Стаття. "Формування позитивної мотивації до навчальної діяльності на уроках математики в умовах особистісно зорієнтованого навчання"

Формування позитивної мотивації до

навчальної діяльності на уроках математики в умовах особистісно зорієнтованого навчання

 

 

Всупереч народному прислів’ю „Можна привести коня до води, але не можна змусити його напитися”, учитель повинен не тільки привести учня до джерела знань, а й організувати роботу так, щоб учень захотів сам узяти ці знання.

         Однією з багатьох однаково важливих є проблема,як досягти того,щоб учні тривалий час бажали вивчати певний предмет(саме бажали,а не мусили),тобто мотивація учнів до навчання є надзвичайно актуальною в наш час.

         Найважливіший сенс учительської праці-навчити учнів так,щоб вони не розгубилися  в бурхливому вирі сучасного життя. Школярі цікавляться тим, що їх оточує і для них доступне. Щоб пізнати нове,потрібне бажання. Треба зацікавити учнів не лише конкретним предметом, а й процесом отримання знань. Тоді навчання стає задоволенням.

          На уроках потрібно створювати такі умови,щоб кожний міг сам здобувати знання. Молоде  покоління повинне навчитись аналізувати проблемні ситуації,знаходити раціональні способи орієнтації в них,навчитися повніше розуміти світ,суспільство,себе,свою справу. За словами французького письменника, «вчитись треба тільки весело; щоб переварити знання,треба поглинати їх з апетитом».  

 

 

Піраміда Маслоу

У 1943 р. психолог Абрахам Маслоу висловив припущення, що людська поведінка визначається широким спектром потреб. Він розбив ці потреби на п'ять категорій і розташував їх у визначеній ієрархії. В основі цієї ієрархії лежали найнасущні потреби (їжа, вода, житло), а на вершині - більш високі індивідуальні запити (визнання, самовираження). За Маслоу людина - це "тварина, що постійно чогось хоче". Коли потреби найнижчого рівня задоволені хоча б частково, людина починає рухатися до задоволення потреб іншого і не обов’язково наступного рівня ієрархії.

Усе, що необхідно для підтримки життя, — їжа, одяг, житло — об'єднується в категорію фізіологічних потреб. Перш ніж людина зможе переслідувати якісь інші цілі, їй необхідно задовольнити ці основні потреби. В наш час більшість людей, що працюють і одержують зарплату, цілком спроможні задовольнити свої фізіологічні потреби, тому запити вищих рівнів стають усе сильнішим мотиваційним чинником. Наприклад, коли людина має достатню кількість предметів першої необхідності, вона ринеться застрахуватися від можливих втрат. Така потреба в безпеці і подібні їй можуть бути задоволені завдяки достатньо високій заробітній платі, що дозволяла б робити заощадження, а також завдяки системам медичного і соціального страхування і програмам пенсійного забезпечення і гарантій зайнятості.

Над потребою в безпеці розташовується бажання людей спілкуватися один з одним, кохати і бути коханими, відчувати почуття приналежності до колективу. Як показали дослідження Готорна, ці соціальні потреби можуть бути для робітників важливіші, ніж фінансові потреби. Люди також мають потребу у визнанні - їм необхідно відчуття цінності своєї особистості як невід'ємної частини єдиного цілого. Крім того, вони потребують поваги, заснованої на досягненнях у змаганні з іншими людьми. Всі ці потреби тісно пов'язані з поняттям статусу, що означає "вагу" або "важливість" людини в очах оточуючих. Можливість задоволення таких потреб може служити потужним мотивуючим чинником у роботі.

Маслоу визначив потребу в самовираженні як "бажання стати більшим, ніж ти є, стати усім, на що ти спроможний". Ця потреба — найвищого порядку, і задовольнити її складніше усього. Люди, що "добираються" до цього рівня, працюють не просто через гроші або щоб справити враження на інших, але тому, що усвідомлюють значимість своєї роботи і відчувають задоволення від самого її процесу.

       Найкращий учитель той,хто пробуджує в учнів бажання вчитися.Ця незаперечна істина проголошувалась в тій чи іншій формі прогресивними педагогами всіх часів.

 

       Щоб навчити дитину,треба не просто передати їй знання і вміння,а й викликати в неї відповідну активність,пізнавальну чи практичну. Важливим структурним елементом цієї активності є мотивація,в якій виявляється ставлення школярів до навчання.

