Фрагменти творчих родзинок для уроків математики.
«Предмет математики наскільки серйозний,
що корисно не упускати жодних випадків
робити його трішки цікавішим».
Цей вислів Блеза Паскаля відомий кожному вчителю математики чи не з студентських років. У своїй багаторічній педагогічній діяльності використовую різні прийоми і засоби, щоб зацікавити дітей предметом, розбудити у них живий інтерес до вивчення предмету. Математика цікава тоді, коли дає поштовх активній творчості. Урізноманітнити форми роботи намагаюся цікавими фактами з життя видатних математиків, походження математичних термінів, історіями вивчення програмових тем, широко використовую яскраві презентації, відео з інтернет ресурсів. Проводжу різноманітні форми уроків: урок-гра, урок-казка, турніри, конкурси, КВК, брейн-ринги, математичні подорожі, екскурсії, заліки, семінари та інше.
Пропоную деякі фрагменти, що допоможуть зацікавити дітей, привернути їх увагу до роботи на уроці, не залишити байдужих.
Насправді, походження знаків, які використовуються в арифметиці й алгебрі, не завжди можна встановити. Існує думка, що знаки «+» і «-» виникли внаслідок торгівельної практики. Виноторговець рисками зазначав, скільки мір вина він продав із барила. Доливаючи в барило нові запаси, він перекреслював стільки рисок, скільки мір він поновлював. Подейкують, саме так і виникли знаки додавання і віднімання в ХV столітті. До цього доданки довгий час записували один поруч з іншим без жодного знака між ними. На початку ХV століття для позначення дії додавання використовували початкову букву латинського слова «plus» - латинську букву «р»; вона й означала додати. Але незабаром загальне визнання здобув знак «+».
Існує також інша правдоподібна версія, що пояснює появу цього знака. Замість «а плюс в» ( латинською «а et в») писали «а і в». Оскільки слово «et», тобто «і», доводилося писати часто, то його стали скорочувати до літери «t», що в решті-решт обернулося на відомий знак «+».
Однак, не можна сказати, що спеціальні знаки для позначення арифметичних дій вигадали європейські математики. Ще давні єгиптяни позначали додавання спеціальним знаком – малюнком ніг, що крокують.
Назва «доданок» уперше зустрічається в роботах математиків ХІІІ століття, а поняття «сума» отримало сучасне тлумачення лише в ХV столітті.
Походження знаків «-», «х», «:» пропоную дослідити самостійно і оформити у вигляді творчого завдання.
Піфагор залишив свою батьківщину дуже юним, подорожував Єгиптом, дванадцять років жив у Вавилоні, потім в Італії, а потім у Сицилії. У Кротоні відкрив школу. Усі учні Піфагора були дуже працьовиті, як і він сам. Ось заповіді, яких вони дотримались:
Учися тому, що слід знати.
Сам Піфагор був учнем Евкліда. Евклід зажадав прочитати всі п’ять книг його «Початків» і скласти до них задачник. Піфагор розв’язав усі задачі, крім однієї: як виміряти діагональ у квадраті? З’ясувалося, що й сам Евклід не знає, як це зробити. У той же день Піфагор вирішив так: якщо я зможу цього досягти, то принесу в жертву 100 чорних коней! Легенда говорить, що він виконав свою обіцянку. Близько трьох тисяч років люди пам’ятають Піфагора й використовують його теорему.
З’ясувалося, що маленький Блез самостійно знайшов доведення перших теорем геометрії Евкліда й думав над тим, як довести наступну теорему. У шістнадцяторічному віці юнак довів твердження, яке й тепер вивчають у вищих навчальних закладах і називають теоремою Паскаля.
Паскаль сконструював першу обчислювальну машину, написав кілька робіт з арифметики, алгебри й узагалі зробив великий внесок у математичну науку.
Вед.1
Жили були два брати,
Трикутник із Квадратом.
Вед.2
Старший - квадратний,
Добрий, невсипущий.
Вед.3
Молодший - трикутний,
Нудний та ще й і злющий.
Вед.4
Якось запитав квадрат…
Квадрат
Чому ти злишся, любий брат?
Вед.1
Той кричить йому…
Трикутник
Ой, ти!
Як нам жити в дружбі й мирі:
Маю я лиш три кути,
В тебе ж, братику, чотири!
Вед.2
Тут Квадрат відповідає…
Квадрат
Брате! Я ж бо старший,
Я – квадратний.
Вед.3
Ще сказав йому Квадрат:
Квадрат:
Знаю, ти мені не радий,
Тож нехай розсудять люди,
Хто з нас кращий. Так і буде!
Вед.1
Ось і ніч прийшла.
До брата перелазить через тин
Брат молодший, щоб у хаті
Зрізать старшому кути.
Трикутник
Приємних снів, солодких снів!
Проспиш квадратним ніченьку,
А встанеш без кутів!
Вед.2
Але вранці злющий брат
Страшній помсті був не радий.
Дивиться: нема Квадрата.
Онімів… Стоїть без слів…
От так помста! Стало в брата
Вісім новеньких кутів!
Ромб
Квадрат обм'як, стомився,
Дав за кути себе схопити й
Ромбом став. Засумував:
А раптом промахнувся?
А раптом все життя
Не тим шляхом пішло б,
Коли відтяв не ці,
А інші два кути?..
Прямокутник
Хоч сторони мої не рівні,
Зате рівні кути. Й діагоналі.
Як шкода мені всіх вас,
Які про це не знали.
Паралелограм
Попарно рівні сторони мої і паралельні,
Все ж я сумую, що дві мої діагоналі різні.
Та й кути вони не ділять навпіл…
Ведучі по черзі:
Дещо з вами повторили,
Вже пора й відпочивають!
Знаймо – всі фігури особливі
Сміливо з ними в далеку путь!
Ромби, паралелограми, паралельність двох прямих,
Наполегливий, упертий –
Будеш знати все про них!
Декарту
Він числа і фігури об’єднав,
А лінії й рівняння ототожнив,
І людству метод свій великий дав,
Такий, що знає його учень кожний.
Він з геометрією алгебру здружив,
Тим самим всі можливості подвоїв.
І тим найвищу шану заслужив
Спільноти мислячої світової.
Ньютон і Лейбніц
Які натхненні Ньютон з Лейбніцем були,
Якими барвами їх формули заграли,
Яку могуть побачили творці, коли
Зійшлись їх похідні і інтеграли!
Зійшлись – немов злилися два струмки
В стократ потужнішу ріку єдину.
Їх теоремі дивній завдяки
Те, що колись долали вчені за віки,
Тепер школяр долає за годину.
Формула
Тінь солдата на пісок упала –
Промінь сонця обірвався вмить.
Формулу скривавлену, багряну
Ти зумів собою захистить.
Бранець мудрий - ворогу обуза:
То ж радій, запроданцю, біді!
По розп’ятих димних Сірокузах
Вітер тліни заміта сліди.
Море перемелює каміння,
Додає байдуже день до дня,
Невблаганний час крокує далі:
Ніби він загарбникам – рідня.
Гинуть скелі і міста в печалі,
Замирають соки в пелюстку.
Ти міцніше каменю й металу,
Формуло, що смерть саму здолала,
На еллінському сипучому піску.