Прийшов купатися лише шестирічний Федько. Рано-вранці, йдучи на роботу, мама наказувала синові:

• Нікуди не звертай з дороги, іди прямо в дитячий садок.

Федько не послухався. «Зайду, - думає, - до моря, скупаюся».

          Скинув сорочку і штани, поліз у воду. Спочатку вода здавалася холодною, а потім ніби потеплішала.

          На березі моря сидів інвалід. У нього не було ноги. Він прийшов на милицях – відпочити, подихати морським повітрям.

         Побачивши маленького хлопчика, що запливав далі й далі в море, інвалід роздягся й поліз у море.

         Працюючи над даним твором, діти можуть передбачати не лише розгортання сюжету, але й почуття, які виникали у персонажів оповідання за наступними питаннями.

• Що відчував чоловік без ноги, коли ввійшов у воду?
• Чи легко було чоловіку без ноги повертатися на берег?
• Що він відчував, коли одягався?

Такі передбачення допоможуть учням глибше розкрити та зрозуміти

проблему співжиття та взаємовідносин у соціумі.

До початку роботи над текстом оповідання «Що таке щастя?» також можна скористатися методом «Асоціативний кущ», щоб зібрати думки дітей з приводу поданого питання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Після роботи над оповіданням, учням пропонується доповнити «асоціативний кущ» думками персонажів твору про щастя і систематизувати отримані ідеї. 

Обговорюючи оповідання В.Сухомлинського, важливо, щоб діти давали власну оцінку вчинкам персонажів, радили їм, що потрібно змінити у поведінці, щоб всі навколо стали щасливими.

У оповіданні «Хлопчик з хворим серцем» автор подає мораль твору і, у такому випадку, доречно буде не одразу зачитувати її, а запропонувати дітям зробити це самостійно. Після чого слід прочитати ту, яку пропонує автор і порівняти. У випадку, якщо висновки дітей та авторські не співпадуть, дітям пропонується відстояти свою позицію.

У творчому доробку В.Сухомлинського є оповідання та казки, які залишаються незавершеними. Оскільки «казка розвиває мову і мислення сильніше, ніж будь-який інший засіб», саме вона має спонукати дитину до «важкого пошуку власного слова».  Вихователь, опираючись на власний поведінковий досвід дітей та їх емоційно-вольові переживання, може запропонувати дітям вправу  «Письменник».

Висновки. Важливе значення у вихованні наступних поколінь із правильним розумінням моральних цінностей та здатністю до вироблення стратегії власної поведінки має впровадження у освітній процес НУШ технології критичного мислення. Ефективним шляхом навчити дітей самостійно і творчо мислити є застосування засобів художньої літератури та різноманітних активних методів роботи з ними.

 

Література

1. Мороз Ольга. Творчі ідеї Василя Сухомлинського в моральному вихованні школярів у Новій українській школі / О.Мороз, А.Кузьмич // Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: методична спадщина педагога в контексті ідей Нової української школи. Збірник тез ХХVІ Всеукраїнських педагогічних читань. – Рівне, 2019. – 125 с.
2. Технології розвитку критичного мислення учнів. Адаптований переклад з анг.  / Кроуфорд А., Саул В., Метьюз С., Макінстер Д.; Наук. ред., передм. О. І. Пометун. — К.: Вид-во «Плеяди», 2006. — 220 с.
3. Я розповім вам казку… Філософія для дітей / Василь Сухомлинський; уклад. Сухомлинська О.В. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2016. – 576 с.
4. Технології розвитку критичного мислення учнів / А. Кроуфорд, В. Саул, С. Метьюз, Д. Макінстер ; наук. ред. і передм. О. Пометун. – К. : Плеяди, 2006. – 220 с. Дата надход