 

Що ж таке мотив?

Мотив(від латинського moveo-штовхаю,рухаю) - спонукальна причина дій,вчинків людини (те,що штовхає до дії). В учінні-це пробудження,які спрямовують діяльність учнів.Ступінь навчальної активності школяра є наслідком сильної або слабкої мотивації навчання(мотивація-це система мотивів)Можна сказати,що мотиви учіння-це активізуюча сила,одна з основних умов навчальної діяльності.

 

Будь яка діяльність людини,в тому числі й навчання,підкоряється загальній схемі:

 

1. Необхідність-початок будь-якої діяльності людини,тобто на уроці висуваються проблеми,які треба вирішити.

 

2. Потреба(вивчити новий матеріал або отримати оцінку).

 

 

3. Мотив(викликати в дитині бажання займатися проблемою)

 

4. Мета(ті завдання,які вчитель ставив перед учнями і які треба виконати за урок)

 

 

5. План досягнення мети.

 

6. Корекція

 

.

7. Оцінка результатів.

 

За цією схемою можна моделювати уроки будь-якого типу.Слід пам’ятати,що на кожному етапі уроку учням повинно бути цікаво.Треба при цьому не забувати,що всі діти різні. Учитель повинен розпізнавати здібності,допомогти дитині їх розвинути,створити  умови для проявлення й формування нових здібностей.

 

Практика підтверджує,що педагог,який однаково дає всім учням знання,не однаково навчає 30 осіб,кожен візьме з цих знань те, що йому більш необхідне.

 

Умовно я виділяю 3 рівні людських здібностей:

 

1 рівень-люди,здатні взяти все,що їм дають,але не здатні зберегти  або зберігають з великими труднощами(здібності нижче середнього);

2 рівень-люди не тільки беруть усе,а й постійно працюючи,спокійно його збільшують(здібності середнього рівня);

Думаю,що більшість людей належать саме до нього.Тягнемось до знань,учимось,пізнаємо,щось відкриваємо.

 

3 рівень-люди,які є творцями технічного прогресу і культури.Вони не тільки беруть,а й в багато разів збільшують.Це Архімед,Ньютон,Ломоносов…Їхні здібності вище від середнього рівня.

 

Я вважаю, що підходити до дітей з якимось мірами їх здібностей не можна. Навіщо учнів зациклювати на думці: «Я поганий, не здатний ні на що»? Кожний із них знає свій рівень здібностей. Якщо самостійно обирають завдання, то реально оцінюють свої знання з теми.

Якщо дитина має бажання, не лінується, працює, то обов’язково підвищує свій рівень навчальних досягнень. Учні приходять до школи з бажанням навчатися, але з часом воно знижується або й зовсім зникає. Звичайно, є багато об’єктивних і суб’єктивних причин.  Я хочу звернути  увагу на одну – це нецікавий для учнів урок. Як кажуть французи: «Всі жанри добрі, крім нудного». Урок повинен бути насичений цікавими фактами, а не тільки містити відомості з підручника та виконання вправ на закріплення вивченого.

 

«Без бажання не буде навчання.»-говориться в народній мудрості. Тому я прагну на кожному уроці стимулювати пізнавальну активність, викликати в учнів бажання працювати.

Для створення педагогічної ситуації, що стимулює пізнавальну активність, шукаю нетрадиційні види роботи. Для цього використовую зміст навчального матеріалу, його зв'язок з життям і практикою, раціональні прийоми кожного етапу уроку, проблемний та емоційний характер викладання, пошукову пізнавальну діяльність, щоб дати можливість учням переживати радість відкриття на уроці.

Пропоную  декілька способів та методів стимулювання й мотивації інтересу до навчання математики в учнів:

1. Використання ефекту подиву.

2. Створення проблемної ситуації.

3. Евристична бесіда.

4. Використання аналогії, порівняння, протиставлення.

5 Створення ситуації зацікавленості.

6. Пізнавальні ігри.

7. Використання навчальних дискусій.

8. Створення ситуації вільного вибору учнями навчального завдання.

9. Створення ситуації емоційно-моральних переживань.

10. Створення ситуації захопленості.

11. Використання методу аналізу життєвих ситуацій.

12. Створення на уроці ситуації успіху.

13. Використання наочності.

14. Формування в учнів мотивів обов`язку і відповідальності у навчанні.

15. Використання історичного матеріалу.

16. Застосування нового математичного факту.

17. Використання методу доцільних задач.

18. Використовування спостережень, наслідування, виміру, експерименту.

19. Використання відкритої інформації на уроках математики.

20. Використання практичних задач.

 

Для мотивації навчання актуальними залишаються поради:

           *підтримувати рівний стиль стосунків між усіма учасниками навчання;

 *підбадьорювати учнів, коли вони стикатимуться з труднощами;

 *підтримувати позитивний зворотній зв’язок;

 *піклуватися про різноманітність форм і методів навчання;

 *привчати учнів до пізнавальної праці, розвивати їх наполегливість, силу волі,              цілеспрямованість;

 *заохочувати виконання завдань підвищеної складності;

 *учити чітко визначати мету, завдання;

 *формувати почуття відповідальності, обов’язку;

 *учити висувати вимоги насамперед до самого себе.  

 

Що ж стимулює навчальну активність сучасних підлітків? Думаю, бажання краще підготуватися до майбутньої професійної діяльності, до життя в суспільстві. Саме тут міститься великий резерв розвитку пізнавальної діяльності сучасних підлітків. Якщо визнаємо, що школяр має свою точку зору, своє бачення, своє тлумачення, розуміння або його відсутність, свій особистий спосіб пізнання суті, який не завжди співпадає з баченням учителя, то станемо на шлях навчання «звернення до себе» - шлях особистісного розвитку. Я прагну організувати пізнавальну діяльність учнів таким чином, щоб вони самостійно розв’язували певні ситуації, проблеми, спираючись на свої потенційні можливості та вже набуті знання ув процесі взаємодії «Учень – інформація», «учень-ситуація», «учень – знання», « учень – вміння та навички», «учень – проблема», «учень – учень», «учень-група», тощо. Схематично це виглядає так:

Індивідуальна самостійна робота учнів за схемою орієнтованої основи дій

 

 

 

 

 

 

 

Робота в парах (обговорення й корекція)

 

 

 

 

 

Робота в групах (вироблення точки зору, узгодження думок)

 

 

 

 

Колективна робота (групування думок формування висновків)

 

 

 

 

 

На різних етапах уроків використовую такі форми інтерактивних технологій, як презентація, мікрофон, ток-шоу, реклама, незакінчене речення, міні-проекти, мозковий штурм, рольову гру, літературний диктант,диктант-мовчанка тощо. Уроки вкладаю  в рамки семінару, дослідження, суду, тренінгу, брей-рингу, «аукціону знань», «круглого столу», проекту, між- предметних зв’язків, КВК, тощо. Кожен урок планую з позиції мотивів діяльності на кожному його етапі.

 У педагогіці визначаю 5 взаємопов’язаних груп мотивів навчання: соціальні, комунікативні, пізнавальні, відповідальності та перспективи.

Соціальні мотиви вимагають від нас забезпечення усвідомлення учнем суспільної та особистісної значущості навчання, формуванням в нього активної життєвої позиції.

Комунікативні мотиви вимагають формування ставлення учнів до навчання під впливом  оточуючих.

Пізнавальні – спонукання учнів до вироблення потягу до знань.

Мотиви відповідальності розглядаються як одна із загальних якостей, результат інтеграції всіх психічних функцій особистості та суб’єктивного  сприйняття навколишнього світу,оцінювання власних чуттєвих ресурсів, волі, ставлення до обов’язку.

Мотиви перспективи пов’язані зі встановлення далекої і близької мети навчання.

Мотивація – надто важливий компонент не лише навчання, а й будь-якої людської діяльності. Є мотив – є й бажання виконувати й доводити до завершення цю діяльність. І щоб учень займав активну позицію в процесі навчальної діяльності, йому необхідні потужні джерела мотивації навчання:

• розвиток в учнів позитивного ставлення до навчання;
• виховання почуття обов’язку й відповідальності;
• створення на уроках ситуації зацікавленості теоретичним матеріалом;
• виховання позитивного ставлення учнів до фізичного розвитку;
• роль емоційних методів мотивації навчання.
• - Спираюсь на бажання дитини. Важливе не те, чого бажаємо, а й те, чого хоче учень.  Він не впевнений у своїх бажаннях. Завдання вчителя – змінити напрямок його прагнень, якщо вони не збігаються з педагогічними цілями.
• - Примушую своїх учнів чогось палко забажати. Головне, щоб бажання виникли, а ми змогли б їх використати.
• - Враховую інтереси й нахили. Розповідаю про те, що цікавить моїх учнів, точніше,з цього починаю. У важких випадках іду від яскравої форми до зміясту, від емоцій до логіки.
• - Знаходжу можливість допомогти учням у здійсненні їх намірів.
• - Заохочую бажання досягти визнання. Не нехтую тим, що багато дітей вчиться не тільки заради знань, а й заради престижу.
• - Більше хвалю, менше критикую. Авансую найменші позитивні досягнення. «Я вірю, що ти зможеш!»
• Велику роль у житті людини відіграють емоції. Мабуть, нелегко знайти людину, позбавлену емоцій. Вони мають велике значення й у навчанні учнів. Одним із найважливіших емоційних методів навчання є почуття успіху, задоволення від досягнутого, бо схвальні оцінні судження вчителя викликають в учнів позитивні емоції. Емоційні уривки з текстів, ілюстрації, емоційна розповідь учителів – це прийоми реалізації методу створення переживань у навчанні.

Для створення емоційних ситуацій під час уроків велике значення мають художність та емоційність мови вчителя. Без емоційності мова вчителя є тільки інформативною, але, на жаль, вона не стає позитивним мотивом активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

- Використовую зовнішню привабливість й цікаві форми роботи (пізнавальна новизна, ігри, навчальні дискусії, протиріччя, використання різноманітних аналогій, створення ситуації успіху тощо).  оформлення результатів, кінцевої оцінки діяльності.

- Заклик «треба!» трансформую в «це потрібно зробити! Ти ж вольова людина!»

- Миттєво використовую ситуацію, що виникла випадково, як стимул.

 Одним із девізів моєї педагогічної діяльності є слова:

Я знаю, нездібних дітей не буває,

БОГ  кожній дитині дарує талант,

І в кожній із них якась здібність дрімає –

Політик, поет, слюсар чи музикант.

 

 

 Проте використовувати тільки мотиви пізнавального інтересу - недостатньо. Особливо важливо, щоб учителі розвивали в учнів мотиви обов'язку і відповідальності у навчанні. У цьому разі вони намагатимуться перемогти всі ймовірні труднощі, відчуватимуть радість від цих перемог, навіть з тих предметів, до яких не мають безпосереднього інтересу.

У цьому полягає органічний зв'язок мотивів обов'язку та інтересу, про які слід пам'ятати кожному вчителю і не протиставляти їх між собою. Таким чином, формувати в учнів мотиви обов'язку і відповідальності необхідно на основі методів пояснення суспільного й індивідуального значення навчання, методів вправ, методів похвали за успішне й добросовісне виконання обов'язків, методів оперативного контролю за виконанням вимог та ін.

Учителі школи вміють формувати в учнів глибокі мотиви навчання, створюючи для цього відповідні умови на уроках. Але цей процес розрахований на творчість учителя, який ціле життя працюватиме для того, щоб навчання було ефективним і плідним, стало радістю і задоволенням кожної дитини.

Щоб здійснити мотивацію навчальної діяльності учнів педагогічний коллектив школи плідно попрацює над проблемою, переймається проблемами вихованців, аналізує прорахунки минулих років, створює повноцінну модель школи сучасності.

 

Фрагмент 1

• Які асоціації у вас викликає слово «урок»? Давайте  розкладемо його по літерах: у- успіх, р- радість, о- обдарованість, к-  кмітливість. Чого ви чекаєте від цього уроку? Сподіваюсь, що сьогодні на уроці на Вас чекає і успіх, і радість. Ви зможете продемонструвати свою обдарованість і кмітливість.

Етап актуалізації знань:

Думаємо колективно,

Працюємо оперативно.

Сперечаємося доказово-

Це для всіх обов’язково.

Фрагмент 2

Перед поясненням нового матеріалу

•                    Ще 2400 років тому китайський педагог Конфуцій сказав: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу і чую, я трохи пам’ятаю. Те що чую, бачу, обговорюю і роблю, я набуваю знань і навичок».

Фрагмент  3

Етап постановки проблеми

Піднятися сходинками

 

 

 

 

 

 

 

Очікувані результати:

• узагальнення і систематизація знань;
• розширення світогляду;
• розвиток логічного й дивергентного мислення;
• вміння працювати в парі, групі, навички культури спілкування та математичного мовлення.

•          Тож закликаю до співпраці. Тільки взаємна зацікавленість, наша співпраця дадуть очікувані результати.

Фрагмент 4

Етап самоконтролю і  оцінки знань

•          Сьогодні на уроці проводимо самооцінювання знань - кожний з вас реально оцінює свої знання та виявляє прогалини за «карткою самооцінки»

1. Знання теорії

2. Теоретичний волейбол    

3. Миттєвий контроль

4. Лінгвістичне лото

5. Виконання вправи.

 

        Вдало проведена робота завжди потребує значних зусиль і плідної співпраці вчителя і учня . Стосовно цього приходить на думку одна давня притча.

     У середні віки у французькому місті Шарті будували собор. Якось трьох тачечників, які виконували однакову роботу  - перевозили камінь, запитали:
- Слухайте, друзі, що ви робите?
Перший робітник похмуро глянув і роздратовано відповів: „Тобі що, повилазило? Не бачиш – камінь тягаю на майданчик, хай йому ґрець!”
Другий спокійно сказав : „ Що я роблю? Заробляю на кусень хліба для своєї родини.”
А третій розігнувся, витер спітніле чоло, усміхнувся і з гордістю сказав: „ Я будую Шартський собор!”
      Ідея цієї притчі актуальна й нині: праця не лише нестерпний тягар чи засіб для матеріального забезпечення, а й – найперше – джерело творчості й щастя. У Святому письмі сказано : „ Блаженна людина, що насичується від плодів своєї праці і шукає в ній утіху”. Це є істина.

Вимоги, яких необхідно дотримуватися при формуванні внутрішньої мотивації учнів:

1. По можливості уникати нагороди, призи за правильне виконання завдання, обмежуватися лише оцінюванням і похвалою.
2. Якомога менше використовувати на уроках ситуації змагань. Краще привчити дитину до аналізу і порівнянню своїх власних результатів. Ситуація змагання може переключити на ігрові види діяльності.
3. Намагатися не називати навчальної мети «зверху». Спільна робота з дитиною щодо визначення мети та завдань буде більш ефективна.
4. Необхідно пам'ятати, що покарання за неправильне вирішення навчальних завдань є самим останнім і найменш ефективним прийомом, який викликає негативні емоції і негативно впливає на ставлення дитини до навчання.
5. Уникати тимчасові обмеження там, де це можливо, оскільки це не лише пригнічує розвиток творчості, а й заважає розвитку внутрішньої мотивації
6. Слідкуйте за тим, щоб навчальні завдання не лише відповідали віковим обмеженням, а й мали оптимальний рівень складності, сприяли виявленню майстерності та компетентності дитини. Регулювати рівень складності завдань, щоразу ускладнюючи його.
7. Надавати дитині право вибору навчального завдання, не обмежуючи при цьому його свободу.
8. Підбирати навчальні завдання з елементами новизни, і непередбачене, що сприяє формуванню внутрішнього інтересу під час їх виконання.

 

•         Я розумію, що чудес у педагогіці не буває. Є велика, складна, часом безмежно складна робота. Добре, що педагог перебуває в постійному пошуку, знаходить такі неординарні шляхи й методи навчання, щоб на кожному уроці дивувати учнів, уміє складати з ними щирі, доброзичливі та водночас вимогливі стосунки, ставить на контроль кожну помилку, на кожне “чому?” вчасно дає відповідь. Тому і є певний  результат.

 

• Шановні колеги!

• Підраховано, що за час своєї професійної діяльності учитель дає ( в середньому ) більше 25 тисяч уроків. Ці уроки повинні бути добре підготовлені, повинні сприяти розвитку учнів, виховувати потребу і здатність до навчання упродовж всього життя.
• Крім того, кожен урок повинен в той же час приносити успіх учителю, доставляти йому почуття радості, задоволення своєю професією.
• Для вчителя кожен урок - це важка робота, яка потребує 45 хвилин концентрації уваги і великого напруження.
• Тому ми вам всім зичимо здоров’я, терпіння, здатності до постійного вдосконалення, професійного зростання.